2503
Падіння імперії
— Енергетика
Доходи Росії від експорту нафти та газу, що ростуть з кожним днем, ризикують залишитися в минулому. А разом з ними - і профіцит бюджету, позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу і темпи зростання ВВП. Залежність РФ від світового попиту на ринках сировини може потягнути країну в безодню економічної кризи слідом за Європою та США, якщо Дмитро Медведєв і новий уряд не змінять фінансову політику
Про майбутній крах економіки Росії першим так голосно і категорично заявив доктор економічних наук Єгор Гайдар на засіданні вченої ради очолюваного ним російського Інституту економіки перехідного періоду (ІЕПП). Учений попередив, що нинішня політика уряду РФ може довести країну до катастрофи, якщо не відкоригувати її відповідно до світових тенденцій. Гроза, що нависла над Росією, як і в 1998 році, спровокована надмірною залежністю її економіки від світових сировинних ринків.
Десять років тому різке погіршення світової економічної кон'юнктури вилилося у відтік капіталу з багатьох ринків, що розвиваються, включаючи російський, а також у падіння цін на нафту до безпрецедентно низького за попередні тридцять років рівня. Сьогодні ситуація може повторитися.
Провісники лиха
Починаючи з 2003 року Росія демонструє одні з найвищих темпів зростання у світі. За оцінками Economist Intelligence Unit, російський ВВП збільшився з $2000 на душу населення (у поточному валютному курсі) в 1998 році до $9000 в 2007 році, зрівнявшись із показником 1990 року. Торік обсяг ВВП зріс у реальному вираженні на 8,1% проти 7,4% у попередньому. Дякувати за це Росія повинна цінам на нафту, нафтопродукти, газ і метали, що ростуть з кожним днем, адже саме ці товари становлять 80% російського експорту. Але ціни на них надзвичайно чутливі до змін зростання глобальної економіки.
Так, в 2001 році, коли американська економіка почала стрімко падати, 60%-ве зростання цін на нафту змінилося 10%-вим падінням. У результаті російські темпи зростання ВВП скоротилися в порівнянні з 2000 роком на 4,9%, а в 2002 році - більш ніж на 5%.
"Диверсифікованість російської економіки, зниження рівня її залежності від паливних і сировинних ринків - стратегічна проблема, що стоїть перед нашою країною, - підкреслює Єгор Гайдар. - Обговорюючи її, корисно пам'ятати, що цей процес іде. В останні роки темпи приросту в обробних галузях промисловості помітно перевищують ті, які демонструють видобувні галузі". Але, скажімо, машинобудування, одна з галузей економіки РФ, що найбільш динамічно зростають, у значній мірі росте завдяки попиту нафтопереробної галузі на техніку. Та й, як визнає сам учений, зв'язок російської і світової економік усе ще занадто сильний. Іншими словами, куди дує вітер у світі - туди й у Росії.
Америка і Китай в останні роки істотніше за інших забезпечують економічне зростання у світі. США - у силу масштабу економіки, Китай - високих темпів розвитку. Але світова економіка циклічна. Не в останню чергу - через рецесії, які відбуваються в США кожні п'ять-десять років. Хоча розмах коливань темпів економічного зростання у світі тепер менший, ніж у минулому сторіччі, "інфекція", що заразила одну велику економіку, сьогодні поширюється серед інших країн набагато швидше. А в 2008 році всі провідні дослідницькі центри передвіщають уповільнення економічного зростання в Китаї і рецесію в США. Виходить, світ втратить свої два найпотужніші двигуни. Більше того, глобальні ринки зіткнуться з новими тенденціями, які Росії будуть аж ніяк не сприяти.
Америка впливає на світову економічну кон'юнктуру по двох основних каналах. По-перше, через зовнішню торгівлю. Сповільнюється американська економіка - скорочується попит американців. А куди попит - туди й експорт. По-друге, через ринки капіталу. Стан фондових ринків США позначається на настрої інвесторів. "Реакція фінансових ринків на рецесію в США носить, на перший погляд, парадоксальний характер, - відзначає Єгор Гайдар. - Мотор рецесії - несприятливі зміни в американській економіці. Виходячи зі здорового глузду можна припустити, що в такій ситуації капітали повинні йти із цієї країни. Насправді йде протилежний процес.
При рецесії в Сполучених Штатах власники капіталів надають перевагу не прибутковості вкладень, а їх надійності і ліквідності. Ринки капіталу реагують на падіння темпів зростання американської економіки хвилею припливу коштів у казначейські зобов'язання США. Остання світова рецесія 2001 року наочно підтвердила цю закономірність". При цьому навряд чи можна чекати, що американська економіка швидко відновиться, адже в даній ситуації порушена банківська система. А як показує досвід, коли зачеплена стабільність банківської системи, для відновлення динамічного зростання потрібно не менше двох-трьох років.
Російська проблема в тому, що уряд ігнорує ці тенденції у світовій економіці і веде політику так, немов ринки федерації ізольовані від решти світу. "Прочитавши програмні документи, підготовлені в Міністерстві фінансів, Міністерстві економіки, Центральному банку, неважко помітити їх спільну характерну рису, - говорить директор ІЕПП. - Вони написані так, начебто циклічних коливань світової економічної кон'юнктури не існує або їхній вплив на розвиток ситуації в Росії дуже малий".
Рецепт для влади
Економіка Росії перегріта. Таку оцінку дають багато економістів, спостерігаючи за її динамічним зростанням. Але протягом останнього десятиліття уряд по-різному використовував ці досягнення. Політика, що велася з 2006 року, і сформувала загрозу кризи в країні. У період 2000-2005 років в умовах сприятливої кон'юнктури держава швидко поліпшувала бюджетний баланс, створювала фінансові резерви, що дозволяло адаптуватися до змін кон'юнктури на найважливіших для Росії ринках. У той період (в 2004 році), зокрема, був закладений Стабілізаційний фонд, що одержує свої кошти за рахунок нафтових податків. Рік по тому "заначка" Стабфонду перевалила за $18 млрд. Протягом наступних двох років завдяки його резервам удалося розплатитися по всіх боргах колишнього СРСР, які РФ взяла на себе після розвалу Союзу.
Тим часом резерв розрісся настільки, що його могли вже не тільки відкладати на "чорний день", але й пускати на фінансування інвестиційних програм. Наприкінці січня 2008 року Стабфонд розділили на Резервний фонд (на той же "чорний день") і Фонд національного добробуту, доходи від якого будуть використані для пенсійної реформи.
Політику, що уряд вів протягом перших п'яти років президентства Путіна, Єгор Гайдар називає клінтонською. У такому ж руслі діяв екс-президент США Білл Клінтон, що використовував швидке зростання економіки для створення бюджетних резервів на майбутнє і тим самим оберігав економіку від перегріву. Коли ж відбулася криза 2001 року, у Білого дому, незважаючи на ослаблення бюджетного балансу, були в запасі ресурси, щоб утримати економіку на плаву. На відміну від Клінтона, адміністрація нинішнього президента Сполучених Штатів є відверто проциклічною. Джордж Буш активно витрачав накопичене його попередником, і сьогодні рятівних резервів проти кризи Вашингтон не має.
Теперішня політика Путіна являє собою російську версію політики Буша. В 2006 році держава перестала збільшувати профіцит бюджету, а в 2007 році в умовах доходів, що ростуть, швидко нарощувала бюджетні витрати, форсувала економічне зростання за рахунок ослаблення бюджетного балансу. У результаті уряд не тільки стимулював збільшення інфляції, але й фактично довів економіку до перегріву, що загрожує сильним і несподіваним охолодженням.
Логічно, щоб в 2008 році державні витрати були скорочені, але все йде до протилежного. Це пов'язано із президентськими виборами, переможець яких буде змушений іти на поводу у своїх виборців і вживати популістських заходів. "У суспільній свідомості обороти "після" і "через це" нерідко сприймаються як синоніми, - зауважує директор ІЕПП. - При несприятливому розвитку подій у світовій економіці, уповільненні економічного зростання в Росії у свідомості еліти та суспільства може вкоренитися ілюзія, що він прямо пов'язаний зі зміною першої особи держави. У такій ситуації можна зробити чимало помилок. Можна, наприклад, за рахунок подальшого ослаблення бюджетної політики і м'якої грошової політики спробувати підтримати в умовах несприятливої світової кон'юнктури колишні темпи зростання, витратити міжнародні (золотовалютні) резерви для збереження номінального курсу рубля. За такі помилки прийдеться дорого платити. Причому не тільки тим, хто їх робить, але й всій країні".
Світові очікування
Провідні світові рейтингові агентства, втім, дотримуються поки оптимістичної лінії, що передвіщає Росії цілком світле майбутнє, а не економічний крах. Так, 11 березня Standard & Poor's змінило прогноз по довгострокових рейтингах РФ зі "стабільного" на "позитивний". У той же час S&P's підтвердило суверенні кредитні рейтинги по зобов'язаннях в іноземній і національній валюті: довгострокові рейтинги - на рівні "BBB+/А-", короткострокові рейтинги - на рівні "A-2". Крім того, S&P's залишило оцінку ризику переведення та конвертації валюти на рівні "A-". Підбадьорливу позицію агентства кредитний аналітик S&P's Френк Гілл пояснив так: "Перегляд прогнозу відображає наші очікування подальшого зростання бюджетних і зовнішніх резервів країни, які вже і на даний момент досить значні". Аналітик очікує, що в 2008 році розширеному уряду вдасться досягти профіциту щонайменше 4% ВВП. Правда, за умови, що влада стане розтрачувати бюджет з меншим розмахом. В іншому випадку агентство обіцяє знизити рейтинг.
Ключовий ризик, що S&P's передвіщає Росії найближчим часом, - значна залежність російських банків від рефінансування на зовнішніх ринках. Процес боргового фінансування у фінансовій системі практично зупинився після літа 2007 року, тому дістати кошти банкам країн, що розвиваються, сьогодні набагато складніше. Але в Росії роль джерела екстреного фінансування може взяти на себе новий уряд. Протягом наступних трьох років він може використати новостворений Фонд національного добробуту для рекапіталізації деяких фінансових інститутів, що опинились у скрутній ситуації.
Українські аналітики також слабо вірять у крах російської економіки. За словами Дмитра Боярчука, виконавчого директора Центру соціально-економічних досліджень CASE-Україна, російська економіка на даний момент досить стійка і за великим рахунком слабо залежить від світових тенденцій. "Основою зростання слугує інвестиційний попит, - вважає експерт, - тому важко очікувати якихось кризових явищ у найближчому майбутньому".
Fitch Ratings більш похмуре у своїх прогнозах. Агентство очікує, що подвійний профіцит (тобто профіцит бюджету і позитивне сальдо рахунку поточних операцій) зникне до 2009 року. До цього російську економіку ведуть структурні недоліки, що зберігаються протягом тривалого часу, включаючи залежність від цін на сировинні товари, відносну слабість банківського сектора, непростий діловий клімат і політичні ризики.
Рикошетом по сусідах
Стан російської економіки - важливий фактор для економік сусідніх країн, у тому числі й України. Як постраждає Росія від зниження попиту Європи і США, так постраждає й Україна від зниження російського попиту. "Якщо буде спостерігатися тенденція спаду в Росії і СНД, то для України це буде мати сильні негативні наслідки, - вважає Дмитро Боярчук. - Адже економічні зв'язки України із країнами колишнього СРСР набагато сильніші, ніж з будь-яким іншим регіоном".
Основними каналами негативного шоку будуть машинобудування, металургія, харчова та хімічна промисловості. Тобто проблеми почнуться, насамперед, у галузях-експортерах. Машинобудування потрапить у списки жертв, оскільки половина експорту продукції галузі поставляється в Росію. Це підтримує високі темпи зростання в секторі на рівні більше 30%. "Продукція машинобудування і приладобудування - це саме та продукція, що досить конкурентноздатна в Росії, але має низький рівень конкурентноздатності на світових ринках і, зокрема, у Європі, - говорить старший економіст Bleyzer Foundation/ SigmaBleyzer Олег Устенко. - Тому будь-яке уповільнення темпів економічного зростання в Росії адекватно вдарить і по українській економіці". Харчова промисловість постраждає тому, що країни СНД - єдині покупці її продукції. Інакше кажучи, харчопрому буде важче за всіх шукати нові ринки збуту, якщо відбудеться ослаблення попиту з боку Росії.
Крім того, у торговельних відносинах можливі й адміністративні зміни з російського боку. Наприклад, можуть застосовуватися якісь нетарифні методи захисту внутрішнього виробника. Правда, такий сценарій малоймовірний. На думку аналітика ІК Dragon Capital Віталія Ваврищука, Україна доможеться гарантій незастосування РФ додаткових торговельних бар'єрів у двосторонніх відносинах, беручи участь у Робочій групі зі вступу Росії до СОТ.
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
