592
США більше не впливають на ціну нафти
— Енергетика
З початку нового року ціна нафти вже двічі піднімалася вище 100 дол. за барель. Хоча тризначну ціну прийнято називати важливим психологічним бар'єром, власне кажучи, нічого серйозного не відбулося. Представники Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) неодноразово нагадували, що в період "енергетичної кризи" 1970-х років нафта, з урахуванням інфляції, була дорожчою, ніж сьогодні. Так що говорити про рекордну ціну поки рано. Та й різниця між 99 і 100 дол. за барель невелика.
Ціни на нафту сьогодні використовуються для різноманітних тлумачень, кожен все частіше бачить у них те, що йому подобається. Джон Едвардс, який бореться за те, щоб стати кандидатом у президенти США від демократів, у заяві, опублікованій на сайті його виборчої кампанії, назвав нинішні ціни на нафту "черговим прикладом того, як жадібність корпорацій вичавлює соки із середнього класу".
Прес-секретар Американського інституту нафти Карен Матусіч в одному із прес-релізів інституту відзначила, що тризначна ціна нафти повинна стимулювати зусилля "з розвідки нових родовищ нафти і газу, адже 80% вітчизняних ресурсів закриті для видобутку". А міністр фінансів США Генрі Полсон побачив у високих цінах привід захопитися тим, як американська економіка вистоює перед обличчям викликів. "Якщо подивитися на структурні зміни в нашій економіці, бачиш, що ми використовуємо нафту більш ефективно, і в цілому вона впливає на наше економічне зростання", - заявив він журналу Newsweek на початку січня.
На ціну нафти впливають сотні факторів, від слабості долара до дій бойовиків у Нігерії і біржових спекулянтів у Сінгапурі. Але можна з упевненістю сказати, що вона зовсім не залежить від того, чи корумповане керівництво ExxonMobil, чи готовий уряд США добувати метан у Великому каньйоні, чи прийняв американський Конгрес рішення субсидіювати перетворення свинячого сала в альтернативне паливо. Простіше кажучи, з кожним днем стає зрозумілішим, що зміни ціни нафти ніяк не залежать від дій або бездіяльності представників найбільшої світової економіки.
На частку Америки, де живе приблизно 4,5% населення нашої планети, як відомо, припадає близько 25% глобального споживання нафти. Традиційно модель споживання в США впливала на глобальну ціну цього виду сировини. Але з'ясовується, що в макроекономічному сенсі значення Америки стає меншим з року в рік.
Нафта вперше досягла 100 дол. за барель у той же день, коли Інститут управління попитом опублікував дані, про те, що в грудні американський виробничий сектор - споживає найбільше енергії і спалює найбільше нафти - зменшився. Теоретично ціна нафти не повинна була зрости, коли мотор світової економіки стих і збирається почати обертання в протилежну сторону. Але саме це ми бачили в перший робочий день нового року.
Ціни на ринку визначаються попитом та пропозицією. Навіть при стагнації попиту в США глобальний попит на нафту переживає бум. В багатьох країнах світу відзначається значне економічне зростання. За даними Світового банку, рекордним був 2006 рік, коли зростання економіки в 104 країнах перевищило 5%. В 2007 році багато із цих економік продовжили рости такими ж темпами. Американці відреагували на збільшення нафтових цін покупкою більш економічних автомобілів, але компанії і споживачів в Азії, Латинській Америці та Африці підвищення цін не зупинило. За даними Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), в 2007 році глобальний попит на нафту виріс на 1,4%, або 1,2 млн. барелів на день. При цьому 30 країн, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), зменшили споживання. ОПЕК відзначає, що збільшення нафтового попиту в 2007 році відбувалося за межами промислово розвиненої ОЕСР.
Очевидно, що важливу роль у цьому відіграв Китай. Споживання нафти в цій країні виросло з 5,6 млн. барелів на день в 2003 році до 7,6 млн. барелів в 2007. За даними Кембриджської асоціації енергетичних досліджень, в 2004 році Азія, багато в чому завдяки Китаю, обігнала США і стала найбільшим глобальним споживачем нафти.
Однак попит росте і в інших регіонах, особливо на Близькому Сході. Країни, що розбагатіли за рахунок нафтодоларів, не просто витрачають гроші на шампанське, нерухомість у Лондоні і вілли на французькій Рів'єрі. Вони вкладають кошти в диверсифікованість своїх економік і будують об'єкти, що споживають величезні кількості енергії: висотні будинки в Дубаї, лижний курорт у закритому приміщенні в Бахрейні, нафтохімічні заводи в Кувейті і Саудівській Аравії.
Кілька десятиліть тому ОПЕК могла охолоджувати нафтові ринки, збільшуючи поставки. Але тепер самі експортери нафти споживають значну частину того, що виробляють. За даними Кембриджської асоціації, за десятиліття з 1997 по 2007 роки шість близькосхідних членів ОПЕК - Іран, Ірак, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія та Об'єднані арабські емірати - збільшили видобуток на 2,5 млн. барелів на день. Але вони ж збільшили споживання на 1,9 млн. барелів на день. Таким чином, три чверті того, що було вироблено додатково, залишилося в регіоні.
При цьому тенденції, які впливали на збільшення попиту в 2007 році, нікуди не зникли. За прогнозом ОПЕК, в 2008 глобальний попит на нафту збільшиться на 1,3 млн. барелів на день, і на частку країн, що не входять в ОЕСР припаде 1,1 млн. барелів на день, тобто 80% приросту. Як очікується, один Китай збільшить споживання на 400 тисяч барелів на день. При цьому, за прогнозом аналітиків Lehman Brothers, країни ОПЕК збільшать споживання нафти на 350 тисяч барелів на день, або на 4%.
Промислово розвинені країни не можуть на це вплинути. Вони можуть використовувати менше газу, скорочувати зміни на промислових підприємствах, нарощувати зусилля з пошуку альтернативних видів палива. Якісь гроші вони на цьому заощадять. Але на бензоколонці ціни не знизяться.
Наталя Хмелик
За матеріалами: K2Kapital
Поділитися новиною
