1259
Петро Порошенко: Ми знаходимось на піку кризи
— Кредит&Депозит
Глава ради Національного банку Петро Порошенко розповів про те, скільки грошей позичать за кордоном українські підприємства наступного року і яким буде сальдо платіжного балансу, якщо ці плани збудуться.
Питання: За вашими оцінками, скільки залучать на зовнішніх ринках українські банки в наступному році?
Відповідь: Наскільки мені відомо, обсяг підтверджених намірів здійснити запозичення в першому півріччі з боку найбільших українських корпорацій і банків перевищує $10 млрд., і зменшити цю суму може тільки вкрай несприятлива ситуація на ринку. На мій погляд, до кінця першого кварталу запозичення українськими банками і корпораціями будуть здійснюватися за прийнятними цінами. Важливо розуміти, що здійснити це можна і зараз, просто ціни запозичень не будуть відповідати реальному рейтингу і становищу компаній.
Національний банк у результаті проведеного опитування встановив, що українські компанії і банки планують протягом усього року зробити запозичення на суму близько $28 млрд. Уже відомо, що низка найбільших корпорацій, у першу чергу, пов'язаних з гірничо-металургійним комплексом, планують вийти на ринок з мільярдними запозиченнями і розміщенням євробондів.
Якої-небудь негативної тенденції я в цьому не бачу. По-перше, ми одержуємо можливість прямих вкладень у виробництво і його модернізацію, що робить нашу економіку більш конкурентноздатною. А по-друге, з огляду на те, що це інвестиції в експортно орієнтовані підприємства, ми сприяємо нарощуванню припливу валютного виторгу.
Питання: Чи створює таке стрімке зростання корпоративного зовнішнього боргу проблему для стабільності курсу гривні в майбутньому?
Відповідь: Не думаю, що є загроза, тому що в наступному році будуть жорсткі умови запозичень. Згадані $28 млрд. - це не прогнози Нацбанку, це результати опитування суб'єктів господарювання і банків. На мій погляд, у повному обсязі вони не будуть реалізовані - швидше за все, їх здійснять на 50-60%.
Але ключова проблема не в обсягах корпоративних запозичень, а в напрямках їхнього використання. Наприклад, якщо вони будуть направлятися на закупівлю устаткування, на збільшення виробництва, на підвищення конкурентноздатності української економіки, на розвиток експортно орієнтованих підприємств та імпортозаміщувальних технологій - я не бачу ніяких проблем, тому що в стратегічній перспективі це забезпечить надходження валюти.
А от якщо ці кошти будуть спрямовані на проїдання - будуть збільшені ризики, для банківської системи в тому числі. Тому і Національний банк, і банківський нагляд уже зараз досить ефективно працюють у даному напрямку з метою збереження стабільності банківської системи.
Для цього в НБУ є і механізми диференційованої норми резервування, і інші інструменти, які сьогодні перебувають у його розпорядженні. Переконаний, що Національний банк повністю тримає ситуацію під контролем.
Питання: Чи буде Нацбанк вживати заходів щодо обмеження зовнішніх позик українських банків наступного року? Якщо так, то як саме?
Відповідь: Національний банк має у своєму розпорядженні досить важелів для того, щоб проводити розроблену грошово-кредитну політику та адекватно реагувати на істотні коливання попиту та пропозиції, тиску на національну валюту. Заходи будуть стосуватися як банків, так і інших організацій і підприємств.
Що стосується методів, то в розпорядженні Національного банку їх декілька - починаючи від спеціальної ставки резервування по кредитах, залучених з-за кордону, і закінчуючи курсовою політикою. Впевнений, що комбінація всіх методів буде використовуватися грамотно і максимально ефективно. На останньому засіданні ради НБУ ми говорили про необхідність диференціації запозичень, які йдуть на споживання і безпосередньо у виробництво.
Я впевнений, що інвестиції в експортно орієнтовані та імпортозамінні технології будуть сприяти вирівнюванню торговельного балансу країни. Вважаю, що це актуальні завдання для держави, над якими повинні працювати як уряд і парламент, так і Національний банк.
Якщо ми одержимо повторення ситуації поточного року, коли дії, спрямовані на інтервенції Нацбанку, будуть сприяти перевищенню заданих показників по монетарній і грошовій масі, то, безумовно, правління і рада НБУ будуть адекватно реагувати, щоб збалансувати попит та пропозицію валюти та усунути монетарні фактори інфляції наступного року. За великим рахунком, причин для серйозного збільшення цін досить і без монетарних факторів. Це і політика поточного року, і серйозні залишки на рахунках казначейства, і обсяги соціальних виплат, а також ситуація на зовнішніх ринках.
Питання: Яке сальдо поточного рахунку платіжного балансу ви прогнозуєте на першу половину наступного року? Чи буде збільшуватися негативне сальдо торговельного балансу?
Відповідь: На жаль, негативне сальдо торговельного балансу буде збільшуватися. Це буде пов'язане з погіршенням умов торгівлі продукцією металургійної промисловості і зростанням більш ніж на 38% цін на постачання газу з Росії. Крім того, можливий вступ України до СОТ може привести до істотного зниження захисту внутрішнього ринку і буде сприяти, з одного боку, погіршенню торговельного балансу і збільшенню імпорту, несучи певні загрози для національного виробника, з іншого боку - зниженню темпів інфляції. Протягом наступного року, незважаючи на подібне збільшення дефіциту торговельного балансу, при здійсненні ефективної концепції стимулювання експорту і розвитку технологій, що замінюють імпорт, об'єднавши зусилля парламенту та уряду, можна взяти ситуацію під контроль. Так, вона вимагає втручання, але побоювань або загроз поки не викликає. Збереження ж цієї тенденції без яких-небудь професійних дій приведе до поступового погіршення ситуації як з поточним рахунком і торговельним балансом, так і із платіжно-торговим балансом.
Виходячи із щоквартальних обсягів експорту-імпорту за останній час, у першому півріччі наступного року негативне сальдо буде в межах $2,5-3 млрд. У цілому ж за рік темпи приросту експорту визначаються на рівні 10-11%, імпорту - більше 12%, що обумовить формування негативного сальдо торгівлі товарами і послугами на рівні понад $6 млрд.
Питання: Чи відповідають реальності показники приросту імпорту в платіжному балансі України? На ваш погляд, яку кількість контрабандного (оплаченого) імпорту одержує Україна зараз? Яка частина експорту є фіктивною (неоплаченою)?
Відповідь: Якщо ми говоримо про експорт, то з урахуванням того, що експорт припускає компенсацію (повернення) сплаченого податку на додану вартість, говорити про серйозні обсяги неврахованого статистикою експорту не доводиться. Що ж стосується імпорту, то ви абсолютно праві. За рахунок заниженої ціни, маніпуляцій при розмитненні, контрабанди та інших вивертів, безумовно, факти зниження показників імпорту присутні. З огляду на аналіз споживчого попиту, можна припустити, що розрив перевищує 25%.
Питання: Наскільки серйозна для України загроза дестабілізації курсової і боргової політики у зв'язку з новим витком стиснення ліквідності на світових фінансових ринках і побоюванням рецесії в економіці США?
Відповідь: По-перше, я не бачу нового витка. Ми перебуваємо зараз, на мій погляд, на піку кризи, і яких-небудь нових факторів, що свідчать про наростаючі явища дефіциту грошей, на міжнародному ринку не спостерігається. Можуть виникнути питання з одним, можливо, із двома-трьома банками, які мають відносно велику кількість проблемних паперів у своїх активах, але серйозного стиснення ліквідності у світових масштабах ми не одержимо. Крім того, треба брати до уваги незначну інтеграцію України у світову фінансову систему, що в даній ситуації послужило нам добру службу. Хоча це не знімає необхідності законодавчого забезпечення лібералізації валютного законодавства.
Що ж стосується рецесії в Штатах, то в цьому випадку скоріше можна говорити про виникнення загроз для експортного потенціалу України. Тому що рецесія США як основного споживача європейського експорту може викликати рецесію в Європі і привести на цих традиційних для України ринках збуту до зниження попиту на продукцію вітчизняного експорту - чорні метали - і, відповідно, до падіння цін на метал. Це, безумовно, підсилить дефіцит нашого торговельного балансу, але якщо ми будемо говорити про короткострокову перспективу (на 2008 р.), то обсяг золотовалютного запасу країни (станом на 1 грудня -$32,768 млрд.) дозволяє із упевненістю дивитися в майбутнє і не припускає яких-небудь непередбачених курсових змін. З іншого боку, у нас немає підстав почивати на лаврах. Саме тому за наявності факторів ризику уряд і парламент повинні будуть провести структурні реформи в економіці, які дадуть новий поштовх її розвитку. Наше завдання на найближчий середньостроковий період (п'ять років) - зберегти темпи зростання ВВП на рівні 7% і, не втративши їх, забезпечити ефективний вихід економіки з можливих криз. Пріоритетом для будь-якої влади в Україні на найближчі п'ять років повинна бути підтримка відповідних темпів розвитку економіки, скорочення популістських кроків, недопущення втягування економіки в рецесію. До речі, що стосується подальшого падіння курсу долара відносно євро, яким нас лякали два-три тижні назад, то сьогодні більшість експертів схиляються до позиції зміцнення долара до євро протягом найближчих місяців. Підтвердження цієї тенденції демонструє поточна ситуація з доларом.
Питання: Яким буде рівень золотовалютних резервів Нацбанку до кінця майбутнього року?
Відповідь: Ми зустрінемо Новий рік з показником золотовалютних резервів, що перевищить $33 млрд. Гадаю, якщо уряд буде проводити зважену політику із зовнішніх запозичень, застосовувати ефективні антиінфляційні методи, ми зможемо говорити про збереження поточного рівня резервів і стабільності національної валюти. Я не бачу передумов для того, щоб говорити про повторення тих темпів зростання, які ми спостерігали цього року. Думаю, приріст золотовалютних резервів у наступному році буде більш низьким, ніж в 2007 р.
Питання: Чи бачите ви можливості для зниження рівня дефіциту по торговельному балансі і поточному рахунку, а також можливості для зміцнення фінансового потоку, що приходить по фінансовому рахунку платіжного балансу?
Відповідь: Так, безумовно. Найбільш очевидною є така можливість стимулювання експорту, як експортне кредитування, а також політичне сприяння економічному просуванню українських виробників на ринки закордонних країн, що є розповсюдженою практикою в провідних економічних державах.
Ще необхідно знайти можливість податкового стимулювання інвестицій у виробництво з імпортозаміщення. Наприклад, зняття податку на додану вартість при ввозі устаткування, що не виробляється в Україні. Вирішення питання про реінвестування частини прибутку у відновлення засобів виробництва. Залучення прямих іноземних інвестицій із впровадженням нових технологій для імпортозаміщення. Всі ці заходи будуть сприяти вирівнюванню дефіциту торговельного балансу. Окремим рядком я б хотів підкреслити необхідність розробки програми з енергозбереження.
Питання: Мінфін підтримав вашу пропозицію проаналізувати можливість повернення боргів перед МВФ і Світовим банком. Які наступні кроки треба почати в цьому напрямку?
Відповідь: На сьогодні загальна сума зобов'язань перед МВФ і Світовим банком - менше 10% золотовалютного запасу країни. Більшість цілей, яким слугували ці запозичення, можуть бути вирішені за рахунок внутрішніх ресурсів. Мені здалося, що правління НБУ підтримало мою пропозицію. Гадаю, воно викличе дискусію в експертних колах і, можливо, у найкоротший термін може бути матеріалізоване в спільному документі Нацбанку та уряду. Хотів би окремо підкреслити, що ситуація 2007 р. кардинальним чином відрізняється від ситуації 2004 р. (пропозиція тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка) - тоді подібна ідея викликала цілу низку обґрунтованих заперечень.
Петро Олексійович Порошенко народився 26 вересня 1965 р. у місті Болград (Одеська обл.).
В 1989 р. закінчив факультет міжнародних відносин Київського державного університету.
З 1990 р. - заступник гендиректора об'єднання "Республіка".
З 1991 р. - керівник АТ "Біржовий дім "Україна".
З 1993 р. - гендиректор ЗАТ "Укрпромінвест".
З 1996 р. - голова наглядової ради банку "Мрiя", ВАТ "Завод "Ленінська кузня", ВАТ "Вінницька кондитерська фабрика".
З 1998 р. - народний депутат, член фракції СДПУ(о).
В 2000-2001 р. - лідер фракції "Солідарність", керівник центрального штабу блоку "Наша Україна".
В 2002 р. захистив кандидатську дисертацію (юриспруденція).
В 2005 р. - секретар Ради національної безпеки та оборони.
З 2006 р. - народний депутат, член фракції "Наша Україна".
З лютого 2007 р. - голова ради Нацбанку.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
