4503
Реформа для моєї дочки
— Казна та Політика
Якось на одній зі своїх лекцій відомий фінансовий консультант з Росії розповідав сучасну притчу про те, як зробити свою дитину мільйонером. Суть її зводиться до того, що достатньо лише раз на рік або щомісячно протягом п'ятдесяти років відкладати певну суму грошей на депозит. І тоді до пенсії дитина буде забезпечена сумою, яка дозволить їй безбідно прожити до старості. Пенсійні накопичення - це теж свого роду депозит. А враховуючи, що їх також можна передати і спадком - то й прекрасна можливість хоча б частково забезпечити фінансову безпеку дітей в майбутньому.
Як працює система сьогодні?
Я, батько трирічної дочки, віддаю майже 40% свого заробітку в загальний котел. І конкретно цих грошей більше ніколи не побачу. Мої батьки поки не вийшли на пенсію і свої внески я теоретично відправляю на утримання своєї бабусі. Але ми всі знаємо - демографи не дадуть збрехати - нація старіє. Це означає, що ми стали жити довше, оскільки добробут суспільства в цілому хоч і черепашачими кроками, але поліпшується. Це означає також, що людей, які виходять на пенсію, стає більше, а тих, які працюють - менше. Вони банально перетікають з однієї групи в іншу. Звичайно, в обох групах люди вмирають. Але на загальну ситуацію це впливає мало: моїх 40% для утримання бабусі буде не вистачати. Тому що через якийсь час до неї приєднаються сьогоднішні батьки, які працюють. А тих, хто працює, більше не стане: народжуваність в 1990-і роки впала і тих, кому виповнюється 20, банально менше, ніж тих, кому 55 і 60.
Чим це обернеться для моєї доньки?
За сьогоднішньої системи, вже за десять-п'ятнадцять років, коли її потрібно буде активно збирати в інститут, я змушений буду віддавати на утримання пенсіонерів половину, а то й усі 60% своєї зарплати. Не хочеться навіть уявляти, яку частину своїх доходів для утримання на пенсії мене змушена буде віддавати моя дочка. Україна - не нафтовий рай, де пенсійні виплати можуть формуватися за рахунок рентних платежів. Тому годувати старих ми будемо змушені або зі своєї зарплати, або зі своїх податків. Щоб не знижувати й без того мізерні пенсії, нам доведеться урізати власні витрати. На хороше житло, на якісну освіту, на нормальне харчування, спорт, одяг, відпочинок. Буде лукавством говорити, що кожен з нас не хоче цього для своїх дітей. Але якщо систему не змінювати, ми не зможемо побудувати нормального, справедливого суспільства. Чим тугіше буде затягуватися вузол, тим менше і в нас, і в наших дітей буде стимулів платити податки.
Що потрібно змінити в першу чергу?
Головне - зменшити навантаження на кожного окремого платника соціальних внесків і дати йому можливість самостійно накопичувати гроші для того, щоб в майбутньому забезпечити собі безбідну пенсію. В кінцевому рахунку, виплата повинна складатися з трьох компонентів: обов'язкового державного мінімуму, власного накопиченого в обов'язковому порядку мінімуму та добровільних додаткових заощаджень. Пенсійна реформа сьогодні пропонує такий підхід: накопичувальний рівень з персональними рахунками, який дозволить незалежно від державної перерозподільної машини накопичити собі гроші на старість. Не граючись з державою в кішки-мишки з щорічною зміною і правил, і принципів солідарної системи. Більше того, реформа дозволить, у разі нещасного випадку, передати мої накопичення дітям або родичам у спадок.
Що це дасть мені і моїй дочці?
Я зможу контролювати кількість надходжень на свій накопичувальний рахунок. Розраховуючи на гідну пенсію в старості, я буду вимагати у свого роботодавця виплачувати мені більш високу офіційну зарплату, щоб з неї - мені на рахунок! -"капало" більше відрахувань. Нехай зараз розмови про такі "бунти" викликають посмішку - мовляв, куди ти подінешся: скажуть працювати - будеш працювати за "мінімалку". Але коли у високій пенсії будуть зацікавлені тисячі, мільйони працівників по всій країні, роботодавцям доведеться відступити. Тому що кожен буде розуміти персональну відповідальність за своє особисте майбутнє.
З іншого боку, завдяки першому етапу пенсійної реформи, збільшення кількості платників внесків до ПФ, сам розмір внеску не збільшиться. А в майбутньому - можливо навіть і зменшиться. При цьому пенсії - за рахунок збільшення кількості платників внесків - можна буде збільшити вже сьогоднішнім пенсіонерам. Це означає, що моя дочка не буде обділена і отримає ту якість життя, яку я хочу їй надати. Також я зможу не залежати в майбутньому від держави, від її "прожиткових мінімумів" і "соціальних гарантій" - скільки заробив, стільки і твого. Якщо гарна пенсія - пишайся і насолоджуйся. Якщо низька-нарікай виключно на себе. Більш того, неможливими будуть "блатні" пенсії, оскільки будуть скасовані більшість спеціальних законів з "хитрими" схемами отримання пенсійних виплат. Максимальний розмір пенсії після реформи буде обмежений десятьма прожитковими мінімумами. Це означає, що пенсій на десятки тисяч гривень більше не буде. Єдина - і досить справедлива преференція - для малозабезпечених, які не можуть дозволити відкласти багато: вони повинні отримувати від держави гарантований мінімум. Ті ж, хто здатний працювати і заробляти сам, повинні докладати для гарної пенсії власні зусилля, а не сподіватися на державу. І чим міцніший розмір пенсійних виплат буде прив'язаний до розміру "білої" зарплати, тим швидше ми виведемо країну з тіні, тим більше "освітлиться" податків для шкіл і лікарень.
Ще один бонус від накопичувальної системи - це поява так званих "довгих" грошей в економіці. Якщо сьогоднішні пенсійні відрахування працездатного населення відразу проїдаються пенсіонерами, то наші накопичення будуть чекати на свою годину протягом як мінімум 20-25 років. Це означає, що в країні з'являться мільярди - не зайнятих за кордоном, а узятих всередині країни! - ресурсів, які підуть на будівництво доріг, заводів, наукові розробки, іпотечні кредити для населення.
Навіщо сьогодні навколо реформи роздувається істерія?
По-перше, це передвиборчі спекуляції тих політичних сил, основним електоральним полем яких є пенсіонери. Парадокс ситуації полягає в тому, що 13,5 мільйона пенсіонерів ця реформа безпосередньо не стосується, оскільки не змінює їх поточного статусу, а орієнтована на поліпшення добробуту в першу чергу в майбутньому. Сьогоднішніх 56-57-річних жінок ніхто не зажене назад на роботу до 60 років. Так само, як і тих, хто вийшов на пенсію при мінімальному стажі в 25 років. А саме на розкручуванні їх почуттів сьогодні грають любителі соціального популізму. Питання моєї бабусі, якій цього року виповниться 70 років, потрібно ставити правильно: ти хочеш отримувати вищу пенсію? ти хочеш, щоб твої внуки і правнуки змогли накопичити на гідну старість? ти хочеш, щоб у нас з'явилася можливість брати дешеві кредити на житло? Історія в тому, що я вже ставив своїй бабусі ці питання. І вона на жодне не відповіла негативно.
Ще один електоральний пласт, на якому люблять грати популісти - це лікарі, вчителі та інші бюджетники, для яких положення справ нібито погіршиться. Виходячи з умов проведення пенсійної реформи, сюди додадуться ще жінки, яким в період змін буде від 55 до 60 років. Однак і для них передбачені компенсаційні механізми: 5% надбавки жінкам за кожен "додатковий" рік, проведений на робочому місці та 10 призначених пенсій одноразово вчителям і лікарям при виході на заслужений відпочинок. Навряд чи тут є привід для невдоволення. Швидше навпаки.
Зрозуміло, що партія влади хоче якомога довше "відмовчуватися" в стороні, віддаючи на відкуп критикам "чужинця"-віце-прем'єра. Але довго так тривати не зможе. Звичайно, депутати вже забезпечили собі майбутнє на два-три покоління вперед. Але настане день виборів, коли до урн прийдуть не бабусі, на чиїх почуттях грали популісти сьогодні, а їхні діти й онуки. І запитають: а де ж покращення життя вже сьогодні? де ж підвищення пенсій? де справедливість? Якщо пенсійну реформу не провести зараз - висунути їм у послужному списку буде нічого.
Олексій Бойко, економічний експерт
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
