1195
Інфляція їжі
— Аграрний ринок
Поки політики ведуть найгостріші дискусії про напружену міжнародну обстановку, виборців турбують зовсім інші матерії. За даними недавнього опитування Київського міжнародного інституту соціології, найбільше "бояться" громадяни України (54% опитаних) зростання цін. Причому дві третини респондентів (65%) вважають, що влада повинна в першу чергу вирішувати саме проблему цін і тарифів - а не вступати, приміром, у НАТО чи оголошувати цьому блоку війну
Поточний економічний момент відрізняється наступними особливостями. Перше: стрімко дорожчає все, і в першу чергу, - продукти харчування. У порівнянні з весною 2007 р., ціни підвищилися в середньому на 22%, але деякі види продовольства, наприклад соняшникова олія, подорожчали відтоді на 40-70%.
Друге: Україну, як оголошено минулого тижня, очікує рекордний урожай зернових - 40-50 мільйонів тонн. Цей супер-врожай припаде на зростаючий світовий попит на пшеницю та іншу продукцію рослинництва, тому сільгоспвиробники та агробізнес можуть розраховувати на успішні жнива, фінансове і технічне оздоровлення. Само собою, повинні повністю задовольнитися потреби внутрішнього ринку, поповнитися запаси Держрезерву та інших “засіків Батьківщини”.
До речі, це стало відомо фахівцям не вчора, але їжа продовжує підвищуватися в ціні. Щоб спрогнозувати, як відіб'ється врожай на продуктових цінах другого півріччя, варто згадати аграрну політику останніх років.
Як стримувати ціни так, щоб вони росли?
Проблема цін особливо загострилася в останні роки, коли спостерігається регулярне збільшення “соціальних” виплат з бюджету. Зрозуміло, політики і наближені до них економісти сперечаються про те, чиї саме рішення “підстьобують” інфляцію, зростання яких цін, і в який період, було результатом суб'єктивних помилок і “змов” і т.д.
Однак з подорожчанням продуктів доводиться боротися і конкретно, зокрема, - безпосередньо впливаючи на ринок і операторів. У цьому влада успішна: починаючи з 2003 р., зросла інтенсивність регулювання цін, а з 2006-го такі заходи прийняли системний характер. На тлі “спостереження” за рентабельністю аграрного і торговельного бізнесу, уряд почав жорстко регулювати обсяг пропозиції.
Нагадаємо, кабінет Януковича відреагував на збільшення продовольчих цін різким квотуванням експорту зернових. Квоти на зерно в 2007 р. склали близько 2 мільйонів тонн, - близько 5% урожаю 2006 р. Цей захід був покликаний втримати трейдерів і фермерів від масового вивезення зерна за кордон, де ціни в той час (як і зараз) упевнено росли. Зокрема, уряд поставив завдання поповнити запаси Держрезерву за прийнятними, як заявлялося, цінами.
Урізання експорту було сприйнято галуззю вороже, на владу посипалися звинувачення в руйнуванні агробізнесу і “згноюванні” урожаю. За деякими даними, втрати виробників зерна склали близько 1,3 мільярди доларів Скандал став міжнародним, оскільки збитків зазнали і західні зернотрейдери.
Однак квоти на експорт зернових з тих пір не були скасовані. Міністр аграрної політики Юрій Мельник, що зберігає свою посаду вже в третьому (!) уряді, залишається прихильником широкого квотування. І вже домігся подальшого застосування методу: на початку березня поточного року Кабмін вирішив жорстко квотувати вивезення соняшника і продуктів його переробки. Але агропереробники наполягають на необґрунтованості і непрозорості квот, і знову заявляють: "тиску не піддамося, внутрішні ціни не знизимо".
Таким чином, в Україні з 2006 р. діє режим експортно-цінових обмежень у провідних галузях АПК. Але, повертаючись до цін на продуктових прилавках, можна стверджувати: багаторічний експеримент із їх "закручування", як відомо, провалився. "Заборонна" боротьба навіть не давала миттєвих, тактичних результатів.
Згадаємо: тільки уряд відрапортує про відповідність цін "заданим параметрам", як починає випливати інформація про те, як це досягнуто. Якщо влада проявляла старанність у роботі з несумлінними торговцями - сорти хліба з держфіксуванням ціни зникали із продажу. З м'ясом, соняшниковою олією і т.д. робили ще простіше: роздрібні продавці успішно саботують "цінові" перевірки. Почастішали випадки виробництва некондиційних продуктів: економія...
Чому "батіг" не працює
Розбирати вітчизняні методи регулювання роздрібних цін навіть соромно, настільки вони примітивні і бездіяльні, причому з суто неекономічних причин.
Однак обмеження на експорт, що широко використовуються в Україні останні роки, є простою мірою, придуманою аж ніяк не міністром Мельником. Їх використовують (точніше, використовували до появи Світової Організації Торгівлі), багато урядів. У чому ж проблема із цінами?
Експерти підкреслюють: заборонні заходи в нас дають негативні результати, оскільки не супроводжуються стимулюванням і застосовуються "своєрідно". В Україні державні дотації і пільги сільгоспвиробникам є скоріше номінальні (чому - окреме питання до аграрного блоку всіх останніх Кабмінів) Тоді як у розвинених країнах така допомога є вирішальним бізнес-фактором. І от, в умовах виживання агровиробництва, українська держава обмежує експорт і роздрібні ціни. При цьому, вважають незалежні фахівці, істотно завищуються обсяги внутрішнього ринку: насіння і олії можна вивезти набагато більше, ніж дозволяє уряд.
Так завдається потужний удар по бізнесу переробників, трейдерів, і, що головне, - самих аграріїв. Неможливість з року в рік заробити на зовнішньому ринку приводить до затовареності, збитковості, неповернення кредитів, нереальності відновлення техніки. І до застою зарплат на селі (де, до речі, найвищі роздрібні ціни на недомашню їжу).
Аграрна влада, в особі беззмінного міністра Юрія Мельника, не може зрозуміти, що голі заборонні заходи надійно стимулюють збільшення цін наступного сезону. Адже кожна завищена квота, кожне залежування продукту - це не просто помилка, а удар по планах бізнесмена на майбутній рік. Так, неможливість продати більшу частину врожаю 2006 р. за кордон “вибила” відповідних трейдерів з їхніх міжнародних ніш, порушила контрактні та кредитні відносини. Україна втрачає позиції на світовому зерновому ринку.
А виходить, всі ці добродії “недодадуть” у нинішньому році і без того бідним фермерам. Ті, у свою чергу, не докуплять комбайни, добрива, недонаймуть працівників. Якщо взагалі не виявляться в “борговій ямі” у банкірів. Розоряться дрібні виробники соняшникової олії. От реальний шлях НЕ одержати рекордний урожай, що вже анонсувала влада. І, як наслідок, скорити нові цінові “висоти”. Точно до початку президентської виборчої кампанії.
Так уже давно трапилося в м'ясо-молочному секторі України. “Ніяка” стимулююча політика, у поєднанні зі спробами регулювання цін та імпорту, привели до катастрофічного скорочення поголів'я худоби - його стало невигідно вирощувати. У результаті спостерігається, як заявив 25 березня Мельник, “об'єктивний” дефіцит м'яса.
Негативний вплив заборонних заходів загострюється системною проблемою: нестачею в галузі складських потужностей. За даними Української Зернової Асоціації, площ для зберігання зерна в країні вистачить на 30 мільйонів тонн, а перехідні залишки та обсяги нового врожаю можуть досягти 50 мільйонів тонн. Ще гостріша ця проблема в овочівництві, садівництві, м'ясо-молочному секторі. Тобто, встанови держава хоч нульову експортну квоту, агробізнес фізично не зможе зберегти і розпродати зроблене усередині України. Дивно, що Міністерство аграрної політики про це не замислюється.
Приватні інтереси в боротьбі із цінами?
Як показано вище, ринкова неадекватність агрорегуляторної політики в наявності. На тлі цього не хочеться вірити в сигнали про те, що окремі елементи такої політики пов'язані із приватними інтересами впливових агробізнесменів.
Перше, на що вказують експерти у зв'язку із квотуванням соняшника - найбільші виробники олії, які не програють, на відміну від селян і дрібних конкурентів. Вони зможуть після введення квот не тільки “вибити” їх для себе, але й скупити сировину за зниженою ціною. А квотування експорту фуражного зерна, що розоряє хліборобів, - на руку одній птахівницькій компанії-монополістові.
В 2006-му Мельник, нагадаємо, був "міністром-комуністом". Причому "продовольчий курс" всіх урядів, які ушанував своєю присутністю Мельник, відповідає саме радянському досвіду, - як за методами, так і за результатами.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
