1425
Боротьба з інфляцією - мета чи засіб?
— Казна та Політика
Рівно тиждень тому світова фінансова система стояла на порозі найбільшої фінансової кризи ледь не з часів Великої депресії.
До такого висновку підштовхує безпрецедентність заходів, на які був змушений піти американський центробанк (ФРС США), витягуючи Волл-стрит із клінічного стану. Пацієнта з коми виведено, але навряд чи він зможе скоро оклигати від "чіпкого Кіндратія".
Тим часом наслідки світових катаклізмів уже відчуваються і в Україні: почав падати курс як готівкового, так і безготівкового долара. Населення запереживало, що доларові купюри, котрі багато років вірою й правдою служили не лише як засіб заощадження, завтра перетворяться на сміття. Але якщо курсові стрибки на готівковому ринку - це радше підступи валютних спекулянтів, які вирішили заробити на зайво нервових співвітчизниках, то от дефіцит гривні на безготівковому ринку поступово стає справжньою проблемою. І наслідки її загострення можуть виявитися такими серйозними, що сьогоднішні інфляційні пристрасті на їхньому тлі здаватимуться дрібницями.
Про нові світові рекорди
Минулого уїк-енду американська фінансова система переживала події, про які обов’язково напишуть книги і знімуть фільми. У неділю, 16 березня, керівництву ФРС уперше за останні 30 років довелося провести екстрене засідання у вихідний день, на якому було знижено ставку дисконтування (на 25 базисних пунктів - до 3,25%), під якою банкам надаються кредити через так зване дисконтне вікно у разі особливої потреби.
Двома днями раніше, уперше з часів Великої депресії, американському центробанку довелося дати кредит не комерційному банку. Внаслідок проблем, пов’язаних із надмірним залученням в операції з іпотечними паперами, у відчайдушному становищі опинився один із п’яти найбільших інвестиційних банків США - Bear Stearns. Протягом усього двох днів його клієнти зажадали виведення своїх активів у розмірі 17 млрд. дол., тому керівництву банку довелося визнати різке погіршення фінансових показників.
Надання позики, рішення про яке було ухвалене теж на екстреному засіданні правління ФРС США, здійснювалося через інвестиційну компанію JPMorgan Chase & Co. Саме із допомогою цього банку ФРС організувала операцію з перекуповування Bear Stearns. Щоб компенсувати можливі збитки і дати можливість розплатитися за зобов’язаннями невдахи, JPMorgan Chase отримав держфінансування в розмірі 30 млрд. дол.
Сама ж сума, заплачена за Bear Stearns, не могла не шокувати "прогресивне людство". Компанію було куплено за кумедні для Волл-стрит 236 млн. дол. Кожну її акцію було оцінено всього в два долари. Це - менше від однієї десятої їхньої вартості, зафіксованої навіть після всіх падінь у п’ятницю, коли про проблеми вже було добре відомо ринку. А либонь ще рік тому акції Bear продавали в 35 разів дорожче - по 70 дол. за штуку.
Також монетарна влада оголосила про запуск спеціальних кредитних схем, відкривши спочатку первинним дилерам на ринку державних боргових зобов’язань, а потім і решті інвесткомпаній кредитне вікно під заставу ліквідного забезпечення. Раніше правом брати в борг у ФРС напряму були наділені лише комерційні банки, хоча вони, правду кажучи, користувалися ним украй рідко, боючись зіпсувати репутацію. Тому дисконтна ставка вважалася в останні роки в Штатах радше символічною.
Зрозуміло, що американська влада робила все це, аби запобігти паніці на ринках і захистити їх від можливого колапсу. Але уникнути цього вдалося з труднощами. Якщо вже акції Bear Stearns фактично опустилися до нуля всупереч очікуванням ринку, то, швидше за все, подумали зайво нервові інвестори, ми маємо справу з дуже великими системними прорахунками, і ситуація справді критична.
По ринку поповзли чутки, що з подібними Bear Stearns проблемами може зіткнутися інший найбільший американський інвестиційний банк - Lehman Brothers. Додав негативу й екс-голова ФРС Алан Грінспен. В опублікованій у неділю в Financial Times статті він охарактеризував ситуацію в американському фінансовому секторі як "найважчу за всю повоєнну історію США".
Після всіх цих новин на світових біржах почався повсюдний обвал. У Європі під найбільшою підозрою опинився швейцарський гігант UBS, чиї акції подешевшали на 12%. Непереливки було і Royal Bank of Scotland, акції якого впали на 10%, а також Barclays та HBOS, котрі втратили відповідно 10,6 і 14% від вартості акцій.
Та найбільше постраждали, звісно, американські активи. Розпочатий у понеділок їхній масовий розпродаж призвів до повсюдного обвалу американської валюти на світових ринках. Ціна євро зафіксувала черговий історичний максимум - 1,5903 дол./євро. Ще в п’ятницю вартість "бакса" у швейцарських франках упала нижче від символічного паритету (співвідношення 1:1), а в японських єнах - нижче позначки 100 єн за дол. У понеділок ці курси сягнули багаторічних мінімумів - 0,9612 франка за долар і 95,71 єни за долар.
Різко подорожчали сировинні активи, золото перевищило позначку в 1000 дол./унція, нафта - 110 дол./барель.
Щоб приборкати паніку, котра охопила ринки, ФРС у вівторок знизила свої базові ставки кредитування (вже вшосте із вересня 2007-го) відразу на 75 б.п., чого не було жодного разу за останні років двадцять. Стало очевидно, що в боротьбі з фінансовою кризою і спадом в економіці американська монетарна влада явно відсунула загрозу інфляції на другий план.
Для пожвавлення іпотечного ринку послаблення - у вигляді зниження вимог до капіталу - отримали державні іпотечні агенції США.
Як виявилося, навіть такі кардинальні заходи не вельми надихнули ринки, котрі очікували від ФРС зниження ставок як мінімум на 1 п.п. Стан світових ринків залишається надзвичайно мінливим. Періоди ейфорії швидко змінюються зневірою, а динаміка котирувань вирізняється підвищеною волатильністю.
І хоча долар начебто почав різко дорожчати, а сировинні активи - втрачати в ціні, першооснову нормального функціонування фінансових ринків - довіру - далеко не відновлено. Якщо раніше ринкові очікування сходилися на тому, що ситуація на світових ринках "устаканиться" десь на вересень цього року, то тепер називається значно менш оптимістичний строк - початок, а можливо, і середина 2009-го.
А нам яке діло?
Отже, криза обіцяє затягтися. Саме ця обставина - погана новина для вітчизняних позичальників, залежність яких від зовнішніх ринків, через жорсткий дефіцит альтернативних джерел залучення ресурсів, багаторазово зросла за останні три роки.
18 березня ц.р. Нацбанк опублікував дані про стан платіжного балансу і зовнішнього боргу України за минулий рік. За даними НБУ, дефіцит поточного рахунку платіжного балансу 2007-го збільшився порівняно з 2006-м у 3,7 разу - до 5,9 млрд. дол. Майже триразовим було зростання й у відносних цифрах - 4,2% ВВП порівняно з 1,5% ВВП за підсумками 2006-го.
За 2007 рік зовнішній товарооборот зріс на 32,7% - до 110,3 млрд. дол., дефіцит зовнішньої торгівлі товарами становив 10,6 млрд. дол. (за даними Держкомстату - 11,4 млрд.), що вдвічі більше, аніж роком раніше. При цьому товарний дефіцит із лихвою компенсувався надходженнями за фінансовим рахунком, нетто-приплив яких НБУ оцінює в 15,4 млрд. дол.
Позитивний факт - збільшення в 1,6 разу чистого припливу прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що становили 9,2 млрд. дол. (6,6% ВВП). Нацбанк також зазначив, що чисті залучення за середньо- і довгостроковими кредитами та облігаціями 2007 року становили 14,9 млрд. дол., що в 1,9 разу більше, аніж за попередній рік, і, як бачимо, у 1,6 разу більше від обсягу ПІІ.
"У 2007 році домінуючу роль у здійсненні зовнішніх запозичень відігравав банківський сектор: його частка в чистих залученнях становила 60% (2006 року - 47%)", - констатував НБУ.
За підсумками минулого року, валовий зовнішній борг України сягнув 84,5 млрд. дол., що становить близько 60% ВВП. Таким чином, було ще більше перевищено як критичний, так і оптимальний рівень, рекомендований експертами МВФ для країн із перехідною економікою, - 49,7 і 35% ВВП відповідно.
Зовнішня заборгованість банківського сектора при цьому зросла на 16,9 млрд. дол. (у 2,2 разу) - до 31 млрд. Це - близько 30% від усіх банківських зобов’язань. Так, показник поки що начебто некритичний. І розраховувати на його значне зростання, через непросту ситуацію на світових ринках, теж не доводиться. Але в тім-то й проблема, оскільки майже 40% зовнішньої банківської заборгованості (12 млрд. дол.) має короткостроковий характер, тобто строк погашення до одного року. Отже, рефінансування знадобиться вже цього року, а зовнішні ринки для вітчизняних позичальників із високою ймовірністю залишатимуться або закритими взагалі, або надто дорогими.
Як підрахували експерти Інституту економіки та прогнозування НАН України, в рахунок обслуговування та погашення довгострокового зовнішнього боргу українські компанії та банки 2008 року мають сплатити ще майже 7 млрд. дол. Причому основний тягар цих виплат лягає на вітчизняну банківську систему.
Приїхали?
Однак не все так погано: досить значна частка цих зобов’язань припадає на "дочок" міжнародних фінансових структур, яким ще на початку року вже належало близько третини української банківської системи. До речі, за останніми даними, саме у фінансовій сфері до початку 2008 року був зосереджений найбільший обсяг ПІІ в Україну - 22,8% їхнього загального обсягу, тоді як у металургійній промисловості - 19,8, оптовій та роздрібній торгівлі - 8,8, операціях із нерухомістю - 8,6, будівництві - 5,5, харчовій промисловості - 5,3%.
Чи кинуть "матері" "дочок" напризволяще, навіть якщо самим доведеться туго? Навряд чи. Особливо якщо врахувати, що для балансів таких гігантів, як UniCredit, BNP Paribas, Credit Agricole, Commerzbank, витрати на утримання своїх дітищ в Україні не надто значущі, водночас кожен з них націлюється на максимально високі позиції на українському ринку. Навряд чи від боротьби за український ринок так просто відмовляться й інші вже присутні тут іноземні гравці: Raiffeizen, Erste, OTP, Swedbank, ВТБ, які ставлять перед собою не менш амбіційні завдання.
Все це - погані новини для вітчизняного банківського капіталу, який дедалі більше втрачатиме конкурентоспроможність і ринкові позиції, але хороші - для поточної кон’юнктури вітчизняної економіки, яка гостро потребує залучення ресурсів для фінансування свого зростання.
Головна умова для іноземних інвесторів, які бажають вкладати в Україну гроші, - перспективи капіталізації та зростання доходів на місцевому ринку, що залежать в основному від перспектив економіки загалом. Поки що консенсус більшості іноземних прогнозів сходиться в діапазоні 5-6% зростання ВВП. Зростаючі ціни на сталевий прокат - непогана підпірка для цих припущень. Додатковий стимулюючий чинник - як для подальшого зростання економіки, так і для іноземних інвестицій - майбутній вступ України до СОТ (для остаточного оформлення якого, за даними Мінекономіки, необхідно прийняти ще 10 законодавчих актів).
А коли вже казати про важелі впливу на економіку, то тут необхідно особливо зупинитися на інструментах боротьби з інфляцією. Не може не викликати побоювань ситуація на міжбанківському ринку, де в останні тижні стали дефіцитними навіть найкоротші грошові ресурси. Ставки за одноденними кредитами (overnight) коливаються останнім часом у діапазоні 15-25%. Подушка ліквідності на міжбанківському ринку практично вичерпалася: залишки на коррахунках банків у НБУ впритул наблизилися до небезпечної зони 10-12 млрд. грн. (приблизно в стільки оцінюється рівень обов’язкових банківських резервів).
Водночас значно виріс залишок на коррахунках казначейства - до 20 млрд. грн. (включно з валютою). Якщо пригадати, як нинішній міністр фінансів любить тези про необхідність стерилізації грошового обігу та обмеження зростання грошової маси, то стає не дуже добре: у будь-який момент дефіцит ресурсів у банківській системі може досягти критичної маси.
Адже питання регулювання ліквідності ринку, якщо вже ним вирішили впритул зайнятися й у нас, потребує ювелірного поводження. Найтонша, так би мовити, матерія. Ви звернули увагу, на яке місце ФРС США поставила загрозу інфляції, коли мова зайшла про загрозу для ліквідності фінансової системи? Не сумнівайтеся, що і Європейський центробанк, і всі інші саме про ліквідність ринку піклуються як про найголовніший свій пріоритет.
В Україні, як завжди, є нюанси. Через відсутність повноцінного фондового ринку та вторинного ринку держпаперів, інструментарій нашого Нацбанку з регулювання грошової пропозиції та ліквідності на ринку, м’яко кажучи, далекий від досконалості. Тому його можливості в цьому питанні не слід переоцінювати.
При збереженні незмінним обмінного курсу грошова пропозиція на ринку практично цілком залежить від розмірів припливу чи відпливу валюти. Ну а оскільки за інтервенціями на ринку з початку року Нацбанк тільки-но зараз виходить у нуль, нові грошові ресурси в економіку не надходили. Чому Нацбанк, мабуть, радий, адже за відсутності емісійної активності його складно звинуватити в роздмухуванні інфляції.
Зате Мінфін, який, по суті, є другим (якщо другим) за значущістю емісійним центром, зібрав значну частину міжбанківської ліквідності на казначейському рахунку. Однак по повній заганяє в обіг готівку, яка йде на соціальні виплати.
Вітчизняні банкіри, для яких ліквідність - теж питання номер один, розгубилися. Вони не знають, наскільки жорстко обмежувати видачу ресурсів своїм клієнтів, які теж нині не можуть визначитися - планувати інвестиції чи згортати виробництво? Прикро, що кроки, спрямовані на стерилізацію надлишку грошей та обмеження споживчого кредитування, б’ють нині насамперед по довгострокових інвестиційних позиках.
Запитайте в себе, якою має бути вартість кредитного ресурсу, якщо доступ на зовнішні ринки закритий, а на внутрішньому навіть найкоротші гроші обходяться в 25% річних?
А тепер скажіть - чим це чревате для інвестицій та економічного зростання? І чи потрібні розмірковування на тему, що гірше: зростання доходів, нехай вони і з’їдаються інфляцією, чи їхнє падіння.
Міністр економіки Богдан Данилишин пообіцяв, що уряд начебто не використовуватиме монетарних методів для боротьби з інфляцією, оскільки це послабить виробничу активність. Та то Данилишин. А ось Пинзеник не далі як минулого тижня в ефірі популярного ток-шоу говорив дещо інше. І нехай інфляція насправді на 80% пов’язана не з емісією гривні, яка із задоволенням поглинається жадібною до ресурсів економікою, а з вивихами в її енергозалежній і сировинній структурі, із низькою продуктивністю і доданою вартістю, а також із паразитами-монополіями. І тоді рецепт - структурні реформи. А це заняття важке та невдячне...
Дефіцит безготівкової гривні вже призвів до зниження котирувань долара на міжбанківському ринку нижче за "больовий" поріг 5,0 грн./дол. Нацбанк втручатися не поспішає. По-перше, він давно очікує зручного моменту розширити межі валютного коридору, щоб хоч трохи знизити свою залежність від політики чужого центробанку (ФРС США) і підвищити мобільність у регулюванні грошової пропозиції, про що вже неодноразово писалося на шпальтах "ДТ".
Наскільки розширити? Відповідь очевидна - до 4,95-5,25 грн./дол. Саме такий коридор зафіксований в Основах грошово-кредитної політики на нинішній рік. Про це "ДТ" ще раз нагадав перший заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов, повторивши свої кількаразові заяви про те, що саме "у цих межах і перебуватиме курс", і що "принаймні, виходячи з поточної ситуації, ніяких різких рухів у плані зміцнення чи девальвації не буде".
Утім, різкість рухів - справа дуже відносна. Та й кажучи про курсовий коридор, не слід забувати, що йдеться про офіційний курс, який може сильно різнитися від міжбанківського. І вже тим паче від обмінного готівкового.
Наприклад, оператори готівкового валютного ринку, зіштовхнувшись із різким збільшенням попиту на євро-кеш (за їхніми оцінками, після останніх обвалів долара він збільшився в кілька разів), схоже, не надто поспішають насичувати внутрішній ринок євро. А що, ніколи не завадить на хвилях ажіотажу нажити зайву копієчку на збільшенні маржі. Зі світу по центу - банкіру "Бентлі"...
Однак тим, хто дуже хоче, але ще не встиг позбутися доларів у заощадженнях і готовий запанікувати і кинутися в найближчий обмінник, не слід забувати, що ризики втратити на цьому значно вищі, ніж щось придбати. І що курс долара нині значно ближчий до нижньої межі нацбанківського коридору (4,95 грн./дол.), ніж до верхньої (5,25 грн./дол.). Тому простір для його посилення нині значно більший, ніж навпаки.
Справді, за нинішнього дефіциту в зовнішній торгівлі та слабкої рівноваги на міжбанку велика ревальвація (банкіри цілком серйозно обговорюють рівні аж до 4,5 грн./дол.) буде подібна чи то до надто небезпечної, чи то злочинної, але дуже темної гри з незрозумілими ставками та цілями...
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
