918
Електронне адміністрування ПДВ: геноцид бізнесу чи спосіб боротьби з "податковими ямами"?
— Казна та Політика
Серед експертів з питань податкової політики та народних депутатів вже два роки ведуться дускусії щодо ефективності системи електронного адміністрування — СЕА — ПДВ та системи депонування коштів на спецрахунках.
Частина експертів вважає, що запровадження такої системи надало можливість ефективно боротись з ухилянням від сплати ПДВ та інших податків, що призвело до зменшення оптимізації податків.
Інші експерти вважають, що система неефективна.
За різними оцінками експертів рівень тіньової економіки України за останні роки складає 40-45% від ВВП – це найвищий показник серед європейських країн.
Ключовими причинами такого рівня на нашу думку є дискреція (вибіркове застосування законодавства), концентрація у ДФС зайвих функцій, ускладнене адміністрування та невідшкодування ПДВ тощо.
Велика частина недоотриманих доходів до бюджету – це несплата ПДВ, ПДФО та ЄСВ, саме для ухиляння від цих податків і створюються схеми по оптимізації, які будуть детально описані в цій статті.
Податок на додану вартість сплачують звичайні споживачі, купуючи той чи інший товар або послугу, до ціни яких включено ПДВ, а безпосередній перерахунок до бюджету здійснюють підприємства, які мають статус платника ПДВ.
Особливістю ПДВ, як відомо, є те, що при його сплаті платник ПДВ, що реалізував продукцію, зменшує своє зобов’язання перед бюджетом на податковий кредит – суму всего ПДВ, якій він фактично сплатив, купуючи товари, сировину чи послуги.
Дана схема сплати ПДВ до бюджету є типовою для більшості країн світу, з якими Україна має торгівельні відносини, проте, мабуть, лише у нашій державі процес ухиляння від сплати цього податку, тобто фактично розкрадання податку, сплаченого споживачем, переріс у цілу індустрію з мільярдними оборотами, до якої в різні часи були залучені найрізноманітніші державні органи і в першу чергу – податківці.
Наприклад, лише за 2013 рік було недоотримано бюджетом України податку на додану вартість за різними оцінками на суму близько 50-70 млрд гривень.
“Схеми” з ПДВ з’явились майже одночасно із введенням самого податку на додану вартість. Ще нещодавно обсяг грошей, що проходили через них, був колосальним та сягав 6-9 мільярдів гривень в місяць лише у місті Києві.
Типові “схеми” виглядали наступним чином: створювалось спеціальне “схемне” підприємство, яке мало протекторат у представників державної влади.
Метою його діяльності було укладання фіктивних операцій з продажів різноманітних товарів або послуг, а по-суті – податкового кредиту, тієї суми, на яку контрагент такого підприємства мав право зменшити податкові зобов‘язання з ПДВ.
Так, якщо платник ПДВ мав бажання ухилитись від сплати податку, він звертався до таких підприємств за “послугою”, переводив їм кошти та отримував документи, які надавали право зменшити податкові зобов‘язання та готівкові кошти.
“Схемні” підприємства за свою послугу брали певний відсоток, який до приходу до влади Януковича складав приблизно 6-7%. Отримана готівка використовувалась для виплат заробітних плат у “конвертах”, що дозволяло додатково ухилятись від сплати ЄСВ та ПДФО. Обсяги заробітних плат у “конвертах” в Україні оцінюється від 200 млрд гривень на рік. Дана схема отримала назву “податкової ями”.
“Схемні” підприємства за свою послугу брали певний відсоток, який до приходу до влади Януковича складав приблизно 6-7%. Отримана готівка використовувалась для виплат заробітних плат у “конвертах”, що дозволяло додатково ухилятись від сплати ЄСВ та ПДФО. Обсяги заробітних плат у “конвертах” в Україні оцінюється від 200 млрд гривень на рік. Дана схема отримала назву “податкової ями”.
Звичайно, що існування таких “ям” було б неможливим без прямої участі представників податкових органів, які за певну винагороду “не помічали” схемних підприємств.
З приходом до влади Януковича всі схеми почали монополізуватись. В 2012-2014 роках почали функціонувати так звані “майданчики”, які здійснювали діяльність з масштабної торгівлі податковим кредитом.
Вартість їхніх послуг складала 11-13% (з отриманням готівки), з яких близіко 6% надходили до “Сім’ї”. На кілька років склалась неймовірна ситуація, коли вища посадова особа держави по суті очолила тінові схеми ПДВ.
Після Революції Гідності на тіньовому ринку оптимізаторів ПДВ спостерігалось тимчасове затишшя. Старі схеми зупинились, нові ще не почали працювати, схемщики перейшли в режим очікування. Це продовжувалось кілька місяців і наприкінці весни 2014 року почали з‘являтись нові дешеві схеми по оптимізації ПДВ, за тарифом нижче ніж 10%.
В той час було напрацьовано зміни до Податкового кодексу в частині адміністрування ПДВ – СЕА ПДВ та ПДВ-рахунки – та восени 2014 року зміни були прийняті Парламентом.
Цей крок на нашу думку став найрадикальнішою реформою сфері податкового адміністрування, прибравши можливість “малювання” податкового кредиту та припинивши функціонування так званих маргінальних податкових ям.
Ці зміни було проведено шляхом неймовірних зусиль прогресивно налаштованого експертного середовища та частини народних депутатів, проте не зважаючи на це вони все ж були далекими від досконалості.
В той же час введення ПДВ-рахунків призвело до ускладнення адміністрування та вимивання обігових коштів підприємств, ці недоліки частково було усунено змінами до системи функціонування СЕА ПДВ у 2015 році. Удосконалення системи електронного адміністрування ПДВ триває й досі.
Після введення спецрахунків доля “імпортних скруток”, про які буде написано пізніше, суттєво зросла та склала більшу частину ринку цих послуг, при цьому в аграрному секторі зберіглись та збільшили обсяги “схемы” з використанням спецрежиму ПДВ.
Річ у тім, що держава передбачила для сільгоспвиробників податкову пільгу. Фермерські підприємства – як і більшість інших – є платниками ПДВ, проте, у Податковому кодексі було передбачено для них можливість не сплачувати ПДВ безпосередньо до бюджету, а інвестувати у виробництво.
Такий режим дозволяє безболісно і без сплати додаткових податків декларувати нелегально вирощене зерно, як вирощене на власних або арендованих землях і таким чином легалізовувати його для відправки на експорт.
В даному випадку, держава втрачає не стільки сам ПДВ, його все одно довелося б відшкодувати, якби відповідне зерно вирощувалося легально, а інші податки, перш за все ПДФО та ЄСВ, які повинні сплачуватися як з орендної плати за паї, так і з зарплат працівників.
Зрозуміло, що ті, хто вирощує зерно в чорну ніяких податків при цьому не платять. Підприємства, котрі проводили через себе “чорне” зерно, починали декларувати невідані досі врожайність, іноді у 8-10 разів перевищували середньостатистичні показники.
З 1 січня 2016 року дані схеми втратили свою актуальність, через те, що, згідно зі змінами до Податкового кодексу, сільгоспвиробники могли використовувати на інвестиційні цілі не всю суму ПДВ, а лише певну частину.
Ще декілька місяців ринок податкових кредитів продовжував використовувати схеми з використанням “намальованих” врожаїв, відшкодовуючи податкові кредити через корумповані суди. У березні 2016 року такі схеми практично припинили свою діяльність.
Ще декілька місяців ринок податкових кредитів продовжував використовувати схеми з використанням “намальованих” врожаїв, відшкодовуючи податкові кредити через корумповані суди. У березні 2016 року такі схеми практично припинили свою діяльність.
В підсумку на цей час в арсеналі оптимізаторів залишився майже єдиний спосіб ухилення від сплати ПДВ, так звані “скручування”, що працюють за рахунок реалізації реально придбаного товару за чорний нал і подальшої пересортиці номенклатури офиційно придбаних та проданих товарів та послуг.
Почнемо з опису варіанту імпортної схеми, стисло опишемо суть. Під час ввезеня на митну територію України товарів ПДВ сплачується ще на митниці, що дає право імпортеру відняти сплачену на митниці суму податку з суми, котру він отримає в ціні товару, при його реалізації всередині країни. Іншими словами, імпортер при сплаті ПДВ на митниці отримує податковий кредит.
Як ми вже згадували – схема полягає у тому, що імпортер реалізує свій товар всередині країни без оформлення документів за готівковий розрахунок. Виходить, що хоча товару у нього фактично вже немає, на папері він продовжує числитися як не проданий.
Відповідно, не виникає і зобов’язань зі сплати ПДВ до бюджету і податковий кредит залишається невикористаним. Далі імпортер “передає” свій кредит іншим підприємствам, начебто продаючи інші товари або надаючи послуги, за які отримує від них безготівкові кошти, а їм повертає готівку за вирахуванням свого процента.
Скруткою таку схему називають тому, що за документами виходить, що один товар “скручується” в інший, адже формально за документами виходить, що імпортер-скрутчик привіз до України банани, а продав цвяхи, при цьому банани зникли.
Ця ж схема використовується і з товарами широкого вжитку, виробленими всередині країни, тільки місце митниці тут займає виробник таких товарів, котрий дійсно сплачує ПДВ до бюджету, а ось їх “скручування” здійснює посередник, що купує такі товари у виробника для їх дистрибуції і реалізації населенню.
Хоча ця схема й обмежена обсягом товарів широкого споживання, які реалізуються через ринки без оформлення будь-яких документів, все ж цей обсяг досить великий.
Ціна на такі “послуги” продовжує зростати і зараз становить близько 11-13% та складається з базової вартості “пересорту” (так ринок іменує п/к від імпортних ризнорідніх товарів: одяг, фрукти, електроніка, паливо тощо) – 6-7 , послуг “скрутки” – 2-3, послуг посередників – 0,5-1% та виведення різниці в “кеш”.
На думку авторів, дана тенденція зберігатиметься й надалі, беручи до уваги нові зміни до Податкового кодексу, що наразі готуються робочою групою з представників міністерства фінансів, народних депутатів та експертів.
Дані зміни передбачають введення додаткових реквізитів до податкової накладної – кодів УКТ ЗЕД для товарів і ДКПП для послуг, а також механізму блокування реєстрації сумнівних податкових накладних до отримання пояснень щодо джерела надходження товару – “скрутка” не може пояснити звідки у неї взялися цвяхи, якщо куплені були банани.
Це призведе до подальшого здорожчання послуг по оптимізації та, відповідно, зменшення попиту на ці послуги та збільшення надходжень до державного бюджету.
Введення СЕА ПДВ та ПДВ-рахунків суттєво звузило корупційні можливості податківців та можливості “оптимізаторів”, але необхідно здійснити ще багато кроків, щоб зробити функціонування схем з оптимізації ПДВ фактично неможливими.
Зокрема, це передача баз даних з ДФС до Міністерства фінансів, що призведе до неможливості ручного втручання з боку співробітників ДФС; виправлення помилок у формулі; створення єдиного реєстру на відшкодування ПДВ; створення автоматичних ризикоорієнтованих систем для виявлення “скруток” тощо.
Майже всі ці пропозиції погоджені та в цей час доопрацьовуються Міністерством фінансів, народними депутатами та експертами і невдовзі будуть зареєстровані у Парламенті.
Слід зазначити, що за роки функціонування ПДВ в Україні зародилась ціла ПДВ-економіка зі своїм ринком, попитом, пропозицією, курсом та бенефіціарами з центрального офісу ДФС.
За цей час в нашій країні було побудовано деформовану систему суспільних відносин, в якій робити погано – це добре; в якій державні органи влади замість того, щоб охороняти порядок, законність та справедливість самі підштовхують громадян чинити злочин, прикриваючи їх за відкати. І бюрократична машина чинить шалений опір будь-яким змінам, які титанічними зусиллями виборюють активісти та незаангажовані депутати.
Після Майдану багато хто очікував різких та радикальних змін саме в системі фіскальних органів як найбільш корумпованих в країні. Проте зміни закінчились лише на призначенні нового голови ДФС та деяких топ-працівників.
Насправді ж податківці продовжують бути ядром, без якого створення будь-яких схем з уникнення від оподаткування ПДВ є неможливим.
Більше того, саме фіскали на сьогодні є найбільшим гальмом необхідних для економіки країни економічних реформ, виборюючи собі право на незаконне збагачення за рахунок відкатів та хабарів.
Вважаємо, що напрацьовані робочою групою Міністерства фінансів, народними депутатами та експертами зміни до Податкового кодексу мають бути схвалені Урядом та прийняті Парламентом у 2016 році, фіскальна служба з наступного року має надавати виключно сервісні послуги.
Ми впевнені, що вже у 2017 року перші статистичні дані продемонструють результативність зусиль і всі зможуть побачити суттєві переваги української системи адміністрування ПДВ навіть перед кращими системами країн ЄС.
Гетман Олег, експерт групи Податкова та бюджетна реформа Реанімаційного пакету реформ
Янковський Павло, експерт групи Податкова та бюджетна реформа Реанімаційного пакету реформ
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
