537
Критика бюджетного розуму
— Казна та Політика
Те, що бюджет-2008 малоперспективний і занадто дефіцитний, було зрозуміло із самого початку. Як і те, що його прийдеться серйозно переглядати. Але процес перегляду різко стартував не з боку Міністерства фінансів, а із президентського табору. Начебто і не пишався Віктор Ющенко доноворічним прийняттям "головного кошторису" і його соціальною орієнтованістю.
Кволе дитя бюджетного процесу
Бюджет, прийнятий 28 грудня останнім передсвятковим зусиллям народних обранців, не можна назвати провальним - життя покаже, а до кінця року ще далеко. Але те, що в "фінансової дитини" буде важке життя, зрозуміло стало ще восени.
Наприкінці вересня на одному з останніх засідань старого складу парламенту був прийнятий до розгляду більш ніж спірний бюджет авторства Миколи Азарова. Основна "спірність" полягала в тому, що при підготовці законопроекту враховувалися вже не актуальний рівень інфляції та тоді ще актуальні, але занадто оптимістичні ціни на енергоносії (про це "Подробиці" уже писали).
Парламент змінився, уряд теж очікував своєї черги, а президент у жовтні категорично відмовився підписувати проект бюджету. І не тільки тому, що не реалістичний, але і багато в чому через те, що Мінфін не поставився з достатньою повагою до пріоритетів та ініціатив глави держави. Бюджет передбачався занадто "урядовий", орієнтований на "програмно-розподільні" ідеали Партії регіонів, і зовсім не президентський.
Після того, як 18 січня Юлія Тимошенко і "бютівсько-нунсівська" збірна зайняла урядові кабінети, у Міністерстві фінансів закипіла робота. У найкоротший термін (об'єктивна реальність вимагала, та і президент підганяв) було необхідно так перелицювати вже підготовлений бюджетний проект, щоб він і макроекономічному становищу речей відповідав, і всі побажання зацікавлених сторін ураховував. Як завжди, догодити всім не вдалося.
Бюджет-2008 багато в чому орієнтований на поліпшення життя кожного маленького українця. Тому в ньому і прописане збільшення середньостатистичних виплат: пенсій, стипендій, мінімальних зарплат, "держспонсорування" народження дітей. Закладене ще при Вікторі Януковичі та Миколі Азарові підвищення всього багато в чому обумовлено як об'єктивною необхідністю "щось вирішувати" з рівнем життя населення, так і тягою до насущного підтвердження передвиборних обіцянок. До того ж, час показав, що те, що наобіцяла одна влада, виконувати буде інша. І уряд Юлії Тимошенко лише трохи змінив цифри, що ілюструють зростання потенційного добробуту громадян. Не дарма ЮВТ традиційно вважається прем'єром, чи не більше за всіх схильним "проїдати" бюджетні кошти "соціалкою".
Це майже традиційне "проїдання" передбачалося "прикрити" такими ж майже традиційними джерелами доходів: приватизація і реприватизація, потенційний перегляд прийнятих раніше рішень і зліт економіки (як же без нього). До зльоту бюджет був готовий погано: "записану" у нього інфляцію на рівні 9,6% передбачалося поміняти вже в березні, а доти уповати на менш стрімке зростання цін. До того ж, з усім цим бюджетом, дефіцит якого становив близько 18 мільярдів гривень, потрібно було не тільки "обов'язкову програму" відкатати, але і виконати загальнокоаліційні передвиборні обіцянки вкупі із президентськими побажаннями. Наприклад, повернути внески або перевести армію на контракт.
Перерахування пенсій/стипендій/зарплат почалося на початку січня, як і було заплановано. І "ощадбанківські" гроші, нехай по тисячі гривень, але віддавати почали. Проте, з перших днів після народження бюджет був приречений на шквал критики. І якщо опозиціонерів не влаштовували півзаходи (Віктор Янукович з товаришами запитували: де ж необхідні сорок з лишком мільярдів гривень, необхідні для остаточної професіоналізації армії), то чиновники ремствували на окремі рішення, які ущемляють їхні права. З 18 січня головний фінансовий документ країни фактично "ходить під судом". Представники Верховного суду України порахували, що зниження рівня фінансування судів і соціального забезпечення суддів, порушує права служителів Феміди і звернулися в профільний орган - Конституційний суд.
У майже всезагальній опері "Критика бюджету" вирішив виконати свою партію і глава держави.
Бюджетна арія президента
На момент затвердження бюджету Верховною радою, "загальний кошторис" президента радував. Але згодом стало зрозуміло, що радував і не стільки сам кошторис, скільки факт його затвердження. Віктор Андрійович, треба думати, розумів, що без загальнодержавного бюджету не з'являться і місцеві. А головне, за словами заступника глави Секретаріату Олександра Шлапака, найбільше президента радувало потенційне підвищення соціальних стандартів життя громадян уже з першого січня. "У першу чергу, бюджет треба приймати тому, що в ньому, завдяки соціальним ініціативам президента, закладені значно вищі соціальні стандарти, ніж ті, які є зараз", - підкреслив Шлапак. Здавалося, от і з'явився в Україні Кабмін, що шанобливо ставиться до пропозицій глави держави і приймає не "урядовий" бюджет, а "спільний".
Заради таких високих цілей недовиписаному законопроекту прощалося майже все. Хоча окремі моменти гаранта Конституції і бентежили, але вони стосувалися переважно питань оподатковування (наприклад, повернення ПДВ або повернення податкових пільг для аграріїв). У цілому ж, у Секретаріаті визнали бюджет "підготовленим і збалансованим". Залишалося тільки з ним жити і працювати. Єдине, про що уряд був попереджений зі слів Віктора Ющенка: робота над переробкою вистражданого бюджету повинна стартувати вже на початку січня, причому враховувати Мінфіну треба буде не тільки економічні реалії, які воно саме зафіксує, але і побажання парламентських фракцій, місцевої влади та інших зацікавлених сторін.
Сам президент свої "побажання" почав висловлювати вже 10 січня. Головною умовою стало "запобігання всім ризикам бюджетного процесу та економічних процесів для розвитку певних галузей економіки". А найбільше претензій у глави держави виявилося до недостатнього фінансування армії, недозабезпечення потреб Євро-2012 і відсутності нової концепції будівництва соціального житла. Всі зауваження були важливі, але не критичні, тому президентське "не підпишу, якщо", датоване 20 січня стало неприємним сюрпризом для уряду.
Обов'язкове для рішучого кроку "якщо" пояснюється стурбованістю Віктора Ющенка потенційним зростанням інфляції за солідного дефіциту "на грані пристойностей" - близько 2% від ВВП. У силу того, що прогнозовані ціни в оптовиків будуть вищі, а збільшення соціальних виплат у випадку збільшення цін нічого не дасть, глава держави готовий до боротьби, у тому випадку, якщо уряд ризикне перейти дефіцитний Рубікон.
Безумовно, як колишній глава Нацбанку Віктор Ющенко міг би багато розповісти про те, що таке інфляція і як з нею боротися, але методи, про які він заговорив в інтерв'ю програмі "Подробиці тижня", досить цікаві. "Ми повинні грамотно змоделювати економіку по кварталах, добре розуміючи, що всі ринки, починаючи від цін на продукти і закінчуючи ціною на гроші, все повинно бути врегульовано", - сказав президент.
Облік реальних, а не винятково на папері, цін - захід необхідний для "здоров'я" бюджету, але от пункт "регуляція" викликає деякі сумніви. Малоймовірно, що Віктор Андрійович, великий поборник прав ринкової економіки, готовий сміливо піти на ручне керування цінами, за допомогою якого з минулої осені активно воюють із інфляцією в Росії. Тим більше це виглядало б нелогічно, якщо згадати "Бензинову кризу-2005", коли президент привселюдно критикував Юлію Тимошенко за тягу вирішувати проблеми через домовленості і спроби регулювати ціни неринковими методами. Невже зараз Ющенко сам готовий піти на впровадження горезвісних "неринкових" методик?..
Крім як "приглядати за цінами", обов'язковим елементом боротьби з інфляцією президент назвав впровадження "керованого дефіциту". За словами Віктора Андрійовича, на сьогодні у видатковій частині держбюджету упущено занадто багато "підводних" каменів, на кшталт повернення ПДВ більш ніж на 8,5 мільярдів гривень. Глава держави наполягає на тому, що влада зобов'язана повернути борги. З яких коштів - уже менш зрозуміло, особливо якщо врахувати, що зараз уряду ще потрібно умудритись знайти 12 "приватизаційних" мільярдів на виплати компенсацій за внесками Ощадбанку.
Не обійшов своєю увагою президент і газову тему, що, хоч і напряму не пов'язана з бюджетом, але дуже цікавить уряд і його главу. У питаннях перегляду "транзитних" цін Віктор Андрійович був строгий: піднімати не можна, занадто вже тут складне питання, а інакше постраждає національний ринок. Тема поставок енергоносіїв узимку завжди актуальна, але те, що президент почав активно нею цікавитися тоді ж, коли прем'єр санкціонувала активну діяльність навколо "Нафтогазу" і "РосУкрЕнерго", змушує задуматися...
Законний привід для довгограючої критики
Бюджет завжди можуть критикувати всі, кому не лінь - доля подібних законів така. Важко одночасно догодити всім. Але бюджет-2008 ризикує стати рекордсменом уже на старті. Більша частина причин об'єктивні, приміром, інфляція, швидше за все, буде рости і, швидше за все, переросте очікувані Мінфіном 12,5%. Адже збільшення соціальних виплат, якими так пишаються і президент, і уряд, може вплинути і на більш інтенсивне зростання цін, що прогнозують експерти, але на що намагається не звертати увагу Віктор Пинзеник. Та й очікувані бюджетонаповнюючі приватизаційно/реприватизаційні заходи "теплих" почуттів до бюджету з боку грошовитих людей не додадуть.
Проте, якщо критика з боку опозиції цілком передбачувана (робота в неї така), то активізація президента вже більше цікава. У силу особливості політичної системи президент не має прямого впливу на формування бюджету, він може тільки поради давати, чим і займається щороку. Та і не може не боліти в президента-економіста серце за економіку країни. Хоча працювати з бюджетом і намагатися втілювати його в життя - це завдання та прямий обов'язок уряду і його глави. Відповідно, і провали та голосні успіхи навколобюджетної політики "б'ють" у першу чергу по репутації Кабміну. Президент у випадку провалу завжди може умити руки, він тут, мовляв, ні при чому, але і в "запамороченні від успіхів" брати участь йому не завжди вдається.
Але ж дуже хочеться... Сам Віктор Андрійович вважає, що "перший раз склалася ситуація, коли в президента є більшість у парламенті, і це більшість демократичних сил. Сьогодні ми можемо до одного знаменника привести послання президента, програму уряду, бюджет, регіональні програми". Це дійсно так, і, схоже, з погляду глави держави саме він повинен зіграти першу скрипку. Якщо врахувати, наскільки важко "ішло" призначення прем'єра через парламент, і те, що "слабкими ланками" за необхідності з більшим ступенем імовірності виявляться саме "нунсівці", то в президента дійсно є своє "демократична більшість". Тільки однаково громадськість до президентських коаліційних успіхів байдужа, і на перший план постійно виходить прем'єр-міністр і її діяльність.
Те, що Віктор Ющенко може досить ревниво сприймати потенційні досягнення Юлії Тимошенко, стало помітно вже на початку "ощадбанківської" епопеї. Починати "по-дорослому" (а не по 50 гривень на брата) повертати гроші планували всі і вже давно, але поки тільки Юлія Володимирівна зважилася ризикнути економічною стабільністю по-великому. Якщо залишити за дужками потенційні ризики для економіки країни, то на першому плані залишається очевидний рейтинговий приріст для "повертателя грошей". Прем'єрський піар навколо питання досяг таких масштабів, що і президентові схотілося "побути у темі". Тому-то і з'явилася заява про те, що Віктор Андрійович рекомендує "набрати обороти" і видати перші транші по тисячі гривень за 2-3 місяця. Так Ющенко і до урядової ініціативи приєднався, і трохи посприяв нагнітанню і без того напруженої обстановки у відділеннях "Ощадбанку".
Рейтинги - справа наживна, а от більш "матеріальні" ініціативи глави уряду часом викликають різке відторгнення. У першу чергу, мова йде про "маленьку газову війну", що у січні почалася з ініціативи Юлії Тимошенко. Як уже писали "Подробиці", метою ЮВТ може бути не тільки благо батьківщини, але і зміцнення своїх, колись помітних, а потім практично повністю втрачених, позицій в енергетичній сфері. А президента не можна віднести до дуже зацікавлених в цьому осіб. Ющенка може помітно турбувати не тільки збільшення популярності Тимошенко в народі (до президентських виборів ще дожити треба), але і більш актуальне збільшення зони прем'єрського впливу. Прямими методами боротися з тенденцією не можна - буде занадто схоже на винесення сміття з коаліційної хати, виборці не оцінять, а з непрямих залишаються підковрові інтриги та публічне осудження недоліків правління. А найвразливіший для критики об'єкт зараз - багатостраждальний бюджет.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
