Питання на трильйон
Китайський бізнес б'є всі рекорди за збільшенням капіталізації - відтепер у списку ТОП-10 найдорожчих компаній планети п'ять позицій зайняли вихідці з Піднебесної. Відповідь на питання, коли лусне (і чи лусне) китайська фондова бульбашка, шукають провідні інвестбанки світу.
Аналітикам фінансового ринку потрібно терміново вчити китайську мову. А як інакше, якщо саме Китай сьогодні перебирає на себе звання кузні найбільших за капіталізацією компаній світу? Китайці знову дивують: минулого тижня нафтогазова компанія PetroChina побила всі світові рекорди, обігнавши історичного лідера з капіталізації компанію Microsoft Білла Гейтса і свого конкурента Exxon Mobile Corp і взявши нечувану межу - один трильйон доларів!
Дзянь Дземінь, глава ради директорів компанії, а в минулому - голова КНР, напевно задоволений. І приводів для радості тим більше, що PetroChina - далеко не єдина компанія, що обійшла по капіталізації своїх західних конкурентів - China Mobile Ltd. обігнала найбільшого телефонного оператора США AT&T, China Life стала найбільшою у світі страховою компанією. Промислово-комерційний банк Китаю (ICBC) потіснив на п'єдесталі Citigroup і HSBC. Не менші успіхи і в China Petroleum and Chemical Corp. До кінця жовтня ці компанії зайняли відразу п'ять позицій у рейтингу ТОП-10 найбільших за капіталізацією компаній світу, потіснивши своїх американських і європейських конкурентів. Тепер у першій десятці - лише дві компанії з американськими іменами: Exxon Mobile Corp і Microsoft Corp.
Одним словом, на біржах відбувається тиха китайська "революція". Втім, радість Дзянь Дземіня, та інших керівників китайських компаній, напевно не безхмарна. Китайський фондовий ринок усе більше нагадує американські гірки. Чим вище на них підйом, тим крутіше може бути спуск. Офіційний Пекін уже наполегливо попереджає інвесторів про зростаючі ризики. Але - безрезультатно. Питання лише в тому, скільки ще протриває підйом.
Пристебніть ремені, або як починався китайський тріумф
Історія китайської зоряної п'ятірки починалася як у казці про Попелюшку. Всі найбільші китайські корпорації вийшли з держсектору, але дотепер більшість їхніх акцій належить уряду КНР, а майже в кожній раді директорів присутній "спостерігач" від держави. Але якщо раніше компанії могли розраховувати винятково на держфінанси, то в дев'яностих ситуація почала мінятися. Сьогодні уряд Піднебесної значно послабив контроль, дозволивши великому числу великих і прибуткових державних компаній вийти як на внутрішні, так і на міжнародні фондові ринки. Китайський бізнес із радістю поспішив скористатися цією можливістю, сподіваючись на швидкий прибуток.
І почалося. Іноземні інвестори, не шкодуючи, вкладали гроші в китайські акції, прагнучи одержати доступ до неозорих ресурсів економіки країни. Навіть за міноритарні пакети акцій (контрольний пакет, як і колись, тримає держава) китайські компанії стали залучати захмарні фінансові кошти. В 2000 році таким ключем доступу до нафтогазового сектора економіки Піднебесної скористався Уоррен Баффет. Він порахував, що $488 млн. за невеликий пакет акцій в PetroChina - справедлива ціна за те, щоб одержати можливість доступу до китайських нафтогазових покладів. Адже PetroChina має майже монопольне право на здійснення операцій у країні. Тиждень назад за 2,18% своїх акцій вона залучила 8,9 млрд дол. А в жовтні 2006 року на увесь світ прогриміло IPO ICBC, проведене на біржах Гонконгу і Шанхая. Торгово-промисловий банк Китаю зірвав "джек-пот", зумівши залучити 21,9 млрд дол. і поставивши дотепер не побитий рекорд у світовій історії фондових ринків за обсягами залученого капіталу. Попит на його акції в Гонконгу перевищив пропозицію в 76 разів.
Чому дивуватися: уже торік КНР за рівнем залучених під час IPO коштів посіла перше місце у світі: 53,5 млрд дол. за 155 розміщень китайських компаній на біржах. Обсяги продажу акцій стали візитною карткою китайських корпорацій, а разом з тим як на дріжджах почала рости і капіталізація фондових ринків, на яких розміщалися ці компанії. Тільки за одинадцять місяців 2006 року Гонконгська біржа за рахунок IPO залучила 39,5 млрд дол. (17% від загальносвітового показника), у той час як Лондон - 34 млрд дол. (15%). І хоча у фінансовій столиці Європи було проведено п'ять із двадцяти найбільших світових IPO, навіть найбільш значне з них - "Роснафти" на 10,7 млрд дол. - виявилося у два рази меншим, ніж IPO ICBC.
Розміщатися компанії із КНР прагнули саме на азіатських фондових майданчиках. Насамперед у Гонконгу. І справа не тільки в територіальній близькості цього майданчику до материкового Китаю. Китайські компанії не люблять Нью-Йоркську фондову біржу за протекціоністську політику американської фінансової влади і строгі правила лістингу, установлені Комісією з цінних паперів і бірж США (SEC). І ще більше зневірилися в необхідності подвійного лістингу - у КНР та Америці - після того як SEC провела розслідування відносно China Life через подвійний IPO компанії - у Гонконгу і Нью-Йорку в 2003 році. Ті ж претензії в китайських компаній і до Лондонської біржі.
Втім, секретом успіху і нинішньої капіталізації китайського бізнесу став навіть не Гонконг, а материкові китайські біржі - у Шанхаї і Шенжені. Справа в тому, що місцевому населенню заборонено вкладати гроші в Гонконгу. Якщо тут головними покупцями акцій стають іноземні інвестори, то Шанхай і Шенжень орієнтовані на внутрішній ринок. Саме ці біржі і стали ключем до нинішньої "захмарної" капіталізації більшості компаній Піднебесної. За результатами IPO на материкових біржах - спасибі китайському населенню! - місцеві компанії за останній рік "додавали у вазі" у середньому на 239%. Приміром, свій трильйонний рубіж PetroChina взяла саме в Шанхаї.
При цьому майже всі підприємства, що пройшли лістинг у Китаї і Гонконгу (і PetroChinа не виключення), мають різницю в ціні від 20 до 70%. Наприклад, у той же день, коли в Шанхаї котирування PetroChinа досягли $5,90, а капіталізація - $1 трлн., у Гонконгу ціна її акцій склала $2,5. І капіталізація компанії, розрахована на цій вартості, дотепер поступається капіталізації Exxon ($424 млрд. проти $487,2 млрд.). Різниця у вартості China Life на цих біржах - також майже 40%.
Китайська фондоманія
Сьогодні в Піднебесній інвестором не стає хіба що ледачий. Щодня в країні відкривається близько 300 тис. (!) рахунків приватних інвесторів. Усього ж свої особисті інвестиційні рахунки мають уже більше 50 млн. китайських громадян. А за прогнозом Марка Фабера, керуючого гонконгською компанією Marc Faber, уже до 2010 року їхнє число досягне 120 млн. чоловік. За статистикою, на Шанхайській фондовій біржі саме китайські громадяни становлять від 70 до 90% всіх інвесторів.
Справа в тому, що населення КНР переживає дійсний фондовий бум. Заощадження китайців перевищили $2 млрд. Але через високу інфляцію і низькі ставки по депозитах їм невигідно вкладати кошти в банки. А тому прості китайці поспішають вкласти гроші на фондовому ринку. Для того щоб купити акції компаній, громадяни Піднебесної навіть беруть кредити в банках. Законом це заборонено. Але закон для вивертких доморощених інвесторів не перешкода: офіційно банківські кредити вони беруть на споживчі потреби і покупку житла.
Правда, маючи бажання вкласти гроші в акції вітчизняних компаній, і брокери, і просте населення зіштовхуються з їхнім дефіцитом. Держава, що усе ще залишається мажоритарним акціонером більшості китайських компаній, обмежує пропозицію на внутрішньому фондовому ринку. Так, у минулий понеділок у Шанхаї покупцям PetroChinа пропонувалося тільки 2,18% її акцій. У підсумку попит на акції PetroChina 5 листопада в 50 разів перевищив пропозицію. І завдяки постійному припливу на ринок коштів нових інвесторів котирування акцій тут постійно ростуть, хоча багато китайців вкладають свої кошти, не зваживши ризиків. Інакше кажучи, в останні роки Шанхайський фондовий ринок перетворився в дійсний спекулятивний рай.
Проблема бульбашки
Нинішня фондова манія китайців чимало турбує офіційний Пекін. "На бичачому ринку населення інвестує нелогічно, - ще в лютому поточного року висловив побоювання в інтерв'ю The Financial Times Ченг Сівей, заступник голови Національного народного з'їзду Компартії Китаю. - Але росте бульбашка, і інвесторам потрібно задуматися про ризики. Намагаючись остудити запал доморослих інвесторів, Пекін підвищив процентні ставки і тільки за останній рік уже тричі піднімав податок на транзакції. Але - лавиноподібна тенденція приватних внесків на спад не йде. "Кожен інвестор вважає, що виграє, але багато виявляться в програші, - резюмував Ченг Сівей. - Втім, це їхні ризики і їхній вибір".
Очевидно, прості китайці не слухають не тільки попередження свого уряду, але і не читають оглядів всесвітньо відомих фінансових гуру. А вони пророкують китайському ринку серйозну корекцію вже в найближчому майбутньому.
Екс-глава Федеральної резервної комісії США Алан Грінспен, думка якого на світовому фондовому ринку сприймається чи не як пророцтво, ще в лютому нинішнього року сказав, що ціни на акції китайських компаній необгрунтовані, а тому ризикують пережити "драматичну корекцію". Таку, котру не дуже давно пережили жителі країн Перської затоки. З ініціативи своєї влади - Саудівської Аравії, Кувейту, Катару - вони масово інвестували в національні компанії. Але, приміром, саудівський індекс Tadawul All-Shares в 2003-2006 роках виріс у вісім разів, а потім менше ніж за рік упав утроє. За останні два роки обсяг китайського фондового ринку збільшився вшестеро. Але, приміром, хоча Промислово-комерційний банк Китаю обійшов по капіталізації Citigroup, доходи останнього втроє вищі, ніж у китайського банку. Те ж - і з PetroChina. Прибуток ExxonMobil за підсумками одного третього кварталу склала $9,41 млрд., у той час як прибуток китайської компанії - $10,8 млрд. за все перше півріччя поточного року. Після розміщення в Шанхаї відношення капіталізації PetroChina до її прибутку (P/E) за 2006 рік становить 52,2. В ExxonMobil P/E становить 12,7.
Втім, справа не тільки і не стільки в ціні на акції. За словами Марка Фабера, нинішня капіталізація найбільших китайських компаній "не показова". "Акції, які торгуються на Шанхайській біржі, становлять тільки 2-3% від усього акціонерного капіталу китайських компаній. Реальну ж вартість, - відзначає Фабер, - відображають показники капіталізації компаній на зовнішніх біржах".
Додаткові ризики в тому, що китайський фондовий ринок нестабільний. Біржі нервово реагують на будь-які зауваження уряду. Так, гонконгський індекс Hang Seng упав на 5% тільки від того, що прем'єр КНР Вень Цзябао заявив, що влада поки не дозволить інвесторам з Китаю вкладати гроші на гонконгському ринку. А Марко Фабер говорить, що, судячи з тенденцій зростання китайського фондового ринку (він, якщо подивитися на графік котирувань, виглядає як парабола), він дуже швидко лусне сам собою.
Розбіжності за термінами
Одним словом, критичні настрої із приводу капіталізації китайських компаній сьогодні розділяють і уряд Китаю, і аналітики. Марко Фабер упевнений: китайський фондовий ринок не дотягне і до Олімпійських ігор 2008 року, які будуть проводитися в Піднебесній. "Китайська манія" (China mania), на його погляд, досягне свого піку саме до наступного серпня. Західні інвестори, говорить аналітик Economist Intelligence Unit Дункан Іннес-Кер, і зовсім упевнені, що фондовий ринок КНР обвалиться вже в найближчі кілька місяців. А тому компаніям уже настав час фіксувати свій прибуток від інвестицій. Обережний Уоррен Баффет, що заробив на інвестиціях 52,4 млрд дол. і відомий своєю неучастю в ризикових операціях, уже продав всі свої 11% в PetroChina. І в інтерв'ю американському телеканалу Fox Business Network підкреслив, що ухвалене рішення "на 100% базувалося на оцінці вартості компанії".
Не розділяють побоювань лише оптимісти-інвестори. У цих акцій ще багато простору для зростання, стверджують вони. І наводять як приклад досвід американської і японської фондових бірж - NASDAQ і Nikkei. На піку свого зростання ці майданчики бачили співвідношення капіталізації і доходів компаній, що котируються на них, на рівні 100. Деякі аналітики і зовсім вважають, що активи переоцінених компаній уже в наступному році цілком можуть дорости до їхньої нинішньої капіталізації. Нарешті, більшість китайських і закордонних інвесторів вірять: Пекін просто не дозволить ринку "луснути". Принаймні - напередодні Олімпійських ігор у серпні 2008 року - події, перед якими Піднебесна намагається "навести марафет" не тільки в економічному, але і у політичному житті країни.
Одним словом, населення Китаю, компанії та інвестбанки не бояться йти всупереч авторитету фінансових гуру. Citigroup, як і раніше, упевнено вливає кошти в китайський ринок. Так само і інвестиційна компанія Zacks Investment Research дає рекомендації "купувати" акції China Life. І хоч і не радить придбати нові акції PetroChina або Sinopec, але, як і колись, вважає за необхідне їх утримувати. Попередження про перегрів китайської економіки не відбивають в інвесторів бажання заробити на акціях китайських компаній. Як на американських гірках, вони затамували подих і готові підніматися ще вище, сподіваючись, що спуск (у цьому випадку обвал) почнеться не в цю хвилину.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною