734
Цінові реалії та індексні перспективи
— Аграрний ринок
Значне підвищення в останні місяці року споживчих цін, особливо на продукти харчування, підсилило соціальну напругу в суспільстві. Вперше за останній час ця проблематика серйозно обговорювалася за участю президента в Кабміні. Там же пролунало твердження, що в нас немає методики визначення інфляції
Якщо малося на увазі, що в Україні немає методики визначення індексу споживчих цін, то це зовсім не відповідає дійсності. Індекс в Україні розраховується відповідно до міжнародних рекомендацій. Ця методологія постійно вдосконалюється, хоча залишаються деякі складні не тільки для нас, але і для інших країн аспекти його визначення.
Якщо ж це твердження стосується інших аспектів, наприклад, пофакторного аналізу і прогнозування, то з таким трактуванням не можна не погодитися
Попередні інфляційні підсумки року
Листопадовий індекс дав приріст ще 2,2%, а стосовно грудня минулого року ІСЦ виріс на 14,2%. Основним фактором загального збільшення цін стало подорожчання продовольства - на 20,2%. Інфляційні "лідери" збільшення цін у цій групі товарів - рослинна олія (на 69,1% до грудня минулого року), капуста (на 59,7%), цитрусові (44,3%), більшість овочів і фруктів. Без будь-яких очевидних причин майже в 2,2 рази підскочили ціни на баштанні.
Майже стабільним (приріст лише на 1,6%) залишається індекс цін на одяг і взуття, предмети домашнього побуту та побутову техніку (усього плюс 2,5%). Навіть трохи знизився- на 2,7% - індекс цін на послуги зв'язку. А от щодо низки індексних позицій, пов'язаних з послугами, за 11 місяців відбулося значне зростання. З фінансових послуг - майже на третину (на 32,8%), платних послуг освіти - на 15,6%, туризму - на 16,1, ритуальних послуг - на 22,1%, у тому числі тільки в листопаді - на 18,9%. А взагалі ж цього року найбільше індексне підвищення цін припало на картоплю - на 94,2% у червні до травня. Хоча з індексів цін на 300 міських ринках воно було пунктів на 20 нижче.
Майже немає сумнівів, що за рік загальне зростання ІСЦ перевищить 15%. Для цього груднева інфляція повинна скласти не менше 0,7%. Але в грудні, як ми знаємо, зазвичай спостерігається сезонне передноворічне підвищення цін на деякі продукти харчування. Так що початкові урядові прогнози річного зростання інфляції будуть перевищені принаймні вдвічі.
Втім, прогнозувати настільки високе збільшення цін в останні місяці, особливо на продовольство, особливих підстав не було. Його причиною стали цінові зміни у світі, несприятливі погодні умови і, напевно, змови монополістів. А значне зростання цін на більшість вітчизняних продуктів рослинництва і тваринництва важко якось стримувати. Більша частина цих продуктів виробляється в господарствах населення, і їх реалізація за більш високими цінами є основним джерелом збільшення їх грошових доходів, що відстають від збільшення номінальної заробітної плати найманих робітників та службовців. Якщо, звичайно, погодитися з тим, що ціни підвищувалися на самому початку виробничого ланцюжка.
Що ж стосується урядового інфляційного прогнозу на наступний рік, то спочатку він був визначений на рівні 6,8%, а потім підвищений до 9,6%. Але і ця цифра нам здається заниженою. Тому що буквально в ті ж дні, коли переглядався прогноз, міністр економіки (відомство якого і складає прогноз інфляції), виступаючи по радіо, сказав, що протягом найближчих трьох-чотирьох років, за оцінками міжнародних організацій (очевидно, ФАО), ціни на продовольство у світі зростуть удвічі і таке ж підвищення варто очікувати і в Україні.
З огляду на частку витрат на продукти харчування в нашому ІСЦ (близько 60%, включаючи харчування поза домом) і ймовірне щорічне зростання цін на продукти нехай навіть на 20-25%, в 9,6% ми ніяк не вкладемося. Хоча дуже хотілося б, щоб цей переглянуто-підвищений показник не був завишеним.
Новий базовий ІСЦ
Говорячи про зміни ІСЦ, хотілося б зупинитися на спільній розробці Держкомстатом і НБУ принципово нового, так званого базового ІСЦ - БІСЦ. Основна мета, з якою вводиться цей індекс, - визначити стабільну динаміку цін, мінімізувавши нерівномірні короткотермінові коливання, які викликані істотними змінами пропозиції на споживчому ринку та адміністративною зміною цін. Таким чином, БІСЦ буде характеризувати інфляцію, що формується тиском з боку попиту, і, відповідно, найбільш повно відображає зміну реальних монетарних умов і дозволяє більш виважено оцінити вплив монетарної політики на інфляційні процеси в країні. Якщо ж говорити більш просто і, з погляду макроекономіки, трохи грубувато, то БІСЦ - це ті цінові інфляційні зміни, за які "відповідальний" НБУ. А щодо неохоплюваної ним іншої частини загального ІСЦ, з Нацбанку "ніякого толку": монетарна політики НБУ на них не впливає або ж майже не впливає.
З огляду на новизну базових цінових індексів, варто докладніше висвітлити техніку їх побудови.
Такі індекси вже досить давно розраховуються в інших країнах, і нам теж давно варто було б взяти їх на озброєння. Очевидно, істотне збільшення цін цього року в певній мірі стимулювало і прискорило розробку методики побудови БІСЦ. Якихось чітких, однозначних методичних рекомендацій щодо визначення базового індексу не існує. Вони багато в чому залежать від конкретних умов кожної країни. Характерно, що в об'ємному 535-сторінковому посібнику з ІСЦ - Consumer Price Index Manual. Theory and Practice, спільно підготовленому шістьма міжнародними організаціями, включаючи МВФ, який більше за інших "причетний" до цього індексу, БІСЦ приділено лише три абзаци.
Взагалі ж техніка розрахунків БІСЦ не занадто складна. Вона припускає виключення з переліку товарів і послуг, що становлять "споживчий кошик" загального ІРЦ, позицій, цінові зміни з яких не впливають або майже не впливають на зміну базового індексу. Перша група - в основному вітчизняні сільськогосподарські продовольчі товари (картопля, овочі, більша частина фруктів, м'ясо, молоко) і харчові продукти, безпосередньо одержувані при первинній переробці продуктів рослинництва і тваринництва (цукор, рослинна олія, більша частина м'ясних і молочних продуктів). Другу групу становлять товари і послуги, цінові зміни з яких визначаються адміністративними рішеннями центральної і регіональної влади. Це - соціальні сорти хліба, більшість житлово-комунальних і транспортних тарифів.
В Україні, якщо попередньо погоджені позиції формування БІСЦ не зміняться, з 296 товарів і послуг, що включають зараз у розрахунки загального ІСЦ, передбачається виключити 72. Кількісно вони становлять трохи менше чверті (24,3%) загального числа позицій "кошика" індексу споживчих цін. Але їх питома вага в загальному ІСЦ значно більша - близько половини вагової структури (а якщо точніше, 43,8%). Тобто БІСЦ буде базуватися на 56,2% нинішнього ІСЦ.
До числа "виключених" товарів і послуг попадають позиції з найбільш високою питомою вагою в нашій структурі грошових споживчих витрат. Досить сказати, що з десяти позицій ІСЦ із найбільшою вагою при розрахунку БІСЦ виключаються дев'ять. За "ваговим рейтингом" це - цукор (2,284%), свинина (2,268), центральне опалення (2,063), природний газ (1,973), картопля (1,857), соняшникова олія (1,853), електроенергія (1,610), курячі напівфабрикати (1,595) і сало (1,587%). А разом сума цих дев'яти індексних позицій становить 17,090%. З десятки в БІСЦ попадає тільки варена ковбаса (1,604%). Швидше за все, в Україні вага товарів і послуг, які виключаються із загального ІСЦ при побудові БІСЦ, буде значно вищою, ніж в інших країнах, що розраховують такі індекси.
Природний інтерес становлять не тільки загальні міркування про новий індекс, але і те, яка порівняльна динаміка змін загального ІСЦ, БІСЦ та частини ІСЦ, що залишається "поза БІСЦ".
Проведені розрахунки показують, що за 11 місяців поточного року приріст БІСЦ виявляється в 2,3 рази нижчим, ніж інша частина загального ІСЦ, - 9,5 і 21,5% відповідно. З продуктів харчування це розходження також досить істотне - майже у два рази (13,4 і 25,7%).
Решта загального ІСЦ (за винятком базового) представлена двома групами продуктів і послуг. Перша - за якою використовуються механізми адміністративного регулювання та обмежень (соціальні сорти хліба і тарифи житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку). Їх частка в загальному "індексному кошику" - 15,1%. Незважаючи на всі старання центральних і регіональних органів щодо обмеження їх зростання, приріст індексу у цій групі становить 11,3%. Вдалося втримати лише збільшення тарифів у зв'язку.
Житлово-комунальні тарифи із грудня минулого року зросли в ціні на 10,7%, а транспортні і того більше - на 15,5, перевершивши навіть приріст загального ІСЦ. Що стосується соціальних сортів хліба (в ІСЦ це батони і житній хліб), то збільшення цін з них склало 16,6%, причому дві третини цього приросту припадає на два останніх місяці - жовтень і листопад.
Другу групу цієї частини ІСЦ в основному формують продавані на ринках та у супермаркетах картопля, овочі, фрукти, рослинна олія, молочні продукти. На них припадає 16,8% ваг індексного кошика, і саме вони дають найвище збільшення цін - на 37,6%, спричиняючи у значній мірі загальне зростання усього ІСЦ.
Регіональні розходження
Для споживчого ринку України характерні істотні міжрегіональні розходження в цінах на сільськогосподарські продукти, вироблені в основному в підсобних господарствах населення. Причина тому - недосконалість нашої організаційної, транспортної та інформаційної інфраструктури, несформовані продуктові ринки, нерозвиненість кооперації. Для європейських країн, схожих на нашу за територією, подібні цінові розходження значно менші. Адже овочі і фрукти з одного кінця в іншій можна доставляти автотранспортом менш ніж за добу.
Максимальні ціни перевищують мінімальні на картоплю в 2,5 рази, інші овочі - в 2,1-3,2 рази, яблука - в 3,6, м'ясо - в 1,6-1,8, яйця - в 2,6 рази. Це очевидна ненормальність. І оскільки наведені співвідношення базуються на інформації тільки у 70 з 458 міст України, фактично цінові ножиці ще більші. Причому максимальні ціни (крім цибулі) - не в Києві з його високими середніми доходами населення, а в невеликих містечках, що лежать осторонь від транс'європейських і національних автомагістралей.
Майже така ж ситуація і з мінімальними цінами. Вони невисокі там, де пропозиція на місцевих ринках перевищує попит, і височенні - де попит перевищує пропозицію, де такі продукти не виробляються. Цю досить гостру соціальну проблему не можна не враховувати в регіональній політиці.
Андрій Ревенко (доктор економічних наук, Інститут економіки і прогнозування НАН України)
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
