504
Як спокушають нас роботодавці
Стан кадрового ринку і пов'язані із цим проблеми найманих робітників створюють для роботодавців свого роду спокуси. Наприклад, використати цих найманих робітників способами, м'яко кажучи, не зовсім коректними. Про це необхідно знати, щоб не виявитися в скрутному становищі.
Чому виникають такі ситуації, зрозуміло. У першу чергу через надлишок кваліфікованої робочої сили. Захоплення вищою освітою у радянські часи привело до появи величезної кількості фахівців, знання та уміння яких можуть бути затребувані винятково на широкомасштабному виробництві. Ринкові реформи і пов'язана з ними стабілізація, коли виробництво взагалі майже зникло, перетворили цих кваліфікованих інженерів-технологів і проектувальників-розроблювачів в "прихованих" безробітних - вони значаться працівниками підприємств, які нічого не виробляють і де не платять зарплату; але при цьому вони і не безробітні. Додамо сюди ще й сьогоднішніх випускників, які часто згодні на будь-яку роботу, аби тільки взяли "без досвіду". Загалом, роботодавцям є із чого вибирати.
Причини друга, котра також добре зрозуміла - відсутність навіть того мінімального захисту інтересів працівників, що надавали колишні профспілки. Тобто на тих самих непрацюючих підприємствах профспілка як і раніше дає дозвіл на звільнення і регулює трудові суперечки, але що користі, якщо завод нічого не випускає? Зате на підприємствах приватні відносини роботодавця та працівника регулює в найкращому разі коротенький контракт, що порушується часто обома сторонами - згадайте, за яку зарплату ви розписуєтеся і скільки одержуєте насправді? Типовий контракт не дає працівникові підстав що-небудь заперечувати в суді, тому суд - засіб вирішення трудових конфліктів знову ж для працівників державних, непрацюючих заводів, ну й для чиновників. Роботодавцеві-підприємцеві ж відсутність правової бази дозволяє робити майже все, чого душа забажає.
І нарешті те, про що всі знають, але не люблять говорити вголос - дуже часто співробітники САМІ ВИННІ в сформованому стані справ. Сьогодні далеко не кожний зважиться "поставити питання руба". Існує установка, що роботодавець - самодур, і нічого тут не поробиш. Що не варто смикатися, а то гірше буде. Що горезвісні "дахи" і "служби безпеки" можуть занадто запопадливого співробітника "привести до чуття" зовсім радикальними способами. Чоловік десять разів подумає, перш ніж "зв'язуватися" з наймачем, а то вийде "собі дорожче". І наймач часто може робити все що завгодно, так ще й безкарно.
Отож і з'являються в роботодавця спокуси, з якими його ніжна душа не може боротися. Хочеться використати найманого робітника якомога більш ефективно, але при цьому не обтяжуючи себе більшими витратами. Існують і способи, як це зробити.
Найвідоміший - "потоковий метод". Все дуже просто: людина приймається на роботу з довгим іспитовим терміном (і невеликим окладом на цей час), а за пару днів до закінчення іспитового терміну працівникові повідомляють, що він, на жаль, не підійшов. Як варіант - керівництво "дає ще один шанс" виявити себе із кращого боку, тобто ще два-три місяці ударно попрацювати на "іспитових умовах" за "іспитові гроші".
Уявіть собі, як багато людина може зробити за три місяці, особливо в такій високотехнологічній області, як бізнес інформаційний. Одержуючи при цьому "іспитовий" оклад. Як не сумно, але "потоковий метод" практикують навіть дуже великі компанії.
Що робити, щоб не виявитися в такій ситуації? Стежити за станом ринку. На щастя, подібних компаній все-таки не занадто багато, більшість із них відомі - краще не йдіть туди працювати, якщо є вибір, а якщо вибору нема, майте на увазі, що працюєте в "потоковій" компанії, і хоча б налаштуйтеся на те, що довго в ній не пропрацюєте. До речі, по-справжньому гарного фахівця навіть подібна компанія може в підсумку взяти на постійну роботу, тому не варто впадати в іншу крайність - розцінювати нинішнє місце роботи як тимчасове. Так що настрій - настроєм, а працювати навіть у такій компанії має сенс на повну силу.
Інший спосіб можна умовно назвати "табір - наша велика сім'я". Ви працюєте на постійній основі, але при цьому раз у раз виникають труднощі: у фірми зірвалося замовлення або не оплатили поставку - працівникам платять менше. Терміново треба здати проект - прийдеться попрацювати у вихідні. "Полетів" сервер - давайте разом "перенаб'ємо" базу вручну. Вам пояснюють причину, пропонують взяти до уваги проблеми рідного підприємства, словом, апелюють до найкращих почуттів радянської людини. Варіантів у цьому випадку всього два.
Якщо компанія невелика, працююча в "командному" стилі (не плутати з адміністративно-командною системою!), то дійсно проблеми можна і потрібно вирішувати спільно. Але в цьому випадку й оплата праці повинна бути відповідною, необхідно створити матеріальну зацікавленість у результатах (відсотки, премії, бонуси різного роду). Якщо ви допомагаєте фірмі у важкі моменти, то справедливо буде також розділити з нею й тяжкий вантаж успіхів.
Якщо ж платять вам мало, немає системи заохочень, так при цьому ще й проблеми компанії вирішують за ваш рахунок, то або ця компанія незабаром розориться, або вас обманюють. І в тому й в іншому випадку біжіть відтіля скоріше, нічого гарного з вашої роботи там вийти не може.
Подекуди ще практикується добровільно-примусовий метод залучення співробітників до складу акціонерів улюбленої корпорації. Фахівцеві або менеджерові наполегливо пропонується придбати за готівку деяку кількість акцій: "Адже ви вірите у світле майбутнє нашої чудової фірми!" І багатьом доводиться вірити, виклавши чималу суму із власної кишені.
Спокуси для роботодавців часто стають нездоланними. Крім наведених вище способів, зведених до рівня системи кадрової роботи, існують і дрібні "штучки", на зразок затримок при звільненні або невиплати вихідної допомоги, про що ми поговоримо більш конкретно в наступних статтях.
Тут можна порадити тільки одне - не чекати того моменту, коли, нарешті, ринок праці стане організованим, у тому числі для найманих робітників. Не варто також особливі надії покладати на той час, коли ви перестанете залежати від роботодавців, самі примкнувши до їхнього числа. Треба не чекати, а діяти. Роботодавець украй рідко буває повним дурнем. І ваша турбота про стабільну та продуктивну роботу ЙОГО фірми, трудового колективу, що робить йому гроші, не може не торкнути суворе серце бізнесмена. Для початку не заважало б начистоту поговорити з вашим босом. Без емоцій навести йому (їй) свої аргументовані доводи. Практика показує, що це допомагає! В одній дистриб'юторській компанії керівництво, погодившись із пропозиціями пари співробітників, змінило умови трудового контракту. На користь персоналу.
При цьому не забувайте про постійне підвищення своєї кваліфікації і, відповідно, власної ринкової ціни. І все буде дуже добре.
За матеріалами: 24.ua
Поділитися новиною
