1475
Сімейний гаманець: мистецтво витрачати
— Валюта
У радянські часи, та й на зорі незалежності України, громадяни збирали гроші роками, щоб придбати меблі, техніку або автомобіль. Тепер ситуація кардинально змінилася: досить мати при собі паспорт та ідентифікаційний код, щоб вийти з магазина з покупкою.
Життя в кредит прийшлося до душі українцям, однак для багатьох воно обернулося серйозними проблемами, вирішити які може тільки свідоме і грамотне ставлення до особистих фінансів. Але чи вміють українці розпоряджатися власними грішми: витрачати, накопичувати, інвестувати?
На думку експертів - ні. "Культура особистих фінансів в Україні залишається на дуже низькому рівні, - розповідає Тетяна Гришина, управляючий директор інвестиційно-банківського департаменту компанії "Altera Finace". Експерт упевнений, що, не маючи базових знань, неможливо раціонально розпоряджатися грішми. Тим більше, що середній клас, у якого з'являється надлишок грошової маси, в Україні тільки починає формуватися.
"Це питання залишається досить складним і у країнах з устояною ринковою економікою. Хоча якщо говорити про ці країни, то практика виділила це питання в самостійну сферу знань, що є об'єктом окремого курсу в низці закордонних бізнес-шкіл", - відзначає вона.
Низький рівень фінансової культури в Україні відзначає і генеральний директор КУА "ПІО ГЛОБАЛ Україна" Андрій Радченко. За його словами, в Україні ще немає розуміння того, що "гроші повинні приносити гроші", тобто працювати. "Люди звикли, скоріше, працювати на когось, ніж на себе. Можливо, у тих, кому сьогодні 40-50 років, це залишилося із часів СРСР, коли роботодавець забезпечував більш-менш стабільне майбутнє, а починати власний бізнес було ризиковано", - відзначив Радченко, додавши, що сьогодні організація особистого бюджету українців, як правило, обмежується сумою, накопиченою на "чорний день", що перебуває на депозиті в одному з банків.
Разом з тим, експерти відзначають і позитивні зрушення в цій сфері. Так, за словами начальника управління стратегічного маркетингу ТОВ КБ "АРМА" Людмили Короткової, останнім часом українці стали значно більш грамотними у ставленні до фінансів.
"Сьогодні, коли людина приходить у банк, вона, як правило, набагато більше підготовлена, знає, чого хоче, чітко задає питання. Раніше в переважній більшості клієнти цікавилися тільки депозитами. Тепер же сфера інтересів помітно розширилася, наприклад, останнім часом стало престижним вкладати заощадження в банківські метали, тому що ціна на них увесь час росте і вони мало піддані інфляції", - розповіла вона.
Одна з перешкод на шляху розвитку культури особистих фінансів - відсутність знань у цій сфері. Оскільки вітчизняний ринок послуг "money management" поки слабо розвинений, українцям доводиться добувати необхідні знаннями власними силами. "Зараз в Україні йде освітній період щодо можливостей особистих фінансів. Люди починають читати спеціальну літературу, користуватися послугами консультантів, щоб більше довідатися про це, - відзначає Радченко. - На мій погляд, займатися цим повинні, у тому числі, і фінансові установи - банки, інвестиційні інститути - це в їх же інтересах. Я думаю, через три-п'ять років можна чекати результату".
Тягар кредитів
Основною причиною "провалу" сімейних бюджетів в Україні залишається невміле використання кредитів. За словами директора КУА "Фінком Есет Менеджмент" Павла Ружицького, дисонанс в устояний фінансовий світогляд вніс споживчий "бум". "Темпи збільшення споживчого кредитування виглядають вражаюче. Крім цього, бурхливо росте карткове кредитування" - відзначає він.
Експерт ділить ставлення українців в сфері особистих фінансів на три основні типи. "Більшість людей із середнім статком схильні витрачати стільки, скільки вони заробляють із підтримкою якогось рівня "непорушного запасу", тобто їхні заощадження перебувають приблизно на постійному рівні. Другий тип людей схильний витрачати більше, ніж заробляє, і жити, таким чином, у кредит. Це не є неприйнятним, якщо рівень заборгованості перебуває в певних рамках і не росте неконтрольовано.
І, нарешті, психологія третього типу людей припускає постійне заощадження в певній пропорції до доходів. "Золоте правило" заощадження (не макроекономічне, а емпіричне) говорить, що, незалежно від рівня доходів, потрібно "відкладати" одну третину заробленого. Саме на цих людей, у першу чергу, орієнтовані фінансові організації, що прагнуть залучити ресурси фізичних осіб", - підкреслює Ружицький.
Відповідно до класичних канонів, прийнятною є поточна заборгованість на рівні, що не перевищує трикратного місячного доходу фізичної особи. "На жаль, "кредитні спокуси" тягнуть деяких людей в "кредитні сітки" і приводять до рівня заборгованості зі значно більшими коефіцієнтами. Це створює додаткові проблеми як для самих позичальників, так і для фінансових організацій", - відзначає директор "Фінком Есет Менеджмент".
Якщо говорити про заборгованість не за споживчими програмами (наприклад, іпотечне кредитування), то, у цьому випадку, мова йде не про співвідношення заборгованості до доходів, а про покриття доходами виплат по тілу і відсотках кредиту. "Оптимальне значення цього співвідношення повинно бути не менше 1,5, а краще 2, що, знову ж, далеко не завжди витримується", - підкреслив Ружицький.
Експерти сходяться на думці, що частка виплат по кредитах не повинна перевищувати 25-30% сімейного бюджету, як максимум - 50%. "Незважаючи на те, що для одержання позики банк ставить умову, щоб щомісячні виплати по кредиту не перевищували 50% доходу, не варто розраховувати бюджет у такий спосіб. В ідеалі бажано, щоб стаття витрати на виплати по кредитах не перевищувала 25% загального сімейного бюджету, тоді залишиться ще три чверті, які можна буде правильно розподілити на необхідні потреби, - відзначила Короткова. - Щоб особистий бюджет був ефективний, треба, насамперед, реально оцінювати свої можливості і хоча б не брати кредити, які потім не під силу буде виплатити".
"Золоті правила" сімейного бюджету
Основний принцип організації сімейного бюджету - це, звичайно, здоровий глузд. "Не варто лінуватися, треба прораховувати сімейний бюджет і планувати його заздалегідь, щоб статті витрат не виявилися зненацька більшими, ніж статті доходів", - підкреслює начальник управління стратегічного маркетингу банку "АРМА" Короткова.
На думку гендиректора "ПІО ГЛОБАЛ" Радченка, з найбільшою вигодою дохід сім'ї розподіляється в такий спосіб:
- 10% - в "пенсійну скарбничку". Ці гроші не витрачаються ні за яких умов.
- 10% - витратити собі на втіху.
- 10% необхідно вкласти в розвиток себе або сім'ї - це може бути навчання, спорт.
- 10% варто витратити на благодійність. Як саме
- кожний вирішує для себе сам: перерахувати на рахунок дитячого будинку або допомогти родичам.
- 10% - заощадження довгострокового періоду, на великі покупки - квартиру, меблі, автомобіль або виплати по кредиту.
- 10% - в "пенсійну скарбничку". Ці гроші не витрачаються ні за яких умов.
- 10% - витратити собі на втіху.
- 10% необхідно вкласти в розвиток себе або сім'ї - це може бути навчання, спорт.
- 10% варто витратити на благодійність. Як саме
- кожний вирішує для себе сам: перерахувати на рахунок дитячого будинку або допомогти родичам.
- 10% - заощадження довгострокового періоду, на великі покупки - квартиру, меблі, автомобіль або виплати по кредиту.
Залишається 50% - для поточних потреб сім'ї. "Така модель дозволяє бути фінансово незалежним, купувати великі речі, дозволяти собі покупки заради задоволення, планувати майбутнє", - відзначає Радченко.
Директор колекторської компанії "XPOINT" Василь Голда пропонує свій варіант розподілу витрат:
- 35% - житлові витрати. Ця група включає оплату комунальних послуг, оренди або іпотечного кредиту, страхування будинку або квартири, податки на нерухомість та ін.
- 20% - транспортні витрати, тобто витрати на покупку (кредитування, лізинг транспортного засобу), страховку, технічне обслуговування, бензин і паркування.
- 15% -різні боргові зобов'язання: оплата по кредитах на придбання різних споживчих товарів, оплата податків, включаючи податки з додаткових трудових доходів і податок на власність, оплата боргових зобов'язань по кредитних картках.
- 10% - мінімальна сума, що відкладається у вигляді заощаджень.
- 20% - всі інші витрати, включаючи харчування, одяг, дитячі витрати, медичне обслуговування і т.д.
- 35% - житлові витрати. Ця група включає оплату комунальних послуг, оренди або іпотечного кредиту, страхування будинку або квартири, податки на нерухомість та ін.
- 20% - транспортні витрати, тобто витрати на покупку (кредитування, лізинг транспортного засобу), страховку, технічне обслуговування, бензин і паркування.
- 15% -різні боргові зобов'язання: оплата по кредитах на придбання різних споживчих товарів, оплата податків, включаючи податки з додаткових трудових доходів і податок на власність, оплата боргових зобов'язань по кредитних картках.
- 10% - мінімальна сума, що відкладається у вигляді заощаджень.
- 20% - всі інші витрати, включаючи харчування, одяг, дитячі витрати, медичне обслуговування і т.д.
Вибираючи найбільш підходящий "формат" витрат, важливо пам'ятати, які фінансові завдання стоять перед сім'єю. Якщо початкові придбання - квартира, меблі, автомобіль - ще не здійснені, варто розробити твердий графік, у якому значна частина коштів буде накопичуватися і/або інвестуватися для оплати великих покупок. Якщо ж сім'я вже зробила базові придбання, можна скоротити частку заощаджень, збільшивши статтю витрат на відпочинок і розваги, а також на поточні і сезонні покупки.
Як змусити гроші працювати
На сьогоднішній день найпоширеніша форма вкладень особистих коштів в Україні - банківський депозит. Однак, поряд з інвестиціями в банківські метали та нерухомість, останнім часом з'явилися і продовжують з'являтися нові фінансові продукти, які або вдосконалюють, диференціюють умови депозиту, або пропонують йому принципову альтернативу. "Серед останніх можна відзначити можливість інвестувати в інститути спільного інвестування (ІСІ), представлені фондами різних форматів", - розповідає Ружицький.
Основна відмінність інвестування у фонди від депозитних програм банків для конкретного інвестора полягає в тому, що фонд потенційно може забезпечити прибутковість, що значно перевищує процентну ставку по депозиту, але це обертається підвищеним ризиком вкладень. "Фонди, на відміну від банків, не гарантують прибутковість, вона залежить від формату фонду і динаміки економічної кон'юнктури. Тому успішність таких вкладень залежить, у першу чергу, від правильності вибору конкретного фонду та компанії, під управлінням якої він перебуває", - відзначив експерт, додавши, що позитивний результат таких інвестицій залежить у набагато більшій мірі, ніж при заощадженні на депозиті, від рівня економічних пізнань інвестора.
Експерти наполягають, що базові знання в сфері інвестицій є головною запорукою успіху. Якщо ж сума інвестицій велика, то навіть власної фінансової грамотності може бути недостатньо. "Людям з великим обсягом коштів (як правило, від $50 тис.) доцільно залучати для управління інвестиціями консультанта - інвестиційного банкіра. В усім світі існує практика Private Banking, і в Україні цей напрямок починає набирати обертів останнім часом", - відзначає Гришина.
Разом з тим, одним із кращих способів інвестувати експерти називають створення власного бізнесу. "Ризик великий, але і доходи відповідні. Інші способи менш ризиковані і, відповідно, менш дохідні. Другим після власного бізнесу можна вважати колективне інвестування - передавати кошти в управління, приміром, пайовим інвестиційним фондам (ПІФам). Найменш дохідний спосіб на сьогоднішній день - банківський депозит. Це, скоріше, спосіб збереження коштів, ніж їх збільшення", - вважає Радченко.
Крім того, за його словами, можна заробити на зростаючих ринках. "Приміром, купити земельну ділянку за невеликою ціною, знаючи, що через кілька років її можна продати дорожче", - говорить експерт.
Уже сьогодні в Україні існує безліч способів зберегти і примножити гроші. При цьому важливо чітко планувати власний бюджет, тверезо оцінювати ризики і не переставати вчитися грамотному поводженню з фінансами.
За матеріалами: ЛігаБізнесІнформ
Поділитися новиною
