1400
Хліб-сіль? Тільки на свята!
— Аграрний ринок
Щороку з настанням жнив в Україні постає питання, якою має бути закупівельна ціна на зерно, щоб і держава в накладі не залишилася, і аграрії достатньо заробили. Привести обидва показники до єдиного знаменника, сказати по правді, не вдавалося ще ніколи. Кожного разу хтось залишався незадоволеним. Але в цьому році "цінова" задача ускладнилася ще ґрунтовніше. До полку "скривджених" напевно прибудуть рядові споживачі: кон'юнктура на зерновому ринку така, що "попустувати" на ньому можуть всі бажаючі, а от оплачувати банкет доведеться кінцевому покупцеві хлібобулочних виробів.
Погода шепоче ...
Істотні корективи в криві зернового попиту та пропозиції вносять нині аномальна спека, руйнівні зливи і розгул комах-шкідників. Прогнози на врожай змінюються щодня, причому переважно в бік зменшення. Так, сусідні Росія і Казахстан не дорахуються, мабуть, третини запланованого до збирання і заготівлі зерна. Значними будуть втрати аграріїв Канади та Австралії - дощі та сарана не залишають посівам жодних шансів. Засуха змушує нервувати фермерів Євросоюзу.
Словом, зернові "потоки" дрібнішають на очах. Однак їсти в світі менше не стали. Попит на зерно високий і стабільний. Тому немає нічого дивного в тому, що всього за тиждень зростання цін на зернові на Чиказькій товарній біржі склав більше 8% (з початку липня - 18%). Середня ціна тонни пшениці застигла на позначці 200 доларів. М'яка озима пшениця і того дорожче - 219-220 доларів за тонну. Експерти вже називають це "історичним максимумом", і відзначають, що тенденція до зростання цін збережеться. Причому, сезонного цінового спаду - у серпні-вересні - ймовірніше за все не буде. Восени тонна фуражу додасть у вартості мінімум 20%. На 20-30% подорожчає і продовольче зерно.
Як мед, так і ложками
У сформованих умовах Україна з її 42 мільйонами тонн прогнозними врожаю і відносно низькими внутрішніми цінами на зерно просто-таки знахідка. Експерти запевняють: зернові втрати у нас виявляться не такими значними, як, наприклад, у сусідів. Звідси висновок: експортний обсяг (у 20-21 млн.тонн), швидше за все, скорочувати не будуть. І тут ясно як день, що торгувати вітчизняною пшеницею по 200 доларів за тонну (як на біржі в Чикаго) буде значно вигідніше, ніж по 155 доларів (як всередині країни). Саме тому зернотрейдери свого "експортного" інтересу не приховують, а навпаки, підкреслюють апетити.
Їхньому прикладу слідують і великі сільгоспвиробники. Незважаючи на те, що внутрішню цінову кон'юнктуру яка наразі склалася називають прийнятною, аграрії продовжують роздувати закупівельні ціни (їх зростання вже склало 20%), керуючись нехитрим правилом "куй залізо, поки гаряче". Небезпека тут полягає в тому, що великому виробникові, по суті, все одно кому продавати свій продукт: зернотрейдеру або державному Аграрному фонду. Різниця в тому, що зернотрейдер відвезе зерно за кордон, а Аграрний фонд - сформує "державні засіки" і подбає про продовольчу безпеку. Звучить голосно, але зміст фрази як є прикладний: маючи грунтовний продовольчий запас (Агрофонд планує закупити не менше 4-5 мільйонів тонн зерна), країна зможе спокійно пережити весь 2010 "маркетинговий" рік. Де потрібно, зробить інтервенцію, де вважатиме за потрібне - викупить зерновий залишок.
От тільки всі зусилля можуть виявитися марними. Беручи до уваги безконтрольне зростання цін на зернові, Аграрний фонд ризикує просто не встигнути за "ринковими" пропозиціями приватних зерноторгових компаній, готових багато до чого заради швидкої вигоди. І тут не допоможе ані централізоване збільшення державних закупівельних цін на 20%, ані навіть напутня заява прем'єр-міністра Миколи Азарова про те, що саме державні закупівлі зерна до Агрофонду повинні задавати тон ціновій політиці на зерновому ринку.
Чим все це може закінчитися, припустити не важко. Самі залишимося "без штанів" - читай, без зерна. Допустити дефолт по зерновим контрактам (тобто не поставити обіцяний обсяг зерна) - все одно, що спиляти гілку, на якій сидиш. Законтрактувати можна скільки завгодно тонн пшениці чи ячменю, але ринкові прорахунки ніхто не прощає, а на відновлення репутації третього в світі зернового експортера підуть роки.
Зрозуміло, що жодний державний орган такої неприємної перспективи не допустить - навіть на шкоду співгромадянам. Виконання задокументованих обіцянок відбудеться в будь-якому випадку - навіть, якщо мізерні державні запаси виявляться єдиним джерелом сировини. Але виникає питання: а навіщо доводити ситуацію до межі, і чи вигідна комусь ця "межа"?
Після нас хоч потоп?
Не викликає сумнівів той факт, що зерновий дефіцит у нинішньому році дасть "заробити" багатьом: і на зовнішньому ринку, і на внутрішньому. Проте бажання "збагатитися" не повинно стати самоціллю, зворотною стороною якої неодмінно виявиться зростання цін на "дефіцитний" хліб усередині країни. Експерти підрахували, що батони і булки і без того подорожчають на 5-7%. Свою справу зроблять зростання цін на газ і загальносвітове зростання цін на зерно. Але чи варто додатково "розігрівати" пристрасті і змушувати пенсіонерів (і не тільки пенсіонерів) викладати за буханець "українського" від 5 гривень і вище? Адже до цього йде.
Але мало того. Зростання цін на зерно - не єдина хитрість зерновиробників. Вже тиждень вони ведуть обережні, поки, бесіди про перегляд стандартів якості зерна: мовляв, чи не можна продавати фураж за ціною продовольства, оскільки фуражу "росте" багато, а якісної пшениці - не більше 25%?
Відрадно, що прем'єр М. Азаров цілком жорстко дав учора зрозуміти: перегляду якості зерна - не буде. Але і цей жорсткий посил ризикує опинитися нездійсненним. Дефіцит зерна, вміло організований експортерами, змусить пекарів пускати в хід які завгодно "виверти": адже обов'язковий продаж "соціальних" сортів хліба ніхто не відміняв, і відміняти не збирається. Якої якості буде цей хліб? І що потім доведеться говорити з високої трибуни голові уряду - одному Богу відомо.
Поки ж очевидно те, що хліба в світі буде дійсно мало. І, на щастя, в Україні є можливості і себе прогодувати, і з сусідами поділитися. При грамотному поході на продажу надлишків "дарів природи" можна ще й заробити. Але важливо пам'ятати: булки в банкноти перетворюються легко, а от зворотного обміну може і не відбутися.
За матеріалами: ИнтерМедиа Консалтинг
Поділитися новиною
