336
Як ставляться в Німеччині до побічних заробітків депутатів
— Світ
Німецьким парламентаріям дозволені побічні заробітки. В деяких випадках це може призвести до конфлікту інтересів, вважають у Transparency International і пропонують кодекс поведінки.
Німецька секція антикорупційної організації Transparency International представила 9 грудня на прес-конференції в Берліні результати свого дослідження про побічні заробітки депутатів бундестагу.
Підробляти на стороні їм не заборонено. Transparency International, однак, вважає недостатніми чинні правила декларації додаткових доходів парламентаріїв. Проблема, зазначають експерти, не в їх розмірах, а в тому, що у деяких депутатів можуть виникнути конфлікти інтересів.
Депутати бундестагу – не мільйонери
В списку Transparency International є тільки два члени бундестагу з 10-м ступенем побічних доходів, тобто 250 або більше тисяч євро на рік. При цьому з 630 німецьких депутатів 164 взагалі отримують хоч щось, крім зарплати. А якщо отримують, то, як правило, це 2-4-й ступінь, тобто додаткові заробітки від семи до 30 тисяч євро на рік.
Саме ці 164 персони і опинилися в полі підвищеної уваги Transparency International. Проаналізувавши рід їхніх занять на стороні і парламентську спеціалізацію, експерти залишили у списку 105 депутатів, які, на їхню думку, потенційно можуть виявитися в ситуації конфлікту інтересів.
Совість і комерція
Такий конфлікт може виникнути, якщо парламентська і позапарламентська спеціалізація депутата збігається. Голова німецької секції Transparency International Едда Мюллер (Edda Müller) розповіла, що зайнятися цією темою її спонукала нещодавня історія з представником фракції ХДС/ХСС Флоріаном Ханом (Florian Hahn).
Хан – член парламентської комісії з питань оборони. Він брав участь у підготовці рішення про багатомільйонне замовлення міністерства оборони для консалтингової фірми IABG. “Бентежить в цій історії те, – сказала Едда Мюллер, – що депутат Хан є одночасно членом наглядової ради IABG, за що отримує додатковий дохід на рівні третього ступеня, тобто до 30 тисяч євро на рік”.
Дізнавшись про це, в Transparency International вирішили перевірити, одиничний це випадок, чи ні. Так і вийшли на 105 з 630 депутатів, які теоретично можуть керуватися у своїй парламентській діяльності не тільки, як це запропоновано, власною совістю, але й комерційними інтересами.
Прояснити ситуацію з депутатами бундестагу, паралельно займаються підприємницькою або консалтинговою діяльністю, легко. Важче з адвокатами, які користуються в Німеччині особливими правами і можуть не називати імен своїх клієнтів. Вихід Хартмут Боймер (Hartmut Bäumer) з Transparency International бачить у тому, щоб зобов’язати адвокатів з депутатськими мандатами оголошувати хоча б галузь, в якій працює його клієнт. Інакше, пояснив Боймер, можуть піти пересуди, якщо з’ясується, що, наприклад, обраний в бундестаг юридичний консультант концерну Volkswagen брав участь у написанні законопроекту, що стосується автопрому.
Transparency International вимагає доповнити чинні для депутатів бундестагу правила спеціальним кодексом поведінки на випадок потенційного конфлікту інтересів. Суть зводиться до того, щоб депутат у кожному конкретному випадку, причому, ще до початку обговорення, наприклад, у парламентській комісії якоїсь особливо близької його комерційним обов’язкам темі заявляв про можливий конфлікт інтересів, не брав участі в дебатах і в процедурі голосування.
Де довіряють депутатам, а де ні
Своїм дослідженням Transparency International зовсім не намагається викрити німецьких парламентарів у корупції або змішанні інтересів. Зовсім навпаки – підвищити довіру до них виборців.
“Довіра громадян до роботи обраних ними депутатів – це основна передумова демократії, – заявила Едда Мюллер. – Ослаблення такої довіри є загрозою для демократії”.
У міжнародному порівнянні Німеччина в цьому відношенні виглядає досить пристойно. Згідно з опитуванням, яке проводили експерти Transparency International в різних країнах світу, тільки 6 відсотків німців вважають депутатів бундестагу корумпованими. У Молдові таких 76 відсотків, в Україні – 64, у Киргизії – 50. У Росії опитування на цю тему навіть не проводилося.
Микита Жолквер
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
