306
5 фактів про відносини Москви і Мінська у сфері енергетики
— Енергетика
Білорусь повідомила Росії про плани підвищити з 2017 року тарифи на транзит нафти по своїй території на 20,5%. Що далі буде і чим завершувалися такі спори раніше? DW зібрала факти.
З 1 січня 2017 року Білорусь оголосила, що планує в односторонньому порядку підняти тариф на транзит російської нафти по своїй території. Таким чином Мінськ намагається виторгувати для себе більш вигідні умови поставок газу з Росії і можливість не погашати вже накопичений борг за газ, вказують експерти. В історії енергетичних відносин двох країн вже не раз траплялися подібного роду конфлікти. Що передувало нинішній суперечці і чим вона може розв’язатися?
Фактор “Бєлтрансгазу”
Оператором газотранспортної системи (ГТС) Білорусі зараз є компанія “Газпром трансгаз Білорусь” (до квітня 2013 року – “Белтрансгаз”). “Газпром” давно намагався отримати спочатку частку в “Бєлтрансгазі” (тоді підприємство було державним, а потім і повний контроль. У 2002 році Мінськ і Москва домовилися створити на базі “Бєлтрансгазу” спільне з “Газпромом” підприємство. Натомість Білорусі пропонувався газ за внутрішньоросійськими цінами.
Проте Мінськ затягував переговори щодо “Бєлтрансгазу”, в результаті чого ціни на “блакитне паливо” для нього почали рости. У 2004 році це навіть призвело до різкого, але короткочасного припинення поставок російського газу в Європу через територію Білорусі.
На межі 2006-2007 років ситуація ледь не повторилася, однак буквально в останні години 31 грудня контракти на постачання і транзит все ж були підписані. А влітку 2007 року “Газпром” став власником 50% “Бєлтрансгазу”.
2010-2011 роки: пат і мат
Втім, газові конфлікти на цьому не припинилися. Заборгованість Білорусі за газ зростала, сягнувши до літа 2010 року, за підрахунками російської сторони, майже 200 млн доларів. Офіційний Мінськ заявив, що не згоден з наявністю боргу, і виставив у відповідь свій рахунок: “Газпрому” були пред’явлені претензії, що він нібито не доплатив за транзит в Європу ті ж 200 млн доларів.
У відповідь Москва прийняла рішення перекрити газ. Обмеження поставок досягало 60% від контрактного обсягу. В кінці червня Мінськ виплатив “Газпрому” борг і зажадав від нього аналогічного кроку. Будучи акціонером “Бєлтрансгазу”, “Газпром” зобов’язався через нього переводити кошти в так звані інноваційні фонди Білорусі.
Що залишилося за лаштунками переговорів, до кінця так і не прояснилося. Однак після врегулювання взаємних претензій у газових відносинах двох країн настало затишшя. У 2011 році президент Росії Володимир Путін оголосив про надання Білорусі знижки на газ. А в кінці 2011 року “Газпром” став власником залишилися 50% “Бєлтрансгазу”.
Українське підґрунтя
У сьогоднішньому конфлікті, на перший погляд, на авансцені не газ, а нафта: саме про збільшення тарифу на транзит нафти по своїй території каже Білорусь. Однак, як пояснив DW провідний аналітик Фонду національної енергетичної безпеки (ФНЕБ) Ігор Юшков, нафтове питання, що лежить на поверхні, насправді було вичерпане ще навесні 2016 року.
“Все почалося на початку року, коли “Транснефть” продавала нафтопродуктопровід, що проходить по території України. Щоб показати (покупцям. – Ред.) потрібність цієї труби, “Транснефти” був вигідний дефіцит палива а Україні, і тут головною перешкодою була Білорусь, яка з 2014 року різко наростила продаж дизпалива українцям”, – пригадує експерт.
За його словами, білоруським експортерам стало вигідніше переорієнтувати потоки з Європи на Україну, оскільки в останній різко зросли ціни на дизельне паливо як через збільшений в результаті військової кампанії попит, так і через помітне скорочення виробництва.
“Росія дала Білорусі сигнал відправляти більше нафтопродуктів у Європу, але Мінську це було невигідно. Запахло конфліктом, але питання виявилося вичерпаним, коли “Транснефть” закрила операцію з продажу труби”, – зазначає Юшков.
Газова суперечка-2016
Однак остаточно заспокоїтися ситуації завадило газове питання. Через низькі ціни на нафту, в прив’язці до яких формуються і ціни на газ, вартість тисячі кубометрів газу для Німеччини наблизилася до внутрішньоросійських значень. Посилаючись на підписану в 2011 році міжурядову угоду, Білорусь зажадала таких цін (за вирахуванням ще й експортного мита) і для себе. Коли Москва відмовилася, Мінськ проігнорував цей факт і став платити виходячи зі своїх міркувань про цінову справедливість. За зробленими “Газпромом” підрахунками, білоруський борг на жовтень склав 340 млн доларів.
В надії мотивувати білоруських колег дотримуватися фінансової дисципліни Москва вирішила скоротити постачання нафти в країну, оскільки завдяки цьому (виробництву нафтопродуктів та їх експорту) серйозно поповнюється бюджет Білорусі. У відповідь Мінськ заявив про те, що з жовтня на 50% підніме тарифи на транзит по своїй території російської нафти.
Конфлікт загрожував всерйоз розростися, однак, як і бувало раніше, його майже вдалося погасити на рівні перших осіб “Після спілкування з Лукашенком Путін вирішив піти на поступки. Умови були такі: Білорусь повинна розрахуватися до жовтня за старою ціною, далі до кінця року виставлялася фіксована ставка в районі 100 доларів за тисячу кубів газу. А з 2017 року Білорусь мала перейти на середньоросійську ціну: 4500 рублів за тисячу кубів з коефіцієнтом поправки”, – продовжує Юшков. Але і цей варіант Мінськ не влаштував, оскільки виплачувати борг там відмовилися.
Хочеш слухняного сусіда – плати
На думку експерта, той факт, що в останній версії вимог Білорусь знизила рівень погрози до 20,5-відсоткового підвищення тарифу на транзит, говорить про те, що сторони намітили шлях до зближення позицій: “Російська сторона наполягає на приблизно чотирипроцентній індексації. У підсумку, думаю, буде компроміс: приблизно на 10% вони підвищать тариф і при цьому повернуть борг не повністю”.
Нафтогазовий аналітик “Райффайзен банку” Андрій Поліщук вважає, що поступки з боку Москви неминучі: “Росії доведеться поступитися і фактично продовжити субсидіювати економіку Білорусі. Це нормально для країни, що підтримує слабших сателітів біля своїх кордонів. Це характерно для всього світу”.
За словами Поліщука, погашення боргу може відбуватися по-різному: “Питання в схемі: його або спишуть, чи перенесуть на майбутні платежі, або переведуть у статус держборгу, а потім забудуть, як це зазвичай буває. А щоб від цього не втратив “Газпром”, можливо, йому субсидують втрати через бюджет”.
Євлалія Самедова
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
