Курс без фарватеру
Голова Ради Нацбанку Петро Порошенко прогнозує коливання курсу гривні 2008 року в діапазоні 4,95-5,25 грн/дол.
10 секунд на читання
В інтерв’ю Контрактам Петро Порошенко розповів про те, що
1) пропозиція споживчих товарів в Україні не наздоганяє попит
2) зростання споживчого кредитування підігріває інфляцію
3) стандарт 5,05 UAH/USD не втримають
4) працює Петром Олексійовичем і дуже задоволений
Строго кажучи
Чому Нацбанк заборонив коментувати економічні тенденції в Україні всім, окрім вас і Володимира Стельмаха?
- Щоб нівелювати наслідки непрофесійних або безвідповідальних заяв, які потрясають ринок і лякають суспільство. Я розумію, що думка політиків і чиновників цікава українським громадянам, однак це не означає, що в прямому ефірі можна прогнозувати економічний колапс або гадати, яким буде зростання цін на основні споживчі товари, не володіючи докладною інформацією про поточний стан економіки. Адже логічною реакцією на такі заяви чиновників буде бажання захистити свої заощадження. Очевидно, що, отримавши неповну або перекручену інформацію, люди можуть вирішити, що відсотки за гривневими депозитами не покриють її знецінення. Це стимулює ажіотажний споживчий попит і відповідно розкручування інфляції.
Об’єктивно ніхто не збирався запроваджувати цензуру, про це й мови бути не може. Усі члени Ради і правління НБУ мають право висловлювати особисті експертні думки з будь-яких питань, наголошуючи, що їхня позиція може не збігатися з офіційною. Робити ж офіційні заяви у межах своєї компетенції про показники і тенденції грошово-кредитної політики від імені Нацбанку уповноважені керівники Ради і правління НБУ. Особисто я вважаю рішення Нацбанку жорстким, але об’єктивно необхідним.
У 2007-му замість прогнозованих 7,5% інфляції за підсумками року очікується 14-14,5%. Які чинники зростання цін, окрім вербального, були визначальними?
- По-перше, істотне перевищення попиту над пропозицією, яке пояснюється тим, що доходи населення цього року зросли на 34%, а приріст ВВП становив лише 7,4%. Більш ніж чотирикратний розрив між темпами зростання зарплат і обсягів виробництва є ключовим інфляційним чинником. До речі, якби в Україні стали розраховувати показник продуктивності праці, цей розрив був би ще більшим... Гірше за те, приріст обсягів виробництва харчопрому в 2007-му становив близько 0,3%, по суті, це й спровокувало істотне подорожчання продуктів харчування.
Другий за значущістю інфляційний чинник - зовнішній. У 2007 році неконтрольоване зростання цін на продукти харчування та енергоносії спостерігалося і в Євросоюзі, де інфляція перевищила заплановані показники у півтора разу, і в Китаї, що покриває левову частку внутрішнього попиту за рахунок пропозиції національних виробників, і в інших економічно розвинених країнах.
Третій чинник інфляції - зростання обсягів споживчого кредитування. Четвертий - монетарний, хоча його вплив був, мабуть, найменшим: ціни на товари непродовольчої групи, яка майже не піддається коливанням попиту, зросли лише на 1,5%. Дивує те, що Кабмін протягом року не раз порушував питання монетарної складової інфляції, замість того щоб зосередитися на підтримці й розвитку аграрної промисловості. На мій погляд, зростання цін на продтовари в Європі могло стати для наших виробників джерелом заробітку і припливу валюти в країну: за підсумками трьох кварталів 2007 року негативне сальдо платіжного балансу становило $2,5 млрд.
Хіба було б краще, якби Кабмін не квотував експорт зерна?
- У ситуації, що склалася, квотування було меншим злом. Оптимальний варіант - якби в березні Кабмін виділив Аграрному фонду додаткові ресурси для закупівель, а аграрії одержали додаткові стимули, приміром, у вигляді здешевлення банківських кредитів.
Відповідні ініціативи Кабінету Януковича блокував би президент.
- Заднім числом легко шукати причину, яка виправдовує бездіяльність. Упевнений, що треба було займатися всім цим у березні, а не в червні - липні, коли, з одного боку, було пізно думати про перспективу, а з іншого - виникли політичні суперечності. Спроби влітку загасити пожежу на внутрішньому ринку квотуванням експорту зернових не були безрезультатними. Радикальні заходи сприяли зниженню інфляційних наслідків, які могли бути гіршими, ніж у 2004 році, і в результаті державний бюджет програв би двічі: спочатку компенсували б ПДВ експортерам, а потім за спекулятивними цінами довелося б закуповувати зерно в імпортерів... До речі, в 2007-му споживчий попит на нашому ринку не був компенсований імпортом. Можете вважати цю думку крамольною, але уряду треба було б на деякий час відкрити внутрішній ринок, встановивши квоти на імпорт дефіцитних продуктів, зосередившись на бюджетній підтримці АПК. Це дозволило б не тільки покрити можливі збитки вітчизняних компаній (в умовах нинішньої кон’юнктури втрати були б мінімальними), а й знизити ризики інфляції у наступних періодах.
Інфляція-2008
Які ці ризики з огляду на те, що у 2008-му газ, імпортований в Україну, на кордоні з РФ коштуватиме $179,5 за тисячу кубів?
- Не лякатиму нікого економічним колапсом, але певні проблеми, безумовно, є. Приміром, Укртелеком задекларував підвищення тарифів на 20%, комунальні підприємства наполягають на тому, що тарифи треба було підвищити ще вчора. Кабмін уже обговорює питання фіксації ціни на газ українського видобутку (мінус цього заходу - погіршення фінансового становища НАК "Нафтогаз України", яка змушена купувати до 10 млрд кубів імпортованого газу щороку на покриття внутрішніх потреб). А Нацбанк, своєю чергою, розглядає можливість плавного адекватного коригування курсу в межах прогнозів, затверджених Засадами грошово-кредитної політики.
Невже за допомогою ревальвації можна запобігти інфляції?
- Даремно іронізуєте. У 2005-му ревальвація вплинула на ціни. За розрахунками Нацбанку, завдяки зміні курсу гривні вдалося збити інфляцію на 2-3%. Аргументи? По-перше, імпорт енергоресурсів в Україну подешевшав, що позитивно позначилося на індексі споживчих цін. Так, це дало поштовх для зростання імпорту товарів харчової та легкої промисловості, адже ревальвація насамперед загальмувала підвищення цін як в оптовій, так і роздрібній торгівлі. По-друге, за рахунок курсу було вирішено проблему валютних спекуляцій. Спекулятивні інвестори очікували, що гривня поступово ревальвуватиме, і планували вкласти $2-3 млрд у гривневі депозити та державні цінні папери. Загальний виграш на вкладений капітал - курсова премія плюс відсотки - орієнтовно мав би становити 20% річних. Щоб запобігти вивезенню цих грошей, Нацбанк не став втручатися в ринкову тенденцію ревальвації гривні, завдяки такому несподіваному рішенню спекулятивні надприбутки (близько $0,5 млрд) не вийшли за межі фінансової системи країни.
Щоправда, нинішня макроекономічна ситуація відрізняється від тієї, що була в 2005-му: попит і пропозиція на внутрішньому ринку незбалансовані, торговельне сальдо не позитивне, як два роки тому, а негативне. Словом, для ревальвації немає передумов. Ми провели розрахунки і дійшли висновку, що зміцнення курсу гривні на 1% здатне відіграти 0,2-0,3% інфляції. Українській економіці потрібні реформи, а не курсові ігри, хоча я не заперечую доцільності валютного таргетування.
Про яке валютне таргетування може йтися, якщо бюджетні механізми в Україні наскрізь корумповані, а дисконтна ставка НБУ - фікція?
- Я не був би таким категоричним. Так, потрібні системні реформи в економіці. Так, бюджетні дотації не завжди ефективні, але це не означає, що Кабмін взагалі не може вплинути на економіку, окрім як драконівськими методами. Що стосується НБУ, то ми взагалі можемо визначити такі жорсткі нормативи резервування, що інфляція становитиме 1%, але це задушить економіку.
А всі фінансові потоки відповідно підуть у тінь?
- Я, як і ви, перебільшую!
Уточніть, будь ласка, які заходи вживатимуть Нацбанк і Кабмін, якщо інфляція у 2008-му набиратиме обертів?
- Зверніть увагу на те, що Нацбанк уже в 2007 році визначив ставку рефінансування нижче від рівня інфляції, незважаючи на те що всі міжнародні експерти справедливо вважають це алогічним. Думаю, в 2008-му основним чинником збільшення грошової маси буде внутрішнє рефінансування під конкретні виробничі проекти, адже пагубною є не так інфляція, як відсутність адекватного зростання ВВП і дисбаланс між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку.
Про це ми вже говорили. Чи не так?
- І я ще раз повторю: українській економіці потрібні структурні реформи. Щоб оцінити інфляційні виклики 2008 року більш предметно, як ви хочете, необхідно знати всі змінні в макроекономічному рівнянні: обсяг соціальних видатків у структурі держбюджету, його дефіцит, приплив іноземних інвестицій... Приміром, особисто я переконаний, що бюджетні видатки на держапарат потрібно терміново скорочувати.
Хіба скорочення витрат на держзакупівлі не спричинить зниження темпів зростання ВВП?
- Добре, що ви уточнили. Кажучи про економію на держапараті, я в жодному разі не пропоную скорочувати видатки на держзакупівлі. Навпаки, інвестиційну бюджетну складову треба розвивати, передусім удосконаливши законодавство та мінімізувавши ризики корупції. У цьому сенсі було б непогано також, якби держава обнулила ставку ПДВ на імпорт інвестиційного обладнання, розгорнула власні інфраструктурні проекти тощо. Заощаджувати ж необхідно за рахунок оптимізації системи держуправління та скорочення штату дармоїдів-чиновників.
Чи зможе демкоаліція провести системні реформи, про актуальність яких говорять не перший рік?
- Я розумію песимізм і вважаю, що 228 депутатів - це нестійка більшість. Але вірю в можливість проведення реформ і спираюся в цьому своєму баченні не на романтичні уявлення, а на результати роботи в 2005 році. Тоді теж ніхто не думав, що процес відшкодування ПДВ можна вибудувати таким чином, щоб бізнесмени не чекали місяцями і не давали відкат податківцям. Скажіть, а 5 млрд грн, які наша держава заборгувала платникам за підсумками 2007-го, стимулюють зростання ВВП чи ні?
Проблема відшкодування ПДВ, безумовно, актуальна, але має приватний характер. Того самого 2005-го ДПАУ зіткнулася із серйозними неплатежами у східноукраїнських областях. До яких економічних наслідків призведе можливе повторення ситуації в 2008-му?
- У 2005-му податки платили відповідно до декларацій, питання в тому, наскільки чесно їх декларували? Політична воля дозволить знайти правильну відповідь на це запитання. До речі, чесно кажучи, я не вважаю широку коаліцію стійкішою за демократичну. Так, якщо підходити арифметично, то об’єднання ПР, Блоку Литвина і частини НУ-НС, можливо, стійкіше, але в ньому приховані міни вповільненої дії, що можуть спровокувати нову політичну кризу. Однак до політики НБУ це має вельми непрямий стосунок.
Рухомий курс
Перший віце-прем’єр Микола Азаров не раз пропонував диверсифікувати структуру золотовалютних резервів НБУ. Чому до думки міністра фінансів не прислухалися?
- Я поважаю Миколу Яновича, але НБУ, наскільки це було можливо з урахуванням структури імпорту, давно диверсифікував структуру резервів. Причому ми почали це робити задовго до того, як про це заговорили в уряді. Можу сказати, що 90% валюти, купленої Нацбанком на міжбанку, номіновано не в грошових знаках США, якщо точніше, то 60% - у євро, близько 30% - в англійських фунтах.
Уточніть, якою є структура резервів НБУ зараз?
- Я й так уже багато розповів. Можу додати, що ми зацікавлені у достроковому погашенні доларових зобов’язань України перед МВФ, а також зможемо у 2008-му адекватно відреагувати на наслідки світової кризи кредитної ліквідності, зокрема за допомогою рефінансування. А загалом проблема розриву між короткими, а також середньостроковими валютними пасивами та довгими іпотечними активами не є для української банківської системи визначальною. Проте Нацбанк, розуміючи, що не всі наші банки споріднені із західними фінансовими установами, готовий вирішувати проблему дефіциту ліквідності локально. Хоча непогано, якби банки самі вирішували ці питання, адекватно формуючи кредитні портфелі. Наше завдання - створити механізми стерилізації грошової маси за допомогою розвитку фондового і страхового ринків. Для цього також потрібні комплексні реформи, а в межах своєї компетенції ми ініціюємо, зокрема, скасування обов’язкового збору при купівлі-продажу валюти.
У віддаленішій перспективі, якщо буде проведено структурні реформи, можна буде говорити про мінімізацію впливу Нацбанку на валютний ринок і змінний курс гривні. Поки що ж немає істотних підстав для корекції курсової політики в 2008-му, але це не означає, що ми витримаємо стандарт 5,05 грн/дол., курс гривні щодо американського долара може бути рухомим у межах прогнозних показників 4,95-5,25 грн/дол.
Ви претендуєте на посаду голови Нацбанку?
- Ця посада не є вакантною, я вважаю Володимира Семеновича видатним фінансистом, і мені приємно з ним працювати.
Чому ви уникаєте відповіді?
- Думаю, що зможу відповісти на ваше запитання тільки в тому випадку, якщо пан Стельмах сам вирішить піти у відставку. Наскільки мені відомо, він цього поки що не планує, а тому може пропрацювати ще два роки.
Якими є ваші кар’єрні перспективи?
- Протягом останніх десяти років я працюю Петром Олексійовичем Порошенком і почуваюся цілком комфортно. Ніхто не помітив, що в 2005-2006 роках я взагалі не обіймав жодної посади, але це не позначилося ні на моїй публічності, ні на впливовості.
Кар’єра фінансиста
2007 р. - голова Ради НБУ
2006 р. - народний депутат
Жовтень 2005 р. - член РНБО України
Лютий 2005 р. - секретар РНБО України
2002 р. - народний депутат, голова Бюджетного комітету ВР
1998 р. - народний депутат, голова спостережної ради ВАТ "Вінницька кондитерська фабрика"
1993 р. - гендиректор ЗАТ "Український промислово-інвестиційний концерн", президент ВАТ "Завод "Ленінська кузня", голова ради АКБ "Мрія"
1991 р. - гендиректор АТ "Біржовий дім "Україна"
1990 р. - заступник гендиректора об’єднання малих підприємств і підприємців "Республіка"
1989 р. - закінчив КНУ ім. Т. Шевченка
26 вересня 1965 р. - народився у м. Болград (Одеська обл.)
Розмовляли Наталія Гузенко, В’ячеслав Дарпінянц
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною