Денис Сєдаков: Надмаленькі квартири і ставлення до них в Україні та світі — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Денис Сєдаков: Надмаленькі квартири і ставлення до них в Україні та світі

Нерухомість
2565
Останнім часом у Києві набирають популярності квартири дуже маленької площі – менше 20 кв. м. Зазвичай вони виглядають як студії, де кухня поєднана з кімнатою, а в маленькому санвузлі насилу вміщаються унітаз, умивальник і душ. Українці не балувані великою житлоплощею, але і для нас такі розміри здаються занадто маленькими, щоб можна було там комфортно існувати.
Проте саме такі квартири зараз користуються найбільшою популярністю. Чому? Відповідь очевидна – через низьку вартість. При тому що ціна за квадратний метр є середньою для київського ринку і коливається на рівні 1000-1200 у.о., кінцева ціна на житлоплощу рідко перевищує 500-600 тис. грн.
Цільову аудиторію такого житла можна розділити на кілька категорій. По-перше, це відносно багаті студенти, яким батьки купують їхню першу квартиру. По-друге – холостяки, які не обтяжені великою кількістю речей і не потребують великої кількості місця. Для них – це просто місце для ночівлі, а не дім. По-третє – молоді сім’ї, найчастіше без дітей, яким хочеться своє затишне родинне гніздечко. Ну і нарешті люди, які розглядають маленькі квартири як об’єкт для інвестицій та подальшої здачі в оренду. Всі ці категорії об’єднує одне – ніхто не думає про приміщенні в 16-19 метрів як про свій довготривалий притулок. Все-таки, житло розміром з міську маршрутку типу “Богдан” – дуже крихітне, щоб сприймати його серйозно.
Тим часом, за кордоном маленькі квартири – це норма. У тому ж Китаї 19-метрові апартаменти вважають ознакою багатства. В місті Ухань, (провінція Хубей) є будинок, який власник розділив на міні-квартири середньою площею 4,5 кв. м. і успішно здає їх молодим китайцям. В таких умовах живуть іноді по 3 людини. Спальне місце розташовують другим ярусом, внизу – санвузол і місце для приготування їжі (кухнею це не назвати – частіше стіл і мікрохвильовка).
Не тільки в Китаї популярне таке житло. У столиці Японії, Токіо, де багато людей і мало місця, лише дуже заможні японці можуть дозволити собі великі квартири. Більшість мешкає на площах менше 20 квадратів.
Навіть у Європі, де здавалося б, такого “неподобства” бути не повинно – досить часто можна зустріти мініатюрні квартири. У Парижі наприклад є 8-метрова, а в Римі – 7 м. Існує навіть ціла когорта дизайнерів, які змагаються між собою в найбільш раціональному підході при проектуванні інтер’єрів для мікрометражок. Часто навіть дивно, як вони примудряються запхнути все-все і ще трохи в такий обмежений простір.
Важлива відмінність між Україною і закордоном полягає в тому, що там – це житло під оренду. Люди, які в ньому живуть, не заморочуються правовою стороною питання. При бажанні завжди можна переїхати, не напружуючи себе зайвими турботами. У нас же забудовник позиціонує свої міні-апартаменти як альтернативу довгостроковій оренді.
А володіння такою квартирою таїть і підводні камені.
Якщо ви купуєте міні-житло на стадії будівництва – пам’ятайте, що згідно ДБН В.2.2-15-2005, площа кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не менше 15 кв. м, кухні – не менше 7 кв. м, а санвузла – 3,8 кв. м. тобто все, що менше цих показників, – пряме порушення норм законодавства.
У цьому ж документі чітко прописано, що саме може називатися квартирою: “комплекс взаємопов’язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім’ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу”.
З цього випливає, що за документами, які видадуть на руки покупцю, квартира може бути зовсім і не квартирою, а, наприклад, частиною житлової площі. Іноді забудовник може зробити з однієї великої дві маленькі шляхом розділення їх перегородкою і спорудження додаткового санвузла. Для господаря це загрожує труднощами з пропискою. Крім того, це може стати проблемою на стадії введення будинку в експлуатацію. Виникнуть складності і з реєстрацією новонародженої дитини.
Інша проблема – інфраструктурна. Мешканців у будинку буде багато, а місця мало. Навколо будинку гарантовано будуть проблеми з паркінгом. У самих будинках забудовник може заощадити на ліфтах (а точніше, їх кількості) і тоді в годину пік перед ними будуть утворюватися справжні пробки.
Все вищесказане аж ніяк не означає, що мікро-квартири – це погано. Просто є проблеми, які треба вирішувати. В першу чергу – на рівні законодавства. З боку влади логічно було б переглянути будівельні норми в бік зменшення мінімальної площі квартир.
Треба усвідомлювати, що зараз формується новий клас житла – дешевшого і доступнішого від економ-класу. У довгостроковій перспективі таких проектів буде все більше. Попит поки ще перевищує пропозицію і забудовники зважатимуть на виклики ринку.
Денис Сєдаков, Генеральний директор компанії New City Developers
За матеріалами:
Файненс.ЮА
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас