529
Переможців не садять, або Рейдерство як частина української бізнес-культури
— Кримінал
Специфіка української бізнес-культури здатна зіпсувати будь-які реформаторські наміри. Особливо якщо реформатори не враховують цю специфіку, яскравим доказом чого став новий ренесанс рейдерства в Україні. Питання: що тепер з цим робити і як боротися підприємцям?
Рейдерство існує з того часу, як у одного з’явилося благо, яке захотів інший. Рейдерство — це умовно нормальне явище в економічній природі, коли сильніший поглинає слабшого. Інша річ, що економічна природа в Україні та інших країнах різна. За кордоном рейдерство — це частина M&A, іменована просто недружнім поглинанням. Різниця в назвах не випадкова. В Україні використаний термін “рейдерство” як захоплення, оскільки в наших реаліях цей процес завжди має на увазі людей в масках та силове захоплення. Недружнє ж поглинання — результат зловживання правом, коли одна сторона виявляється далекогляднішою в рамках закону і використовує його на свою користь. Приклад недружнього поглинання — це масштабна скупка акцій і отримання контролю над підприємством. Виною всьому і різниця в бізнес-культурах. Звичне нам рейдерство — в інших країнах вже давно пройдений етап і сприймається як релікт.
Найсвіжіший приклад
Реєстраційна реформа стала подарунком як для тих, хто і так добре вмів віджимати підприємства, так і для тих, хто завжди хотів, але боявся. Після останніх змін в Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” тепер можна втратити своє підприємство за один день.
Як відомо, мета реформи спочатку була благородна — спростити порядок реєстрації юридичних осіб, скоротити корупцію і поліпшити місце України в рейтингах підприємницької привабливості. Але благими намірами виявилася вимощена дорога рейдерів. Це історія про те, як великі черги у державних реєстраторів призвели до параної опинитися без свого бізнесу практично в будь-який момент. У зоні ризику ті компанії, у яких сума податкового кредиту перевищує кілька мільйонів гривень. Також метою може бути заволодіння майном, крадіжка активів і багато іншого. Зараз страждають чотири компанії на день, близько мільйона доларів рейдери можуть заробляти на цьому щотижня.
Нагадаємо, що в результаті реформи було скасовано нотаріальну форму завірення низки документів, запроваджено принцип екстериторіальності, що дозволяє реєструвати зміни у вашій компанії з будь-якої точки України. Ніякого обґрунтування вибору конкретного регіону не потрібно. Якщо я перебуваю у Львові, але хочу володіти компанією в Києві, мені ніщо не заважає її зареєструвати зі Львова. Звучить дуже привабливо для перманентно зайнятого бізнесу. Однак не тільки для нього. Ви можете не тільки легко зареєструвати нове підприємство, але і забрати вподобане.
До введення принципу екстериторіальності система вибирала вам постійного vis-a-vis в особі конкретного державного реєстратора. У цього були як свої мінуси (не всі люди однаково приємні і професійні), так і плюси (можливість моніторингу змін у вашому підприємстві та сповіщення вас у разі спроб захоплення). Тепер біди можна чекати з будь-якого регіону, і зв’язок з реєстратором неможливий і безглуздий, оскільки ніхто не може моніторити всю Україну.
Державному реєстратору у цій схемі відведена роль робота, що перевіряє документ на предмет дотримання формальних критеріїв, без перевірки законності тих документів, що кладуться на стіл. Їх роботу можна порівняти з роботою слідчих суддів, які приймають рішення щодо конкретного процесуального моменту, не замислюючись і не вникаючи в матеріали і суть справи. Якщо документи оформлені правильно, він не має права відмовити в проведенні реєстрації або внесенні змін. При всій простоті цієї роботи від державних реєстраторів, як і раніше, потрібна юридична освіта й відповідне навчання.
Завдяки змінам вам тепер навіть не потрібно підробляти підпис. У державного реєстратора немає ні повноважень, ні можливості її перевірити, а нотаріальне завірення, як ми пам’ятаємо, скасовано. Канула в Лету необхідність у цінному навику підробки підпису, який раніше плекали у талановитих співробітників.
Також скасували обов’язковість надання державному реєстратору попередньої редакції статуту підприємства. Таким чином, у нього тепер немає навіть символічної можливості ознайомитися з ним на предмет виявлення будь-яких проблем. Якщо пам’ятаєте, раніше статут підприємства виглядав, як валіза бувалого мандрівника: на ньому стояли візи, відмітки про проведення реєстраційних дій. Сам статут у цьому разі досить красномовно говорив про долю компанії. Тепер власники компаній позбавлені цього паперового підтвердження їх власності.
Зміни в результаті реформи суттєво зменшили бюджет захвату компанії: якщо раніше потрібно було задіяти в схемі нотаріуса, який йшов на порушення закону, підроблюючи документи і засвідчуючи підписи і особистість фальшивих осіб, а значить, хотів гідних відступних, то тепер рейдеру доведеться витратитися лише на фізичну силу — молодиків у масках, які встановлять контроль над територією компанії, яка сподобалася. Як і будь-яка інша ніша, рейдерство стало професією для цілого ринку людей і структур. Аматорам там давно не місце.
Де тонко, там і рветься: зменшення бюджету рейдерського захвату збільшило попит на нього. Яскравими прикладами є спроби захопити Novus і “Олейну” (Bunge Україна). Обидва випадки цікаві тим, що відстояти свої інтереси компанії змогли, привертаючи увагу вищих ешелонів влади і послів відповідних країн.
Плюс класика жанру
Незважаючи на реформу, залишилися і любителі класики рейдерства: скупка заборгованості та встановлення контролю над підприємством через банкрутство, скуповування пакетів акцій, проблемне звільнення менеджменту. Якщо директор пішов погано, він стає потенційною загрозою для вас і ласим шматочком для рейдера. Якщо рейдер знайде достатньо аргументів для його мотивації, ви отримуєте троянського коня у вигляді директора, який відновився й нібито користується своїми повноваженнями, але на ділі є маріонеткою. Такі схеми обходяться дорожче і реалізуються довше. Простіше захопити і утримати.
Рейдерство має сформований завдяки ЗМІ образ — це люди в масках і з автоматами, які проникли на підприємство і встановили над ним контроль. Але за фізичною силою завжди стоять правильно оформлені документи. Спочатку змінюють директорів або засновників і лише потім дають дорогу фізичній силі. Адже для правильного оформлення тепер достатньо двох годин. Яскравий приклад — “Житомирські ласощі”.
Повноваження поліції в цьому випадку мізерні. Вона може реагувати лише на протиправні дії. У разі правильно організованого захвату все здійсниться задовго до її приїзду. Нові власники навіть можуть використовувати її приїзд і подати заяву про злочин стосовно себе з боку колишнього керівництва і співробітників. А оскільки всі зміни в керівництві компанії, як ми пам’ятаємо, внесені законно, то поліція правомірно відправить сторони розбиратися в суд.
Що робити?
Як же можна захиститися від захоплення вашого бізнесу? Необхідний комплексний підхід, а не напівзаходи. Настав час звернути увагу на те, як у вас в компанії організовані бюрократичні процедури, і, зокрема, посилити взаємний контроль посадових осіб (особливо якщо вона вже достатньо велика або швидко зростає). Для цього доведеться ускладнити ланцюжок підпису значущих договорів, ввести в неї більшу кількість ТОПів для того, щоб вчасно відреагувати на сумнівні операції; передбачити в договорах неможливість передачі вашого боргу третім особам; прописати в статуті порядок оформлення протоколів, в тому числі такий, що передбачає нотаріальне завірення; передбачити обов’язковість нотаріального посвідчення підписів засновників на статуті підприємства, зміни до статуту; запровадити щоденний моніторинг Єдиного державного реєстру та інші превентивні заходи.
Служба безпеки компанії повинна працювати ефективно, відслідковуючи й аналізуючи всі ризики. У компанії повинні бути розроблені інструкції для ключових осіб (директора, юриста тощо) на випадок, якщо атака відбулася: юристи пишуть скарги та/або залучають зовнішніх консультантів, служба безпеки повинна посилити фізичну охорону і не допустити чужинців на територію. Поки ви не допускаєте фізично на територію, у вас є час вирішувати проблему в правовому полі. Від швидкості реакції залежатиме збереження вашого бізнесу. Ці заходи не вбережуть вас на 100%, але захистять від неуважних і ледачих рейдерів. Ви повинні направити свою максимальну увагу на те, щоб вчасно дізнатися про те, що атака відбулася. Це ключовий момент. Тут вам допоможе співпраця з обслуговуючим банком.
Всі написані скарги та зібрані дані мають бути оперативно направлені в Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. В ідеалі комісія скасовує проведені реєстраційні дії і повертає status quo. Якщо ж ні, місце зустрічі змінити не можна — це суд.
Активна позиція в ЗМІ значно зміцнює юридичну. В інтересах рейдерів захопити владу швидко, тихо і без зайвого розголосу. В наших реаліях проблема не буде вирішуватися, поки в Facebook не напишуть лідери думок.
Важливо зробити висновки з цієї ситуації. Якщо ризик захоплення високий, пора згадати про такі способи захисту, як отримання забезпечувальних заходів щодо заборони на внесення змін у реєстраційні документи, застави корпоративних прав, диференціації компанії. Можна задуматися про притягнення в якості партнера “білого лицаря” — авторитетної особи чи компанії, яка виступить гласним і негласним гарантом вашої безпеки.
Зоною ризику можуть стати і сімейні зв’язки. Шлюбний контракт не перестає в наших широтах звучати, як лайка, що демонструє недалекоглядність бізнесу. В рамках розлучення і розділення майна можна отримати не тільки сервіз, але і корпоративні права. А далі можна поступити так само, як ділять однокімнатну квартиру: зробити умови проживання нестерпними, поселивши в неї дембелів. Бюджет в цьому випадку буде набагато нижче ринкового. Яскравим прикладом такого підходу, хоч і не заснованого на сімейних зв’язках, є історія “Привату” і “Олейни”. “Приват” купив малий пакет акцій “Олейни” і почав робити її життя нестерпним на законних підставах. Згодом цей маленький пакет акцій було викуплено за набагато більший бюджет.
У підмогу статті 206 Кримінального кодексу, покликаної захистити від протидії законній господарській діяльності, в 2014 р. була внесена стаття 206-2, в назві якої є синонім довгоочікуваного слова “рейдерство” — протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Однак через те, що вона виписана некоректно, стаття практично не працює. На сьогоднішній день є два вироки по ній. Про рейдерство ж ми чуємо щодня. Правоохоронні органи не реагують на рейдерство, поки протиправність заволодіння не буде доведена в господарському суді, оскільки не в компетенції правоохоронних органів встановлювати, чи було діяння і чи є воно протиправним в цьому випадку. Використання прогалин у законодавстві або правозастосуванні не обов’язково тягне за собою протиправність. Кількість вироків за цією статтею говорить про безкарність рейдерів в Україні.
Для зміни ситуації необхідно підвищувати рівень грамотності та відповідальності бізнесу. Юристів необхідно залучати на етапі створення і реєстрації. “Юриспруденція для чайників” і статути з Інтернету не приведуть ваш бізнес в рейтинги успішних компаній-довгожителів. На етапі створення бізнесу можна продумати таку структуру, яка стане “отруйною пігулкою” для рейдера. Якісно виписана стаття в Кримінальному кодексі дозволить правоохоронним органам втручатися у ситуацію, чого зараз вони позбавлені. Необхідна зміна судової практики з цих питань. Закони повинні прийматися якомога оперативніше, як реакція на зміни в житті. Тільки тоді вони працюють. Прийняття спеціального антирейдерського закону вже зачекалися.
Але жоден механізм не стане чарівною пігулкою для вашого бізнесу, як жодна няня не замінить батьків для вашої дитини. Якщо ви хочете успішно розвиватися в Україні, то доведеться постійно тримати руку на пульсі вашої компанії, знати її зони ризику і швидко приймати рішення.
Руслан Редька, Ксенія Проконова
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
