672
Віхи тижня
— Енергетика
Рибаков, Бут
Двоє парламентаріїв - бютовець Ігор Рибаков та член "Народної самооборони" Юрій Бут - взяли на себе роль сигнальників кризи всередині коаліції. Їхні заяви про вихід з її рядів не тільки приправили професійне свято журналістів, але й дали зрозуміти, що боротьба за створення широкої коаліції триває.
Рибаков, який не став головним митником країни, та колишній громадянин Росії Бут поставили правлячу більшість у неспритне положення. З одного боку, вона вже й не більшість, з іншого боку - фракції БЮТ та НУ- НС рішення про вихід з коаліції приймати не збираються. Редакція Конституції 2006 року дозволяє фракціям, що створили коаліцію, робити вигляд, що нічого не відбулося. Благо й Президент, і прем'єр, і лідери владних фракцій впевнені, що все нормально.
Принаймні, роблять гарну міну при поганій грі. Тим часом сама коаліція все більше нагадує героя американського фільму-саспенса: як тільки він впорався з усіма своїми ворогами, на екрані з'являється найстрашніше чудовисько, від одного виду якого глядачам стає погано. Що ж говорити про депутатів з парламентської більшості, готових душу продати для збереження у владі.
Андрій Портнов
Можна тільки представити глибину розчарування Андрія Портнова, який відмовився від боротьби за крісло голови Фонду держмайна заради можливості й далі різати правду-матку про Віктора Ющенка та його політику. Втім, БЮТ оперативно висунув йому гідну заміну - Андрія Кожемякина. Але зробити заміну в кормила приватизації коаліції не вдалося: Партія регіонів вирішила забезпечити право на відпочинок Валентини Семенюк всіма можливими способами "Регіональні" джентльмени заблокували парламентську трибуну, не дозволивши проголосувати питання про звільнення Валентини Петрівни. А отут і звістка про початок коаліційного кінця приспіла.
Можна тільки позаздрити оптимізму лідерів коаліції, впевнених, що вихід двох депутатів ніяк на її роботу не вплине. В цих словах є чимала частка правди, оскільки більшість резонансних рішень приймалося за допомогою фракцій Блоку Литвина та КПУ. Інша справа, що формальне існування коаліції протриває рівно до того часу, поки основні учасники політичної гри не зрозуміють, що вони готові йти на дострокові парламентські вибори.
Невипадково Іван Кириленко з БЮТ заявив, що блок готовий перейти в опозицію. Справа адже знайома і звична, обіцяє непогані політичні перспективи. От тільки занадто швидко відпускати Юлію Володимирівну на опозиційні простори із прем'єрського кабінету її опоненти не захочуть - вона їм куди більше імпонує у вигляді голубки з маслиновою гілкою в дзьобі.
Давид Жванія
Коаліційна криза трохи нівелювала бурхливий потік викриттів з вуст Давида Жванії. Народний депутат та кум Ющенко використав максимум інформаційних носіїв, щоб переконати, що ніхто Віктора Андрійовича у вересні 2004-го не труїв. От і фінансована Жванієй "Народна самооборона" від аудієнції із президентом відмовилася. Віщає Давид Важаєвич дуже інтенсивно, немов намагаючись компенсувати три з половиною роки мовчання з цього питання. Можливо, тому недоброзичливці обвинувачують його в пошуку гарного місця в іншому таборі, під крилом у більш перспективного, чим Ющенко, політика.
Самому українському Президентові довелося несолодко. Його російський колега Дмитро Медведєв на своєму полі, у Петербурзі, обрушився на Ющенка із градом претензій. З боку це виглядало так, начебто Дмитро Анатолійович сприйняв як керівництво до дії звернення Державної Думи. 408 депутатів нижньої палати Федеральних Зборів 4 червня запропонували президентові та прем'єр-міністрові країни, щоб Росія денонсувала Великий договір, якщо Україна приєднається до ПДЧ НАТО. До того ж з'ясувалося, що російський президент стурбований положенням Чорноморського флоту РФ в українських портах та проти намірів Ющенка створити єдину помісну православну церкву.
Сергій Лавров
За традицією найгіршу новину приносять наближені. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, відомий патентованою твердістю своїх заяв, не виключив, що вартість газу для України з 1 січня 2009 року підвищиться вдвічі. Зрозуміло, що по цьому питанню наші країни ще очікує торг, але збереження спрямованості політики Кремля, що намагається не просто зберегти Україну в орбіті свого впливу, але й примножити його, очевидно.
Після тривалого затишку сплив, подібно підводному човну, Віктор Янукович. Лідер Партії регіонів не тільки побував у Москві, де обіцяв російському істеблішменту не допустити вступу нашої країни в НАТО, але й почав натякати на переформатування коаліції. Віктор Федорович стверджує, що переговори про зміну формату коаліції (читай - його прем'єрстві) ніколи не припинялися. Напевно, тільки прикра випадковість утримує політичну систему країни від того, щоб почати обертатися навколо Януковича - нового світила вітчизняної політики.
Якщо говорити серйозно, то вітчизняним слугам народу хоча б для самозбереження час ненадовго забути про власні інтереси й задуматися над державними. Справа в тому, що давнє гасло "Не словом, а справою" виявилося нездійсненним під час перебування Віктора Ющенка на пості Президента.
Проблема зовсім не в склоках у пропрезидентському блоці, а в падінні авторитету державної влади й наростаючої нездатності України відповідати на всі нові й нові виклики. Президентові настав час почати цікавитися не тільки трипільською культурою, але й історією України 1917 - 1920 років, щоб зрозуміти, що звучні сьогодні дзвони - зовсім не провісники літургії, а набатний бій.
Євгеній Магда
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
