2599
Андрій Кияк: У банківській системі можуть формуватися проблеми
Екс-голова групи радників голови Національного банку, нині голова правління банку "Бізнес Стандарт" Андрій Кияк розповів, якими наслідками для банківської системи може обернутися придушення інфляції за допомогою монетарних методів регулювання.
Питання: Що є фундаментальною причиною для стрибків вартості ресурсів на міжбанківському ринку?
Відповідь: На мій погляд, однією із причин дефіциту гривні на ринку ресурсів можуть бути так звані спільні антиінфляційні дії НБУ і Мінфіну. Дуже вже часто доходила до учасників ринку інформація про особисті зустрічі уряду та Нацбанку. Якщо взяти інфляцію за перші місяці, прості математичні розрахунки показують, що під кінець року збільшення цін може скласти близько 35%. І, на жаль, основними засобами протидії їй обрані монетарні методи...
Правда, мої колеги обговорюють й інші версії того, що відбувається. Починаючи з виводу нерезидентами капіталу у зв'язку із загостренням глобальної кризи ліквідності та вилученням підприємствами, що відбувається на тлі цього процесу, грошей з поточних рахунків, тому що і поточні рахунки, і депозити не приносять прибутку при такій інфляції. І закінчуючи чутками про можливу змову декількох великих банків з іноземним капіталом, які обмежують кредитування на міжбанківському ринку та у реальному секторі, стимулюючи тим самим підвищення ставок.
Питання: Придушення інфляції монетарними методами викликає підвищення кредитних ставок, що, у свою чергу, стимулює черговий виток підвищення цін виробників. У підсумку, створюючи дефіцит ресурсів, ми не боремося з інфляцією, а навпаки - стимулюємо зростання цін...
Відповідь: Можливо. Зараз антиінфляційні дії уряду, до яких підключили НБУ, направлені не на стимулювання економіки, а на створення низького рівня споживчої інфляції, особливо в умовах передвиборного періоду. Тім годиною пари тижнів тому, на засіданні Асоціації українських банків робив доповідь виконавчий директор з економічних питань НБУ Ігор Шумило. Він звернув увагу, що індекс споживчої інфляції зараз на порядок випереджає збільшення цін виробників. Тому не виключено, що зараз важливіша боротьба саме зі споживчою інфляцією.
Питання: Ви не побоюєтеся, що боротьба зі споживчою інфляцією та стимулювання збільшення цін виробників можуть привести до дестабілізації банківської системи і вилучення коштів підприємств із депозитів?
Відповідь: Мені здається, це не відбудеться. Тому що підприємствам нікуди дітися з банківського сектора. Повноцінного фондового ринку немає. Та й найближчим часом не буде. Проблема в іншому - стан економіки вимагає від банків досить серйозних рішень щодо підвищення депозитної ставки. Якщо два місяці тому ми не розглядали ставку в гривнях більше, ніж 13% річних, то сьогодні ставка 15-16% не є якоюсь дивиною. Хоча при цьому нам доводиться кредитувати гарних клієнтів, які звикли кредитуватися під 17%. У цій ситуації ми можемо повернутися до поняття змови великих банків, у яких є ресурс. Вони кредитують якісних клієнтів під 17%, при цьому одержуючи ресурс по 10%.
Питання: Можливо, у цю ситуацію варто втрутитися Нацбанку?
Відповідь: Безумовно. Ринок довгострокових ресурсів на сьогодні - за великим рахунком - просто відсутній. У цій ситуації середнім банкам, які не є власниками колосальних ресурсів, якщо в них немає великого обсягу операцій з кредитування рітейлу (а, як правило, їх немає), стає невигідно приймати депозити від фізичних осіб. Виходить історія із класики банківської теорії: НБУ не дає банкам довгі ресурси рефінансування, ставки по кредитах для гарних клієнтів витримуються банками з іноземним капіталом (власниками ресурсів) на рівні 17%, а вкладники надають ресурс не менше ніж під 18%.
Таким чином, українські банки змушені кредитувати ризикові компанії або йти в рітейл, що так не подобається НБУ. А корпоративний сектор та іпотеку під свій контроль забирають банки з іноземним капіталом.
Питання: Який вихід із цієї ситуації ви бачите?
Відповідь: Перше - це фондовий ринок, ринок капіталу. Із щиглика, звичайно, його не вдасться сформувати. Але колись починати треба. Ми вклали великі ресурси, інтелектуальні та матеріальні, у банківський сектор. І сьогодні він сформований і визнаний світом та Європою. Такий же інтерес, починаючи із сьогоднішнього дня, повинна проявляти держава і до фондового ринку. Друге - Нацбанк у найкоротший термін повинен ставати активним кредитором комерційних банків, організацією, що рефінансує. Третє - необхідне створення працюючого інституту первинних дилерів щодо питання держоблігацій. Керування державним боргом - це більш творче завдання, ніж щоквартальне оголошення про ставку по облігаціях. Це більш тонкий розрахунок і, власне, заробіток. При цьому додаткові викиди держоблігацій на ринок будуть стерилізувати ті гроші, які належать реальному сектору. Облігації внутрішнього держзапозичення (ОВДЗ) стануть конкурентом фінансової системи за ресурси, які можна відправити на кредитування.
Питання: Чи згодні ви з тим, що в умовах високої інфляції попит на кредити підвищується?
Відповідь: Так, в умовах високої інфляції підприємствам на моменті вигідно брати кредити. Але мені складно відповістити на запитання, як на базі такої інфляції будувати плани трирічні, п'ятирічні і так далі. Брати зараз треба, особливо торговельні компанії серйозно беруть, тому що обороти більші. Зрозуміло навіть за бізнес-планом взяв кредит - і виторг у два рази збільшив. Кредит в 20 млн. - виторг збільшився на 20 млн. По виробничих підприємствах менш зрозуміло. Банкам цікаво кредитувати під конкретний оборот або видавати класичні ломбардні кредити. Є поняття вартості застави, що у два-три рази більша. Знову ж, що буде через 20 років, зірветься ринок землі чи ні? Боятися? Напевно, так, особливо якщо ми говоримо, що вкладати в ту ж земельну іпотеку на 20-30 років - це для країни з історією 19 років досить важко. У результаті, підприємства повинні підвищувати ціни на попередження інфляції, що вони не можуть прогнозувати, а також для збільшення власного виторгу, що повинен замінити кредитні інвестиційні ресурси. От, власне, звідси і починається інфляційна спіраль.
Зупинимо інфляцію монетарними методами? Давайте. Але виходять високі ставки по кредитуванню. Замкнуте коло. І я поки не бачу якихось напрямків розриву цієї спіралі.
Питання: Зростаючий попит на кредити і дороге міжбанківське кредитування можуть стати для дрібних і середніх банків фатальними?
Відповідь: Ризикові банки через відсутність ресурсу залазять у міжбанк навіть при цих високих ставках. Мені важко припустити, чим це може гукнутися для системи. Адже джерелами коштів є банки з іноземним капіталом: "Райффайзен Банк Аваль", "Унікредит Банк", Укрсоцбанк, "ОТП Банк", Укрсиббанк та інші. У таких банках зазвичай сидить серйозний ризик-менеджер, що, незважаючи на особисті контакти керівництва, формує ліміти, виходячи із правил, які встановлені десь за кордоном. Але смію припустити, що такі банки більшу частину портфеля заробляють на міжбанківському кредитуванні. Одержуючи ресурс під 9-10% річних, видавати його під 20-28% - гарний бізнес. Але в першому кварталі були окремі банки, які брали дуже багато грошей на міжбанку. Я знаю, що деякі банки обмежували видачу ресурсів, хоча самі при цьому активно кредитували.
Питання: Вам не здається, що в такій ситуації можлива гра великих іноземних спекулянтів у формування кризової ситуації на українському фондовому ринку?
Відповідь: Можливо, великі гравці в цю схему грають. Але зараз на кону стоять не комерційні банки або підприємства - найбільший інтерес становлять активи держави. Але, на щастя, в Україні поки немає того обсягу ринку, де можна добре поспекулювати. Якщо тупо порахувати на пальцях емісії, першокласні облігації, акції, то вони не такі великі. Як показало дослідження, проведене Standard & Poor's та Агентством фінансових ініціатив, реальна капіталізація на аукціонному ринку не відбувається. Це не той ринок. Скупити ці активи набагато простіше прямим шляхом.
Питання: Тим часом дефіцит ліквідності на банківському ринку стимулює продаж банками облігацій корпоративних емітентів. Якщо великі обсяги боргів підприємств будуть пропонуватися, наприклад, до оферти, це ж може стимулювати дефолти...
Відповідь: Дійсно, гравці, які грають на ринку облігацій, сидять саме на банківських ресурсах. Тому почасти ви праві. І при подальшому збільшенні ставок на міжбанку ми можемо дійти до подібних ситуацій. Однак масові дефолти навряд чи будуть відбуватися - думаю, з'являться охочі допомогти підприємствам за певну участь у бізнесі. Звичайно, якщо в справу не втрутиться девальвація гривні. Зараз НБУ вирішує завдання регулювання інфляції через дефіцит ліквідності фінансової системи. А дефіцит ліквідності по лінійці - це падіння курсу долара. От джерело ревальвації гривні. На ринку ситуація ускладнюється спекулятивними настроями. Зараз відбувається вимивання доларової маси, що потім необхідно буде заповнювати ресурсами Нацбанку. Адже наша економіка на 70% замішана на доларовому ресурсі, і інтерес до доларового кредитування зберігається. Так що зовнішні позики однаково будуть рости. У підсумку ми прийдемо до того, що погашення зовнішніх зобов'язань буде перевищувати залучення, тобто банківській системі прийдеться шукати валюту усередині країни. При цьому більша частина валютних кредитів у нас погашається через гривню. Це подвоює валютний ризик. При збільшенні дефіциту ліквідності ланцюжок може замкнутись, і в банківській системі можуть формуватися проблеми.
Питання: Як їх уникнути?
Відповідь: Все просто. Монетарна політика не повинна ставати складовою політичних завдань.
Андрій Тарасович Кияк народився в 1972 р. у Чернівцях. Закінчив Чернівецький державний університет.
З 1999 р.- асистент кафедри світової економіки Інституту міжнародних відносин, в 2000-2002 р.- головний консультант ради НБУ.
В 2002-2005 р.- радник, керівник групи радників голови НБУ, в 2005 р.- заступник голови правління банку "Українська фінансова група", в 2006-2007 р.- голова правління "Міжнародного бюро кредитних історій", з 2007 р.- голова правління ТАС-Бізнесбанку (зараз - "Бізнес Стандарт").
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
