3184
Україна зможе добре заробити на світовому літієвому бумі
— Казна та Політика
Конгресс США почав комітетські слухання нового законопроекту про стратегічні матеріали промисловості (Metals Act), які повинні завершиться голосуванням вже 17 квітня. Але навіть на моменті парламентських дебатів світові ціни на деякі метали злітали вгору.
Ринок готується до нової політики Штатів в металургії сировини для електроніки та оборонної промисловості. Якщо це дійсно відбудеться, виграють майже всі країни з великими родовищами рідкісних металів і рідкоземельного сировини, за винятком хіба що КНР і РФ. Співпрацю з цими країнами США заморозить.
Рідкісноземельний зашморг
Напередодні перемоги Дональда Трампа на виборах, виконавчий директор близької до республіканців телекомпанії Fox News Джон Муді заявив про те, що Китай в будь-який момент може перекрити канал надходження критичного імпорту, накинувши на США «рідкісноземельний зашморг». Після закріплення при владі у Вашингтоні, прихильники жорсткої торговельної політики підхопили цю тезу і заклали її в основу Metals Act, абревіатура якого розшифровується в законопроекті як Materials Essential to American Leadership and Security.
Законопроект передбачає створення Інвестиційного фонду стратегічних матеріалів за рахунок коштів Міноборони США в обсязі 1% від вартості програм з розробки новітніх авіаційних і ракетних озброєнь. Кошти фонду підуть на виділення безвідсоткових позик строком до 5 років американським компаніям, які займаються розробкою технологій, пов’язаних зі стратегічними та критичними матеріалами, а також на субсидування оборонних програм, в рамках яких підприємствами військово-промислового комплексу будуть закуповуватися вироблені всередині країни стратегічні і критичні матеріали.
Законопроект пропонує зобов’язати підприємства оборонної промисловості США закуповувати тільки рідкісноземельні матеріали внутрішнього виробництва. В розділі 6 цього документа йдеться про пряму заборону інвестицій в рідкоземельні активи на території США, якщо ці інвестицій хоча б частково надходять з КНР і РФ.
Цією різкою забороною республіканці американського Конгресу намагаються розпалити відоме взаємне несприйняття між Трампом і подружжям Клінтонів. Під час правління останній і термінів адміністрації Барака Обами, кілька американських корпорацій закрили свої виробництва рідкісних металів в США, і перенесли потужності в КНР.
Найбільший американський виробник Molycorp Inc., який володів заводом в Естонії, продав частину акцій китайцям, а після цього, в 2015 році оголосив про банкрутство. В результаті цих процесів, КНР спочатку отримала від США складні технології обробки рідкісних металів та рідкісноземельних елементів, а потім, — влаштувала демпінг зі своїм дешевим сировиною, добившись падіння цін і рентабельності більшості родовищ в США. Американська преса припускає, що паралельно з прийняттям Metals Act, Комітет по закордонним інвестиціям, CFIUS, оскаржить покупку китайцями американських активів.
Заповітний список
Ситуація, яка склалася в постачанні економіки США стратегічними матеріалами, позначається американською пресою як критична. Власних запасів більшості з видів такої сировини Штатам не вистачає. Після прийняття обмежувального закону, нова політика неминуче призведе до зростання інвестицій в розробку зарубіжних родовищ, напівфабрикати яких почнуть надходити на американські заводи.
Фаворитами такої майбутньої експансії вважаються Австралія і латинська Америка. Яке місце в цих планах зможуть зайняти родовища України, зважаючи сумнівні перепродажі деяких проектів і іноді навіть їх відверту «токсичність» — тепер це дуже велике питання.
У звіті з критичного імпорту Геологічної служби США (USGC) список критичних видів сировини, потреби в яких забезпечуються тільки за рахунок імпорту, був розширений до 20 товарних позицій. З них наявні в України гірські запаси охоплюють 11. Наприклад, вперше в американській історії в цей перелік внесли марганцеву руду, яка в достатку є в надрах.
Більшість у списку USGC-2016 складають мінерали торій, ітрій, цезій, графіт, скандій, стронцій, миш’як, ніобій, слюда, кристалічний кварц і плавиковий шпат, за покладами яких наша країна входить до найбільших у світі.
Інші позиції американського критичного списку виробляються Україною в невеликих кількостях, як, наприклад, ванадій і отримуваний при виробництві алюмінію галій. Крім них, у критичному імпорті США названі азбест, індій, рубідій і талій.
Як зазначалося у звіті USGC, в структурі імпорту в Штати перерахованих готових продуктів лідирував Китай, на який припало 72% ввезення. Решту займали Естонія (7%), Франція (5%), Японія (5%) і інші країни (11%), які імпортують руду і концентрати переважно з КНР.
Літій кращій за нафту
Для України радикальний поворот американців теж багато що значить. Наші приватні власники ліцензій на розробку до останнього часу розраховували вигідно перепродати родовища тим же китайцям. У руслі прийдешніх змін американської політики такі перспективи можуть, як мінімум, віддалитися.
На слуху зараз чотири великі українські проекти. Це план будівництва за $250 млн. Новополтавского ГЗК на родовищі апатит-берилієвої руди в Запорізькій області, аналогічний за вартістю проект освоєння Полохівського родовища руд з вмістом літію в Кіровградській області, це також проект освоєння Пержанського родовища берилію в Житомирській області. Замикає список проект розробки родовища барію в Закарпатті. Цей мінерал використовується для отримання металевого літію, а його оксиди використовуються українськими АЕС як сповільнювач ядерних реакцій.
Ці проекти спочатку вважалися досить хиткими, а нинішній американський поворот може ще більше їх підкосити. У 2010 – 2014 роках власниками спецдозволів на розробку трьох з чотирьох названих вище родовищ були близькі до тодішньої влади українські політики, зокрема, Юрій Іванющенко, члени сім’ї екс-прем’єра Миколи Азарова та ін.
Вони розраховували залучити Пекін до розробки стратегічних матеріалів, щоб використовувати таку перепродаж для зовнішньополітичних торгів з Москвою. Справа в тому, що РФ відчуває дефіцит ряду рідкісних металів, а працюючих родовищ того ж літію не має взагалі.
Після 2014 року українська громадськість очікувала конфіскації майна і ліцензій у колишніх високопоставлених чиновників, але такі сподівання не виправдалися.
Замість судового арешту або конфіскації, активи екс-політиків перекочували до представників нової української влади, зокрема, у бізнес-оточення глави МВС Арсена Авакова. Не поміняв власників тільки проект освоєння боратів на Закарпатті, який залишився в руках австрійської компанії, пов’язаної з Миколою Мартиненком.
Потрібно попрацювати
Україна могла б отримати користь від прогнозованого загострення відносин між США і Китаєм, прийнявши відповідні держпрограми і посиливши контроль за розробкою раніше проданих у приватні руки родовищ. Адже ніхто не виключає, що ці гірські запаси зможуть стати об’єктом ворожого поглинання заради того, щоб стримувати видобуток і домагатися умисного розігріву світових цін на найбільш дорогі метали.
Один з таких металів віднедавна називають «білою нафтою». Це літій, який через попит на електромобілі і акумулятори подорожчав за останні роки в 5 разів. Але навіть такий ажіотаж не змусив інвесторів українського Полохівського родовища побудувати ГЗК, щоб почати розробку більш ніж 300 тис. тонн запасів, які можна порівняти з провідними родовищами Бразилії чи Канади. Не до кінця розвідані і два інших українських родовища літієвих мінералів. Вони розташовані на Надєждинському рудному полі, яке просто числиться в категорії відкритих. Грошей для уточнення запасів немає.
Цілком імовірно, що посилення політики США на ринках «матеріалів XXI століття» рано чи пізно змусить українську владу взятися за розробку галузевих програм хоча б в надії на те, щоб нова влада Вашингтона не запідозрила Київ в інтригах з Пекіном чи Москвою.
Але слід врахувати, що в Україні ініціативи в сфері металургії рідкісних і стратегічних матеріалів ніколи не проходили гладко. Наприклад, ініційована урядом Юлії Тимошенко ще у 2006-2007 роках програма створення концерну «Рідмет» була повністю відкинута наступним урядом.
Не краща ситуація склалася і зі створеною пізніше державною «Об’єднаною Гірничо-Хімічною Компанією, ОГХК». Їй відійшли державні активи з видобутку руд титану, цирконію та гафнію, які раніше перебували в оренді у компаній українського олігарха Дмитра Фірташа. ОГХК могла б ініціювати галузеві програми і залучати інвестиції, але до 2015 року вона занурилася в пучину антикорупційного стресу в рамках розслідування справ вже іншого українського магната, Миколи Мартиненка.
Є підозри, що наші політики навмисне не допускали реалізації державних програм у сфері стратегічних матеріалів для електронного машинобудування та ОПК, сподіваючись, що «непотрібність» гірських запасів дозволить заробляти, перепродуючи ліцензії розробки родовищ на Далекий Схід.
Але запаси низки українських родовищ рідкісних металів та земель занадто великі для того, щоб залишатися непомітними на тлі американо-китайських змагань, що починаються в цій галузі. А надії на їх тихий перепродаж або заморожування видобутку тануть з кожним днем.
Іван Петров
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
