283
Східний базар
Капіталізм - запорука політичної стабільності, стверджують Карл Йохан Далгаарт з університету Копенгагена й Ола Ольсон з університету Гетеборга.
За спостереженнями вчених, військові перевороти, громадянські війни, часта зміна урядів характерні для нерозвинених, бідних країн. Багаті держави зазвичай є політично стабільними. Причому основна запорука такої стабільності - побудова економіки країни за ринковими принципами.
Як приклад учені наводять Велику Британію у 1560-1770 роках. У цей період країна стала центром індустріальної революції: Англія однією з перших стала розвивати промисловість і впроваджувати нові технології.
На Туманному Альбіоні відбулося кілька політичних переворотів і громадянських війн. Однак у ХІХ столітті, з розвитком ринкових відносин і міжнародної торгівлі, політичне життя Британії стало більш розміреним.
Щоб з’ясувати, чи справді ринкова економіка позитивно впливає на стабільність політичного життя країни, Далгаарт та Ольсон побудували економетричну модель. Економісти використали показник
POLSTAB у період з 1996 по 2005 рік для розвинених країн та країн, що розвиваються, розроблений їхнім колегою Даніелом Кауфманом з Інституту Світового банку в 2006 році, що характеризує рівень політичної стабільності в країні.
В умовах натурального господарства (саме з ним Далгаарт й Ольсон порівнюють ринкову економіку) спостерігається значне розшарування суспільства: блага (земля, сировина, капітал) розподілені нерівномірно, частина зовсім не освоєна, а тому нерідко трапляються бунти й ведуться громадянські війни, тобто точиться боротьба за сировину і землю.
Показник POLSTAB у цьому випадку невеликий, імовірність політичного перевороту висока. За планової економіки, тобто за соціалістичного режиму, блага сконцентровані в руках невеликої групи людей, тому цілком закономірними є державні перевороти і революції в соцкраїнах.
"У ринковій економіці всі бізнес-групи рівною мірою залежать одна від одної: одній належить сировина, іншим - виробничі потужності. А тому в політиці, як і в бізнесі, їм простіше домовитися, ніж воювати одна з одною за владу", - резюмують Далгаарт та Ольсон.
Учені доходять дивного висновку: тільки-но економіка переходить до розряду ринкових, будь-які розклади в політиці стають оптимальними (Парето-оптимум), тобто перемога однієї політичної партії на виборах і програш іншої вигідні всім.
Олена Шкарпова
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
