1144
Cherchez La Femme: що (не) вдалося Гонтаревій у НБУ
— Казна та Політика
Відставка голови НБУ Валерії Гонтаревої вкотре підняла питання, яким повинен стати центральний банк, щоб його дії створювали позитивний ефект для держави, економіки і добробуту громадян?
Яким повинен бути керівник і правління банку, і чого категорично робити не можна, щоб не отримати спочатку негативний результат?
За результатами роботи чинного керівництва НБУ можна зробити два висновки: перший – центральний банк не повинен очолювати інвестбанкір, і другий – керівник повинен бути незалежним від політичних інтересів професіоналом з великим досвідом у сфері монетарної політики.
Згадати все
Щоб зрозуміти, наскільки успішно діє центральний банк будь-якої країни, його роботу можна оцінити за такими критеріями: стабільність та надійність банківської системи, курсова стабільність національної валюти, доступність економіки до кредитних ресурсів.
В останні роки простежується чітка тенденція зниження рівня активів, депозитів і кредитів по відношенню до ВВП.
Це свідчить про системні проблеми в банківській системі, її нездатність сформувати достатній інвестиційний та кредитний ресурс для сталого розвитку економіки. Роль банків у забезпеченні економічного розвитку продовжує знижуватися.
І це на тлі відтоку грошей з банківської системи, тотальної недовіри громадян і бізнесу до банківської системи і національної валюти.
Знову з’явився тіньовий валютний ринок з щомісячним обігом 2-4 млрд доларів. Причиною відродження тіньового обміну став відтік коштів з легального ринку і введені НБУ жорсткі валютні обмеження.
Збитковість банківської системи досягла нових історичних максимумів. За останні три роки сформована стійка тенденція до подальшого нарощування збитків комерційних банків.
Разом з тим частка держбанків, що зросла до більш ніж 50%, може призвести до державної монополії над банківською системою з перспективою остаточної втрати ознак здорової конкуренції в банківському секторі.
Таке становище все більше схоже на російську банківську систему і різко контрастує з висококонкурентним європейським банківським ринком.
На частку банків з українським приватним капіталом зараз залишилося всього 15% активів банківської системи, в той час як у банків з іноземним капіталом цей показник становить більш ніж 30%.
Близько 90 банків виведено з ринку. Втрати бізнесу, населення, держави, місцевих органів влади оцінюються в 300 мільярдів гривень. Борги неплатоспроможних банків перед НБУ становили 52 млрд гривень. Втратили роботу близько 110 тис. банківських працівників.
Неефективні дії регулятора призвели до того, що рівень власного капіталу банківської системи за останні три роки знизився до 124 млрд грн, або на 56%. А ось капітал НБУ за той самий період зріс на 250%, становивши 195 млрд грн.
Кількість вкладників, які вимушені забирати депозити через Фонд гарантування, становить понад 1,6 млн осіб, через Фонд гарантування вкладів вже виплачено 80 млрд грн, переважно за рахунок державних коштів.
За результатами міжнародної рейтингової оцінки, проведеної наприкінці минулого року, українська банківська система була визнана однією з найбільш нестійких у світі.
Зважаючи на жалюгідний стан банківської системи, можна зробити висновок, що НБУ не впорався із завданням стабілізації банківської системи, забезпечення її надійності і зростання рівня довіри до банків.
Ставки високі
Фактично банки припинили ефективно виконувати свої головні функції: надійне зберігання депозитів і забезпечення позикового капіталу для економіки.
Зараз кредитування реального сектора економіки фактично заморожене. Для банків створені такі умови, що їм вигідніше купувати депозитні сертифікати НБУ і ОВДП і працювати на міжбанку, ніж видавати позики підприємствам.
На думку представника комітету ВРУ з питань фінансової політики та банківської діяльності Павла Різаненка, дії Нацбанку не призвели до позитивних зрушень у розвитку економіки.
Високі ставки рефінансування, встановлені Національним банком, не дають можливості бізнесу залучати кредити під низький відсоток.
Регулятор так і не створив умови для зниження банківських відсотків за позиками, а підприємствам невигідно брати кредити під 20% і вище.
Для порівняння, у Польщі процентні ставки перебувають на рівні 1,5 – 2%, що дозволяє забезпечувати зростання ВВП на рівні 5% на рік.
Комерційним банкам зараз вигідніше купувати державні зобов’язання, ніж працювати з реальним сектором економіки.
Девальвація та інфляція
В 2014-2016 роках країна пережила шок від дворазового зростання цін і зниження курсу гривні в 2,4 рази. Рівень споживчої інфляції за останні роки склав 80%, промислової – 100%.
Таким чином, населення і бізнес автоматично стали в кілька разів біднішими, купівельна спроможність знизилася, оскільки доходи переважно прив’язуються до гривні, а ціни коригуються на зростання інфляції, спровокованої різкою девальвацією національної валюти.
За словами Валерії Гонтаревої, стабільний курс гривні мав стримуючий вплив на розвиток економіки.
«Бажання політиків утримати курс за будь-яку ціну стримувало розвиток економіки. Зараз помірні коливання курсу вже не провокують паніку. Зараз Нацбанк фіксується не на валютному курсі, а на цінах», – стверджує вона.
Результати відчули на собі не лише пересічні українці, але і велика частина бізнесу.
За останні чотири роки економіка України в доларовому еквіваленті знизилася з 183,3 до 86,8 млрд дол., або на 112%. Або більш ніж у 2 рази. Для того, щоб ВВП досяг докризових показників, знадобиться не менше 10 років сталого економічного зростання.
Однією з причин знецінення гривні була потужна емісія додаткових грошей. Можливо, в ситуації наростаючої кризи і воєнних дій і була необхідність включити друкарський верстат.
Але виключно для фінансування оборонних програм і структурної перебудови економіки, а не витрачати гроші на державних монополістів і докапіталізувати держбанки.
В тій ситуації втримувати курс гривні не було ні сенсу, ні можливостей.
Гривня в 2014 році була приречена на девальвацію. Але при цьому мав бути чіткий план з м’якого і безболісного зниження курсу до обґрунтованого рівня. В реальності відбувся безконтрольний обвал національної валюти.
При цьому з країни виводилися капітали на мільярди доларів, активно видавалося рефінансування банкам, в тому числі і з російським капіталом. Велика частина рефінансу пішла на валютний ринок, що ще більше посилило девальвацію гривні.
Мрії про світле майбутнє…
Дуже хочеться, щоб після зміни керівництва Національний банк все ж отримав незалежний статус. Важливо, щоб керівника центрального банку обирали не за партійними квотами або за принципом особистої відданості, а на підставі професійних якостей. Правління має складатися з професіоналів, які можуть забезпечити роботу центробанку як ефективного провідника грошово-кредитної політики.
Потрібно, щоб у НБУ з’явилася довгострокова стратегія за всіма напрямками: монетарним, валютним, регулятивним. У цій стратегії важливо вказати чіткі фінансові параметри, яких Нацбанк хоче досягати, в тому числі у сфері курсової політики. Це необхідно для того, щоб всі учасники ринку розуміли, в якому напрямку рухається регулятор.
Було б непогано, якби на чолі центрального банку став монетарщик з великим науковим і практичним досвідом роботи в цій сфері. Технократ, незалежний від партій і політичних інтересів.
Якщо реформування Нацбанку не відбудеться, істотно в роботі Нацбанку нічого не зміниться. Він продовжить працювати в режимі ручного управління, реагуючи на поточні події, а не формуючи їх.
Олександр Єжель
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
