356
Момент втрачено
— Фондовий ринок
На великій приватизації в 2007 році можна "ставити хрест" - через політичну нестабільність продаж найдорожчих і ліквідних поки ще державних компаній переноситься. Що і як приватизувати, "Інвестгазета" дізнавалася в лідерів найвпливовіших політичних сил. Відповіді знайшлися не в усіх.
"Бути головою Фонду держмайна, не маючи підтримки фракції в парламенті, - значить засунути голову в петлю", - заявила недавно глава приватизаційного відомства Валентина Семенюк. Посада голови ФДМ належить до квоти БЮТ, тому сьогодні в рядах цієї партії вже активно підбирається кандидатура майбутнього - сьомого "приватизатора".
Зміна голови ФДМ навряд чи вирішить існуючі проблеми в сфері приватизації. Скільки б не критикували роботу Фонду, навіть його затяті опоненти погоджувалися з тим, що провиною всьому - не стільки особистість конкретного керівника, скільки відсутність найважливіших законів і відповідного статусу приватизаційного відомства.
Щоб виправити ситуацію, нинішні політики пропонують кілька варіантів. Один з них - позбавити ФДМ можливості формувати умови конкурсів стратегічно важливих об'єктів. Покласти ці обов'язки пропонується на уряд, при цьому продаж "блакитних фішок" повинен проходити винятково по окремо прийнятих законах. Більш радикальний варіант - ліквідувати Фонд, перетворивши його в міністерство, що займається суто питаннями управління держвласністю. У цьому випадку функції продажу держмайна візьме на себе Кабмін.
За течією
Цього року план перерахування коштів від приватизації в бюджет не буде виконаний. Про це свідчать нинішні надходження: при запланованих 10,5 млрд. грн. Фонд держмайна перерахував тільки 1,9 млрд. грн. Правда, майже стільки ж удалося одержати відомству і від здачі держмайна в оренду і перерахованих на держчастку дивідендів. По цих двох напрямках Фонд діяв успішно і навіть перевиконав поставлене завдання. Але більше приватизаційному відомству похвастатися нема чим. У приватні руки передано небагато, при цьому два найбільші продажі року - "Луганськтепловоз" і "Комсомольське рудоуправління" - експерти називають "приватизацією під конкретного покупця".
Продаж об'єктів, від яких, власне, і залежало виконання Фондом настільки серйозних бюджетних надходжень, знову не відбувся. Точніше, був заблокований: у випадку з Одеським припортовим заводом (ОПЗ) - президентом Віктором Ющенком, у випадку з "Укртелекомом" - судами, а потім проігнорований потенційними покупцями.
За словами аналітиків, у ситуації, коли три ключові фігури - президент, прем'єр і глава ФДМ - перебувають по різні сторони барикад, іншого результату очікувати навряд чи варто. У них різні цілі і бачення приватизаційних процесів. Основні питання приватизації перебувають у віданні уряду. Тому в нинішньому році Віктору Ющенко тільки і залишалося, що критикувати в’ялий процес і окремі конкурси, "дискредитуючі країну".
У самому ФДМ розводять руками: мовляв, приватизація ОПЗ і "Укртелекому" - це "політичні продажі", на сьогодні далекі від економічної доцільності, тому "зелене світло" їм може бути включене тільки за умови "домовленостей у владі". Це означає те, що куди подує вітер політичних змін, туди і піде приватизація.
У цей час в Україні немає жодного документа, що регламентує як приватизаційні процеси на майбутню перспективу, так і роботу самого Фонду держмайна. Донині функції ФДМ - головного відомства, що займається продажем стратегічних об'єктів країни, не врегульовані на законодавчому рівні, а обкреслені тільки положенням від 1992 року. Протягом п'ятнадцяти років державні мужі так і не змогли визначитися, кому ж повинна бути підлегла приватизаційна держструктура (президентові чи уряду), який при цьому буде статус її глави.
Очевидно, в умовах політичної нестабільності така невизначеність у підвідомчості ФДМ навіть вигідна: хто править країною, той і контролює Фонд і "рулить" приватизаційними процесами. Куди рухається українська приватизація, якою вона буде в наступному році, сьогодні залежить винятково від того, які партії створять коаліцію в парламенті, хто очолить уряд.
У підсумку головною метою приватизації стає забезпечення бюджетних надходжень. При цьому не існує єдиної прозорої системи оцінки пріоритетності продажів, а також довгострокового планування приватизаційної політики. Результатом такого підходу є безсистемність політики роздержавлення, що в остаточному підсумку приводить не до збільшення бюджетних надходжень, а навпаки - до їхніх обмежень (наприклад, у випадку несвоєчасного продажу об'єктів).
В 2007 році приватизація рухалася в невідомому напрямку: в’ялі офіційні продажі перемежовувалися з голосною "тіньовою" зміною власності. Сьогодні хто що встиг "відрізати", те і відрізав. При наявності чіткої вертикалі влади в країні теж крали, але централізовано, а значить - і менше, вважають експерти.
Що день прийдешній нам готує
Що зміниться в приватизації зі зміною глави Фонду держмайна і якою буде приватизація в наступному, 2008 році? Представники політичних сил, що перемогли в дострокових парламентських виборах, на цей рахунок висловлюють досить суперечливі думки. Деякі вважають, що для активізації продажів досить політичної стабільності. Інші впевнені, що без прийняття основних законів, що регламентують процеси приватизації і роботу ФДМ, про прозорість і якість приватизації в Україні не може бути і мови. Треті заявляють, що починати треба з ліквідації самого Фонду держмайна, точніше - з реорганізації його в окреме міністерство.
За словами екс-глави ФДМУ, а нині депутата Партії регіонів Михайла Чечетова, жалюгідні підсумки нинішньої приватизації - це "плата за політичну нестабільність у країні". Як тільки буде сформований новий уряд, приватизація ввійде в нормальне русло, і в наступному році можна буде без проблем продати як ОПЗ, так і "Укртелеком", вважає Чечетов.
Члени від БЮТ налаштовані не настільки оптимістично. На думку екс-глави парламентської комісії із приватизації Андрія Кожем’якіна, в "провальних" підсумках роботи Фонду держмайна винні як відсутність законодавчої бази, так і людський фактор. Як фахівець, що займався раніше питаннями боротьби з корупцією та організованою злочинністю, він упевнений, що для наведення порядку у відомстві прийдеться неабияк потрудитися, зокрема привести в "нормальний" вид закон про Фонд, підпорядкувавши його Кабміну, упорядкувати функції відомства, після чого очистити від корумпованості.
Ще одне міністерство. В той же час саме БЮТ ініціює реорганізацію ФДМ в Міністерство держмайна. Основна мета даних перетворень - вирішити питання підпорядкованості Фонду (у цьому випадку, як і будь-яке міністерство, він буде підлеглий уряду), а також забрати в нього функції із продажу стратегічних об'єктів, що залишилися в держвласності. Продаж великих і стратегічних об'єктів пропонується оформляти окремими законами, у яких буде зафіксований весь комплекс приватизаційних зобов'язань, механізм приватизації через відкриті аукціони, а також напряму використання коштів, отриманих від роздержавлення. Колишньому ФДМ в цьому випадку залишиться займатися винятково управлінням держвласністю. Логіка в даному рішенні є, оскільки споконвічно Фонд держмайна дійсно створювався як тимчасовий орган із продажу майна. "Однак свою місію він ще не завершив", - запевняє глава відомства Валентина Семенюк.
Не квапитися із прийняттям кардинальних рішень радить і Михайло Чечетов - він теж вважає, що це потрібно робити "на завершальній фазі". На його думку, у будь-якому разі ФДМ буде чим займатися, оскільки відносини власності невичерпні. "Пік приватизації залишився позаду, і все рельєфніше вимальовується управлінська функція Фонду. Залишається управління корпоративними та орендними правами, питання оцінки, санації, реструктуризації, одержання дивідендів на держдолю", - відзначив Чечетов. Він підкреслює, що у ФДМ працюють кращі фахівці в цих сферах, і під час будь-яких трансформацій дуже важливо зберегти колектив, щоб потім не створювати міністерство на "порожнім місці". На думку колишнього глави Фонду, мова в жодному разі не йде про ліквідацію відомства як такого, але в будь-якому разі, згодом профіль його діяльності повинен істотно змінитися.
У Партії регіонів, як і у БЮТ, поділяють думку про те, що сьогодні продаж стратегічних об'єктів повинен здійснюватися за окремо прийнятим спецзаконом. У чому кардинально відрізняються погляди лідируючих партій, так це в тому, як повинен виглядати "ідеальний приватизаційний конкурс" і що є головним критерієм ефективного продажу.
Приміром, на думку регіонала Михайла Чечетова, питання ціни при продажі цих об'єктів не першорядне. "Воно не повинно відігравати головну роль, інакше ми можемо погубити і саме підприємство, і суміжні галузі. Треба дивитися в цілому - як гукнеться даний продаж. Той, хто думає тільки про одержання найбільшої ціни, мислить дуже вузько, не по державному", - упевнений представник Партії регіонів. Не змінив Михайло Чечетов і свою думку відносно існування додаткових умов. За його словами, держава повинна розуміти, в "чиї руки потрапить дане підприємство", і контролювати цей процес. Правда, умови для продажу стратегічних об'єктів повинні розроблятися винятково Кабміном, а не ФДМ, як це відбувається сьогодні.
"Я вважаю, що конкурс повинен бути дійсним конкурсом - перемагає той, хто запропонував більше грошей і узявся виконати запропоновані соцзобов'язання", - упевнений один із претендентів на пост глави ФДМ, бютівець Андрій Кожем’якін. Відомий як затятий супротивник додумов і будь-яких обмежень для потенційних покупців, вирішенням даної проблеми він вважає перехід від звичайних продажів до продажів об'єктів за окремими законами, що враховує всі нюанси конкретного підприємства. Крім цього, Кожем’якін упевнений, що багато в чому приватизація в країні залежить від "людського фактору", і з корупцією у Фонді пропонує боротися чищенням його рядів.
Поговорити із представниками від "НС - НУ" не вдалося. В "Нашій Україні" є два визнаних фахівці в сфері приватизаційних процесів, що колись очолювали Фонд держмайна, - це Олександр Бондар і Юрій Єхануров. На жаль, Олександр Бондар перебуває на лікарняному, а Юрія Єханурова не вдалося застати в Києві.
Думки незалежних експертів, зокрема президента Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера і директора Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій Олександра Рябченка, звучать однозначно: необхідно продавати якнайбільше держвласності. Якщо це не відбувається офіційним шляхом, держмайно однаково "витікає", але вже через тіньові схеми. Приклад тому - недавній перехід у приватні руки "Дніпроенерго", загроза продажу цехів заводу "Більшовик", забудова території так і не виставленого на відкритий конкурс "із землею" Київського мотоциклетного заводу.
Відносно продажу "блакитних фішок" думки експертів неоднозначні. Якщо приватизацію "Укртелекому" вони вважають кращим виходом як для самого підприємства, так і для держави, то відносно продажу ОПЗ, на їхню думку, варто добре подумати і, можливо, поки не форсувати події і не продавати контрольний пакет, обмежившись продажем на біржі для визначення об'єктивної вартості підприємства.
Діна Пархомчук
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
