978
Швидка старість не дозволить Азії розбагатіти
— Світ
Протягом десятиліть країни Азії є світовими чемпіонами за темпами зростання економіки, і цей рік не стане винятком.
Згідно з прогнозами МВФ, опублікованими у свіжому випуску “Перспектив розвитку регіональної економіки”, ВВП країн Азійсько-Тихоокеанського регіону зросте на 5,5% в 2017 р. і на 5,4% в 2018 р.
Незважаючи на ескалацію геополітичної напруженості, більшість країн регіону зберігають набраний економічний темп. Їм пішли на користь заходи з підтримки сильного внутрішнього попиту в Китаї та Японії, а також поліпшення ситуації в світовій економіці. Темпи зростання підвищуються в багатьох розвинених країнах і країнах, що розвиваються, при цьому фінансові ринки – здебільшого – демонструють стійкість.
Проте, як вважає глава азіатського підрозділу Міжнародного валютного фонду Чанйон Рі, Азія ще матиме фундаментальні проблеми середньострокового і довгострокового характеру, однією з яких є старіння населення.
“Ця проблема добре знайома більшості урядів. Протягом минулих десятиліть країни регіону користувалися демографічними дивідендами у вигляді молодої і зростаючої робочої сили, що сприяла зростанню економіки. Однак в “старих” країнах, подібних до Японії і Китаю, ці дивіденди вже вичерпані. Рівень народжуваності падає, люди стали жити довше, тому робоча сила одночасно і скорочується, і старіє.
Звісно, не всі азіатські країни старіють однаковими темпами. Протягом трьох найближчих десятиліть в Китаї, Японії, Південній Кореї і Таїланді дана демографічна тенденція може призвести до зниження річних темпів зростання приблизно на 0,5-1 процентний пункт. Тим часом, в “молодих” країнах – Індії, Індонезії, Філіппінах – населення працездатного віку збільшуватиметься, додаючи від 1 до 1,5 процентного пункту до середніх річних темпів зростання протягом аналогічного періоду.
І все ж навіть ці молоді країни не зможуть уникнути наслідків старіння населення. У новому випуску “Перспектив розвитку регіональної економіки. Азіатсько-Тихоокеанський регіон” ми вказуємо на один маловідомий факт: майже всім країнам Азії загрожує старіння населення ще до того, як вони стануть багатими.
Чому так відбувається? По-перше, хоча Азія сьогодні не є “найстарішим” регіоном у світі, вона старіє разюче швидко. Індикатором цього є коефіцієнт старіння населення, тобто частка населення 65 років і старше в загальній чисельності. Країнам Європи було потрібно в середньому 26 років, щоб даний коефіцієнт зріс з 15% до 20%, а в США цей процес зайняв більше 50 років. Серед країн Азії тільки Австралія і Нова Зеландія старіють такими ж темпами. У більшості інших країн регіону цей перехід зайняв – або займе – менше 15 років.
Виходить, що бути просто світовим чемпіоном за темпами економічного зростання недостатньо. Це стане зрозуміло, якщо, наприклад, подивитися на дані про розмір подушного доходу (за паритетом купівельної спроможності) в кожній з країн на піку, досягнутому або ще очікуваному, кількість працездатного населення і порівняти з аналогічними показниками США. Як демонструє наведений вище графік, за винятком вже і так багатих країн регіону, зокрема Австралії, Гонконгу, Японії та Сінгапуру, подушний дохід в азіатських країнах серйозно відстає (або буде відставати) від доходів в розвинених країнах, зафіксованих на аналогічній стадії циклу старіння населення.
Наприклад, коли Китай досяг піку працездатного населення в 2011 р., подушний дохід країни становив всього лише 20% від американського рівня. А коли В’єтнам досяг його в 2014 р., там ця цифра дорівнювала лише 10%.
Незважаючи на молодість населення і високі темпи зростання, подушний дохід в Індії досягне лише 45% від американського рівня, коли в цій країні буде зафіксовано пік чисельності працездатного населення – приблизно в 2040 р. І це ще при оптимістичному припущенні, що Індія буде утримувати дуже високі темпи зростання протягом кількох десятиліть.
Подібні демографічні тенденції мають далекосяжні наслідки для країн регіону. У азіатських країн буде набагато менше часу, ніж було у розвинених країн, щоб підготувати свій перехід до суспільства, що постаріло. Гірше того, їм доведеться мати справу з високими бюджетними витратами, викликаними старінням, поки вони є ще порівняно бідними. Це призведе до виникнення нового соціального тиску, який вже спостерігається в “старих” азіатських країнах.
Крім того, демографічні проблеми Азії можуть поєднуватися з уповільненням зростання продуктивності. Після фінансової кризи 2008 р. зростання продуктивності сповільнилося в розвинених країнах Азії і – до певної міри – в країнах, що розвиваються. Тим самим протягом минулого десятиліття спроби регіону наздогнати країни, що стоять на передових глобальних технологічних рубежах, втратили колишній темп.
Для підвищення продуктивності в майбутньому урядам країн Азії необхідно вже сьогодні проводити точно сфокусовані структурні реформи. При цьому критично важливо не забувати про швидке старіння населення Азії: подібні реформи мають включати заходи щодо захисту людей похилого віку, розширення соціального захисту, стимулювання довгострокового зростання економіки. Владі треба спростити участь в економічній діяльності для жінок і літніх працівників, розширюючи систему догляду за дітьми і стимулюючи компанії послаблювати внутрішні вимоги до пенсійного віку.
Як показує приклад Австралії, Гонконгу, Нової Зеландії і Сінгапуру, імміграція може пом’якшити удар, викликаний швидким старінням населення. Зміцнюючи пенсійну систему, в тому числі гарантуючи мінімальні виплати, влада може забезпечити соціальний захист вразливих людей похилого віку і знизити стимули для заощаджень на чорний день.
Всі ці заходи повинні супроводжуватися реформами, спрямованими на підвищення продуктивності. Різні країни мають різні пріоритети, але всім їм треба буде нарощувати інвестиції в освіту і безперервне навчання, одночасно проводячи реформу ринків праці і продукції.
Нарешті, розвиненим країнам Азії варто сфокусуватися на покращенні ситуації з інноваціями, ефективніше розподіляючи витрати на дослідження і розробки, а також підвищуючи продуктивність в секторі послуг. Зі свого боку, країнам варто залучати більше прямих іноземних інвестицій, підвищувати рівень внутрішніх інвестицій і здатність до адаптації нових технологій”.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
