1422
Тріумф тіньовиків
— Казна та Політика
У наших сучасних чиновників - поза залежністю від їхньої політичної орієнтації - є декілька нездоланних, але нескінченно хибних бажань. Приміром, проявляти невгамовну ініціативність там, де це вкрай небезпечно в середньостроковій і тим більше довгостроковій перспективі.
Поспішність кроків і непродуманість рішень - традиційні родимі плями нашої владної бюрократії. Іноді складається враження, що хлопці керуються винятково принципом "ламати - не будувати". Можливо, у цих "ініціативах" відсутній корисливий намір, хоча й віриться в це нелегко, але від цього "ініціативи" не перестають лякати.
Ще одне хибне бажання чиновників: ніколи не слухати думок опонентів. Особливо, якщо ці думки компетентні та адекватні. Якщо вже щось приспічило зробити, то це обов'язково повинно бути доведено до кінця. Незважаючи на всі організаційні проблеми, поточні конфлікти, провокації та обов'язкові негативні наслідки.
Здавалося б, у Мінфін зайшла не спекулятивна і цілком професійна команда на чолі з Віктором Михайловичем Пинзеником. Що ця команда повинна була робити? Правильно. Наводити порядок у підсобних відомствах і чистити "авгієві стайні", намагаючись скоротити кількість шкідливих рішень, прийнятих їхніми попередниками. А що насправді робить нова команда? За традицією виступає з непродуманими ініціативами і провокує черговий нарив у державі.
Буквально днями, Міністерство фінансів України виступило із пропозицією "допомогти вітчизняному бізнесу скоротити фактичні витрати на документальний супровід власних матеріально-фінансових потоків та у такий спосіб знизити кінцеву ціну продукції для споживача". Саме в такому ракурсі штатна PR-служба відомства намагається представити спішно виставлений на сайті міністерства проект постанови Кабінету міністрів України "Про внесення змін у постанову КМУ від 19 квітня 1993 року №283".
Проект постанови лаконічно, у традиційно сухому бюрократичному стилі, але жорстко та безапеляційно пропонує... моментально відмовитися від виготовлення і використання спеціальних бланків для касових ордерів і доручень на переміщення матеріальних цінностей. Здавалося б, рутинне питання - нова постанова повинна усунути всього лише одну з тисяч старих регламентних норм. Про що тут можна міркувати?
Бюрократія проти бюрократії - сьогодні ввели норму, завтра скасували, післязавтра ввели точно таку ж, але під іншою назвою. Не в цьому хіба сенс існування тисяч держслужбовців? Їм же за щось треба платити зарплату. Більше того, Мінфін у нашому випадку старанно робить вигляд, що "скасування низки бланків строгої звітності" - дійсно малозначна процедура, що ніяким чином не вплине на, скажемо так, фінансову дисципліну в країні. Але чи так це насправді?
На перший погляд, Мінфін виступив зі слушною пропозицією - адже будь-яке скорочення контрольних функцій держорганів неминуче приведе до дебюрократизації і лібералізації економіки. Що корисно для України. Грубо кажучи, коли держава іде від надмірного контролю та дозволяє галузям дихати - це благо.
Інша справа, що невмотивована відмова від низки повноцінних і вкрай необхідних (на сьогоднішньому етапі економічних відносин в Україні) контрольних функцій - це дурість. Поспішна та непродумана відмова - це вже щось близьке до корупції. Втім, не будемо нікого ні в чому підозрювати. Говоримо тільки про макроекономіку. Отож, Мінфін пропонує нам досить цікаве обґрунтування своєї ініціативи: "документ підготовлений за результатами аналізу ефективності використання спеціальних бланків для касових ордерів і доручень.
Проведений аналіз показав, що такі бланки не захищають від можливих фальсифікацій даних про обсяги операцій з одержання та видачі готівкових коштів та одержання матеріальних цінностей. У той же час, застосування цих спецбланків збільшує витрати суб'єктів підприємницької діяльності, і відповідно впливає на збільшення ціни для кінцевого споживача продукції через високу вартість виготовлення бланків".
Красиво. Дбайливо. Зі смаком. Але щось у всьому цьому насторожує. А насторожує от що. По-перше, в обґрунтуванні своєї ініціативи фахівці Мінфіну вдаються до відвертого підтасування інформації. У протилежному випадку, об'єктивний аналіз проблеми показав би, що витрати на придбання "бланків строгої звітності" становлять украй мізерні цифри в консолідованих фінансових звітах підприємств всіх форм власності. По-друге, економічна вигода для бізнесу і зниження ціни на продукцію - досить специфічні категорії і навряд чи скорочення витрат на 10 гривень на місяць приведе до скільки-небудь помітного скорочення яких-небудь цін.
Нарешті, суто риторичне питання: як можна провести "аналіз ефективності використання спеціальних бланків для касових ордерів", якщо вони введені в дію тільки 1 січня 2008 року? Зрозуміло ж, щоб одержати об'єктивні та статистично коректні дані потрібно порівняти дані за певні і порівнянні звітні періоди, рознесені в часі. Коректно порівнювати, наприклад, I-й квартал 2007 року і I-й квартал 2008 року (за розміром готівкової виручки, за обсягом прибутковості роздрібних підприємств, що використовують касові ордери і т.д.) А аналіз без порівнянних даних - це блеф. Або спроба прикрити якийсь інший задум.
Більше того, наш бізнес не піде на скорочення вже позначених роздрібних цін, навіть якщо ми почнемо продавати йому газ не по 189 або 230 доларів за тисячу кубів, а по 50. Очевидно, що ціну на продукцію для кінцевого споживача в нашій країні диктують не тільки об'єктивні фактори, але також розміри обов'язкових хабарів, картельні змови, позахмарна рентабельність (вище 100%) і так далі. Нерозуміння цих "вхідних" факторів провідними спеціалістами Мінфіну змушує засумніватися в їх профпридатності.
По-третє, у своєму обґрунтуванні Мінфін мовчанням обходить настільки важливу тему, як же без бланків строгої звітності контролювати великі суми готівки в тих же казино, ломбардах і т.д. Як контролювати переміщення матеріальних цінностей від однієї юрособи до іншої? Мова ж не про одиничні екземпляри. Мова про багатомільйонні партії. Але зате в мінфінівському обґрунтуванні є інший цікавий пасаж - "за відсутності для держави позитивного ефекту від існування спеціальних бланків для касових ордерів і доручень, Міністерство фінансів України вважає необґрунтованою норму, що вигідна лише декільком бізнес-структурам, які заробляють кошти на виготовленні цих бланків".
От, виявляється, у чому справа! Мінфін знайшов всі ознаки монополізації ринку і тому виступив різко проти "друкарів". Що ж, поговоримо про мниму монополізацію ринку "друку бланків строгої звітності". Монополізації немає. І не може бути. Очевидно, хтось просто не володіє об'єктивною інформацією. На ринку існує кілька підприємств різних форм власності (якщо бути точним - 14), які можуть друкувати продукцію, що проходить по категорії бланки строгої звітності. Але навіть якби мала місце монополізація, то Мінфін пропонує досить дивний спосіб боротьби із цим явищем - скасувати важливі контрольні функції, перевести частину ринку в тінь.
А тепер власне кажучи проблеми. Проблема надмірного контролю з боку держави в нашій країні дійсно має місце. У тому числі занадто жорсткими і надмірними іноді виглядають вимоги до документального супроводу тих чи інших угод. Само собою, якщо ми рухаємося до більш відкритих європейських процедур, нам обов'язково потрібно зменшувати вплив держави на галузеві ринки, дерегулювати галузі, зменшувати паперообіг у цих галузях. Не про це йдеться - питання в тому, як і коли це робити. Очевидно, що не можна похапцем, без серйозних обговорень і дискусій усе скасувати. Чому? А тому, що вже завтра Мінфін вкотре змінить свій кадровий склад і нова команда напевно спробує... посилити фінансовий контроль у країні. Тобто повернути старі і додати до них нові бланки.
А що потрібно бізнесу і взагалі економіці - так це стабільність, передбачуваність і ще раз передбачуваність. Передбачуваність же припускає обмірковане та поетапне реформування. Заміну жорстких контрольних функцій менш жорсткими, а не панічне і підозріле скасування "доручень і касових ордерів". Ринок - взагалі дуже чутливий інститут, що різко реагує на необережні і радикальні втручання боїться необережних і радикальних втручань. Будь-яка непослідовність, непередбачуваність держави (а ініціатива Мінфіну щодо скасування низки бланків строгої звітності із цього розряду) змусить ринок відразу відреагувати - піти в тінь. Це ми до того, що ініціатива Мінфіну - навіть якщо вона перспективно виглядає на перший погляд - вимагає, щонайменше, ретельного обговорення. Всіма зацікавленими сторонами.
У протилежному випадку, у тих же податківців уже завтра почне накопичуватися невдоволення тим, що вони щось там не можуть перевірити. Як наслідок цього невдоволення - спроба ввести власні (напівлегітимні) інструменти для перевірки. А що їм робити? Де брати інформацію?
З іншого боку, галузеві ринки потрібно плавно підводити до децентралізації та скорочення держконтролю. Поступове дозрівання, "оцивілізовування" нашого бізнесу в наявності - багато компаній уже мислять прозорими категоріями і розуміють, що працювати в легальній системі набагато комфортніше. Адже це забезпечує доступ до ресурсів, гарантує відсутність репутаційних ризиків та охороняє від переслідування з боку силовиків. Але бізнес тільки на початку шляху - дві третини наших підприємств як і раніше сидять у тіні, і тому поспішне скорочення контролю тільки зміцнить їхню кримінальну ілюзію, що в цій країні "можна все". Вони вирішать, що держава здалася, а виходить, можна продовжити грати в чорні схеми. Чи варта в такому випадку гра Мінфіну свічок?
Максим Василенко
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
