2185
Нумізмати хочуть більше
— Валюта
Високий попит спонукав регулятора відмовитися від поширення останніх через вузьке коло банків-дистриб’юторів. Тепер монети будуть реалізовуватися через територіальні управління НБУ за заявками всіх охочих. Нацбанк також відмовився від обмеження цін.
Раніше дистриб’ютори купували монети за оптовою, а продавали за роздрібною ціною НБУ. Тепер і регулятор, і банки, які хочуть торгувати монетами, можуть не обмежувати себе в націнках. Нумізмати вважають, що це нововведення збільшить проблему дефіциту на ринку.
Монети як сувеніри і засоби заощадження користуються в наших співвітчизників все більшою популярністю. Близько 20% колекціонерів спеціалізуються на срібних, ще стільки ж купують недорогі (до 300 гривень) золоті монети. Біметалічними (золото/срібло) і дорогими монетами захоплюються поки одиниці.
Монетний ринок можна розділити на два сегменти - інвестиційний і пам'ятний. НБУ випускає тільки пам'ятні (колекційні) монети, а інвестиційні імпортують банки. Це стало можливим після розширення трактування поняття "банківські метали" (постанова НБУ №325 від 6 серпня 2003 року). Зараз фінустанови продають іноземні монети із золота не нижче 900-ї проби, срібла - не нижче 925-ї, платини і паладію - 999-ї, для чого вони укладають договори з монетними дворами або їхніми представниками.
Активним просуванням інвестиційних монет займаються тільки "Райффайзен Банк Аваль" (єдина установа, що прямо працює із закордонними монетними дворами), "Фінанси та Кредит" та Імексбанк. Торік пропонувати інвестиційні монети дворів Австралії та Великобританії почав також VAB Банк. В арсеналі вітчизняних фінінститутів є монети Пертського монетного двору (Австралія), Королівських монетних дворів Великобританії та Іспанії, монетних дворів Польщі, Нової Зеландії, Франції і Китаю, Банку Росії. Однак банки не прагнуть займатися інвестиційними монетами через низьку ліквідність цього ринку і неринковий механізм ціноутворення.
Нумізмати-інвестори
В умовах нестабільності курсів валют і цінних паперів дорогоцінні метали в багатьох країнах стають усе більш надійними засобами заощадження. При цьому інвестори зі США і Західної Європи воліють купувати їх у вигляді недорогих і зручних за номіналом монет, а не злитків. Інвестиційні монети відрізняються від пам'ятних простим карбуванням без дзеркальної поверхні, високою пробою металу і масовим тиражем. Їхня вартість залежить не від художньої цінності, а від світових цін на дорогоцінні метали. Монети більше підходять для колекцій і подарунків, ніж звичайні злитки.
На кожній інвестиційній "копійці" обов'язково вказується вміст чистого дорогоцінного металу в тройських унціях. У світі такі монети щодня котируються на покупку і продаж. У нас же банки продають їх як звичайний товар, ціна якого складається з вартості придбання, витрат на доставку та страхування, маржі фінустанови і залежить тільки від коливань на ринку дорогоцінних металів. Приміром, саме золото може коштувати дешевше, ніж імпортовані в нашу країну монети з нього. "Оскільки монетні двори вимагають передоплату, буває, що з дня фіксингу ціни до моменту надходження монет у каси банків золото значно дорожчає або дешевшає. В останньому випадку ціна продажу формується винятково на основі ціни придбання, без урахування поточної світової вартості металу", - розповідає головний менеджер з дорогоцінних металів "Райффайзен Банк Аваль" Алла Іщенко.
Відсутність щоденних котирувань і жорсткої прив'язки до цін на дорогоцінні метали знижує привабливість монет як об'єкта вкладень. Повноцінний ринок інвестиційних "копійок" запрацює у нас лише в тому випадку, якщо Нацбанк сам почне випускати такі монети і щодня буде виставляти котирування на їхню покупку і продаж. Однак центробанк займатися цим не прагне, адже вдалі серії пам'ятних монет приносять цій установі вагомий прибуток і не доставляють ніяких турбот, оскільки в цьому випадку немає необхідності організовувати систему покупки.
В умовах збільшення світових цін на дорогоцінні метали інвестиційні монети можуть приносити непогану прибутковість. За словами начальника відділу операцій з банківськими металами VAB Банку Володимира Піщаного, за останній рік ціна монет, з якими працює фінінститут, у середньому піднялася більш ніж на 30%. При цьому поріг для інвестицій мінімальний, оскільки вартість інвестмонети може коливатися від 70 до 10000 гривень.
У той же час, на відміну від злитків і депозитів у банківських металах, у монет є один серйозний недолік. "Багато банків продають, але не купують монети - маржа між покупкою і продажем для них більша, ніж для злитків. Тому, щоб одержати високий інвестиційний дохід, потрібний більш тривалий термін", - розповідає Владимир Піщаний. За словами начальника інформаційного відділу Асоціації нумізматів України Олександра Шапіро, деякі комерційні фінустанови скуповують монети з дорогоцінних металів за ціною близькою до вартості брухту. Щоб маржа не з'їла весь дохід, експерти рекомендують робити довгострокові вкладення, тобто тримати монети не менше трьох-п'яти років.
Проте лідери ринку з кожним роком збільшують обсяги їхніх продажів. Так, "Райффайзен Банк Аваль" торік продав 11,2 тис. золотих, 44,8 тис. срібних і 0,2 тис. платинових монет. Причому найбільш затребуваною виявилася серія австралійського монетного двору "Місячний календар", що складається з монет різної ваги, виготовлених з різних металів. Найчастіше імпортні "копійки" купують не стільки розраховуючи на підвищення їхньої вартості, скільки для поповнення колекцій і як подарунки.
Менший тираж - вища ціна
На відміну від інвестиційних, пам'ятні монети Національного банку можна ще використовувати як засоби платежу. Ці монети здатні приносити високу прибутковість, але тут неспеціалістові ще складніше вибрати підходящий об'єкт для вкладення. Ринок сегментований за складом сплаву і тематикою випуску (видатні особистості, вищі навчальні заклади країни, відродження української державності, гетьманські столиці, знаки Зодіаку і т.д.). Метал, з якого виготовлена монета, відіграє далеко не головну роль. Вартість пам'ятних монет більшою мірою залежить від їхніх нумізматичних характеристик - тираж, оформлення, тематика. Тобто ціна формується досить суб'єктивно. Працює лише одне правило: більше шансів значно подорожчати в монет, випущених невеликим тиражем, - причому придбати їх людині з вулиці дуже складно. Нумізмати скаржаться, що багато монет розподіляються не в територіальних управліннях, а безпосередньо керівництвом Нацбанку.
Велике значення має і тематика. Особливо цінуються монети, приурочені до важливих державних, історичних, наукових, культурних, спортивних подій. Приміром, срібна монета "10 років незалежності України" була випущена обмеженим тиражем за ціною 200 гривень за штуку. Тепер нумізмати готові віддати за неї чотири-п'ять тисяч доларів. Роздрібна ціна НБУ за випущену в 1998 році тиражем 10 тис. штук монету з нейзильберу (мідно-нікелевий сплав з додаванням цинку), присвячену нараді керівників Європейського банку реконструкції та розвитку, становила всього чотири гривні, а в сувенірній подарунковій упаковці - сім гривень. "Частину монет у якості подарунків одержали учасники наради, - розповідає Шапіро. - Тепер, через десять років, на нумізматичному ринку вартість цієї монети досягає двох тисяч гривень."
Зазвичай за рік виходить від двох до п'яти серій золотих монет тиражем до 10 тис. штук залежно від типорозміру, 11-15 - срібних (до 10 тис. штук) і 16-18 - з недорогоцінних металів тиражем 20-75 тис. штук залежно від тематики. Більшість монет реалізується протягом двох-трьох місяців. Усього Нацбанк відчеканив 355 серій, але лише декілька з них дуже сильно піднялися в ціні. В 2007-му найбільшою популярністю в нумізматів користувалася срібна монета "Чумацький шлях".
Близько 15% монет Нацбанк реалізує через свої територіальні управління, інші - через банки-дистриб’ютори. Останні купують їх за оптовою ціною, а фізособи і юрособи - за роздрібною. Щоб одержати статус прямого дистриб’ютора, фінустанові необхідно підписати із НБУ договір на придбання частини (5-20%) кожного викарбуваного тиражу.
Крім "Райффайзен Банку Аваль", що контролює 20% ринку, спеціальний статус також одержали Ощадбанк, банк "Форум", Укрпромбанк, "Хрещатик", ТАС-Комерцбанк, Промінвестбанк і "Дністер". Однак їхні ліміти однаково у два-чотири рази менші, ніж у лідера. Інші фінінститути, що займаються нумізматикою, працюють через прямих дистриб’юторів, так що в них монети коштують дорожче.
Монети за записом
Особливістю вітчизняного монетного ринку є чималий розрив між попитом і тиражами центробанку. Дефіцит створює сприятливий ґрунт для спекуляцій, які, на думку нумізматів, вигідні самому емітенту. Так, в 2006-му до десятиліття грошової реформи НБУ випустив кілограмову срібну монету тиражем 1501 штука. Її роздрібна ціна становила тисячу доларів. Однак у банки-дистриб’ютори цей тираж так і не потрапив - Нацбанк не продавав цю монету через мережу своїх територіальних управлінь. Колекціонер може придбати її тільки на вторинному ринку за ціною чотири-п'ять тисяч доларів за штуку. "Російські монети такого ж тиражу і ваги коштують із доставкою в Україну близько двох тисяч доларів", - відзначає Шапіро.
Оскільки регулятор найчастіше сам створює ажіотаж навколо монет (скажімо, оголошується тираж 15 тис., а випускається всього три тисячі), банки-дистриб’ютори не прагнуть до співробітництва з офіційними колекціонерами (Асоціацією нумізматів України та інших клубів). Тим більше що продажі через відділення знайомим нумізматам або дилерам на вторинному ринку приносять більшу вигоду.
З офіційними колекціонерами працює тільки "Райффайзен Банк Аваль". При цьому для присутності на вторинному ринку (де можливий продаж за ринковими цінами) установі не вистачає монет. Більше того, бувають труднощі і на первинному. "Нам необхідно знати заздалегідь, хто, у якому відділенні і скільки нових монет хоче купити. Проблеми з'являються, коли Нацбанк виділяє їх менше від наших зобов'язань по договорах. Торік через це в нас часто виникали труднощі із замовниками", - говорить Алла Іщенко. Зокрема, так відбулося з монетою "Іван Огієнко" у червні 2007-го. "Райффайзен Банк Аваль" уклав договори на продаж семи тисяч її екземплярів, але НБУ виділив фінінституту тільки 4,9 тис. штук. Тоді Асоціація нумізматів була змушена звернутися до інших дистриб’юторів - банку "Форум" та Укрпромбанку. А замість 5546 монет "200 років курортам Криму" регулятор надав усього три тисячі.
Колекціонери вважають, що без системи поширення через уповноважені банки нумізматичний бізнес стане менш прогнозованим. У той же час Нацбанк, відмовившись від оптових цін, тільки виграє. Так, нейзильберові монети дистриб’ютори пропонували по вісім гривень за штуку, а недавно "Іван Огієнко" з'явилася в банку "Даніель", але вже по 22 гривні.
Банкіри і нумізмати чекають від регулятора більшої прозорості і прогностичності, яких можна домогтися введенням підписки. В інших країнах при покупці нумізматики колекціонери використовують direct mail - попереднє оформлення замовлення в дистриб’ютора, центробанку, монетного двору. Це дозволяє купувати монети за нижчу ціну, а головне, гарантує, що нумізмат одержить бажане. Такий механізм продажів допомагає боротися з дефіцитом: тираж розраховується на підставі реального попиту, а не за вказівкою чиновників. Торік "Райффайзен Банк Аваль" повідомив НБУ, що готовий працювати за схемою direct-mail. Але Національний банк, судячи з останньої ініціативи, поки до таких правил гри не готовий
За матеріалами: Простобанк Консалтинг
Поділитися новиною
