Що очікує бізнес-імперію Ахметова — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Що очікує бізнес-імперію Ахметова

Фондовий ринок
9363
Вичікувальна позиція «і вашим, і нашим», яку демонструє найбільший український бізнесмен Рінат Ахметов усі останні роки війни на Донбасі, була для його багатогалузевої фінансово-промислової групи «Систем Кепітал Менеджмент» справжньою стратегією виживання.
Після старту процесу «націоналізації» підприємств СКМ на неконтрольованій Україною частині Донеччини та Луганщини стала зрозуміла вся хибність такого підходу. А заяви постфактум про те, що «будь-який тиск не змусить нас змінити юрисдикцію своїх активів», є явно запізнілими.
Тим паче що особливого вибору у Ахметова, по суті, немає – основна маса його промислових активів перебуває аж ніяк не в «ДНР» і «ЛНР». Причому вони, ці активи, давно перебувають у системній кризі і також представляють інтерес для конкуруючих бізнес-гравців.
Що «віджали» у СКМ
Безсумнівно, від оголошеної самопроголошеною “владою” окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) «націоналізації» найбільш постраждали саме підприємства СКМ, що знаходяться там, які хоч якось продовжували функціонувати на території ОРДЛО. Головний удар був нанесений відразу по двом стовпам ахметівської ФПГ – гірничо-металургійному холдингу «Метінвест» і енергетичній компанії ДТЕК.
І тут справа не стільки в негативних наслідках від експропріації бойовиками для самих «віджатих» промислових об’єктів. Вони в тому ж «Метінвесті» оцінюються як незначні, більше того, за 2014 – 2016 роки ці активи холдингу принесли йому лише збитки в розмірі $214 млн.
Йдеться про остаточний розрив важливих для всього бізнесу Ахметова технологічних ланцюжків. Наприклад, під великим питанням тепер стоять поставки з окупованого Донбасу через лінію фронту коксівного вугілля на коксохімічні заводи, а ті, в свою чергу, недопоставлять необхідну сировину на металургійні комбінати «Метінвесту». Те ж саме відноситься і до вугілля антрацитної групи, яке не отримають теплоелектостанціі ДТЕК, а це вже загрожує всім споживачам електроенергії, включаючи простих українців.

Для перегляду зображення в збільшеному масштабі натисніть на нього
У тій же «ДНР», крім Харцизького трубного і Єнакіївського металургійного заводів, що входять в «Метінвест», і шахти «Комсомолець Донбасу», Зуївської ТЕС і частини електромереж «Донецькобленерго», які належать ДТЕК, в докладному списку на «націоналізацію» фігурують всі без винятку тамтешні ахметівскі об’єкти. У ньому, серед іншого, присутні Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат, місцеві відділення «Укртелекому» і банку ПУМБ, готелі «Донбас Палас» і «Park Inn by Radisson», бізнес-центр «Пушкінський» та інші активи, що належать СКМ. Ну а символом терористичного «віджиму» стала вся інфраструктура футбольного клубу «Шахтар», включаючи всесвітньо відомий стадіон «Донбас Арена».
Що ж стосується «ЛНР», то тут втрати для бізнесу Ахметова хоч і не такі символічні, але більш ніж вагомі. Це «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит», які до останнього часу досить стабільно видобували саме вугілля антрацитної групи, а також «Краснодонвугілля» – компанія, що займає друге місце в Україні з видобутку коксівного вугілля. Тепер, щоб ліквідувати дефіцит цієї сировини для коксових батарей, «Метінвесту» доведеться або збільшити поставки зі своїх американських шахт United Coal Company, що помітно собі дорожче. Або швидко налагодити імпорт коксівного вугілля чи безпосередньо коксу з Росії, де постачальники вже підняли ціну на свою продукцію до рівня, що перевищує собівартість виплавки чавуну, наприклад, на тій же маріупольській «Азовсталі».
Політекономічне виснаження
На свіжі новини з окупованого Донбасу одними з перших відреагували світові ділові кола. Вже 3 березня Ахметов вибув зі списку ТОП-500 найбагатших людей світу, щодня оновлюваного агентством Bloomberg за результатами торгового дня на Нью-Йоркській біржі. І це при тому, що ще за два дні до того він продовжував залишатися в цьому рейтингу мільярдерів, займаючи там 483-ю позицію з оцінкою статків у $3,66 млрд.
Втім, різкий спад в багатстві українського олігарха став фіксуватися вже досить давно. Колись той же Bloomberg оцінював ахметівський гаманець в більш ніж $20 млрд., що дозволяло власнику СКМ постійно входити в ТОП-100 світових товстосумів. Вже восени 2014 року Ахметов залишив першу сотню мільярдерів, і ось тепер чергове знакове світове визнання того невблаганного факту, що в житті найбільшої бізнес-групи України і її господаря настала безпросвітна «чорна смуга». Паралельно ж міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings ще рік тому знизило рейтинг ДТЕК до рівня «обмежений дефолт». А інший стовп СКМ – «Метінвест» – зіткнувся з дефолтом ще навесні 2015-го, і тепер топ-менеджери компанії рапортують хіба-що про успіхи в просуванні схеми реструктуризації фінансової заборгованості холдингу.

Для перегляду зображення в збільшеному масштабі натисніть на нього
З іншого боку, бізнес-імперія Ахметова останні роки постійно відбивається від атак з боку колег з українського олігархічного цеху, де першу скрипку грає давній конкурент Ігор Коломойський.
Його компанія, до речі, вже судилася з ДТЕК про визнання незаконною приватизацію цією ахметівською структурою у 2011 році 45% акцій енергогенеруючої компанії «Західенерго» (до її складу входять три ТЕС – Бурштинська, Добротвірська і Ладижинська). Поки, щоправда, безрезультатно, але, як кажуть, ще не вечір.
У будь-який момент може відродитися юридична війна Коломойського з Ахметовим і з приводу «Дніпроенерго» (також три ТЕС – Запорізька, Криворізька і Придніпровська). Таким чином, нинішній хвалений контроль ДТЕК над 76% теплової генерації країни в один момент може виявитися справжньою фікцією.
Аналогічно і у флагманських позиціях «Метінвесту», які на сьогоднішній день він дійсно займає у всій металургійній галузі України. Ні для кого не секрет, що основою у формуванні цього холдингу були гірничо-збагачувальні комбінати Кривого Рогу, які постачають залізорудну сировину на меткомбінати. Так от вже згадуваний Коломойський неодноразово пропонував переглянути приватизацію активів державного об’єднання «Укррудпром», що відбулася ще за президентства Леоніда Кучми. «Я б повертав це (акції підприємств« Укррудпрому ») за допомогою націоналізації і експропріації – окремого закону про націоналізацію», – заявляв Коломойський ще в березні 2015-го. Поки процес в цьому напрямку також фактично заморожений, але ситуація може змінитися буквально раптово.
Між іншим, далеко не факт, що цим «планом Коломойського» скористається сам дніпровський олігарх – його цілком можуть «обійти на повороті» інші бізнес-конкуренти, більш наближені до нинішньої української влади. Тим більше що суто політичний вплив Ахметова зараз в ще більш жалюгідному стані, ніж економічний. Все, що є в активі – це половина парламентської фракції «Опозиційний блок», яка ні на що не впливає, та мери в Запоріжжі, Кривому Розі та Маріуполі, на яких легко можуть знайти управу силові органи. Тому зайвий раз «бунтувати» ніхто з них не стане, та й сама кон’юнктура для «бунту» зараз далека від сприятливої. Навіть в головній новій вотчині – Запоріжжі – Ахметову так і не вдалося повністю запустити звичний «Донбас-стайл».
За матеріалами:
Коментарі
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас