1072
"Борг Януковича": чому поразка України - піррова перемога Росії
— Казна та Політика
І без того невисокі шанси України виграти процес у Високому суді Лондона щодо “боргу Януковича” на цьому тижні стали зовсім примарними. Суд зняв з Росії звинувачення в тиску на екс-президента Віктора Януковича у питанні видачі кредиту в 2013 році. Ціна питання – $3 млрд. Більше того, лондонський арбітраж схвалив прискорений розгляд позову РФ, на чому, власне, і наполягала Москва.
Єдиний позитивний момент – суд дозволив Україні подати апеляцію. Проте ймовірність того, що Києву вдасться оскаржити рішення арбітражу, мала. Так що ж чекає Україну?
Час грає на Україну
Українська стратегія захисту стояла на двох головних китах: примус Януковича і аргументи, пов’язані з війною і економічним збитком. Через рішення арбітражу “посипалася” оборона на обох напрямках. Міністр фінансів Олександр Данилюк заявив, що суд не врахував “об’єктивні факти економічної і воєнної агресії проти України та її народу, які Росія без перерви здійснює з 2014 року”. Суд схвалив прискорений розгляд позову, а це означає, що подальший процес буде стосуватися лише фінансової площині, а тут у Києва не найсильніші позиції.
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман підкреслив, що Україна буде оскаржувати вердикт суду. Апеляційний процес, швидше за все, триватиме близько року, можливо, навіть довше. Не кажучи вже про те, що арбітражне рішення набагато складніше оскаржити, ніж рішення державного суду. Якщо українські юристи не створять дива і не нададуть суду нові вагомі докази, Київ знову очікує програш.
Тим не менш, подання апеляції – єдино вірна стратегія на даний момент. У цій справі час грає на Україну. Києву вигідно максимально затягнути процес, щоб в міру можливостей захиститися від наслідків негативного вердикту і ускладнити майбутнє виконання рішення у певних юрисдикціях.
Платити чи не платити?
Вічно тягнути час, безумовно, не вийде. Якщо Києву не вдасться переконати суд взяти до уваги аргументи, пов’язані з порушенням Росією міжнародного права і завданням нею економічного збитку Україні, остаточний вердикт буде зовсім не райдужним. Тоді Києву доведеться вирішити: платити чи не платити?
3 млрд – сума не маленька. Вилучення цих коштів з економіки спричинить негативні процеси, масштаби яких сьогодні передбачити вкрай складно. В реструктуризації ж на прийнятних для Києва умовах Москва не зацікавлена, що показали переговори літа-осені 2015 року. Паралельно Україні треба розплачуватися і з західними кредиторами. Та й давати гроші агресору, як-ніяк, – моветон.
Якщо Київ не стане платити, Росія напевно спробує відібрати українські активи за кордоном. Щоправда, Москва зіткнеться із низкою складнощів. Найголовніше – ще рік тому активи були захищені державним імунітетом. Тобто для того, щоб виконати рішення іноземного суду на території іншої держави, необхідне процедурне визнання такого рішення, яке може затягнутися на роки. У цьому випадку бюрократія на боці України.
Отже, дефолт?
Так, дефолту за суверенним боргом буде мати свої наслідки. Він не залишиться непоміченим інвесторами і кредиторами. Хоча відмова віддавати України “борг Януковича” буде сприйнята почасти і як політична позиція. А на відміну від суду, Захід буде враховувати і контекст ситуації – російську агресію.
Раніше основні побоювання щодо дефолту через “борг Януковича” були пов’язані з тим, що Міжнародний валютний фонд не кредитував країни, які не обслуговують суверенні борги. У грудні позаминулого року МВФ визнав український борг саме таким, однак тут же дозволив собі фінансувати держави з простроченою суверенною заборгованістю. Незважаючи на постійні затримки траншів, сам факт співпраці з фондом потрібен Києву як сигнал для інших кредиторів та інвесторів. Щоправда, Росія вимагала у МВФ ввести в програму допомоги Україні пункт про обов’язкове погашення “боргу Януковича”, однак поки що заклики Москви залишилися не почутими.
Аліна Купцова
За матеріалами: Обозреватель
Поділитися новиною
