545
Високі ціни на нафту не завжди знижують попит
— Енергетика
В п'ятницю ціни на нафту наблизилися до $140 за барель, завершивши тиждень, протягом якого азіатські уряди скасували дорогі субсидії на пальне, авіакомпанії оголосили про скорочення робочих місць, а політики шукали винних серед спекулянтів.
Однак на перший план вийшло питання про те, чи звалиться попит на нафту під вагою цін.
Вже з'явилися ознаки того, що Америка, нарешті, звернула увагу на свою нафтову залежність. Минулого тижня найбільший у США автовиробник, компанія General Motors (GM), оголосила про можливе закриття підрозділу, що виробляє позашляховики Hummer. Ці великі автомобілі втрачають свою привабливість, в той час як в американських автосалонах посіла швейцарська Smart - малесенька двомісна малолітражка, яка багато років снує вузькими вуличками європейських міст. Цього не могли не помітити економісти Міжнародного енергетичного агентства (International Energy Agency - IEA), що спеціалізуються на моніторингу попиту на нафту.
Аналітик IEA Едуардо Лопес вбачає ознаки структурних змін, в результаті яких, на його думку, росте економічність автомобільного парку США. "Люди можуть ігнорувати підвищення цін доти, поки ростуть їх доходи, - цитує Лопеса Financial Times, - але приплив зненацька перетворився у відлив. Середньому американцеві доводиться мати справу з високими цінами на нафту та проблемами доходів, і при цьому він у багатьох випадках їздить на монстрі і витрачає половину місячної зарплатні, доїхавши до найближчого повороту".
Автори численних прогнозів збирають непрямі свідчення падіння попиту, включаючи дані про економічне зростання, інфляцію та кілометраж, що наїздили автомобілісти (у США цей показник у березні знизився вперше з 1979 року).
Тепер ці тенденції стають очевидними в їх прогнозах попиту. У травні міністерство енергетики США знизило прогноз американського попиту, оголосивши, що прогнозоване скорочення виявиться вдвічі більшим в порівнянні з тим, що очікувалося раніше. Беручи до уваги планований у США перехід на етанол, попит на нафту в Америці, прогнозують аналітики, цього року зменшиться на 330 тис. барелів на день. В 2007 році американці щодня споживали 20,7 млн. барелів нафти, тобто на долю США доводилася чверть світового попиту.
Дехто говорить, що в цих підрахунках великий спекулятивний елемент. Мільярдер Джордж Сорос, який минулого тижня виступив на засіданні одного з комітетів американського Конгресу, заявив, що інвестиції на ринку ф'ючерсів надмірно підсилюють зростання цін і створюють мильну кульку на ринку нафти та інших сировинних товарів.
Питання зводиться до того, чи відступить ціна на нафту від нинішнього рекордного рівня через те, що найбільший у світі споживач робить вибір на користь зменшення поїздок, менших автомобілів та етанолу, або побоювання у зв'язку з поставками збережуться, оскільки Китай і Близький Схід з лишком перекриють падіння попиту в США та й інших промислово розвинених країнах.
Останнім часом ринок шукає відповідь саме на це питання. Протягом останнього року переважає думка, що пропозиція із працею поспіває за попитом. Мало хто із трейдерів враховує можливість того, що падіння попиту, нарешті, проявиться після десятиліття "бичачого ринку", протягом якого ціни зросли більш ніж на 1000%.
Втім, протягом минулого тижня побоювання на ринку нафти із приводу попиту виявилися короткотерміновими у зв'язку з повідомленнями про те, що попит у деяких країнах Азії може постраждати, тому що їх уряди зменшили субсидії на пальне.
За прогнозами, цього року глобальне зростання попиту на нафту, що становить, за оцінками, близько 1 млн. барелів на день, відбудеться в країнах, що використовують субсидії для захисту своїх громадян від росту цін на паливо. Половина населення світу отримує субсидоване пальне, хоча перекручування виглядають не настільки сильно, якщо врахувати, що за зниженими цінами продається лише чверть пального у світі. У різних країнах світу автомобілісти платять за бензин та інші види пального різні суми. Бензоколонки в США, які приймаються за крапку відліку, тому що їх ціни не обкладають високими податками і не субсидуються, беруть $1 за літр. У Китаї бензин коштує $0,64, у Саудівській Аравії - $0,12,а у Венесуелі - $0,05.
Однак в останні тижні економічний тягар субсидування виявляється занадто важким для бюджетів. Індія, Індонезія, Малайзія і Тайвань почали зменшувати субсидії, незважаючи на загрозу політично негативних наслідків, а в деяких випадках - вуличних протестів. Їх рішення теоретично повинні сприяти зниженню попиту, тому що нові високі ціни на бензоколонках відлякують споживачів.
Це має велике значення і у короткотерміновій, і в довготерміновій перспективі, особливо в економіках, що розвиваються, які в цей час вирішують, будувати їм шосе або залізниці разом з ефективною системою автобусного сполучення на тлі того, що їх громадяни перебираються із сільської місцевості в міські центри.
Але навіть в ситуації, коли в деяких країнах Азії зменшують субсидії, американський попит падає, а європейський майже не міняється, а найбідніші країни насилу розплачуються за імпортне паливо, уповільнення росту світового попиту та наступне падіння цін може не відбутися через економічний бум у Китаї та на Близькому Сході.
Китай, чий попит, за прогнозами, зросте на 5% - 10%, частково через підготовку до літньої Олімпіади, виділяє бюджетні субсидії на паливо. Вже більше року уряд відмовляється підняти межу цін, прирікаючи на збитки державні нафтопереробні заводи та вичавлючи з бізнесу дрібні НПЗ. Це призвело до недостач пального.
Проте, мало хто з аналітиків очікує, що Китай зменшить субсидії раніше, ніж впорається з інфляцією. Навіть якщо Китай вживе заходів, щоб зменшити субсидії та ліквідувати недостачі, викликані неприродно низькими цінами, у короткотерміновій перспективі нафтовий попит на нафту зросте, а не впаде.
Китай не єдина країна, що не поступається закликам Міжнародного валютного фонду, Азіатського банку розвитку та IEA зменшити субсидування. Головними винуватцями в неефективній витраті нафти є її експортери. Приплив нафтодоларів призвів до росту кількості розкішних автомобілів і кондиціонерів на Близькому Сході, а споживання нафти на душу населення зросло до таких же показників, як у США.
Амбіційні плани регіону, пов'язані з будівництвом нафтохімічних і нафтопереробних заводів, незважаючи на те, що як сировина їм потрібний газ, змушують припустити, що на Близькому Сході попит на нафтопродукти буде рости.
Навіть якщо прогнози близькосхідного попиту виявляться помилковими, а попит у Китаї впаде - деякі аналітики прогнозують, що це відбудеться після того, як країна припинить робити запаси до Олімпіади, - доводиться враховувати ще й сторону поставок. IEA вже попередило, що планує знизити свої прогнози росту поставок із країн, що не входять до нафтового картелю ОПЕК. Нафтові родовища Мексики занепадають, у Росії інвестиції та видобуток залишаються незмінними.
Навіть Сорос відзначив це, виступаючи в Конгресі. "Не можна сказати, що крах на ринку нафти неминучий. Небезпека сьогодні виходить із іншої сторони. Зростання цін на нафту збільшує ймовірність рецесії. І тільки коли рецесія виявиться в повному обсязі, падіння споживання в промислово розвинених країнах, імовірно, переважить інші фактори".
Нафтове ралі, свідками якого ми стали в минулу п'ятницю, на крок наблизило світ саме до такого розвитку подій.
Наталя Хмелик
За матеріалами: K2Kapital
Поділитися новиною
