Страсті по Засядько: Каталізатор невідомості — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Страсті по Засядько: Каталізатор невідомості

Енергетика
314
На минулому тижні відбулося чергове засідання урядової комісії в новому складі, і за його підсумками можна говорити лише про те, що до остаточної ясності в розслідуванні причин аварій ще далеко.
Наслідки ж того, що сталося на шахті, можуть виявитися непередбачуваними - аж до приватизації і зміни керівництва підприємства. Є також імовірність, що події на шахті можуть стати поштовхом для структурних змін у всьому гірничо-металургійному комплексі країни.
На перегляді договору з нинішніми орендарями наполягає глава Державного комітету промислової безпеки, охорони праці і гірського нагляду (Держпромгірнагляд) Сергій Сторчак. "Орендна форма власності не забезпечує належного рівня промислової безпеки і проведення гірських робіт", - сказав Сторчак ще на першому засіданні урядової комісії у вівторок.
Відзначимо, однак, що є аргументи як за, так і проти тверджень Сергія Сторчака. З одного боку, статистика вугільної галузі однозначно за "приватників". Найбільш безпечна шахта в Україні - "Червоноармійська-Західна № 1"- на сьогодні перебуває в приватній власності. У той же час не можна не враховувати, що в часи загального розподілу і переділу вітчизняний бізнес, який тоді зароджувався, скуповував найкраще. З іншого боку, звичайно, є і приклади, коли зміна форми власності і, головне, власника докорінно змінювала підходи до забезпечення техніки безпеки, перетворюючи "гарячу точку" на промисловій карті в тихий куточок, куди інспектори Держпромгірнагляду заглядають тепер тільки для проформи.
Виглядає трохи дивно, що вперше про зміну форми власності заговорив глава Держпромгірнагляду, якому від всіх цих господарських тонкощів ні жарко ні холодно. Інспектори його комітету мають абсолютно рівні повноваження стосовно будь-якого промислового об'єкта, поза залежністю від форми власності, - зупинити потенційно небезпечне виробництво або оштрафувати начальників, що впіймалися на порушенні правил техніки безпеки, вони можуть де завгодно.
Проте, питання поставлене - чи потрібно змінювати форму власності і, мається на увазі, власника шахти. Не виключено, що в цьому випадку Сергій Сторчак просто виконав функцію "гучномовця", озвучивши не власну ідею. Просто щоб у прем'єр-міністра Тимошенко був формальний привід, "ідучи назустріч побажанням трудящих", запускати механізм приватизації, не будучи при цьому (що дуже важливо в контексті президентських виборів, що наближаються,) ініціатором процесу.
Під час останнього візиту в Донецьк, де була представлена нова урядова комісія, Юлія Тимошенко дуже старанно уникала типового для неї як публічного політика безапеляційного оцінювання подій та особистостей. От, мовляв, попрацюємо, нехай комісія розбереться, збере додаткові матеріали та ін. Тоді таку відносну "м'якість" прем'єра сприйняли як своєрідну індульгенцію для нинішнього керівництва шахти.
Однак, очевидно, не даремно на кожнім засіданні урядової комісії, яких у новому складі було проведено вже два, від прем'єр-міністра лунає та сама вимога: важливі не тільки причини, головне - назвіть винних! Ім'я, брати, ім'я! Брати мнуться та імен не називають...
Донецька влада закликає не гарячкувати і не поспішати "призначати" винних у трагедії. "Поки не будуть досліджені виробітки в місцях можливих утворень цієї проблеми, не можна визначити винних. Поки не буде підписаний акт державної комісії (а тільки цей документ затверджує висновки експертної комісії про причину і причетних до аварії), отоді там будуть персоналії", - прокоментував підсумки засідань урядової комісії губернатор області Володимир Логвиненко. Голова Донецької облради Анатолій Близнюк також заявив, що не можна "огульно звинувачувати, не маючи на те підстав".
Поки директор шахти Ігор Єфремов відзначає, що упередженості з боку уряду керівництво підприємства не відчуває. "І у новому, і в старому складі урядова комісія працює професійно, і претензій до них у мене нема", - підкреслив він. Директор шахти додав, що проведені торік "чергові" перевірки контролюючих структур також ніяких значимих порушень (у першу чергу фінансових) не виявили, так що неприємностей він не чекає і від ініційованої прем'єр-міністром комплексної фінансової перевірки шахти.
Єфремов впевнений, що не варто розглядати намір Кабміну перевірити ще раз геть усе в контексті можливої приватизації і появи нових власників через відсутність таких - на думку директора, глибина шахти і небезпека видобутку вугілля відлякують будь-якого потенційного покупця. "Навряд чи хтось ще захоче звалити на себе такий важкий і небезпечний тягар, як шахта імені Засядька", - вважає він. Крім того, процес приватизації і передачі шахти новому власнику з формальної точки зору досить складний та обійдеться дорого.
Чинний договір оренди завершується лише в 2012 році. І от, поки вся Україна буде приймати чемпіонат Європи, на шахті імені Засядька повернуться до питання про форму власності і конкретних власників - старих або нових. Втім, наша держава вже має досвід дострокового розірвання або перегляду багатьох договорів - газового з Росією, договорів із закордонними інвесторами в рамках ВЕЗ і ТПР і т.д. Так що нарікати на договір з державою як на гарантію стабільності збереження статус-кво до зазначеного терміну буде, напевно, з боку нинішніх орендарів шахти занадто оптимістично.
Однак врахувати позицію двадцяти тисяч орендарів на чолі зі Зв’ягільським потенційному покупцеві прийдеться в будь-якому разі, і учасників процесу приватизації буде три - держава, покупець та орендарі. З 1992 року (моменту укладання договору оренди) шахта регулярно оновлювалася, старе обладнання замінювалося новим, будувалися нові виробничі майданчики, об'єкти соцкультпобуту, впроваджувалися нові технології. Все це робилося за рахунок прибутку підприємства і тому на шахті імені Засядька співвідношення державної власності і майна, що належить орендарям, постійно змінювалося не на користь держави. "За підсумками проведеного незадовго до "тривибухової" аварії аудита загальна вартість шахти склала 1,3 млрд. грн. Із цієї суми державних грошей залишилося трохи більше 200 млн. грн.", - розповів "ДТ" директор шахти Єфремов. Тому будь-якому новому власнику прийдеться, навіть за умови успішного вирішення питання з Фондом держмайна, викупити в орендарів їх частку в підприємстві. Швидко і без роздумів викласти мільярд грошей у нас в країні може небагато людей.
Якийсь час шахта, не чекаючи цих гіпотетичних "небагатьох", почала самостійно готуватися до акціонування. Крім згаданого аудита, глава Ради орендарів Юхим Зв’ягільський ініціював прийняття поправок до закону "Про приватизацію", згідно з якими саме нинішні орендарі після завершення договору оренди одержували пріоритетне право стати власниками нового приватного підприємства вугільної галузі. Поправки ці були прийняті парламентом, однак не підписані президентом. Відведені президенту Основним Законом на підписання 15 днів давно минули. До повторного розгляду поки не поверталися.
"Сьогодні орендарі готові у випадку дострокового припинення договору оренди повернути державі її частину і стати повноправними власниками шахти", - запевнив Ігор Єфремов. Від якихось сторонніх бізнес-груп, названих раніше як зацікавлених суб'єктів, за словами директора, керівництво шахти імені Засядька не одержувало жодної пропозиції про приватизацію і наступну купівлю.
Потенційних нових власників називалося двоє - СКМ Ріната Ахметова (зокрема, група "Метінвест" - компанія, що управляє активами СКМ у металургії) і російсько-український концерн "Енерго"(з топ-менеджменту якого вийшов нинішній губернатор Донеччини Володимир Логвиненко). Причина інтересу до шахти називалася одна - сировинна криза в гірничо-металургійному комплексі України. У традиційному ланцюжку "вугілля-кокс-метал" перестало вистачати одного компонента - вугілля.
Наявність кризи в коментарі "ДТ" підтвердили і в "Метінвесті". "Дефіцит вітчизняного коксівного вугілля характерний для всієї коксохімічної галузі, у тому числі і для підприємств групи "Метінвест". Ми працюємо на вітчизняному вугіллі та імпортуємо з Росії. Однак у зв'язку зі збільшенням внутрішнього попиту в Росії російський імпорт також знижується. Через дефіцит коксівного вугілля втрати українського ГМК від недовиробленої меткомбінатами продукції можуть обчислюватися мільйонами доларів, що не може не позначитися на всій економіці країни", - відзначили в департаменті зі зв'язків "Метінвесту". Приблизно та ж ситуація спостерігається і в концерні "Енерго".
Ця криза прогнозувалася аналітиками ще в 2005 році і зараз починає набувати реальних обрисів. Після аварій шахта Засядька припинила поставки вугілля своїм споживачам, у результаті чого керівництво одного з них - Донецького коксохімічного заводу (ДКХЗ) - прийняло рішення про зупинку двох коксових батарей. Не завантажені на повну потужність й інші коксохімзаводи.
У Донецьку нестача сировини для місцевого коксохіму спровокувала навіть соціальний конфлікт. Робітники заводу звинуватили власників підприємства - групу "Метінвест" - у навмисному доведенні ДКХЗ до межі зупинки. За словами голови заводського профкому Юрія Кочетова, з моменту покупки заводу (2005 рік) "Метінвест" займається винятково закриттям і скороченням виробничих потужностей. У деяких працівників Донецького коксохіму є серйозні підозри, що сам завод купувався з метою закриття, щоб забезпечити повне завантаження інших коксохімічних підприємств групи "Метінвест". Генеральний директор ДКХЗ Геннадій Волокіта, у свою чергу, запевнив, що ні в керівництва, ні у власників на сьогодні немає наміру закривати підприємство. Проте, активісти профспілки на зустрічі із власником ММК імені Ілліча Володимиром Бойком просили останнього викупити Донецький коксохімічний завод в "Метінвесту". Відповідне письмове звернення повернулося в заводський профком з резолюцією Бойка "Згодний"...
Які ще наслідки спричинять події на шахті імені Засядька, поки передбачити важко. Безсумнівно, вітчизняний ГМК важко переживає навіть суто тимчасову зупинку шахти, що з величезним ризиком для життів гірників видобуває дефіцитне вугілля. Але моральні наслідки трагедії куди значніші - занадто великою буде спокуса розіграти "засядьківську карту" під час президентських виборів-2009, коли будуть потрібні емоційні сюжети. І занадто багато в нашій політиці аматорів використання емоційних сюжетів без оглядки на моральну сторону питання. Каталізатором яких ще процесів у промисловості, економіці і політиці стануть трагічні події на шахті імені Засядька, також вгадати складно. Це відмінний привід для "закручування гайок" і показової порки багатьох "донецьких", але чи захочуть цим приводом скористатися - теж питання відкрите.
За матеріалами:
Дзеркало Тижня
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас