956
Зразковий олігарх
Навіщо російському олігарху Віктору Вексельбергу, любителю яєць Фаберже, збитковий український газ…
Чому про Вексельберга
1) Віктор Вексельберг опосередковано володіє Дніпрогазом, на ділянці якого 13 жовтня стався вибух газу, що спричинив загибель 23 осіб
2) Юлія Тимошенко обіцяє відібрати у Вексельберга українські газорозподільні компанії
3) у росіянина великі бізнес-плани щодо України
4) деякі експерти вважають, що Вексельберг скуповує українські газові активи в інтересах Газпрому
5) Вексельберг - уродженець Дрогобича
Без вини винний
Після трагедії в Дніпропетровську на російського мільярдера Віктора Вексельберга посипалися звинувачення. Газові мережі Дніпропетровська обслуговує Дніпрогаз, акціями якого опосередковано володіє компанія "ГАЗЭКС" – газорозподільна донька КЕС-Холдингу. Компанія "Комплексні енергетичні системи" входить до групи компаній "Ренова" Віктора Вексельберга.
Головний претендент на прем’єрське крісло Юлія Тимошенко пообіцяла повернути газорозподільні активи російського бізнесмена в державну власність. Міністр МНС Нестор Шуфрич вимагав від Вексельберга компенсувати Україні $20 млн, витрачені на ліквідацію наслідків аварії. "Дніпрогаз з початку року експлуатував державні газові мережі без чинного відповідного договору", – заявили відразу після аварії представили держкомпанії "Газ України".
Вексельберг свою вину, точніше вину належної йому компанії, поки що не визнає. "ГАЗЭКС-Украина" передала до правоохоронних органів попередній висновок внутрішньої експертизи щодо причин вибуху газу. За словами гендиректора компанії Віталія Дем’янюка, висновок свідчить про те, що "вина Дніпрогазу в техногенній аварії неочевидна".
Утім, Вексельберг не збирається ухилятися від відповідальності. На Україну в нього великі плани, тому його іміджмейкери зараз намагаються донести до простих українців і чиновників, що Вексельберг - неконфліктний бізнесмен і людина широких жестів. Такий імідж газовий магнат здобув у Росії. Російський мільярдер виділив по 0,5-1,5 млн грн сім’ям загиблих і 10 млн грн постраждалим. При цьому він готовий відшкодувати весь збиток, якщо його компанію офіційно визнають винною в аварії.
Якщо Тимошенко стане прем’єром, у Вексельберга справді можуть виникнути великі проблеми в Україні, впевнені українські політологи. Лідер БЮТ давно шукає серед російських олігархів, які мають українські активи, крайнього. На думку директора Центру соціальних досліджень "Софія" Володимира Лупація, Юлія Володимирівна ставить далекосяжні цілі: "Вона не збирається будувати свої взаємини з російською владою з традиційних позицій і, щоб мати певну перевагу, критикує близького до Кремля олігарха".
Тимошенко як прем’єр-міністр може "з’їсти" російського магната. Підстави для цього в неї знайдуться, впевнений директор Агенції моделювання ситуацій Віталій Бала: "Коли продавалися облгази, у договорі чітко вказувалося, яка частина прибутку має спрямовуватися на модернізацію мереж. Оскільки ніхто цих зобов’язань не виконував, то в судовому порядку цілком реально анулювати договір і повернути підприємства у держвласність". Вексельберг через "ГАЗЭКС" опосередковано володіє в Україні п’ятьма газопостачальними компаніями: ВАТ "Криворіжгаз", "Дніпрогаз", "Донецькміськгаз", "Харківміськгаз" і "Харківгаз".
Олігарх може втратити свої газові активи в Україні, навіть якщо Тимошенко не стане прем’єром. На газорозподільні компанії росіянина претендує всесильна УкрГаз-Енерго, під контроль якої вже перейшло кілька "-газів".
Є й зовсім сенсаційна версія – в українських газових активах Вексельберга зацікавлений Газпром.
Вдало знайомі
На Заході та в Росії Віктор Вексельберг відомий не так своїми промисловими активами, як другою за величиною колекцією яєць Фаберже, викупленою ним на аукціоні Sothebys за 50 млн фунтів. За його словами, покупка мала суто альтруїстичні цілі: Вексельберг хотів повернути яйця на батьківщину, щоб прості росіяни могли насолоджуватися культурними скарбами країни, - колекцію безоплатно виставляють в російських музеях.
Газовий магнат любить широкі жести. Але ще більше він любить керувати. Голова Ради директорів об’єднаної компанії "Русский Алюминий", голова Ради директорів групи компаній "Ренова", колишній голова ради директорів "СУАЛа", колишній голова правління ТНК – уся його кар’єра пройшла в начальницьких кріслах. При цьому він не прагне бути основним власником керованих підприємств – розмив свій пакет акцій у ТНК-ВР, вирішивши розійтися з давнім компаньйоном Леонідом Блаватником, погодився на об’єднання "СУАЛа" з конкуруючим "РусАЛом", отримавши натомість лише 22% акцій об’єднаного підприємства.
Вексельберг ніколи не очолював рейтинг 100 найбагатших бізнесменів Росії за версією журналу Forbes. Протримавшись два роки на третьому місці, він у 2005-му опустився на п’яте, у 2006-му – на десяте місце зі статками в $10,7 млрд. Причому, як зауважує провідний науковий співробітник Інституту народногосподарського прогнозування РАН Яків Паппе, справедливе місце Вексельберга завжди було наприкінці Топ-10 російських мільярдерів.
Уродженець карпатського містечка Дрогобич, Віктор Вексельберг навчався у Московському інституті інженерів транспорту з Блаватником, який через кілька років став його основним бізнес-партнером. Закінчивши інститут з червоним дипломом, Вексельберг вступив до аспірантури, а до початку 90-х дослужився до завідувача лабораторії в конструкторському бюро. Хрещеним батьком у бізнесі для нього став перший радянський мільйонер Артем Тарасов. За інформацією SmartMoney, в кооперативі Тарасова працював науковий співробітник Віктор Вексельберг. Пізніше Тарасов емігрував до Америки, а повернувшись у 2002 році до Росії, влаштувався на роботу до колишнього підлеглого Вексельберга, на той час мільярдера.
У 1989-му Вексельберг заснував фірму "КомВек" ("Компанія Вексельберга"), що скуповувала мідь для вивозу до Німеччини. "Це все передісторія. Історія бізнесу Вексельберга почалася тоді, коли він поїхав до Америки й зустрів там свого колишнього приятеля Блаватника, який навчався у бізнес-школі й мав свою справу", – розповідає Яків Паппе. За словами самого Вексельберга, Блаватник займався у штатах торговельною дистрибуцією й був співвласником транспортної компанії. "Перші великі гроші Вексельберга зав’язані на російських євреях в Америці. Він і Блаватник знайшли серед емігрантів заможних знайомих, з якими почали співпрацювати", – зазначає Паппе.
У 1991 році два однокурсники (Вескельбергу виповнилося 34 роки) організували СП "Ренова", дві третини акцій якого належали фірмі "КомВек", а одна третина – компанії Блаватника "Ексесс индастриз". Фірма закуповувала на Заході дефіцитні на той час у Росії комп’ютери й міняла їх на приватизаційні чеки. До середини 90-х у Ренови накопичилося достатньо ваучерів для участі у великій приватизації. Вексельберг вирішив почати свій великий бізнес з алюмінію. "Він претендував на невеликі заводи – Іркутський та Уральський. Основні криваві бої точилися за Красноярський, Братський, Новокузнецький алюмінієві заводи", – згадує Паппе. – Без зайвого галасу, без скандалів і крові Віктор Вексельберг став другим гравцем на ринку алюмінію". 1996 року Вексельберг і Ко створили АТ "Сибирско-Уральская Алюминиевая компания" ("СУАЛ").
Злиття без поглинання
Одна кривава історія на шляху становлення "СУАЛа" все ж таки була. Наприкінці 90-х другий гравець на ринку алюмінію поглинув третього: Віктор Вексельберг став власником найбільшого виробника глинозему в Росії Богословського алюмінієвого заводу та низки невеликих уральських заводів, що займаються випуском продукції з алюмінію та кріоліту, необхідного для виплавки металу. Їхнім власником був уральський бізнесмен Василь Анісімов, який продав заводи Вексельбергу після вбивства доньки. За словами Паппе, Вексельберг не був причетний до цього вбивства, оскільки Анісімов суперничав на ринку не з ним, а з колишнім головою Красноярського алюмінієвого заводу Анатолієм Биковим і головою "РусАла" Олегом Дерипаскою.
Поступово докуповуючи підприємства, Вексельберг посилюється як другий гравець на ринку – "СУАЛ" випускає 30% усього російського алюмінію. Але він, як і раніше, залишається просто великим бізнесменом. До російських олігархів його стали зараховувати після спільної з групою "Альфа" приватизації Тюменської нафтової компанії (1997 рік). До складу ТНК на той момент входили нафтогазодобувні підприємства "Нижневартовскнефтегаз" та "Тюменьнефтегаз" із загальними запасами більш ніж 200 млрд куб. м газу і понад 1,2 млрд тонн нафти, Рязанський НПЗ, що переробляє близько 18 млн тонн нафти на рік, і низка дрібних підприємств. "Точно відповісти, чому Альфа запросила Вексельберга взяти участь у приватизації ТНК, не може ніхто. Відомо, що всі домовленості з державою вела Альфа, яка мала великі зв’язки у Кремлі. Вочевидь, у них не вистачило грошей, і Вексельберга покликали в частку", – припускає Паппе.
2002 року Вексельберга обрали головою правління ТНК. А 2003-го співвласники компанії зробили стратегічний хід – об’єдналися з британською British Petroleum, утворивши спільне підприємство "ТНК-ВР". Англійці отримали в СП 50% статутного капіталу, решту 50% плюс $3 млрд доплати від ВР дісталися порівну Альфі та Ренові Вексельберга. Незабаром у ТНК-ВР було консолідовано нафтові компанії "СИДАНКО", "ОНАКО", а також український ЛиНОС. У 2003 році Вексельберг і Блаватник припинили партнерство. Останній виходить з Ренови, при цьому залишаючись власником 12,5% акцій ТНК-ВР і близько третини акцій "СУАЛа". "Між ними не було конфліктів, просто Блаватник вирішив зайнятися окремим бізнесом. Для Вексельберга це не стало ударом – він не мав наміру контролювати ТНК-ВР. До того ж статус міноритарія розв’язував йому руки – тепер він міг як завгодно використовувати великі дивіденди", – розповідає Паппе. Вексельберг починає скуповувати активи у різних галузях.
Глобальна мережа
2003 року Вексельберг оголосив про намір перетворити "СУАЛ" на транснаціональну компанію. Партнером по глобалізації мав стати фонд Fleming Family & Partners. Передбачалося, що до єдиної групи увійдуть активи "СУАЛа", казахські вугільні родовища Access Industries, а також кубинська феронікелева компанія МОА. Угода провалилася, як і пізніші переговори Вексельберга про злиття з норвезькою Hydro Aluminium та британською Anglo American. На початку 2006 року він заявив, що веде переговори з Олегом Дерипаскою. 27 березня 2007-го "РусАл", "СУАЛ" і швейцарська компанія Glencore, яка до них приєдналася, оголосили про злиття активів в об’єднану компанію "Русский Алюминий". До складу найбільшої у світі компанії, що виробляє алюміній, увійшли 4 підприємства з видобутку бокситів, 10 глиноземних і 14 алюмінієвих заводів, а також 3 фольгопрокатні підприємства. Головою ради директорів компанії став Вексельберг, а генеральним директором - колишній гендиректор "РусАла" Олександр Булигін. Олегу Дерипасці належить 66%, акціонерам "СУАЛа" – 22%, акціонерам Glencore – 12%.
Після продажу "СУАЛа" Вексельберг почав витрачати на непрофільні активи ще більше коштів.
Усе в дім
Структура компанії виглядає хаотично: група "Ренова" крім активів у нафтопереробці та кольоровій металургії займається телекомунікаціями, машинобудуванням, енергетикою, хімією, будівництвом, банківською діяльністю. Їй належить 75% акцій ВАТ "Российские коммунальные системы", що керує активами ЖКГ у 13 регіонах Росії. Протяжність газорозподільних мереж "ГАЗЭКС" становить 13,3 тис. км, у 2006 році компанія Вексельберга транспортувала 27,5 млрд кубометрів і реалізувала 2,9 млрд кубометрів природного газу та 150,9 тис. тонн скрапленого (пропан-бутан). У Росії та Україні компанія забезпечує газом понад 20 тис. промислових підприємств і 4 млн домогосподарств.
Ренові належать контрольні пакети акцій двох із п’яти найбільших портів Росії – Східного (Приморський край) і Туапсе, аеропорт у Єкатеринбурзі, Уральський турбомоторний завод, лідер з випуску парових і газових турбін, агрегатів для транспортування природного газу.
Компанія активно вкладає в будівництво: ДК "Ренова-СтройГрупп" реалізує проект з будівництва міста-супутника Єкатеринбурга (загальний обсяг інвестицій у проект становитиме $20 млрд). Також планує збудувати міста-супутники для Челябінська та Пермі.
Ренові належить 25% акцій "Ростовэнерго", контрольний пакет акцій "Свердловэнерго", "Пермэнерго", "Иркутскэнерго", "Комиэнерго", Печерської ГРЕС.
Група є основним акціонером "Корякгеологодобычи", що володіє ліцензіями на родовища золота і платини на Камчатці із загальними запасами близько 200 тонн.
Компанія видобуває вугілля в Казахстані, марганець - у ПАР, титан і апатити - в Україні. "Логіка інвестора Вексельберга дуже проста, – розповідає Паппе. – Він вкладає виключно у динамічні або перспективні галузі, а також придбає об’єкти, про розвиток яких домовився з державою, наприклад, купівля 25% "ЭМАльянс-Атома".
Вексельберг прагне стати власником активів не лише в Росії. Ренові належить 21,38% акцій швейцарської компанії Oerlikon (лідера в галузі напівпровідникових вакуумних технологій, технологій зберігання даних) і 31,4% акцій швейцарського інженерно-машинобудівного концерну Sulzer (виробника насосного обладнання для магістральних нафтопроводів).
В Україні олігарх володіє газорозподільними активами, Титаново-апатитовою компанією, через ТНК-ВР йому належить частина акцій Лисичанського НПЗ "ЛиНОС", через "РусАл" – Запорізького алюмінієвого комбінату та Миколаївського глиноземного заводу. Але основним об’єктом інвестицій Ренови в Україні, схоже, залишаються газові активи. Купуючи в травні минулого року п’ять газопостачальних компаній за $20 млн, бізнесмен, найімовірніше, не розраховував на швидкий і великий прибуток, оскільки газорозподіл в Україні вважається збитковим бізнесом. Низькі тарифи на розподіл і поставку блакитного палива, які встановлює Національна комісія з регулювання енергетики, не дозволяють облгазам працювати навіть з мінімальною рентабельністю. Але цей бізнес збитковий тільки за офіційною звітністю. Реальні доходи такі компанії отримують неофіційно, займаючись газифікацією.
На думку деяких експертів, українські компанії Вексельберг купив в інтересах Газпрому, який хоче отримати доступ до кінцевих споживачів газу в Україні. Інші аналітики вважають, що газорозподільні компанії російський бізнесмен все ж таки купував для себе, на перспективу.
Підконтрольна Вексельбергу "ГАЗЭКС", приміром, не приховує, що "газова Україна" для компанії є пріоритетним напрямом. У травні керівництво "ГАЗЭКС-Менеджмент" заявило, що компанія "вважає за доцільне зосередитися на двох видах бізнесу: транспортуванні газу мережами низького тиску в Росії та продажу газу в Україні". Тоді ж "ГАЗЭКС" анонсувала завершення оборудки з придбання трьох газових родовищ в Україні. Якщо "ГАЗЭКС" почне видобувати газ у нашій країні, то газорозподіл справді стане для компанії суперприбутковим бізнесом.
Дружити з владою
"Довгий час усі вважали, що Вексельберг – молодший партнер Фрідмана з "Альфа-Групп", але потім з подивом виявили, що це фігури однакового масштабу. Фрідман відкрито користувався державною підтримкою, у нього були зв’язки з єльцинськими урядами, тоді як Вексельберг тримався в тіні. Але коли влада змінилася, він став одним із довірених олігархів Путіна. Не в останню чергу тому, що в нього не було афішованих зв’язків зі старою владою", – розповідає Паппе.
Вексельберг досить довго домагався права супроводжувати президента у закордонних поїздках. Він погоджувався з усіма рішеннями Путіна і його оточення. Олігарх не засудив арешт Ходорковського і Лебедєва у 2005 році, хоча ще в 2000-му підписав лист-прохання змінити покарання заарештованому Володимиру Гусинському. Відмовився від багатомільйонного бізнесу, щоб не псувати відносини з владою: Вексельберг вийшов з хімічного бізнесу компанії
"СОВЛИНК" після того, як Антимонопольний комітет Росії звинуватив її в порушенні законодавства. Після зауваження Путіна, що ТНК-BP не справляється з освоєнням газового родовища у Східному Сибіру, Вексельберг переконав партнерів дешево продати Газпрому 62,9% акцій у ВАТ "РУСИА Петролеум", що володіє ліцензією на гігантське Ковиктинське газоконденсатне родовище. Він фінансує вигідні російському уряду проекти. Став першим великим бізнесменом, який відгукнувся на заклик Путіна поділитися доходами з простим народом. Вексельберг підписав угоду про соціальне партнерство з мерами десяти уральських та сибірських міст, де розташовані підприємства алюмінієвого холдингу.
Бере участь грішми в державних бізнес-проектах, наприклад, разом із ВТБ і ВАТ "Техснабэкспорт" реалізує проект з розвідки та видобутку урану в Намібії.
Відданого інтересам країни бізнесмена Путін тепер запрошує у закордонні поїздки. Для Вексельберга це хороший знак – найближчим часом йому не загрожують реприватизація й доля другого Ходорковського. Однак посвідку на проживання у Швейцарії, за інформацією Forbes, він має. Про всякий випадок.
Renova Holding Limited
Renova Holding Limited - головна компанія імперії Вексельберга, єдиним власником якої є російський мільярдер, - напряму володіє 12,5% акцій ТНК-ВР і 7,7% ОК "Русский Алюминий". Решта активів Вексельберга перебувають під управлінням Renova Industries, у якій Renova Holding Limited належить 86%. 14% RHL, за деякими даними, належить членам спостережного комітету Ренови Олександру Зарубіну, Володимиру Кремеру та Євгену Ольховику. Ці люди плюс голова компанії "Алюминиевые продукты" Володимир Скорняков і фіндиректор Ренови Йосип Бакалейник, за словами Паппе, працювали з Вексельбергом практично з моменту створення групи.
Зараз, як і інші російські приватні холдинги, Ренова відходить від оперативного управління, не делегує своїх менеджерів на підприємства, а управляє стратегічно – на рівні рад директорів. Відкритою компанія Вексельберга поки що ставати не збирається – заплановане на осінь 2007 року IPO переноситься на невизначений термін.
Бізнес-імперія Вексельберга
Металургія
• Кам’янськ-Уральський завод з обробки кольорових металів
• Єкатеринбурзький завод з обробки кольорових металів
• "Корякгеологодобыча"
• "Марганец Калахари" (ПАР)
• ЗАТ "Титано-апатитова компанія" (Житомирська область, Україна)
• "Энергопром"
• Об’єднана компанія "Русский Алюминий" - 22%
• Кам’янськ-Уральський завод з обробки кольорових металів
• Єкатеринбурзький завод з обробки кольорових металів
• "Корякгеологодобыча"
• "Марганец Калахари" (ПАР)
• ЗАТ "Титано-апатитова компанія" (Житомирська область, Україна)
• "Энергопром"
• Об’єднана компанія "Русский Алюминий" - 22%
Нафтова та хімічна промисловість
• ТНК-BP (12,5%)
• "Саянскхимпласт"
• ВАТ "Химпром" (Волгоград)
• "ТольяттиАзот"
• ВАТ "Промсинтез"
• ВАТ "Ленинградсланец"
• ЗАТ "Нефтехимия"
• ВАТ "Химпром" (Новочебоксарськ)
• ТНК-BP (12,5%)
• "Саянскхимпласт"
• ВАТ "Химпром" (Волгоград)
• "ТольяттиАзот"
• ВАТ "Промсинтез"
• ВАТ "Ленинградсланец"
• ЗАТ "Нефтехимия"
• ВАТ "Химпром" (Новочебоксарськ)
Енергетика та ЖКГ
• "Российские коммунальные системы" (75%)
• ТОВ "Новогор-Прикамье"
• "ГАЗЭКС" (контролює частину українських газорозподільних систем)
• "Территориальная генерирующая компания" (ТГК)-5
• ТГК-6
• ТГК-7
• ТГК-9
• "КЭС - Энергетические решения"
• "КЭС-ЭСИ"
• Energetic Source
• "ЭМАльянс-атом" (25%)
• "Российские коммунальные системы" (75%)
• ТОВ "Новогор-Прикамье"
• "ГАЗЭКС" (контролює частину українських газорозподільних систем)
• "Территориальная генерирующая компания" (ТГК)-5
• ТГК-6
• ТГК-7
• ТГК-9
• "КЭС - Энергетические решения"
• "КЭС-ЭСИ"
• Energetic Source
• "ЭМАльянс-атом" (25%)
Машинобудування
• Уральський турбінний завод
• Sulzer (31,4%, Швейцарія)
• Уральський турбінний завод
• Sulzer (31,4%, Швейцарія)
Девелопмент і будівництво
• "Ренова-СтройГрупп"
• "Ренова-СтройГрупп"
Інфраструктурний бізнес
• Multinational Logistics Partnership
• RELOGIX
• Аеропорт "Кольцово" (Єкатеринбург)
• Multinational Logistics Partnership
• RELOGIX
• Аеропорт "Кольцово" (Єкатеринбург)
Телекомунікаційний бізнес
• ВАТ "Московская телекоммуникационная корпорация" (ВАТ "КОМКОР")
• АКАДО (Комкор-ТВ)
• Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Космос ТВ"
• ТОВ "Телеинформ"
• "Миг-Телеком"
• Корпорація "EXE"
• КОМКОР Айнет
• Ортикор
• ТСК "Нева"
• ВАТ "Московская телекоммуникационная корпорация" (ВАТ "КОМКОР")
• АКАДО (Комкор-ТВ)
• Спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Космос ТВ"
• ТОВ "Телеинформ"
• "Миг-Телеком"
• Корпорація "EXE"
• КОМКОР Айнет
• Ортикор
• ТСК "Нева"
Фінансовий сектор
• МЕТКОМБАНК
• Великий пенсійний фонд
• МЕТКОМБАНК
• Великий пенсійний фонд
Інноваційні технології
• Oerlikon (21,38%, Швейцарія)
• Oerlikon (21,38%, Швейцарія)
Кар’єра РЕНОВИ
1991 р. - Вексельберг і Блаватник організовують СП "Ренова"
1996 р. - створення АТ "Сибирско-Уральская алюминиевая компания" (СУАЛ)
1998 р. - придбання контрольного пакета акцій ВАТ "Тюменская нефтяная компания" (в альянсі з "Альфа-Групп")
2000 р. - поглинання підприємств алюмінієвої галузі, що належать групі Василя Анісімова "ТрастКонсалт". Формування групи "СУАЛ"
2003 р. - створення ЗАТ "Комплексные энергетические системы", участь у ВАТ "Российские коммунальные системы".
2003 р. - з холдингу "Access/Ренова" виходить Леонід Блаватник
2003 р. - British Petroleum, "Access/Ренова" і "Альфа-Групп" уклали угоду про створення холдингу "ТНК-ВР"
2004 р. - реорганізація ВАТ "СУАЛ". Як філії до нього приєднуються Волгоградський алюмінієвий завод, Волховський алюмінієвий завод і Пікалевське об’єднання "Глинозем"
2004 р. - створення ЗАТ "Уральский турбинный завод". Придбання пакета акцій ВАТ "Екатеринбургский завод по обработке цветных металлов", ВАТ "ВСМПО" і ВАТ "АВИСМА".
2006 р. - купівля акцій групи "Энергопром", компаній Oerlikon, Corbina Telecom, "Телеинформ", ТОВ "Космос-ТВ", створення керуючої компанії "Ренова Медиа"
2007 р. - злиття "РусАла", "СУАЛа" й алюмінієвого бізнесу Glencore в United Company Rusal. Вексельбергу дісталося 22% акцій об’єднаної компанії
1991 р. - Вексельберг і Блаватник організовують СП "Ренова"
1996 р. - створення АТ "Сибирско-Уральская алюминиевая компания" (СУАЛ)
1998 р. - придбання контрольного пакета акцій ВАТ "Тюменская нефтяная компания" (в альянсі з "Альфа-Групп")
2000 р. - поглинання підприємств алюмінієвої галузі, що належать групі Василя Анісімова "ТрастКонсалт". Формування групи "СУАЛ"
2003 р. - створення ЗАТ "Комплексные энергетические системы", участь у ВАТ "Российские коммунальные системы".
2003 р. - з холдингу "Access/Ренова" виходить Леонід Блаватник
2003 р. - British Petroleum, "Access/Ренова" і "Альфа-Групп" уклали угоду про створення холдингу "ТНК-ВР"
2004 р. - реорганізація ВАТ "СУАЛ". Як філії до нього приєднуються Волгоградський алюмінієвий завод, Волховський алюмінієвий завод і Пікалевське об’єднання "Глинозем"
2004 р. - створення ЗАТ "Уральский турбинный завод". Придбання пакета акцій ВАТ "Екатеринбургский завод по обработке цветных металлов", ВАТ "ВСМПО" і ВАТ "АВИСМА".
2006 р. - купівля акцій групи "Энергопром", компаній Oerlikon, Corbina Telecom, "Телеинформ", ТОВ "Космос-ТВ", створення керуючої компанії "Ренова Медиа"
2007 р. - злиття "РусАла", "СУАЛа" й алюмінієвого бізнесу Glencore в United Company Rusal. Вексельбергу дісталося 22% акцій об’єднаної компанії
Як стати Вексельбергом
1. Не займатися політикою. Бути лояльним до Кремля, беззаперечно виконувати прохання влади.
2. Розширювати коло знайомств, не конфліктувати.
3. Залучати стратегічних інвесторів для своїх підприємств.
4. Купувати підприємства середньої руки, не вступати в боротьбу за найбільші об’єкти.
5. Наймати найкращих юристів.
6. Вкладати в будь-які галузі, що зростають, максимально диференціювати активи.
7. Займатися показним меценатством і доброчинністю.
Як вести справи з Вексельбергом
"Працювати з Вексельбергом легко і безпечно", - розповідає провідний науковий співробітник Інституту народногосподарського прогнозування РАН Яків Паппе. - "В історії "Реновы" не було скандальних і кривавих бандитських розборок. На відміну від більшості російських фінансово-промислових груп Вексельберг схильний до партнерських відносин. Він менш агресивний, ніж той самий Фрідман або Дерипаска".
Утім, позірний спокій Вексельберга аж ніяк не свідчить про те, що його легко ошукати, застерігає російський економіст. "Позичати в бізнесмена можна тільки у випадку, якщо ви впевнені, що вчасно виплачуватимете борг, - радить Яків Паппе. - Інакше втратите більше, ніж позичали: у Вексельберга потужна юридична служба, він обіграє кого завгодно в будь-якому суді в будь-якій країні світу. Але і в цьому випадку він діє шляхетно - Вексельберг не перехоплюватиме управління".
Наталія Гузенко
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
