671
Тимошенко просить у Росії дешевий газ в обмін на передачу труби для аміаку
— Енергетика
В Україні триває приватизаційна "війна" між президентом Ющенком і прем'єром Тимошенко. Це привело до того, що на даний момент, по суті, існує два Фонди держмайна: один на чолі з Валентиною Семенюк-Самсоненко, а другий - на чолі з бютівцем Андрієм Портновим.
У результаті цієї ситуації "двовладдя" у ФДМ виявилася під загрозою програма приватизації, тобто, Тимошенко ризикує не одержати в бюджет гроші, необхідні для реалізації передвиборних обіцянок.
За даними Національного інституту стратегічних досліджень України, за перший квартал удалося продати 1521 підприємство та одержати від цього всього лише трохи більше 528 млн. грн. За словами експерта Валерія Воротіна, "якщо помножити цю суму на 4 квартали, то по року вийде не більше 2 млрд". З огляду на те, що в Бюджеті на поточний рік закладена цифра 8,9 млрд. грн. очікуваних надходжень від приватизації, "прогнозовані 2 млрд. - свідчать про істотне відставання Кабміну Тимошенко в намічених планах".
Політичні експерти, у свою чергу, єдині в тому, що президент Ющенко, почавши боротьбу з Тимошенко напередодні президентської гонки 2009, цілеспрямовано "перекриває кисень" уряду в приватизаційному процесі.
І питання тут не тільки економічне. Без геополітичного сліду, у тому числі й відносин з Росією, у питанні приватизації не обійшлося.
Каменем спотикання став Одеський припортовий завод (ОПЗ).
Як відомо, Леді Ю продовжує наполягати, що аукціон із продажу ОПЗ відбудеться вже 20 травня. А на те, що Ющенко своїм указом зупинив дію розпорядження уряду про затвердження умов конкурсу на приватизацію заводу, Тимошенко говорить без найменшої незручності: "Мені не цікава ця суєта. Приватизація Одеського припортового буде в травні, як ми і домовлялися. Все, крапка".
Команда президента, як відомо, теж не мовчить. Крім офіційних заяв Віктора Андрійовича про незаконність і "злочинність приватизації ОПЗ на даному етапі", у ЗМІ була організована ціла кампанія про те, як "олігархи Тимошенко хочуть купити ОПЗ". Немаловажно також, що не раз спливала інформація про переговори Леді Ю з російською стороною, що зацікавлена в приватизації українського ОПЗ.
Чи не так це насправді? І чому президент України, що раніше виступав за приватизацію ОПЗ, а тепер категорично проти цього, кардинально змінив думку?
Перефразовуючи крилатий вислів, можна сказати, що хто володіє ОПЗ - володіє аміаком.
Відомо, що одним із найбільших експортерів на світовому ринку аміаку є Росія (19 %) і південноамериканські країни: Тринідад і Тобаго (близько 27 % сукупного експорту). Але не варто також забувати, що найбільшим світовим імпортером аміаку були і залишаються США. Штати контролюють порядку 46 % світового імпорту цього продукту. Але Росія не приховує амбіцій щодо нарощування можливостей у забезпеченні "демократичних" континентів аміаком. Тим більше, що потреба в його імпорті в Європи та Америки постійно росте.
Варто нагадати, український ОПЗ - це ефективне хімічне підприємство, що займає за обсягами виробництва аміаку друге місце в Україні. Йому і належать єдиний у країні термінал з перевалки аміаку потужністю 4,7 млн тонн на рік, а також найбільше в Європі аміакосховище ємністю 120 тисяч тонн. Саме тут і сховався справжній міжнародний інтерес.
За допомогою терміналу та аміакопроводу Україна, будучи транзитером російського аміаку, може істотно впливати на розклад у виробництві і торгівлі хімічною продукцією як у світі, так й у сусідній країні. І, головне, контролювати обсяг виробництва та експорту аміаку найбільшого у світі ВАТ "Тольяттіазот" у Російській Федерації.
Не важко здогадатись, чому уряд України вже п'ятий раз протягом одинадцяти років збирається продати одного з найбільших у країні виробників добрив (аміаку і карбаміду) - ОПЗ.
Імена потенційних претендентів на ОПЗ також неодноразово називалися в ЗМІ. Основні з них: "Єврохім", норвезька Yara International АSA, естонський "Нітроферт" (входить до Group DF Дмитра Фірташа), "Дніпроазот" групи "Приват" (Ігор Коломойський), "Азот" та "Укрінвест" Олександра Ярославського, Концерн "Стирол", банк HSBC (Великобританія), інвестиційна компанія "Конкорд Капітал", "Нафтохімімпекс" Костянтина Жеваго. А ще російська кампанія "Сибур", акціонером якого є "Газпромбанк", контрольований Володимиром Путіним.
Для об'єктивності нагадаємо, що прийшовши до влади в 2005 році, президент Віктор Ющенко теж говорив, що завод треба продати нібито на таких же чесних підставах, як продавали індусам "Криворіжсталь". Що стосується Одеського припортового, то, пам'ятається, тоді обурені депутати внесли у Верховній Раді завод у список об'єктів, що не підлягають приватизації. А Ющенко ветував їхнє рішення.
Символічно, що ОПЗ у січні - жовтні 2005 року (після приходу Ющенка до влади внаслідок помаранчевої революції) знизив обсяг транзиту російського аміаку на 3,4 % - до 1550,4 тис. т, метанолу - на 13,5 % - до 236,2 тис. т. А транзит російського карбаміду завод взагалі зменшив на 20 % - до 134,3 тис.т. Російські олігархи поряд с державними компаніями зазнавали збитків.
Опозиційні політики тоді в один голос почали повторювати, що "Ющенко давив на Путіна, змушуючи російського колегу швидше взяти його в частку в газовому бізнесі". Як відомо, наприкінці 2005 року таким "дітищем" у нових газових угодах стало "РосУкрЕнерго". Показово, але Віктор Андрійович відразу заявив, що ОПЗ потрібно залишити в державній власності.
Тоді депутати з біло-синього табору констатували, що в середині 2005 року Віктор Ющенко приховано шантажував зацікавлених росіян можливим продажем ОПЗ, в обмін на політичні преференції та економічну "частку" у газовій сфері.
Але, як стверджують джерела, Тимошенко також виявилася не "без гріха". Про те, що Леді Ю завзято і наполегливо, а головне, на регулярній основі веде переговори з російською стороною - підтверджують політики з різних таборів. У тому числі з оточення самої Юлії Володимирівни.
Так, людина, близька до одіозного Медведчука (екс-голова Адміністрації Кучми, кум нового президента РФ Медведєва), повідав кореспондентові агентства, що прем'єр реально давала гарантії продажу ОПЗ зацікавленим росіянам в обмін на політичну підтримку в 2009 році. А також в обмін на гарантії "цивілізованих переговорів щодо ціни на газ на наступний рік, щоб Росія не робила різких наскоків, у рази піднімаючи вартість блакитного палива".
І хоча, ця інформація не є офіційною, і не може бути підтверджена, однак те, що відбувається сьогодні навколо ФДМ, говорить про одне : Ющенко всіляко намагається "перебити малину" Тимошенко із продажем ОПЗ "потрібним людям".
Експерти в сфері приватизації єдині в одному: у таких умовах Тимошенко не зможе провести приватизацію ОПЗ.
Так, економіст та аналітик у сфері приватизаційних питань Інституту стратегічних досліджень Ярослав Жалило впевнений, "сам Кабмін Тимошенко не вірить у приватизацію ОПЗ 20 травня. У сьогоднішній ситуації повної правової плутанини це буде просто неможливим. Навіть якщо конкурс пройде 20 числа - це не буде реальною приватизацією. Адже за цим підуть судові процеси. У цьому навіть можна не сумніватися".
Як пояснив директор Інституту Юрій Рубан, "головне, що жоден серйозний інвестор у таких умовах не прийде на завод. Хоча знайдуться структури, які до 20 числа подадуть заявки на участь у конкурсі, але навряд чи він відбудеться. Але однозначно ясно, що серйозний і впливовий інвестор, що реально зацікавлений у покупці ОПЗ, не буде брати участь у цьому процесі".
У той же час експерти прогнозують, що приватизація ОПЗ у перспективі неминуча. Але можлива буде тільки після того, як затихнуть "політичні бурі" між основними гравцями в Україні. Тобто, до президентських виборів ми будемо свідками спроб продати ОПЗ із одного боку, і протидії - з іншого.
Одночасно очевидно, що обіцянки продати ОПЗ тому чи іншому інвесторові будуть використовуватися як перевірена зброя, щоб заручитися підтримкою "північного" сусіда на виборах в 2009.
За матеріалами: Новий Регіон
Поділитися новиною
