877
WТО: Солодко? Гірко?
Президент назвав вступ України до СОТ - історичним шансом. Скептики та супротивники - перетворенням держави на світовий сировинний придаток...
Поки ніхто не показав точних розрахунків економічних наслідків входження до СОТ. Швидше за все, їх просто ні в кого немає. Якщо зібрати те, що звучало за останній тиждень про Організацію та участь у ній України, можна дисертацію написати. Складається враження, що всі експерти, як мінімум, півжиття тільки і займалися цією темою. СОТ не коментував тільки ледачий. Конкретика? Її небагато. В основному - прогнози. Одні вважають: Україна в перспективі - мало не рай. Називають попередні цифри. Інші цифр не називають. Зате критики - будь здоров.
Реліз про Україну починається бадьоро: "СОТ приймає Україну як нового члена!" Далі - контекст уже суто ринковий: "СОТ відкриває шлях для України. За умови, що та виконає належні умови для свого вступу". Технічні - ратифікація до 4 липня 2008 року прокололу Організації. Тоді через 30 днів після ратифікації Україна стане повноправним членом. Тобто лише 5 серпня (якщо все піде без збоїв) ми зможемо впевнено сказати: "Україна - член СОТ". Ратифікує парламент протокол раніше - до дати ратифікації додаємо 30 днів. Не ратифікує ніколи? Ну ні, то ні.
Крім традиційної протокольної лексики типу: "СОТ забезпечить країні прогнозований і стабільний торговельний простір", "вступ України до СОТ підсилить її багатобічну торговельну систему" etc, у релізі з'являються цифри. Спочатку нагадування, що Київ вів переговори про вступ з 1993 року. І що з 2008 по 2013 роки - п'ятирічний період адаптації до світових торговельних умов. А от далі - самі умови приєднання України до Організації. Також короткий опис спільного "пакета документів". Документів усього три:
"Зобов'язання України щодо товарів". Документ складається з 890 сторінок. У ньому - зобов'язання щодо "митних прав, контингентів, "стель" у сфері сільськогосподарських дотацій і, у деяких випадках, по планах-графіках поступового впровадження тарифних знижок";
"Зобов'язання України щодо послуг". Документ тонший. Складається з 40 сторінок. Там - зобов'язання щодо "послуг, по яких Україна погоджує умови для іноземних постачальників. На антидискримінаційній основі. І можливі додаткові умови, включаючи обмеження щодо іноземної участі";
"Рапорт Робочої групи СОТ". Він - 240 сторінок. У ньому - опис "юридичних і інституціональних норм торгівлі. І, власне, зобов'язання, які Україна вже взяла в безлічі сфер, зазначених у рапорті". Стосуються вони питань приватизації, діяльності держпідприємств, політики фіксації цін, експортно-імпортних прав, внутрішньої фіскальної політики, експортних квот, санітарного та фітосанітарного контролю і так далі. Весь "пакет документів", ні багато, ні мало - 1170 сторінок. Уперше хочеться побажати здоров'я нашим парламентаріям. І ненудних ночей вивчення...
Що ж прогнозує Мінекономіки в контексті приєднання України до 151 держави-члена СОТ? Це - збільшення реального ВВП на 1,5-2 мільярда доларів за рахунок додаткового збільшення експорту української продукції. А якщо умови будуть сприяти, говорять у міністерстві, то й до 4 мільярдів.
СОТ дасть можливість зменшити втрати від антидемпінгових розслідувань, послабити тарифні та нетарифні бар'єри для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки. Одне з головних - довіра інвесторів. За словами Міністра Богдана Данилишина, іноземні інвестиції будуть збільшуватися до 500 мільйонів доларів щороку. А це - збільшення доходів населення. У результаті, за його словами, ми прийдемо до створення в Україні прозорого і прогнозованого ділового середовища. Чи не цього хотіли?..
Міністрові вторять представники сил, що однозначно підтримують вступ України до СОТ. Розрахунків від них також особливо не почуєш. Вони погоджуються - женевські документи потрібно ретельно вивчити. Але СОТ - точно прогрес, говорять вони. Уже зараз. А в перспективі - тим більше. Тоді цікаво, чому негативно думають про Україну у СОТ інші політичні сили - опозиція? Якщо не негативно, то вже точно підходить до питання що називається "без фанатизму". Це - Блок Литвина, Партія регіонів і КПУ.
"Литвинівці" відзначають - в Україні практично немає фахівців, які розуміються у питаннях СОТ. Якщо є, то їх можна на пальцях однієї руки порахувати. А членство в Організації, на їхню думку, дає безсумнівні переваги. Але тільки високорозвиненим державам. Україна такою не є. Депутат Михайло Сирота висловився зненацька. Не для себе - для прем'єра Тимошенко, що днями впевнено заявила - за протокол СОТ проголосують ВСІ фракції. Крім КПУ. До речі, на тім засіданні Кабміну уряд ледве не приписав особисто собі чергову заслугу. Мовляв, саме під час правління "помаранчевої" команди Україна приєдналася до СОТ.
Хоча, не секрет, що більшість законопроектів Рада прийняла тоді, коли біля керма були соратники Януковича:
- Я не знаю, чи будемо ми голосувати за протокол СОТ. Це питання ми ще на фракції не обговорювали. Тому не можу вам зараз сказати - будемо чи не будемо. Із приводу перспективності України в Організації можу сказати одне: усе буде залежати від того, якими будуть позиції уряду, парламенту. Дійсно, це ж майданчик та інструменти, якими можна або вдало користуватися, або цим вдало скористаються інші. Ми виходимо сьогодні на своєрідне футбольне поле - воно рівне для всіх, м'яч круглий. Якщо ми виявимося менш талановитими гравцями, то хто ж у цьому буде винен? Я особисто буду голосувати за ратифікацію. Сьогодні дійсно практично немає конкретних цифр, чітких даних про те, як будуть почувати себе різні сегменти українського господарства. Це тому що практично ніхто нічого не знає. Тому що тих документів, які були підписані, дуже багато. Вони ніде не друкувалися. Вони закриті навіть для політиків, народних депутатів. Тому для того щоб предметно говорити про такі речі, потрібно знати деталі протоколу, що конкретно ми підписали.
І не просто знати, а щоб до них був відкритий доступ профільних фахівців. Тільки тоді можна буде говорити конкретно та з фактами. Зараз же в нас, з одного боку, тільки загальні розмови, з іншого боку - приклади тих 151 країни, що живуть в умовах СОТ. Протокол об'ємний, але депутатам на нього час не потрібно, тому що ніхто його не буде дивитися. Не потрібно переоцінювати нинішній склад Верховної Ради.
"Регіонали" не приховують - за протокол СОТ голосувати будуть. Але знову "але". На конкретне питання - як країна далі буде захищати вітчизняного виробника, конкретної відповіді немає. За словами депутата Василя Кисельова, час, що відведений для приєднання "де юре" до СОТ, ще потрібно прожити. Для нього особисто 4-5 місяців - термін. І обов'язково потрібно детально вивчити документи, які пропонуються для ратифікації. Чому? Очевидно, у влади, вважає парламентарій, що б вона не говорила, немає конкретних розрахунків. Таким чином, неможливо чітко визначити позитиви приєднання до СОТ. Чого не скажеш про негативи:
- Уже, наприклад, з'явився наказ по Мінекономіки Росії, щоб перестати брати наші двигуни із заводу "Мотор Січ". А, як відомо, 80% продукції цього українського підприємства йде саме в Росію. Це не жарт! Україні буде досить непросто. Втрати будуть обчислюватися мільярдами доларів! Але рішення прийняте. Процес руху до СОТ - необоротний. Тому всі будуть іти до кінця. Процес, при всім бажанні, ніхто не зупинить. Адже все-таки в перспективі, саме в перспективі, для нашої країни буде більше плюсів, ніж мінусів. А ми повинні думати про перспективу.
Регіоналів зараз більше турбує питання НАТО, а не СОТ. Не лякати народ мільярдними втратами від членства у СОТ їх закликають комуністи. Про високі втрати жартують - "так долар же падає..." А якщо серйозно, то таку "гнучку" позицію регіоналів КПУ пояснює просто - вони ж у свій час голосували за "СОТові" законопроекти. Як же зараз заперечувати перспективність вступу туди України?.. Самі комуністи голосувати за ратифікацію протоколу не збираються. Тому і дискутувати на тему - як в умовах СОТ Україна буде захищати вітчизняного товаровиробника - попросту смислу не бачать. Оскільки впевнені - ніяк! За словами депутата Леоніда Грача, уже даремно дискутувати - вступати чи не вступати. Це питання вирішене. Його більше хвилює, що буде далі?
- Втрат буде дуже багато. Багатомільярдних. По різних галузях. Можна тільки уявити собі, що будемо робити з виробництвом цукру, тваринницькою продукцією, машинобудуванням. По суті, своїм вступом до СОТ ми сьогодні зафіксували головне - небезпеку, що пов'язана із втратою права на самостійний розвиток. Членство у СОТ вигідне тим країнам, яких улаштовує ніша, що вони вже сьогодні займають у світовій економіці. А яку нішу у світовій економіці займає Україна? Ніяку! Яка в України економічна стратегія? Ніяка! Тоді питання - на яких правах Україна з'явилася у СОТ? Відповідь - на правах сировинного придатка. До нас будуть так само ставитися, як розвинені країни Заходу ставляться до країн Африки. Ми виявилися під подвійним ударом. По-перше, зниження цін на сировину приведе до зниження надходжень від експорту. А, отже, унеможливить виконання державою навіть тих убогих зобов'язань, які в неї залишилися. По-друге, українське виробництво буде знищено транснаціональними корпораціями, які прагнуть очистити ринок, що звужується, від конкурентів. При цьому правила СОТ не дозволять Україні ефективно захищати своїх виробників, якщо навіть влада раптом відчує таке бажання або можливість.
Супротивники СОТ акцентують - у свій час США, Західна Європа, СРСР, Китай, що давали в різний час приклад економічного розвитку, зуміли зробити ривок завдяки держпідтримці передових галузей економіки. Зараз так у Росії. Ми ж до цьому не те що не готові, а й не здатні ні за якими параметрами. Правила, які встановило СОТ, просте. Вони роблять багатих ще багатшими, а бідних - ще біднішими. А коли державне втручання є обов'язковою умовою якості економічного зростання будь-якої країни, у тому числі України, то потрібно переглянути "укладені на зневажливих умовах договори про входження до СОТ", вважають вони.
Що стосується подальших відносин з Росією, то, на переконання того ж Леоніда Грача, вона - головний ринок нашої історії. Там ми могли торгувати, там нас сприймали і потребували. Вступ до СОТ змінює ситуацію. Ми, виходить, не звертаємо уваги на тих сусідів, яких називаємо стратегічними партнерами. Поводимось з ними не "по-джентльменськи". Одним словом, резюмував депутат, курс на СОТ - руйнівний. Це курс, що непритаманний нашій історії, нашому майбутньому. Курс, що не підтримується нашим суспільством. Воно залишається, по суті, обманутим. Тому: "Да здраствує Україна як сировинний придаток!"
Вислухавши заяви, особливо критиків (вони яскравіші), і так і не почувши підтвердження слів тими чи іншими цифрами, напросилося кілька висновків.
Перший Навколо вступу України до СОТ політики - "хоч відбавляй". Як і навколо чого завгодно. Така вже у нас країна...
Другий. Говорять, Україна і так уже не перший рік працює в умовах СОТ. Виходить, що майже 1200 сторінок документів для наших депутатів - дрібниця? Навіщо тоді 5 місяців мучитися і щось вивчати? Пара днів - і ратифікація!
Третій. Адаптаційний період 5 років - що він дасть? Чи встигнемо адаптуватися? Чи не буде так, що захочемо "помахати руками після бою", але буде пізно. А з Женеви нам з посмішкою скажуть - вас ніхто у СОТ не штовхав. Ви самі прийшли.
Четвертий. Коли ТАКА Верховна Рада встигне ратифікувати протокол? На нинішньому політичному етапі, напевно, чи не головне питання - яка з Верховних Рад це буде робити, якого скликання?
П'ятий. Вступ України до СОТ відіб'ється на переговорах з Росією. Однаково відіб'ється, хто б чого не говорив. Одні так і прогнозують: відносини будуть псуватися. Інші тихо радіють: Київ одержить вагомий козир, якщо сусіди раптом про газ заговорять. А якщо перекриють газ, це теж буде "козир"?
Шостий. Від вступу України до СОТ однозначно виграє споживач. Так говорять. Але от у чому "фішка" - виробники та споживачі, по суті, ті самі люди. Так чи будуть влаштовувати людину низькі ціни на імпортні харчові продукти, якщо раптом "загнеться" завод, де ця людина одержувала хоч якусь, але зарплату? А не буде грошей, то яка різниця - які ціни?
2005 рік. 29 травня. Референдум у Франції. Народ голосує "проти" проекту європейської Конституції. Oh, oh, катастрофа! Проект не підтримав народ країни-фундаторки ЄС. Але чому так відбулося? Офіційні джерела тоді називали безліч причин. А реальна причина банальна. Особисто спілкувався з тими, хто проголосував "проти" Конституції. Як і з тими, хто просто не пішов на референдум. Ці люди, коли їм за 15-20 днів до голосування поштою приходив проект Конституції ЄС, просто... не встигали її прочитати. Уже не кажучи про те, щоб осмислити прочитане. Проект Конституції ЄС був на аркушах трохи більших формату А4. Шрифт точно не більше 9. Складався з 191(!) сторінки. Як таке сприйняти за настільки короткий термін? Ще й усвідомлено проголосувати "за"? Легше вже "проти".
Документи СОТ - в 6 разів товстіші. Тут навіть 200-відсотково дієздатний парламент повинен не один тиждень "убити", щоб усе обговорити. А ще - вислухати експертів, економістів, малих і середніх підприємців. Може, і парламентські слухання провести. Але вся заковика в тому, що ситуація на Грушевського 5 зовсім цьому, м'яко кажучи, не сприяє...
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
