Пункт обміну історій. До створення бюро кредитних історій залишився рік


У банку «Аваль» — презентація концепції створення Національного бюро кредитних історій. Перша година обговорення концепції. Член робочої групи, яка розробляла проект закону «Про організацію формування і обігу кредитних історій», і один з ініціаторів концепції відповідають на запитання заступника міністра фінансів — координатора проекту «Фінансування розвитку села» Василя Костицького. Чиновник цікавиться відповідальністю кредитного бюро за розголошення зібраної інформації про клієнтів банків, а присутні банкіри воліють у суперечку не втручатися.

Власне, на обговоренні концепції перших осіб банків не так уже й багато. Деякі втекли ще протягом першої години. Щоправда, їхня відсутність залишилася непоміченою. Задні ряди залу окупували представники середнього банківського прошарку, однак і в них великого інтересу тема не викликає. Деякі поєднують приємне з корисним — присутність на нараді і міцний сон.

Друга година наради добігає кінця. Віце-президент Асоціації українських банків і, мабуть, головний лобіст створення кредитного бюро Антоніна Паламарчук пропонує директорові асоціації «EMA» Олександру Карпову оголосити плани робочих груп з окремих питань діяльності створюваного бюро. Присутні жвавішають. Поглядаючи на годинник і даючи зрозуміти, що обговорення явно затягнулося, Карпова хочуть залишити без слова. Але він тактовно виходить із ситуації, переконуючи банкірів дати п’ять хвилин. Заслухавши стислу доповідь про координацію робочих груп, усі йдуть. Одні на фуршет, інші — на роботу.

Нудність заходу має свої пояснення. Як пізніше розповіла Паламарчук, керівники більшості банків вже були ознайомлені з концепцією, тому питань до розробників не виникало. За її словами, однією з цілей заходу було донести ідею кредитного бюро до керівників підрозділів, що займаються кредитуванням. «Питання виникнуть потім, коли справа дійде до обговорення всього пакета документів, які регулюють діяльність бюро», — впевнена віце-президент АУБ.

Передбачається, що юридичне життя НБКІ розпочнеться за кілька місяців. Як відомо, близько двадцяти банків вирішили взяти участь у статутному фонді бюро. Плюс підтримка Світового банку, готового фінансувати розробку бізнес-плану. Реально ж функціонувати, на думку Паламарчук, бюро почне не раніше ніж улітку наступного року.

Точка відліку

Уперше про необхідність створити кредитне бюро в Україні заговорили міжнародні фінансові організації. Координатор проектів фінансового сектору Світового банку Анжела Пригожина виступила з такою ініціативою ще 2000 року. Щоправда, великого ентузіазму в банкірів ідея Світового банку не викликала, оскільки на той момент потреби в бюро не відчували.

Тепер — інша картина. Річ у тім, що без кредитного бюро неможливо зробити масовими продуктами ні споживче кредитування, ні кредитні картки.

Давати в борг позичальнику, про якого практично нічого не знаєш, — дуже ризиковано. На підставі самої інформації про доходи оцінити якість позичальника практично неможливо. Адже невідомо, чи брав він кредити в інших банках, як виконував свої зобов’язання, на що витрачав отримані раніше гроші. Через відсутність такої інформації постраждали деякі великі банки, ставши жертвами груп шахраїв і в результаті різко обмеживши споживче кредитування наприкінці минулого року.

А кредитне бюро дасть можливість отримати вичерпні дані про клієнта, а отже, стане додатковим стимулом зменшення кредитних ставок, оскільки ризики кредитування значно знизяться. Відповідно розшириться коло потенційних позичальників.

Потік грошей вкладників, який стрімко зріс торік і зростає нині, вже підготував підгрунтя для зниження кредитних ставок. У цьому сенсі момент для створення кредитного бюро вибрано майже ідеальний. Інша річ — чи припаде до смаку схема обміну інформацією про позичальників, запропонована АУБ.

Зрозуміло, що дрібним і середнім банкам, які не націлені на обслуговування роздрібного клієнта, бюро — не більше ніж пустий звук. Сховище інформації про клієнтів потрібне великим ритейловим банкам. По суті, тій двадцятці, яка й зважилася виступити засновником кредитного бюро. Залишилося тільки домовитися між собою про доступ до своїх інформаційних баз і пайову участь у бюро.

«Ми уважно розглядаємо пропозиції щодо створення бюро кредитних історій і приймемо рішення про співпрацю з ним пізніше, коли будуть зрозумілі умови його роботи, а також те, наскільки вони справедливі як для великих банків, що мають широку базу про позичальників, так і для невеликих банків, які використовують цю базу при зверненні до бюро», — заявив Контрактам голова правління ПриватБанку Олександр Дубілет.

Мій клієнт — твій клієнт

Беручи участь у створенні кредитного бюро, банки ставлять перед собою щонайменше дві мети: знизити ризики кредитування і залучити нових клієнтів.

Розширення клієнтської бази, мабуть, найсуперечливіший момент. Зрозуміло, що всі учасники кредитного бюро — непримиренні конкуренти на ринку банківських послуг. Якщо один банк розкриє іншому інформацію про клієнта, то не факт, що зможе його утримати. Адже бюро матиме у своєму розпорядженні інформацію не тільки про позичальників, що провинилися, а й про цілком платоспроможних клієнтів.

Як компромісний варіант розробники концепції кредитного бюро пропонують обмежити доступ до інформації про позичальників. Отримувати дані можна тільки на одиничні запити і тільки за умови письмового звернення клієнта про отримання кредиту. Таким чином, банки, що стали учасниками НБКІ, не зможуть переглядати кредитні історії позичальників за власним бажанням та вибирати кращих.

Залишилося визначитися з якістю інформації. Ніхто не зможе гарантувати, що деякі банки волітимуть надавати бюро не зовсім точну інформацію. Наприклад, забувши зазначити, що клієнт регулярно затримує платежі. Адже інформація не тільки про хорошого, а й про поганого позичальника — спосіб конкурентної боротьби. Якщо банк веде агресивну політику на ринку іпотечного кредитування, роздаючи кредити наліво і направо, то очевидно, що його діяльність пов’язана з високими ризиками. Видавши себе конкурентам, банк поширить на ринку інформацію про ризиковану роботу. А відновити імідж не так легко.

Можливий і інший варіант «підтасування». Банк узагалі не надає інформації про справних позичальників, видаючи лише незначну частину про поганих. У цьому разі сама ідея кредитного бюро дискредитується. До речі, «чорні списки» Нацбанку — база даних про поганих позичальників — великою популярністю серед банкірів не користується.

За словами розробників концепції, маніпуляції з інформацією каратимуться розривом договору між бюро і банком. Цікаво, як це може статися, якщо, наприклад, банк має частку в статутному фонді НБКІ. Адже в цьому випадку він неодмінно попросить бюро повернути вкладені в його створення гроші. Крім того, незрозуміло, як довести сам факт умисного приховування інформації про клієнта?

Розробники бюро вважають, що відповідальність за неякісну інформацію має нести банк, що її надав. Можливо, це й справедливо, але тоді бюро не повинне нею торгувати. Торгівля передбачає надання клієнтові послуги. І якщо в магазині куплено шафу, яка розвалилася в момент установлення, то претензії висуваються не до виробника, а до продавця. Відповіді на це запитання в розробників концепції поки що немає.

Кредитне товариство

Спочатку передбачалося, що бюро буде створено після ухвалення Закону «Про організацію формування і обігу кредитних історій». Закон потрапив до парламенту наприкінці минулого року і був прийнятий у першому читанні в квітні 2004-го. Перспективи документа туманні.

Розробники концепції пішли іншим шляхом і пропонують заснувати бюро у формі товариства з обмеженою відповідальністю. На думку члена робочої групи Павла Шевченка, така організаційно-правова форма відповідає законодавству, простіша при прийнятті рішень і не потребує особливих зусиль при реєстрації в контролюючих органах. Тобто кредитне бюро може бути створено ще до прийняття закону.

До речі, розробники концепції планують заздалегідь відвернути виникнення корпоративних конфліктів. Спочатку акціонери депозитарію — Міжрегіональний фондовий союз — також переймалися ідеєю розвитку фондового ринку. Але вже майже рік не вщухають скандали між власниками, які воліють одноосібно контролювати роботу МФС. У разі депозитарію боротьба точиться за контроль над підприємствами, у разі ж бюро кредитних історій полем битви стануть інформаційні бази про позичальників.

У зв’язку з цим пропонується запровадити обмеження на пайову участь. Кожний засновник зможе володіти часткою не більше ніж 9%. Таким чином, якщо бюро з ТОВ згодом перетвориться на ВАТ, ніхто із засновників не зможе оголосити про проведення позачергових зборів акціонерів. Щоправда, невідомо, що робити, якщо кілька банків виступлять єдиним фронтом. Запобігти таким об’єднанням покликані представники Нацбанку, які також входять до керівних органів бюро. Хоча й це не 100-відсоткова страховка. Можливо, кредитне бюро взагалі має бути державним. Проте АУБ знову готове до компромісів: передбачається, що асоціація і Нацбанк виступлять засновниками бюро спільно з банками як незалежні структури.

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Кредит&Депозит
Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Пункт обміну історій. До створення бюро кредитних історій залишився рік» на Finance.UA - 2.0
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.UA