1213
Податки. Де справедливість?
— Казна та Політика
Однак у момент збору податків незмінно виникає питання - у чому справедливість? Чому багаті платять стільки ж, скільки і ми? Чи повинні молоді люди платити більші/менші податки, ніж люди близько 40. Спробуємо відповісти на деякі з цих питань, розглянувши, як бачать податки економісти, і в чому головна заковика.
Трохи теорії
Суть податку полягає в тому, що держава одержує ресурси (приватні блага) і перетворює їх у суспільні на свій розсуд. Це означає, що саме держава вирішує, які блага будуть створені на отримані гроші (очевидно, що робить вона це, орієнтуючись якоюсь мірою на потреби народу). Податки прийнято поділяти на два глобальні види, що розрізняються за принципом розподілу процентної ставки серед народу.
1) Податки на основі принципу одержуваної вигоди
Суть даного податку полягає в тому, що більшу його частину повинен платити той індивід, який більше використовує одержані в підсумку на ці гроші суспільні блага. Тобто за даним типом податку люди платять відсоток, пропорційний кількості суспільних благ, що ними використовуються. Наприклад, багатий у цьому випадку може платити більший податок, ніж бідний, тому що поліції потрібно набагато більше часу, щоб охороняти його майно (спрощено, просто для прикладу).
2) На основі принципу платоспроможності
А от це вже більш популярний тип оподатковування. Основна думка даного підходу полягає в тому, що податок залежить від доходів людини, від її добробуту. Тут варто розуміти, що податки проходять ще три розподіли, підрозділяючись на прогресивні, регресивні і пропорційні. Саме вони і викликають більшу частину суперечок в суспільстві. Ми поговоримо нижче про це. Поки ж відмітимо такий немаловажний момент, як те, що чим вищий дохід людини, тим більшу суму вона платить як податок, тим самим якоюсь мірою відбувається перерозподіл доходу між багатими та бідними, тобто частина доходу багатих іде бідним як державні субсидії.
В економіці дуже важливими моментами є принципи вертикальної та горизонтальної рівності. Останнє говорить нам про те, що між рівними людьми (за добробутом) не повинно бути розходжень в оподатковуванні. Незалежно від кольору їх шкіри та інших характеристик. Вертикальна рівність набагато цікавіша, і дотепер викликає суперечки в багатьох економістів. Вона говорить, що для різних з погляду добробуту людей повинні застосовуватися різні варіанти оподатковування, але обов'язково справедливі. Питання справедливості нас саме й цікавить найбільше.
Чи повинні багаті платити більші податки? Молоді менші?
Варто розуміти, що в економіці розрізняють три типи податків, що залежать від добробуту платника. Прогресивні податки найбільш популярні у світі, але мають безліч проблем з погляду справедливості. Суть полягає в тому, що процентна ставка збільшується при збільшенні доходу людини. Це означає, що програміст із зарплатою 24 тисячі доларів на рік буде платити більше, ніж учитель із зарплатою 7200 доларів на рік.
Регресивний податок має зворотний характер. Більш "бідні" платять більше. Ситуацію можна проілюструвати, уявивши, що в країні введений єдиний фіксований податок. Єдина сума. Уявімо, що це 100 доларів на місяць. Тоді для програміста процентна ставка буде дорівнювати 5%, а для вчителя - 16,6%. Несправедливість у цьому випадку очевидна, хоча на перший погляд все здається навпаки. При пропорційному податку всі люди платять однакову частину від свого доходу.
Більша частина розвинених країн сьогодні дивиться вбік прогресивного податку. Однак він є не безаперечним. З одного боку подібний тип оподатковування досить ефективно перерозподіляє ресурси, тобто частина доходів багатих іде до бідних. Але з іншого боку при такому виді оподатковування деякі люди можуть набагато менше прагнути до того, щоб трохи поліпшити свій добробут. Адже, тоді їм доведеться платити більший відсоток від доходу, що істотно зменшить загальну суму.
З іншого боку це може додати реалістичності багатьом людям, протверезити їх, і знизити кількість людей, які бажають спробувати свої сили в галузі "Переможець одержує все".
Якщо говорити про проблеми такого типу оподатковування, то тут відразу ж виникає моральне питання. Швидше за все, раз я більше заробляю, то й труджуся я більше. Так чому я повинен платити більше податків, ніж якийсь ледар, який сидить перед телевізором з ранку до вечора і скаржиться на відсутність грошей? Згадайте початок цієї статті. Ми говорили про принцип розподілу суспільних благ, про те, що більші податки платить той, хто більше користується цими благами. Будемо відверті, багаті рідше користуються цими благами.
Ну й, звичайно, найголовніше - це стимул просуватися вище в системі добробуту. Питання складне, наскільки більш високі податки знизять бажання людини наполегливіше працювати для того, щоб заробити більше грошей?
З іншого боку очевидно, що регресивні податки є ще більш несправедливими. Залишаються тільки пропорційні, які досить справедливі з погляду процентних ставок. Але ж і доходи в людей різні, внаслідок їхньої цінності для суспільства.
Ще одне важливе питання, про яке ми хотіли поговорити в цьому пункті, так це чи повинні молоді платити менші або більші податки? Колись ми вже публікували тут коротке висловлювання професора з Гарварду Грегорі Менк’ю, в якому він стверджував, що податки для молоді повинні бути нижчі, тому що вони більше стимулюють їх працювати, підніматися кар'єрними сходами. При цьому в дослідженні професора вказувалося, що люди ближче до 40 років набагато менш сприйнятливі до підвищення процентної ставки. Вся справа в тому, що в цьому віці вони вже заробляють досить багато грошей. І зайві кілька сотень доларів б'ють по їхній кишені не так сильно, як по парубкові, який тільки одержав місце маркетолога в невеликій компанії. Втім, тут знову постає питання справедливості та ефективності... І схоже, що ці два поняття розходяться.
А податки на спадщину навіщо?
А от це найцікавіший момент. Виявляється, існують ще й так звані податки на спадщину. Суть полягає в тому, що коли помирає хазяїн статку, і передає його своїм дітям, то вони повинні заплатити певний податок на цю спадщину. Треба сказати, що економісти вже давно мусолять проблему даного виду оподатковування. Воно було введено для того, щоб згладити нерівність доходів. Адже, як відомо, більша частина багатих людей одержала свій статок у спадок. Однак, не все так гладко. Справа в тому, що дуже багаті люди однаково можуть уникнути таких податків, скуповуючи нерухомість і компанії повсюдно. А от невеликі підприємці, що зібрали певну (не настільки значну) суму приречені платити ці податки.
Отже, з моральної точки зору даний податок не зовсім зрозумілий, тому що це виглядає дивним. Коли батько передає гроші дітям, і за це обидві сторони повинні втратити частини суми. Але в той же час держава намагається якимось чином зменшити одержання незаслужених грошей за просто так. Для цього, імовірно, такий податок і введений. Хоча його ефективність поки і не зовсім зрозуміла.
За матеріалами: Простобанк Консалтинг
Поділитися новиною
