792
Білим "налом"
— Казна та Політика
У програмі Кабміну бізнесу обіцяне зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, а людям похилого віку - збільшення пенсій. Яким чином будете вирішувати ці, у принципі, взаємовиключні завдання?
- Для вирішення цих проблем необхідний діалог трьох зацікавлених сторін: держави, роботодавців і профспілок. Варто змінити ставлення працівників до праці, а також зацікавити роботодавців у легалізації зарплат. Зрозуміло. Просте зменшення навантаження на ФОП безглузде, оскільки в рамках нинішньої пенсійної системи це приведе до фінансових розривів у бюджеті Пенсійного фонду. Очевидно також, що покрокове зменшення навантаження на ФОП принципово нічого не змінить - зарплати як платили в конвертах або через СПД, так і будуть робити.
Для реформування пенсійної системи необхідно вийти за рамки її солідарної складової. Також Кабмін зацікавлений у тому, щоб збільшення мінімальної зарплати призводило до адекватного збільшення доходів всіх категорій найманих робітників. За рахунок цього, до речі, можна збільшити надходження в Пенсійний фонд.
Не боїтеся остаточно загнати фінансові потоки в тінь?
- Мінпраці готове до діалогу з роботодавцями, однак нас категорично не влаштовує порушення галузевих угод, коли заробітна плата рахується за якимись особливими правилами. Приміром, на деяких підприємствах ГМК зарплати прив'язують до норм виробітку, а не часу перебування в шахті. Такі прив'язки порочні і, на мій погляд, повинні бути скасовані.
Якщо прив'язати зарплати шахтарів до часу, то вони однаково будуть накривати датчики систем безпеки фуфайками. Чи не так?
- Мене як міністра, відповідального за соціальну політику, цікавить, щоб на підприємствах були створені такі умови, за яких люди нормально працювали, а не здійснювали щоденний подвиг, а їх зарплати відповідали затратам праці. Хоча роботодавці тільки в тому випадку створять нормальні умови праці, якщо будуть у цьому економічно зацікавлені.
Які конкретні дії планує почати уряд, щоб вивести зарплати з тіні?
- У білих зарплатах повинне бути зацікавлений не тільки уряд, але й насамперед самі наймані робітники. В їх же інтересах і впровадження накопичувального рівня пенсійної системи. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблені: Пенсійний фонд враховує відрахування найманих робітників персоніфіковано, але акумульовані кошти в умовах солідарної системи перерозподіляються не зовсім адекватно.
Наше ключове завдання - ще раз підкреслю - спільними зусиллями впровадити обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування і гарантувати, щоб зібрані кошти були захищені від інфляції та зловживань у процесі управління такими активами.
Стратегічні цілі визначені давно, яка тактика?
- Про тактику говорити складно, оскільки для завершення пенсійної реформи необхідна істотна корекція законодавства, а робота Верховної Ради заблокована. Є політичні нюанси, що не залежать ні від Мінпраці, ні від Кабміну. Навіть введення єдиного соціального внеску, швидше за все, зажадає тривалих консультацій з опозицією.
Хоча очевидно, що для чотирьох видів соціального страхування достатньо одного адміністратора, тим паче що із чотирьох існуючих фондів тільки один - Пенсійний - веде реєстр застрахованих осіб. Уніфікація адміністрування, серед іншого, дозволить заощадити 1,5 млрд бюджетних гривень. При цьому система розподілу коштів через рахунки в Держказначействі з різних цільових програм залишиться незмінною, а податкове навантаження на ФОП може бути знижене.
Як відіб'ється введення єдиного соціального внеску на спрощенцях?
- Визначимося в процесі прийняття законопроекту, попередньо можу сказати, що ніхто не збирається стригти під одну гребінку всіх платників.
Ви обіцяєте зниження фіскального навантаження на ФОП в результаті введення єдиного соціального внеску, а Мінздрав лобіює створення нового фонду - обов'язкового медичного страхування. Яким чином можуть бути акумульовані гроші в цей фонд?
- Не думаю, що під обов'язкове медичне страхування створять новий фонд. Швидше за все, єдиний адміністратор просто перерозподілить фінансові потоки без посилення навантаження на ФОП, у рамках існуючих зборів. Як варіант - держустанови будуть страхувати держслужбовців, Пенсійний фонд - пенсіонерів, а компанії - співробітників.
До речі, обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування теж не призведе до посилення податкового навантаження на роботодавців. Просто в законі буде чітко визначено, що частину коштів, що перераховуються зараз роботодавцем до Пенсійного фонду, успадковує певний співробітник. Такий механізм буде економічно вигідний усім: і державі, і бізнесменам, і найманим робітникам.
Чому ж не зробити обов'язкове пенсійне страхування просто добровільним і в такий спосіб знизити навантаження на ФОП?
- Завдання номер один - фінансово зміцнити солідарну систему. До 2001 року в ній взагалі було неможливо розібратися, однак після персоніфікації рахунків ситуація трохи прояснилася...
Чому ви йдете від відповіді?
- А ви впевнені в тому, що роботодавець буде перераховувати кошти на ваш персональний рахунок, якщо зробити обов'язкову систему добровільною?
Є впевненість, що, скажемо, програма здешевлення іпотечних кредитів могла б бути альтернативною обов'язковому страхуванню, а в ідеалі - економічну вигоду соціальних програм повинна визначати не держава, а безпосередньо учасники трудових відносин
- По-перше, якщо найманий робітник добре заробляє, то йому ніхто не перешкоджає збільшити відрахування на його персональний пенсійний рахунок. А по-друге, профспілка завжди може домовитися з роботодавцем про створення недержавного пенсійного фонду. Це право колективу. Зробити ж обов'язкову систему добровільною не можна хоча б тому, що найманий робітник не може бути впевнений у тому, що до пенсії пропрацює в одній компанії.
Роботодавець, який створює корпоративний пенсійний фонд, зацікавлений у двох речах: мотивації найманих робітників і оптимізації податкових платежів. Чому держава обмежує розмір відрахувань у КНПФ лише 15% оподатковуваного прибутку, а акумульовані кошти не дозволяє повною мірою повертати в обіг підприємства? Може, чиновникам потрібно змінити ставлення до праці?
- Підняту вами тему ми активно обговорюємо із профспілками та асоціаціями роботодавців. Причому особисто мене як міністра цікавить не тільки і не стільки ця проблема, скільки робота державних соціальних фондів. Потрібно навести порядок у цій сфері - результати перевірок КРУ підтверджують факти корупції, про які мене інформували, коли я працювала в парламенті. Директор Укрпротезу вже звільнений, призначений новий голова Фонду захисту інвалідів, є питання до Фонду соціального страхування на випадок безробіття...
Я буду наполягати на тому, щоб міністерство могло реально, а не формально контролювати роботу соціальних фондів. Хіба це нормально, коли 15% бюджету фонду витрачається на створення комфортних умов праці його співробітників? Крім того, центри зайнятості повинні мати стратегію співробітництва з вузами з організації робочих місць для випускників. Очолюючи корпорацію, я зіткнулася з тим, що жодна навчальна установа області не випускає технологів текстильного виробництва. Але ж такі фахівці затребувані! Недавно мені стало відомо про випадок, коли готували 19 перукарів для одного села, у якому менше сотні жителів. Такі крамнички потрібно прикривати.
Які ще заходи Мінпраці вживає для підвищення рівня зайнятості в регіонах?
- Забезпечення мобільності робочої сили - одне з основних завдань. Найчастіше ті, хто їде на заробітки в столицю, не знає про запити ринку праці сусідніх міст і областей. Ми хочемо створити потужну інформаційну базу, яка б дозволила роботодавцям і найманим робітникам знаходити один одного.
На рівні райцентрів проблема безробіття впритул пов'язана з політикою місцевої влади, м'яко кажучи, не завжди лояльної до потенційних інвесторів. Керівників місцевих адміністрацій, викритих у самоправності, потрібно змінювати.
Як довго ви розраховуєте пропрацювати міністром?
- Настільки довго, наскільки потрібно, щоб реалізувати реформи. Перше, що здивувало, коли я очолила Мінпраці: співробітники дуже довго готували аналітику, що містить конкретні цифри.
З'ясувалося, що міністерство не робило бюджетних запитів під конкретні програми, а освоювало стільки коштів, скільки виділяв Мінфін. Схема повинна бути інша: спочатку формується політика, визначаються цілі та етапи їх досягнення і тільки потім починається діалог з Мінфіном. Не можна ставити віз поперед коня. Якщо Мінпраці перетворити на касу, наповнення якої будуть визначати в інших відомствах, то про соціальну політику можна забути.
Наталія Гузенко, В'ячеслав Дарпинянц
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
