712
2008-й - партитура на трьох
— Казна та Політика
Основними претендентами на посаду президента залишаються теперішній глава держави Віктор Ющенко, новий прем'єр-міністр Юлія Тимошенко і лідер Партії Регіонів, що перейшла в опозицію, Віктор Янукович. Вони є власниками найвищих рейтингів, а очолювані ними політичні сили контролюють парламент, становлячи в цілому 403 мандата з 450-ти.
Навряд чи хтось ще з політиків зможе протягом двох років, що залишились до виборів, скласти конкуренцію цьому тріо - занадто вже інертно оновляється українська політика в персональному плані, навіть Майдан не висунув у політичну еліту нових яскравих лідерів. Можна сміливо стверджувати, що в 2008 році саме Ющенко, Тимошенко і Янукович будуть формувати політичний порядок денний і приймати доленосні для країни рішення. Тому їхні інтереси і мотиви гідні трохи більш пильної уваги.
Віктор Ющенко
Діючий президент в 2008 році почне вирішувати проблему "другого терміну". Прийшовши до влади "народним президентом" на хвилі політичного ентузіазму мас та одержавши легітимність буквально безпосередньо з рук народу на Майдані, Ющенко розгубив довіру більшості соціальних груп. Зараз на нього орієнтується тільки відносно невелика група персональних симпатиків, що унеможливлює перемогу Ющенка на виборах в електоральній війні "усіх з усіма". Виграти президентські вибори вдруге Ющенко зможе тільки як "кандидат еліт", і тільки у випадку відмови від участі у виборах одного із двох провідних рейтингоносців України - Тимошенко або Януковича.
Перше завдання президентом до 2008 року почасти вирішене - найзаможніші люди країни давно встановили доброзичливі стосунки із главою держави, і сьогодні практично весь великий національний капітал зацікавлений у тому, щоб ліберальний у економічних поглядах і часто схильний до переговорів Ющенко залишався в президентському кріслі і далі.
У новому ж році Ющенкові потрібно буде зайнятися вибудовуванням надійної політичної конструкції, яка б забезпечила йому гарантований транзит влади в 2010 році. Видається, що досягнення цієї мети буде здійснюватися на двох рівнях.
На рівні лідерів - через формування "правлячого дуумвірату" Ющенко-Тимошенко з реальним, але диспаритетним, поділом влади між ними (на користь глави держави), і при обов'язкових гарантіях неучасті Тимошенко в президентських виборах.
І на рівні інститутів - через затвердження нової редакції Конституції України, що чітко розмежовує повноваження інститутів влади і прийнятої в результаті згоди провідних політичних сил - ПР, БЮТ і НУНС.
Нова Конституція буде головною політичною темою, яку буде просувати Ющенко в новому році. Уже на кінець січня - початок лютого планується скликання Національної конституційної ради. Цілком імовірно, що вже в 2008 році її напрацювання Ющенко внесе в парламент як законопроект про внесення змін в Основний Закон і/або спробує винести нову редакцію Конституції на референдум.
Як саме вчинить Ющенко, багато в чому буде залежати від того, чи вдасться йому умиротворити Партію Регіонів і переконати Януковича з товаришами стати "конструктивною" опозицією. Будь-які дестабілізаційні сценарії працюють проти президента - надконфліктна кампанія-2010 неминуче виводить у другий тур пару Тимошенко - Янукович, залишаючи сьогоднішного главу держави на політичному узбіччі. І тому словосполучення "політична стабільність" - це головний месседж Ющенка-2008.
Юлія Тимошенко
На відміну від Ющенка, що зробив ставку на "елітний" сценарій, Тимошенко в 2008 році піде шляхом нарощування масової популярності. Для нового прем'єра надто важливо зберегти динаміку політичного зростання, і можна бути впевненим, що Україну очікує справжній фестиваль урядового піару.
Утриматися на посаді глави уряду і максимально можливо підвищити рейтинг - головні політичні завдання Тимошенко в новому році. Необоротних рішень в 2008-ому вона приймати не буде. Питання про участь у президентській кампанії буде вирішуватися пізніше, залежно від перебігу конституційного процесу і того, як будуть вибудовуватися відносини прем'єра із президентом, наскільки комфортно та упевнено буде почувати себе Тимошенко в моделі "правлячого дуумвірату".
"Справедливість тріумфує!" - головний месседж Тимошенко-2008. Популістська гонка продовжиться - варто очікувати виплату населенню першого (а можливо - і другого) траншу з радянських внесків, що знецінилися, а також істотного збільшення різних соціальних виплат і підняття заробітних плат.
Крім того, у новому році Тимошенко зосередиться на активному розвитку своїх зовнішньополітичних зв'язків - посада прем'єр-міністра надає для цього чимало можливостей. Так, якщо в 2008-ому Володимир Путін дійсно стане главою уряду РФ, то в російсько-українських відносинах може утворитися сильна прем'єрська зв'язка Путін-Тимошенко. До речі, ментально вони досить близькі один одному, на відміну від Путіна і Ющенка.
Це може привести до формування альтернативного майданчика для прийняття важливих міждержавних рішень, у яких вирішальне слово з української сторони буде залишатися за Тимошенко. Наприклад - у питанні про усунення посередницької структури "РосУкрЕнерго" зі схем газових поставок в Україну. Тимошенко цілком може домогтися успіху у цій темі в 2008 році, тим більше, що до цього рішення поступово схиляються і в Москві.
Віктор Янукович
Партія Регіонів входить у новий рік, мабуть, із найбільш неясними перспективами. Партія деморалізована втратою влади і новий рік стане для неї роком досить важкої опозиційної перебудови. Крім того, ще напередодні дострокових виборів ПР, мабуть, уперше стала зраджувати своїм традиціям не виносити сміття з "партійної хати". Під час конфлікту навколо Тендерної палати розбіжності між представниками різних партійних груп уперше стали настільки публічними.
За результатами коаліціади протиріччя підсилилися і стали ще більш явними. Перехід в опозицію, як показує практика, закономірно веде до посилення "крила політиків" у партії, у той час як партійний бізнес трохи "іде в тінь". Досить згадати перипетії, пережиті "Нашою Україною" після провальної коаліціади 2006 року - конформістські бізнес-кола були змушені відійти на другий план, у той час як "політики" почали підсилюватися саме на хвилі опозиційності.
Сьогодні ПР має потребу у формуванні як ніколи чіткого політико-ідеологічного порядку денного, що був би й опозиційним, і націленим на президентські вибори 2010 року. Крім того, саме зараз партія стоїть перед вибором формату опозиційності - "конструктивного" або радикального. Проблема ускладнюється тим, що два крила ПР, зважаючи на все по-різному бачать не тільки опозиційний формат, але і цілком імовірно - президентські ставки на 2010 рік. Які і повинні визначити форму поведінки ПР до виборів президента.
Віктор Янукович уже почав досить радикальну опозиційну кампанію. Безумовно, мають місце емоції лідера ПР і його групи, пов'язані із втратою влади. Але очевидно також, що Янукович намагається вирішити в першу чергу внутріпартійне завдання. Екс-прем'єр як і раніше є носієм найбільшого рейтингу в країні і сьогодні дає зрозуміти конкурентам усередині ПР, що не дасть себе "злити" удруге. В очах регіоналів - "політиків" саме група Ахметова (вірніше, її часто "конформістська" позиція) є причиною втрати влади - і в сенсі згоди на сценарій дострокових виборів, і в сенсі програшу нинішньої коаліціади. І вже зараз Янукович буде робити ставку на закріплення своїх позицій як електоральний лідер. А це передбачає, по-перше, "політизацію" і радикалізацію партії. По-друге - її ідеологізацію, тобто висування "своїх" спікерів-"ідеологів" і тих, хто буде забезпечувати інтелектуально-ціннісне накачування партії і її лідера із прицілом на опозиційну перемогу в 2010-му. Не можна також виключати, що "політичне" крило в ПР може крім очевидної соціально-економічної критики уряду знову спробувати задіяти чутливі для електорального ядра ПР теми російської мови, "антиНАТО" і т.д.
"Боротьба за партію" може виявитися ключовим для ПР трендом 2008 року. У нинішньому виді партія як політичний інструмент не відповідає стратегічним запитам основних внутріпартійних гравців. "Група" Ахметова хотіла б зробити партію більш респектабельною і "зручною" з погляду політичного маневрування, вона не хоче повернення в "євразійство", як не хоче і гострого конфлікту з новою владою. Крім того, бізнес-крило може дотримуватися дещо інших пріоритетів у контексті 2010 року. Але дана група не має свого, альтернативного Януковичу рейтингового лідера.
Янукович хотів би зробити партію "ідеологічною" і більш конфліктною, з метою збільшення свого рейтингу. Він має рейтинг і зараз, але не має достатніх фінансових ресурсів, так само як і достатньої підтримки в елітних колах. Тому вести "боротьбу за партію" він буде в тому числі і з позицій електорального лідерства. Крім того, очевидно він і його соратники будуть намагатися опертися на місцеві активи ПР і лояльну номенклатуру в тих регіонах, де кадрові позиції бізнес-крила слабші.
Внутрішній розкол поки що унеможливлює прийняття консолідованих рішень по двох ключових питаннях - ставці на 2010 рік і позиції по новій Конституції. Втративши прем'єрство, у світлі найближчої президентської кампанії, Янукович, по ідеї, повинен бути зацікавлений у грі на посилення посади глави держави. У той же час він, мабуть, усвідомлює свою неприйнятність для більшості бізнес-еліт. Прем'єрський досвід лідера ПР без звичного президентського стримування прем'єра часів Кучми, продемонстрував всі недоліки "прем'єрського режиму Януковича", які підсилювалися й авторитарними устремліннями самого глави уряду. Непідконтрольний, так ще і посилений повноваженнями президент Янукович в 2010 році небезпечний для великого бізнесу, у тому числі і внутріпартійного.
Прихована або явна протидія еліт змушує Януковича робити ставку "на народ", і немає сумнівів, що в кризових ситуаціях він буде апелювати саме до своїх симпатиків. До речі, у цьому Віктор Федорович має досить чітку подібність із Тимошенко. Обоє є електоральними лідерами - їх "хоче" суспільство, але "не хочуть" еліти. І посилення одного з них буде автоматично приводити до формування неформалізованої елітної контркоаліції.
І все-таки, незважаючи на всі внутрішні протиріччя, навряд чи варто очікувати формалізації внутріпартійного розколу до 2010 року. Не можна виключати, що в перспективі "біло-блакитні" можуть пройти через той же цикл розколу, що у свій час пройшли "помаранчеві". Однак на сьогодні партійні групи будуть змушені знайти якийсь режим співіснування і прийняття рішень, що при будь-яких політичних розкладах давав би можливість вести хоча б візуально скоординовану політичну гру.
Бізнес-крило може формально "поставити на Януковича", одночасно зробивши і реальну ставку на діючого президента. Якщо дуумвірат Ющенко-Тимошенко стане реальністю і схема "єдиного кандидата від демократичних сил Віктора Ющенка" спрацює в 2009-2010 році, то Віктор Янукович, може зіграти кардинально протилежну своїм устремлінням роль. А саме, на відтворенні старого конфлікту, може "допомогти" нинішньому президентові (на який буду працювати ресурси більшості елітних груп і свій рейтинг і рейтинг Тимошенко) одержати другу каденцію.
***
2008 рік, швидше за все, дасть відповідь на питання про нову Конституцію - навіть у випадку повільного розгойдування конституційного процесу протягом року будуть визначені базові і принципові моменти нового проекту Основного закону, ключовий серед яких - питання про формування уряду.
Віктор Ющенко вже відійшов від конфліктної конституційної схеми, що припускала прийняття нової Конституції "через референдум в обхід" парламенту, а значить - і в обхід ключових бізнес-політичних гравців. Конституційний референдум може стати фіналом процесу, що лише формалізує погоджений елітами проект.
Крім того, є цілком об'єктивна загроза того, що "Конституція Ющенка" може одержати таку ж підтримку, як і партія Ющенка на виборах. Неконфліктність конституційної схеми, пропонованої президентом, нехай і побічно, але говорить про те, що новий проект не буде припускати кардинального посилення/ослаблення ключових інституціональних центрів впливу - президента, уряду (прем'єра) парламенту. Обхідний плебісцитарний варіант може слугувати запасним і крайнім варіантом президента, на той випадок, якщо конституційного консенсусу досягти все-таки не вдасться
Усе більш очевидним стає, що нікому з основних гравців у нинішній ситуації не вдасться прийняти Конституцію "під себе". Занадто вже високі ставки і не менш високі ризики 2010 року. Ні Янукович, ні Тимошенко, ні Ющенко не можуть бути впевнені у своїй президентській перемозі, так само як не можуть бути впевненими в перемозі своїх фаворитів бізнес-групи. Нікому не хочеться після 2010 року мати справу з опонентом, що займає "посилене" президентське крісло, або ж крісло прем'єра із президентськими повноваженнями. Говорячи простіше - ніхто не може дозволити собі зробити безальтернативну ставку, коли у випадку поразки можна буде втратити все. Саме у зв'язку із цими елітними "перестраховками" можна говорити, що новий Основний закон буде не Конституцією посилення якої-небудь із галузей влади, а скоріше - Конституцією детального розмежування сфер впливу між ними і створення нових страховочних механізмів взаємного контролю. І необхідність "домовитися про правила" буде усе більш очевидною для основних гравців у міру наближення президентських виборів.
За матеріалами: Glavred.info
Поділитися новиною
