1921
Розвал-сходження. Ахметов підтримає не того Віктора?
Щоб розширити повноваження президента не обов'язково реєструвати політичний шлюб...
26 грудня 2004 року лідер Партії регіонів Віктор Янукович програв вибори президента України Вікторові Ющенку, що набрав 51,99% голосів. 26 березня 2006 року за підсумками парламентських виборів регіонали одержали 186 місць у Верховній Раді і зуміли створити урядову коаліцію, Віктор Янукович очолив Кабмін.
30 вересня 2007-го в результаті дострокових виборів у Раду чисельність фракції ПР скоротилася до 175 депутатів, Віктор Янукович став лідером опозиції. На президентських виборах 2009 року бізнес-крило ПР може підтримати Віктора Ющенка...
Принаймні, керівництво Секретаріату глави держави докладає для цього максимум зусиль. Призначення Раїси Богатирьової секретарем РНБОУ і збереження status quo на Дніпроенерго, контрольованому структурами Ріната Ахметова, лише видимі результати проробленої роботи. Джерела Контрактів у Секретаріаті стверджують, що з Ахметовим і Колесниковим активно ведуться переговори про створення регіональної політичної сили європейського зразка на базі ПР. Тактична мета - підсилити стартові позиції Віктора Ющенка, якому, швидше за все, прийдеться конкурувати на наступних виборах із прем'єр-міністром Юлією Тимошенко. Стратегічна - послабити позиції супротивників НАТО і прихильників надання російській мові статусу державної. По ходу справи оточення президента розраховує розширити його повноваження, в ідеалі - шляхом внесення змін у Конституцію.
Час для переговорів із впливовими регіоналами обраний відповідний: Партія регіонів ще не отямилася після втрати влади, її активні прихильники вже утомилися від екскурсій у Київ. Втім, і без цього очевидно, що східноукраїнські бізнесмени не створені для опозиційної діяльності. Для них важлива не політика в чистому вигляді, а особиста участь в "підгортанні" держави, такі люди завжди готові співробітничати із владою, хто б нею не розпоряджався.
Багато в чому саме тому ПР, хоча і є провідною українською політичною силою, аж ніяк не монолітна. У її рядах, крім власників промислових підприємств (для яких питання НАТО вже неактуальне, оскільки газ, імпортований в Україну, неухильно дорожчає), досить прагматиків, що приєдналися до неї в 2006-му (на кшталт групи Анатолія Кінаха) і ще раніше - в 2005-му (приміром, Юрій Бойко, Сергій Льовочкін та інші). Цей конгломерат бізнесів-інтересів навіть американські політтехнологи не зуміли поставити на виразну ідеологічну платформу. Багато в чому міцність партії пояснюється лояльністю до неї східноукраїнських виборців, однак наївно думати, що цей ресурс невичерпний.
Зараз бізнесменам-регіоналам запропоновано ввійти у владу, а на наступних виборах цю владу підтримати і електорально, і фінансово. Характерно, що "владою" у цьому випадку є президент, а не прем'єр (яка в нинішній редакції Конституції наділена куди більшими повноваженнями). І тому є низка пояснень. По-перше, натягнуті відносини між донецькою і дніпропетровською бізнес-групами - спадщина правління Лазаренка або - якщо ще глибше - протистояння номенклатурно-регіональних еліт часів СРСР. По-друге, переговори про створення союзу між ПР і Нашою Україною перманентно ведуться, починаючи з 2004 року. По-третє - і це, мабуть, головне - закрита президентська модель правління більше зрозуміла, звична і прогнозована для донецьких бізнесменів, ніж відкрита парламентська.
Цілком закономірним у цьому сенсі здається той факт, що під час торішньої політичної кризи регіонали чинили опір Ющенкові, що розпустив парламент на досить сумнівних підставах, скоріше для проформи. По-четверте, прозахідний президент може бути корисний людям, чиї бізнес-інтереси давно вийшли за національні рамки, але яких приймають не завжди і не у всіх кращих будинках Філадельфії.
Контакти бізнесменів-регіоналів з керівництвом президентського Секретаріату викликають невдоволення формального лідера ПР Віктора Януковича, однак запас його політичної міцності обмежений. Для представників фінансово-промислових груп партії важливий не кар'єрний інтерес одного персонажа і навіть не членство в найбільшій парламентській фракції, а прямі виходи на Кабмін і президента. Останньому, очевидно, лестить, що до нього за підтримкою звертаються шановані люди.
Відмітимо, справедливості заради, що схожу ситуацію внутрішнього конфлікту переживає і НУ-НС. Досить згадати демарші політичних лідерів Юрія Луценка і В'ячеслава Кириленка, що тяжіють до БЮТ і готові підтвердити це, якщо союз президента і Ріната Ахметова стане публічним. Це, фактично, виключає відкрите зближення НУ-НС і ПР, але аж ніяк не заважає прихованим формам взаємної підтримки.
Як би там не було, щоб внести зміни в Конституцію в інтересах глави держави, зовсім необов'язково реєструвати політичний шлюб. Правда, не укладаючи його, регіонали ризикують - в 2009-му розширені президентські повноваження може одержати Юлія Володимирівна Тимошенко (шанси в прем'єр-міністра більш ніж високі). І при такому розкладі аж ніяк не факт, що на наступних парламентських виборах Партія регіонів європейського зразка одержить 175 депутатських мандатів.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
