393
Продовження життя. Що дасть Україні перехід на трирічне бюджетування
— Казна та Політика
8 лютого Кабмін ухвалив “Стратегію управління державними фінансами на 2017-2021 роки”. Один із ключових планів уряду — перехід на трирічну систему планування держбюджету. Прийнятий восени бюджет на наступний рік стане лише допоміжним документом. На думку заступника директора Центру економічної стратегії Марії Репко, переходячи до середньострокового планування бюджету, країна зараз робить те, що необхідно було зробити ще багато років тому.
Всі 25 років незалежності Україна планувала свої витрати лише на рік вперед. Державний бюджет в кращому випадку поспішно приймався в останні дні року, що минає, і нерідко верстався з урахуванням несподіваних для бізнесу та громадян щодо податкових нововведень. Бувало, що країна входила в новий рік і зовсім без затвердженого бюджету або новий уряд радикально перекроював головний кошторис країни, що дістався у спадок від попередників.
Це створювало серйозні проблеми. Будівництво шкіл, ремонти доріг, держзакупівлі вакцин і підручників, фінансування освітніх програм і багато чого іншого можна було спланувати лише до кінця поточного року. А якщо за рік з необ’єктивних причин не вдавалося втілити задумане, гроші поверталися на рахунки Держказначейства і процедуру виділення коштів доводилося починати з нуля. Між тим будівництво тієї ж школи, від отримання дозволу на будівництво до введення об’єкта в експлуатацію, триває 17-20 місяців. Масштабні інфраструктурні проекти вимагають фінансування ще протягом більш тривалого періоду.
Чому все так погано?
“Розпорядники бюджетних коштів через тривалість проектних і закупівельних процедур часто не встигають до кінця року використати виділені з бюджету гроші або намагаються їх витратити будь-якими шляхами. При цьому як у розпорядників, так і у постачальників товарів, робіт або послуг немає гарантій, що в наступному році буде забезпечений необхідний обсяг бюджетного фінансування”, — розповідає про згубні наслідки такого підходу представник Асоціації міст України (АМУ). Для прикладу можна навести міст через Дніпро в Запоріжжі, який не можуть добудувати з 2004 року. На продовження проекту держбюджету на 2017 рік виділив 250 млн грн. Але ця сума навряд чи суттєво наблизить фінал будівництва — вартість проекту перевищує 6,5 млрд грн.
Від витрат бюджетної недалекоглядності страждають не тільки держоргани та їхні підрядники, але і підприємці. Один з неминучих наслідків щорічного прийняття бюджету — постійне внесення змін до Податкового кодексу. “Українське бізнес-середовище вкрай мінливе і непередбачуване, немає надійних прогнозів, на які можна покладатися. Багато інвесторів побоюються будувати довгострокові плани, що негативно позначається на обсязі залучених інвестицій”, — зазначає старший менеджер відділу консультаційних послуг з підвищення ефективності бізнесу компанії EY в Україні Максим Шкуренко.
Що тепер зміниться?
За словами Шкуренка, формування середньострокового плану навесні, окремо від осінньої роботи над “допоміжним” держбюджетом на рік, дозволить уряду і депутатам заздалегідь узгодити пріоритети, дати суспільству розуміння довгострокової перспективи та отримати зворотній зв’язок. Річні бюджети перетворяться лише на уточнення і деталізацію раніше затверджених показників. Це знизить напруження полеміки, підвищить прозорість і точність прийняття рішень: традиційних для кінця року публічних баталій і таємних інтриг у Верховній Раді стане значно менше. Крім того, трирічне планування помітно звузить можливості для протягування в бюджет “хотілок” окремих міністерств або парламентських лобістів.
Нова модель бюджетного планування дозволить запобігти і появі популістських починань, які для підтримки провладних партій не раз ініціювали напередодні виборів. “Такі проекти, як “Юліна” або “Вітіна” тисяча (компенсація вкладів Сбербанку СРСР при прем’єрстві Тимошенко і Януковича. — Фокус), відійдуть у минуле”, — вважає виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень “CASE Україна” Дмитро Боярчук.
У плюсі будуть і місцеві бюджети. “У результаті децентралізації, яку ініціював уряд, більшість місцевих бюджетів стали профіцитними. На їхніх рахунках накопичилося майже 16 млрд грн. Як правило, надлишкові кошти мерії не вкладають у розвиток міст, а розміщують в банках під відсотки”, — описує ситуацію на місцях ситуацію голова центру “Ейдос” Віктор Таран. За його словами, новий порядок бюджетування змусить кошти місцевих бюджетів працювати на інтереси громад. Місцеві ради змушувала накопичувати гроші на рахунках відсутність розуміння нових повноважень, які дає їм децентралізація. При трирічному плануванні вони будуть чітко розуміти, до чого готуватися, не побоюючись щорічних сюрпризів з Києва. Відповідно, зароблені гроші муніципалітети більш охоче вкладатимуть у будівництво доріг, шкіл і дитячих садків.
“Позитивний ефект ми побачимо майже в кожному секторі — в освіті, в адміністративних послугах, медицині, науці, будівництві доріг і модернізації аеропортів. Тобто в кожній сфері, яку зачіпає держава. Розпорядникам коштів тепер доведеться задуматися над важливими для суспільства цілями, необхідними для їх досягнення ресурсами і способами виміру результатів. Адже через те, що суспільні процеси мають більш тривалий цикл, при плануванні на рік довгостроковий ефект було неможливо побачити”, — підсумовує Марія Репко.
Втім, перехід на трирічні бюджети створює для економіки країни не тільки переваги, але і додаткові ризики. У їх числі слабка передбачуваність середньострокових показників інфляції, цін і тарифів, курсу гривні, зайнятості населення. Якщо спрогнозувати ці індикатори не вдасться, середньострокові плани не працюватимуть. “Розпорядники бюджетних коштів на місцевому рівні ще не повністю готові до моделі трирічного планування, і їм варто активно вчитися працювати в нових реаліях”, — пояснює Таран. Тому результати впливу бюджетного нововведення на життя країни українці відчують нескоро.
Марія Бабенко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
