589
Чорнобиль збираються перетворити в зону рапса
— Аграрний ринок
Останнім часом в Україні після невеликого затишшя знову стало модно просувати ідею використання земель Чорнобильської зони для виробництва біопалива. То Президент закликає ізраїльських бізнесменів зайнятися цим бізнесом, то його вірна "консильєрі" Віра Ульянченко пригрозить засіяти рапсом "зону відчуження". А то і представники профільних асоціацій підтримають цю ідею.
Складається враження, що в Україні рапс і пшениця не ростуть більше ніде, крім як під реактором. А якщо і ростуть, то не так буйно. В 2006 році із цією ідеєю вже виступав тодішній міністр ПЕК Іван Плачков. Ми тоді докладно описували всі плюси та мінуси вирощування рапсу на забрудненій території. І от, знову пішло-поїхало...
Коротко нагадаємо, що справа навіть не в рівні радіації. Пан Калетник з "Укрбіоенерго" абсолютно правий, говорячи про те, що сьогодні існують технології переробки, що дозволяють знизити ризик забруднення до мінімуму. Питання в іншому: скільки буде коштувати рапс, вирощений у зоні? За 22 року там зруйнували все, що "дихало на ладан" ще наприкінці 80-х.
В "зоні" немає людей, готових працювати в сфері АПК, причому немає їх у необхідній кількості і поблизу. Під Чорнобилем немає і не може бути технічної бази. Там немає і ніколи не було значних площ землі - а ті, що були, піддалися значному рівню заболоченості. Тобто треба відновлювати меліоративну систему. Все це виллється в "копієчку" величезних розмірів. До того ж, як маркірувати біодизель і як переконати споживача, що він не небезпечний?
Проблем маса. Виникає питання: навіщо? Що, у держави є стратегічні плани із заселення "зони", і український Левіафан має намір спочатку підготувати економічну інфраструктуру? Жорстоко і нереально. Або, може бути, не в самій зоні, а в прилеглих районах немає вільної землі - все вже розкуплено бізнесом, що прагне наживи? Нічого подібного.
Автор цих рядків чимало помотався по Поліссі і може із упевненістю сказати, що повністю або частково вимерлих сіл (а, відповідно, і вільної землі) під Овручем, Народичами і, почасти, Іванковим вистачає. Можна за копійки орендувати землю, проводити необхідні агророботи і не створювати зайвих проблем.
Але "чомусь" побачити в Поліссі засіяне хоч чимось поле - рідкість. Логічно припустити, що сіяти щось на піску і болоті з низьким рівнем трудових ресурсів або зовсім економічно недоцільно, або не настільки вигідно, як, наприклад, у Центральній Україні. Тоді чому Чорнобильська зона?
Відповідь на це питання може бути тільки одна. На чорнобильському рапсі і пшениці збираються "підняти" гроші за рахунок бюджету.
У Віктора Ющенкоає "фішка" із приводу відродження "зони відчуження". Як громадянина, патріота і просто вразливу особу його можна зрозуміти. Повністю вимерле сіло з однією хатою і "скіпою" у віконці, побілена церква посередині руїн і заростей - видовище не для слабких нервів.
Але от, зважаючи на все, цю "фішку" збираються використати, а для компаній, готових працювати в "зоні", збираються створити такий інвестклімат і "підгодівлю" під найвищим патронатом, що рапс дійсно стане вирощувати надвигідно.
Навіщо це, пробачте за патетику, Україні? Складно сказати. Напевно, тут є присутнім елемент найглибшого взаємопроникнення приватних і державних інтересів. Що-що, а брати гроші з бюджету в особисту кишеню в країні навчилися
За матеріалами: Proua.com
Поділитися новиною
