3157
Янукович копнув під Партію регіонів
25 березня в Верховній раді України було зареєстровано проект закону "Про державну службу", який забороняє державним службовцям бути членами політичних партій. Ініціатором законопроекту виступив президент України Віктор Янукович. Експерти впевнені: даний законопроект зробить державне управління "аполітичним" і завдасть удар по Партії регіонів.
Уникнути помилок Тимошенко
Законопроект №8306, зареєстрований 25 березня, покликаний визначити основні засади державної служби. Крім того, він вносить зміни до законів України "Про відпустки" та "Про політичні партії в Україні". Власне, ці зміни і викликали найбільший інтерес ЗМІ. Йдеться про надання неоплачуваних відпусток кандидатам на пост президента України, в народні депутати України, в депутати Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, на посаду сільського, селищного, міського голови, на період виборчого процесу і про заборону держслужбовцям бути членами політичних партій.
На думку українського президента, чиновник і політика - як геній і лиходійство - дві речі несумісні. Цікаво, що сам Янукович може подати приклад держслужбовцям. З 3 березня 2010 року - він не член Партії регіонів. Але її "Лідер". Такий парадокс на пострадянських широтах не в дивину. Так, "Єдину Росію" очолює прем'єр-міністр РФ Володимир Путін. Сам же він "єдиноросом" не є.
Однією з причин, за якою президент міг піти на цей крок, є бажання убезпечити власну партію від перебіжчиків. Яскравим прикладом небезпеки останніх є доля політичної сили Юлії Тимошенко. За часів її прем'єрства БЮТ поповнився не одним чиновником. Членство в провладній партії завжди розцінювалося в Україні як один із способів убезпечити свою діяльність і свій бізнес. Ось і коли до влади прийшла Партія регіонів, багато "бютівців" почали зраджувати інтереси "своєї" політисили.
З іншого боку, ухвалення подібного закону - прекрасний привід дистанціюватися від дій українських держслужбовців. Чиновники не користуються в суспільстві величезною популярністю. Та й Янукович пообіцяв істотно скоротити кількість "государевих слуг". Але ж у подібному випадку "регіоналам" довелося б ображати "своїх". Тим більше, раніше в пресі вже не раз звучали звинувачення ПР в тому, що багато хто з її членів вступили в партію проти своєї волі. "Нам скаржаться на те, що повсюдно практично всі люди, що посідають в Криму хоч трохи керівні посади, примушуються до вступу в Партію регіонів. Якщо людина є членом іншої партії, їй наполегливо пропонують змінити партійність. Якщо вона не згодна - загрожують позбавити посади. І це - не порожні погрози", - заявив влітку лідер партії "Русское единство" Сергій Аксьонов. Подібні повідомлення приходили не тільки з Криму. Тепер Партія регіонів має прекрасний привід відмежуватися від звинувачень в подібному.
Разом з тим, ця кампанія може стати для "регіоналів" прекрасним приводом очистити чиновницькі лави від тих, хто не згоден з їхньою політикою. В подібному, зокрема, впевнений директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. "Якщо чиновник є членом партії з альтернативним баченням державної політики, то неминуче настає конфлікт інтересів. Зараз же він повинен буде вибирати - або партія, або державна лояльність", - вважає Карасьов. У цілому ж, він позитивно оцінює президентську ініціативу. "Законопроект правильний - адміністративний апарат, держслужба повинна бути деполітизована. На Заході такий шлях вже давно пройшли", - вважає експерт.
Невже прем'єр-міністру України Миколі Азарову з декількома іншими міністрами доведеться залишати "рідну" партію? Ні. Адже згідно з президентським законопроектом, він державним службовцем не є. Так само як і склад Кабінету міністрів, та й сам президент.
Відібрати владу в Азарова
Президентський законопроект зберігає одну з найцікавіших лакун вітчизняного законодавства, згідно з якою ні президент, ні прем'єр-міністр не є державними службовцями. Кому вони служать - не відомо. Здавалося б, у новому законопроекті був шанс виправити ситуацію хоча б з прем'єром та головами міністерств. Стаття 4 відносить до державних службовців групи А тих, хто посідає посади керівників, заступників керівників органів влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України. Однак у другій статті законопроекту говориться: "Дія цього закону не поширюється на президента України, членів Кабінету міністрів України, перших заступників, заступників міністрів...". Таким чином, нікому з Кабміну не доведеться покласти на стіл свій партквиток.
Одним цим положенням вся цінність законодавчої ініціативи президента повністю нівелюється. Адже вийде, що "рядовими" безпартійними держслужбовцями будуть керувати партійні глави міністерств та їх заступники! І до чого тоді весь цей "карнавал"?
Заборона держслужбовцям бути членами політичних партій - це свідчення протиріч серед самих "регіоналів", упевнений політолог Петро Олещук. "Можливо, це наслідок протистояння в середині владної команди. Очевидно, що законопроект від імені президента могли ініціювати лише в його адміністрації, в якої не найкращі стосунки з партійним керівництвом, яке одночасно є і керівництвом уряду", - говорить він. "Спочатку в Азарова та інших "старих партійців" забрали формальну владу за допомогою закону "Про кабінет Міністрів". Зараз намагаються забрати владу неформальну, яка здійснюється через партійні структури. Заборони чиновникам перебувати у складі партії, і Партія регіонів перетвориться на fata morgana, яка повністю залежить від президента і його канцелярії", - відзначає експерт.
На думку Олещука, ситуацію не врятує навіть те, що Азаров та інші міністри-"регіонали" залишаться в партії. "В будь-якому випадку підриваються позиції партії. А середня ланка - головна складова механізму. У підсумку, вийде "голий" штаб - без "солдатів" і навіть без "денщиків"", - відзначає політолог. Олещук не вірить, що законопроект №8306 - ініціатива президента. "Думаю, вирішував не він. Льовочкін (голова Адміністрації президента України - ред.) не зміг, очевидно, підпорядкувати собі партію. І вирішив діяти за принципом: "Так не діставайся ж ти нікому!"", - говорить політолог.
Здавалося б, президентський закон прогресивний. Але, як це часто буває з ініціативами української влади, при найближчому розгляді розкривається вся сумнівність користі від нововведень. Показовим у цьому випадку є той факт, що в країнах з найстаршими демократичними традиціями держслужбовцям бути членами партій не забороняється. У Великобританії, США і Франції держслужбовець може, а іноді й повинен бути політично активним.
У Німеччині з часів Конрада Аденауера політична приналежність держслужбовця є не недоліком, а перевагою, що демонструє його лояльність до керівництва і готовність проводити політику своєї партії. Більш того, в цій країні політична та адміністративна кар'єра тісно взаємопов'язані. На відміну від України у вищезгаданих країнах "політичні" держслужбовці йдуть у відставку, якщо їх адміністративний орган очолює член іншої політсили. Так, у США в міністра є деяка кількість політичних радників, які утворюють його "кабінет". Всі вони є держслужбовцями, і йдуть у відставку разом з міністром. В Україні ж зі зміною влади змінюється і партія, якій належать держслужбовці. Найчастіше "зміна орієнтирів" буває ініційована "зверху".
Очевидно, українська влада усвідомила, що змушувати чиновників періодично змінювати партійну приналежність - неправильно, та й результатів це не дає практично ніяких. Адже в партії з'являються ті, які вступили туди не з власної волі. Крім того, найвищі посади в державі, як і раніше можна обіймати "партійним". Це означає, що посади міністрів і їх "замів" так і залишаться своєрідною платою за політичну лояльність і підтримку. Загалом, до якісної зміни в держуправлінні президентська ініціатива не призведе. "Кадри-то від цього не зміняться. Вони взагалі у нас мало змінюються. Просто змінять партійність на безпартійність", - резюмує Олещук.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
