522
Антон Козюра: Чи варто монетизувати субсидії в Україні
— Казна та Політика
Навесні 2015 року уряд перейшов до чергового етапу підвищення тарифів для всіх категорій споживачів. Передумовою для цього стало підписання угоди з МВФ про програму розширеного співробітництва – EFF, яка, до речі, все ще перебуває в стадії розгляду. Так, уряд взяв на себе зобов’язання поступово скорочувати дефіцит “Нафтогазу” і до 2017 року відійти від держпідтримки монополіста, в першу чергу за рахунок зростання тарифів.
Проте в умовах значного зниження реальних доходів населення уряд не міг провести таку непопулярну реформу без посилення соціальної напруги в суспільстві. Зважаючи на це, Кабмін представив оновлену програму субсидій для населення, основним завданням якої було перекладення частини платежів від населення на державу. Так, у 2015 році на субсидування населення державою було виділено трохи більше 18 млрд грн при плані 24,4 млрд грн. Шість мільярдів в кінці року перерозподілили на видаткові статті бюджету.
В 2016 році, після чергового етапу зростання цін на енергоносії, з боку бюджету була зарезервована вже велика сума. При плануванні державного бюджету міністерство соціальної політики планувало отримати близько 43 млрд грн, однак у грудні 2015 року Мінфін зменшив запит відомства до 35 млрд грн.
Але проблема полягає в тому, що різниця в нормативах, які застосовуються для визначення розміру субсидій та обліку послуг, може призвести і призводить до перевитрати бюджетних коштів.
Наприклад, нормативи, які використовуються для розрахунку розміру субсидій, в два рази перевищують показники, які використовуються при розрахунках за послуги.
Плата за газ за відсутності лічильників розраховується виходячи з нормативу 3 куб. м, а для нарахування субсидії використовується показник 6 куб. м. В результаті програма, яка планувалася як “реальний механізм допомоги”, на даному етапі перетворюється на схему підтримки НАК на шкоду бюджету, спрямовану на виконання зобов’язань перед міжнародними кредиторами.
У світлі вищесказаного, незважаючи на проблеми з авансовим характером субсидування, складно уявити собі, що уряд здатний перейти до монетизації субсидій для населення.
У першу чергу тому, що поки всі розрахунки здійснюються у вигляді взаємозаліку, вони не потребують «живих грошей», а монетизація при поточному дефіциті державного бюджету потребуватиме незапланованого включення друкарського верстата, що може чинити додатковий тиск на гривню.
У другу чергу, чиновники справедливо побоюються, що в разі монетизації субсидій виділені кошти будуть використані нецільовим способом в умовах скорочення реальних доходів, а проблема скорочення заборгованостей за платежами, що значно зросли, буде тільки посилюватися.
Антон Козюра, аналітик Альпарі
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
