468
Банкір по-європейськи
Голова українського представництва ЄБРР Камен Захарієв чітко знає, яку Україну хоче бачити Європа і чого не вистачає вітчизняному бізнесу для збільшення обсягу іноземних інвестицій. Але банкір не впевнений, що чергова зміна влади піде "на користь" українській економіці і прискорить процес реформ
Роль кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку для України важко переоцінити - загальна сума інвестицій ЄБРР на сьогоднішній день досягла 1,8 млрд. євро. Банк бере участь в 64 проектах, десять із яких реалізуються в державному секторі, і виступає сполучною ланкою між Європою і нашою країною. А голова ЄБРР в Україні Камен Захарієв доносить до вітчизняної бізнес-еліти побажання того, яку Україну хочуть бачити в Європі.
Експерти впевнені, що майбутні збори акціонерів ЄБРР, що відбудеться в Києві в травні цього року, а також можлива зміна керівництва в українському офісі банку не вплинуть на процес інвестування в українську економіку. Тому що стратегія співробітництва розроблена головним офісом ЄБРР у Лондоні та враховує всі внутрішні особливості України, такі як інвестиційний клімат або політична стабільність.
У той же час Камен Захарієв висловлює свої побоювання із приводу того, що чергова зміна влади в країні навряд чи прискорить процес реформування, якого так чекає Європа: "Останні півроку в Україні спостерігають тільки за політичними подіями. Моя особиста думка, що в середньостроковій перспективі політична криза вплине на економічний розвиток, тому що він припиняє процес реформ і створює велику невизначеність для стратегічних інвесторів".
З родині вчених і священиків Камен Захарієв народився в Болгарії в сім'ї інтелігентів. Мама була доцентом кафедри органічної хімії в університеті, батько - журналістом-міжнародником. Тому з дитинства Камену довелося багато переїжджати та вчитися пристосовуватися до життєвих умов. "Так склалося, що по лінії моєї мами всі були вченими - хіміками, медиками або біологами. Дідусь по лінії батька був адвокатом, а прадід і прапрадід - священиками", - розповідає про своє генеалогічне дерево пан Захарієв.
У Камена було незвичайне дитинство. Чотири роки він учився у швейцарській гімназії в Італії, потім у німецькій школі в Чехії. "Вдячний батькові за те, що він зміг дати мені гідну освіту за кордоном і фактично для цього використав свою професію", - говорить Захарієв.
Від теорії до практики... Після служби в армії він вступає на один із найпрестижніших факультетів Московського державного університету - міжнародних відносин. Вивчає міжнародне право. Після закінчення вузу переїжджає в ГДР, де займається науковою працею. Потім тривалий час трудиться в Женеві. "Я займався науковою працею, писав докторську дисертацію німецькою мовою з міжнародного права", - розповідає пан Захарієв. Він вважає, що його біографія складається із двох частин - спочатку займався науковою працею, а потім отримані теоретичні знання реалізовував на практиці.
Майже рік він пропрацював у юридичній компанії Simmons & Simmons, де досить швидко перекваліфікувався на англійське комерційне право. Але коли з'явилася можливість працювати в юридичній сфері в Лондонському Сіті, не роздумуючи, погодився. "Я був юридичним радником у штаб-квартирі Європейського банку реконструкції та розвитку в Лондоні", - говорить Захарієв. Він розумів, що робота в офісі ЄБРР не тільки змінить його життя, але й стане якимсь трампліном у кар'єрі.
За словами самого Камена Захарієва, йому було неважко скинути "шапку юриста", перекваліфікуватися та стати банкіром. Незважаючи на те, що він фахівець із міжнародного права, його діяльність була пов'язана винятково з комерційним і фінансовим правом. "У принципі, коло моїх обов'язків як глави ЄБРР в Україні цілком схоже з тими обов'язками, які я виконував раніше. Єдине розходження - я представляю іншу сторону фінансового процесу", - розповідає він.
Більше функціонер, ніж бізнесмен "Камен Захарієв - слов'янин. Він добре розуміє наші нації і легко знаходить спільну мову з українськими бізнесменами", - характеризує главу українського представництва ЄБРР директор Європейської Бізнес Асоціації Ганна Дерев’янко. Дійсно, Захарієв активно співробітничає із представниками українського бізнесу, вибираючи для кредитування найцікавіші та перспективні бізнес-проекти. Сам він вважає, що для нього ЄБРР є ідеальним середовищем, оскільки він завжди хотів займатися практикою, орієнтованою на бізнес, і в той же час допомагати Східній Європі, що не була йому чужою з дитинства.
Один зі співрозмовників "Инвестгазеты", що знає Камена Захарієва як бізнес-партнера, розповів, що глава ЄБРР в Україні не справив на нього враження. "Я думав, що представник такої організації повинен бути більш енергійним, більш ініціативним і впевнено себе почувати, - розповідає джерело, - а він справив враження більше функціонера, ніж бізнесмена, хоча для їхньої організації це бізнес".
"Не треба фігуру пана Захарієва розглядати як самостійну, оскільки він представляє інтереси великої організації в Україні, і не більше того", - вважає один з українських бізнесменів. За його словами, основні рішення приймаються головним офісом ЄБРР у Лондоні. Підтвердженням цьому є тривале співробітництво з банком промислової групи Mittal Steel. ЄБРР кредитує проекти корпорації по всьому світі. "У процесі злиття Mittal Steel і Arcelor основним гарантом індійської компанії виступив ЄБРР, хоча в Mittal Steel було досить боргів", - розповідає експерт металургійного ринку.
Але не можна не відзначити, що саме Камен Захарієв став ініціатором створення міжбанківського індексу грошового ринку для гривневих кредиторів і депозитів KievPrime в Україні. За словами аналітика інвестиційної компанії Concorde Capital Олександра Климчука, створення такого індексу виправдано. "На відміну від індексу Kibor, в KievPrime входять найнадійніші банки України, які виставляють тверді котирування", - відзначив пан Климчук.
Стиль життя
Доходи
Головним чином мої доходи складаються з гарної зарплати. У Лондоні здаємо власний будинок, оскільки було б зовсім нерозумно залишати його порожнім на п'ять років.
Нерухомість
Живу в орендованій прекрасній квартирі на Подолі в Києві. Вікна виходять на Андріївську церкву і на Старий Поділ. У Лондоні залишився будинок, де прожив одинадцять років.
Автомобіль
Дуже спокійно ставлюся до автомобіля - тільки як до засобу пересування. Автомобіль повинен підходити до стилю життя. Коли я жив у Лондоні, їздив на авто моделі Citroen Picasso, оскільки доводилося часто щось вантажити та привозити для саду, мені було зручно. В Україні погані дороги, тому їжджу на Land Rover.
Годинники
До годинників ставлюся спокійно. Не люблю годинники розміром із праску, які всім показують. Ношу гарні швейцарські годинники марки Longines.
Кухня
Люблю середземноморську кухню, для якої характерні природні приправи - марокканську, грецьку, болгарську, кавказьку. Відповідно, за гастрономічним смаком вибираю ресторани, а також за головним для мене критерієм - затишності. Мені не подобаються "порожні" ресторани, де відвідувачі курять і розмовляють по мобільних телефонах. Адже ресторан повинен жити, для цього необхідна атмосфера. Мені подобається невеликий ресторан "Вернісаж", що знаходиться на Андріївському спуску. Там все правильно і за атмосферою нагадує французьке бістро.
Одяг
Більша частина мого життя проходить на роботі, тому віддаю перевагу класичним костюмам. Для мене не важливий бренд чи марка одягу, головне, щоб костюм був зшитий з якісного матеріалу. У цілому орієнтуюся на стиль лондонського Сіті, хоча в Україні деякі люди віддають перевагу стилю італійського денді (посміхається). У вільний від роботи час віддаю перевагу одягу стилю smart casual, включаючи джинси. Займаюся шопінгом тільки на відпочинку - немає часу ходити по магазинах.
Відпочинок
Цього року подорожував з сім'єю в районі Бессарабії, потім відпочивали в Криму, але не засиджувалися на одному місці, а подорожували. Мені подобається гірська природа, тому намагаюся відпочивати в горах, як узимку, так і влітку. Став на лижі в семирічному віці, а не відкрив для себе цей вид спорту п'ять років тому і сказав: "Ой як круто (посміхається)!" Мій батько і мій дід каталися на лижах і завжди брали мене із собою. Звичайно, не можу сказати, що я крутий гірськолижник, я не стрибаю з гелікоптера на гору. Просто мені подобається спускатися з гори в нешумному місці і спілкуватися із природою.
Захоплення
У мене є сертифікат дайвера, але я рідко спускаюся під воду. В останні роки відкрив для себе мистецтво - сам малюю та колекціоную роботи українських художників. Також захоплююся аргентинським танго. Це досить складний танець, і мені знадобилося півтора роки, щоб навчитися танцювати та одержувати від цього задоволення.
Читання
Зараз не можу багато читати, оскільки бракує часу і, напевно, позначається утома. Як правило, читаю у відпустці або в літаку. Для мене недостатньо п’ятнадцятихвилинного читання перед сном, а потрібно хоча б пару годин. Подобається сучасна література, що може щось дати. Читав мемуари Клінтона, а кілька днів назад закінчив читати книгу російської письменниці Ольги Грушиної "Таємне життя Суханова".
Сенс життя
Про друзів
За великим рахунком, у мене друзів небагато, але зате назавжди. Так склалося, що я жив і працював у різних країнах. З дитинства залишилися друзі в Болгарії, звичайно, є товариші в Німеччині та Великобританії. Встиг налагодити дружні стосунки і в Україні.
Про ворогів
Ворогів не уникнути, вони будуть завжди. Мій рецепт сприйняття ворогів полягає в тому, що вони існують для мене тільки в робочому житті. Адже воно крутиться навколо однієї справи, а не людини. Просто опонент бачить реалізацію проекту по-іншому, і все.
Про дитинство
Перші роки я прожив у Болгарії, але оскільки мій батько був журналістом-міжнародником, моє дитинство було пов'язане з постійними переїздами. Однак, напевно, найбільш яскравим спогадом дитинства стало народження моєї сестри. Тоді мені було чотири роки, і я зрозумів, що все змінюється в гірший бік, дуже ревнував (посміхається).
Про дружину
Зустрівся із дружиною в перший тиждень навчання на першому курсі в МДІМВ. Після закінчення університету вирішили не повертатися в Болгарію, тому виїхали жити в ГДР. Моя дружина працювала в різних міжнародних організаціях. Коли ми переїхали у Великобританію, вона стала займатися журналістикою. Для німецьких і австрійських видань писала про економіку, політику, туризм Великобританії. Для неї це було цікавим заняттям, а для мене тим більше, оскільки вона відкрила для мене країну, і я зрозумів, що Великобританія - це не тільки Лондон. В Україні вона продовжувала займатися журналістикою і писала для іноземних видань. Два роки тому її запросили очолити фонд сучасного мистецтва, що ставить собі мету прилучення українського мистецтва до європейського. Їй подобається робота, де вже встигла досягти великих успіхів.
Про професію
У мене юридична освіта, але за останні десять років у Лондоні займався комерційним і фінансовим правом. Для мене було нескладно скинути "шапку юриста" і стати банкіром, оскільки займаюся тією ж діяльністю, що й раніше, але тільки по інший бік фінансового процесу.
Про менеджмент
Наприкінці 80-х років стиль управління був для мене неприйнятний. Топ-менеджери хвасталися кількістю звільнених людей, оскільки новий керуючий повинен був звільнити як мінімум 15% службовців. Це не відповідає моєму стилю роботи. Мені подобаються універсальні топ-менеджери, такі як Ричард Брансон. Він мав тверду хватку в бізнесі, але й розумінням. Займався медіабізнесом, транспортом, авіалініями в силу свого становища. Не хочу особливо виділяти гідних бізнесменів і топ-менеджерів із країн Східної Європи, які змогли піднятися на високий рівень, хоча такі є.
Тетяна Шахматова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
