Європейський «локомотив» на російському газі: Північний потік 2 і його команда (частина друга) — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Європейський «локомотив» на російському газі: Північний потік 2 і його команда (частина друга)

Енергетика
975
Як вже було написано у першій частині матеріалу “Європейський «локомотив» на російському газі, або Навіщо Німеччині та Австрії газ РФ?”, у 2015 р. Німеччина – локомотив економіки ЄС – збільшила залежність від російського газу до 55%. З’явилися загрози посилення енергетичної залежності всієї Європи, реалізація яких стає можливою завдяки новому газопроводу «Північний потік 2».
Ще один газопровід через Балтійське море для поставок російського газу «Північний потік 2» (СП-2) в поєднанні з Південним/Турецьким/Грецьким/Болгарським потоком, можливо, «Європейським» або на худий кінець «Чорноморським» потоком, тобто газопроводом для транспортування російського газу через Чорне море – знищать енергетичну незалежність ЄС, і тому становлять реальну загрозу і потребують повного блокування.
СП-2 можливо реалізувати завдяки технологічній простоті (глибина укладання труб 200 м в порівнянні з «Південним/Турецьким потоком» 2 500 м), а також значній підтримці партнерів.
Проект, який був ініційований 4 вересня 2015 р., тобто всього лише за рік свого існування, викликав резонанс у Європі. Більшість країн різко виступили «проти», однак попри це проект реалізується згідно з планами «Газпрому», в рамках графіка лише з невеликою затримкою. Подібний хід реалізації став можливий лише завдяки підтримці півтора десятків компаній Німеччини та інших країн Європи, що частково або повністю належать «Газпрому».
У 2015 р. для реалізації проекту була створена компанія «New European Pipeline AG» (пізніше перереєстрована в Nord Stream 2 AG). До складу акціонерів увійшли: «Газпром» — 50%, «E. ON» (Uniper), «Shell», «BASF»/«Wintershall», «OMV», «ENGIE» (екс – GDF-Suez) — по 10 %.
«Газпрому» вдалося залучити в проект нових учасників: німецьку Uniper (екс – E.ON), французьку ENGIE (екс – GDF Suez), міжнародну Royal Dutch Shell, – розраховують на обсяги газу, а також нескладно було залучити відданих і перевірених партнерів – Wintershall, і OMV, які розраховують на дещо більш, ніж газ – формування цін в ЄС і розподіл потоків.*
До речі, з приводу OMV. За півтора десятки років «Газпром» зумів знайти підхід до одного з своїх затятих конкурентів. Компанія OMV була оператором проєвропейського проекту «Набукко», що конкурує з газопроводами РФ, а тепер є партнером №1 антиєвропейського проекту СП-2.
Європейський «локомотив» на російському газі: Північний потік 2 і його команда (частина друга)
Партнери «Газпрому» в Європі: програма «Газ в обмін на незалежність ЄС»
У 2015 р. було завершено обмін стратегічними активами компаній «Газпром» і Wintershall (Німеччина), який зараз дозволяє РФ контролювати не менше 1/3 газового ринку Німеччини і основні маршрути подальшого транспортування російського газу через країну.
Вже узгоджений обмін стратегічними активами з компанією OMV (провідна нафтогазова компанія Австрії, одна з найбільших у Європі), який становить ще більші загрози подальшої цінової дискримінації і спотворення кон’юнктури сформованого європейського спотового ринку, але в той же час цілком пояснює перспективи розвитку в даний час малоліквідного хаба «Баумгартен» (OMV володіє 65%). Рішенням вищого керівництва РФ хаб «Баумгартен» – визначено кінцевою точкою СП-2, а обидві компанії є гіперактивними акціонерами проекту.
Незважаючи на протистояння реалізації СП-2 більшості країн Східної Європи в різних формах (ініційований НАК «Нафтогаз України» менше ніж через місяць після анонсу створення СП-2) «Газпром» продовжує звітувати про подальше безперешкодне просування проекту.
При цьому в серпні 2016 р. антимонопольний регулятор Польщі визнав діяльність Nord stream 2 AG (спільне підприємство, оператор СП-2) такою, що обмежує конкурентоспроможність.
Це в свою чергу дещо обмежує можливості акціонерів в реалізації проекту в первинному форматі. У той же час Wintershall і інші акціонери вже шукають альтернативні форми та юридичні важелі реалізації проекту в оновленому форматі.
Проект СП-2 розділив Європу. Серед прихильників – найбільші енергетичні концерни країн ЄС та деякі держструктури Німеччини, правда, із застереженнями. СП-2 комерційно вигідний тільки для декількох груп, де «Газпром» займає ключові позиції в сфері:
  • імпорту, постачання, торгівлі та дистрибуції газу (100% Газпром): компанії WINGAS, WIEH, WIEE та їх дочірні підприємства із загальним обсягом поставок більше 25 млрд куб. м/рік;
  • зберігання газу на території ЄС (100% Газпром): GAZPROM Germania Group, Astora GmbH & Co. KG (ПСГ Jemgum 0,9 млрд куб. м, Rehden 4,4 млрд куб. м) загальні потужності зберігання більше 6 млрд куб. м/рік або 25% ПСГ Німеччини і 10,5 млрд куб. м в Європі;
  • зберігання газу на території ЄС (частка Газпрому менше 100%): Erdgasspeicher Peissen GmbH (50% VGN, 50% Газпром), ПСГ Катаріна, потужність 0,6 млрд. куб. м (будується) Bunde-Etzel-Pipelinegesellschaft GmbH & Co. KG (BP, DONG Energy, EDF, EnBW, Газпром, OMV, E. ON) і Etzel-Kavernenbetriebsgesellschaft GmbH & Co. KG (BP, DONG Energy, Gazprom), ПСГ Etzel потужність 1 млрд куб. м;
  • видобуток газу: Wintershall Noordzee B. V. (50% Газпром) – видобуток в Північному морі;
  • транспортування газу: Nord Stream AG (51% Газпром, 15,5%, Wintershall, 33,5% інші), WIGA Transport Beteiligungs-GmbH & Co. KG (50,02%, Wintershall, 49,98% Газпром), в т. ч. дочірні підприємства: OPAL Gastransport GmbH & Co. KG (80% WIGA, 20% E. ON), NEL Gastransport GmbH. (51% WIGA, 25% Gasunie, 24% Fluxys), GASCADE Gastransport GmbH (100% WIGA in MIDAL, Jagal, Stegal, Wedal – газопроводи для транспортування газу через Німеччину в країни Центральної, Західної і Південної Європи). Загальна довжина 3,8 тис. км, потужність 170 млрд куб. м/рік, фактичний обсяг близько 80 млрд куб. м/рік.
А також створена Gazprom Marketing and Trading в серпні 2016 р. Gazprom NGV Europe, 100% дочірня компанія Gazprom Germania GmbH, яка виділена для діяльності в сфері торгівлі стисненим природним газом.
Федеральне мережеве агентство Німеччини рішенням від 20 травня 2014 р. зажадало припинити діяльність Gazprom Germania GmbH з торгівлі стисненим природним газом на автозаправних станціях. Бізнес був виділений в окреме підприємство, начебто для виконання енергетичного законодавства ЄС (розділення торгівлі і транспортування).
В управління Gazprom NGV Europe передані 50 газозаправних станцій у Німеччині, ще 10 газових заправок вже побудовані в Чехії і Польщі. Gazprom Marketing and Trading є дочірньою структурою Gazprom Germania GmbH, яка, в свою чергу, входить у “Газпром експорт”. Уве Йоханн (Uwe Johann) з Gazprom Marketing and Trading Ltd призначений керуючим директором нової компанії.
Це далеко не все. В Європі під виглядом «європейських» працює ще й кілька десятків компаній-посередників, що нав’язує російський газ і європейським покупцям.
Що примітно, в різний час німецько-російськими проектами в сфері поставок російського газу опікувалися знамениті німці:
Ранье Зеле (Rainer Seele) – з 1.07.2015 керівник компанії OMV (в минулому з 2009-2015 рр. керівник Wintershall), який злив німецькі активи Wintershall, а тепер готує подібну угоду з активами австрійської OMV;
Герхард Шредер (Gerhard Fritz Kurt Шредінгераöder) – голова правління оператора СП Nord Stream AG (екс – канцлер ФРН);
Матіас Варнінг (Matthias Warnig) – директор Nord Stream AG (Міністерство держбезпеки);
Хенінг Вошерау (Henning Voscherau) – керівник оператора «Південний потік» (South Stream Transport);
Марсел Крамер (Marcel Kramer) – голова правління «Південний потік» (South Stream Transport)
Подібна підтримка німецько-російських проектів на вищому рівні навряд чи свідчить про задоволення лише комерційних інтересів кількох компаній.
Найбільш активним і відомим прихильником і лобістом інтересів РФ в Європі є і нинішній керівник компанії OMV Р. Зеле, який очолював Wintershall під час обміну активами з «Газпромом». Ця австрійська компанія – один з важливих ринків з амбіціями стати маркет-мейкером на європейському спотовому газовому ринку.
СП-2 і зв’язка компаній «Газпром» (з німецьким транспортними і трейдинговими активами) і OMV з її хабом в Баумгартені виглядає логічною. У такому разі: газ стає звичайним товаром, який на ексклюзивних умовах і безальтернативно буде транспортуватися через Німеччину з максимальним залученням активів «Газпром» в цій країні, внаслідок чого дійсно наповнить німецький бюджет, що може свідчити про комерційний бік проекту.
Водночас завданням хабу в Баумгартені буде підвищення вартості російського ресурсу на європейському майданчику. В результаті очікувано, що вартість російського газу цілком логічно злетить до колишніх рівнів, а обсяги російського газу, що переважно сконцентровані на хабі, зумовлять ціновий перекіс маркерів на європейському спотовому газовому ринку.
Узгоджене «Газпромом» і OMV рішення про обмін стратегічними активами є загрозою енергетичній безпеці інших країн ЄС через можливий «зливу» на користь РФ активів, що належать OMV в компаніях CEGH (хаб Баумгартен, Австрія), Net4gas (оператор ГТС Чехії), Petrom (провідний видобувач нафти і газу в Румунії).
Серед акціонерів «Північного потоку-2»: «Газпром» німецька Wintershall/BASF, німецька Uniper (екс – E. ON), французький ENGIE (екс-GDF Suez), австрійська OMV і міжнародна Royal Dutch Shell.
Рішення Антимонопольного органу Польщі, згідно з яким виявлено невідповідність проекту СП-2 антимонопольному законодавству, призвело до того, що європейські компанії оголосили про можливість їх виходу з числа акціонерів проекту. Згідно з наявною інформацією, «Газпром» веде активні переговори з метою утримати європейські компанії в статусі акціонерів, а Wintershall шукає нові формати для реалізації проекту.
Варто сказати, що збереження маршруту транспортування через територію України має стратегічне значення і відповідає інтересам ЄС в цілому, а також є важливим елементом зміцнення стабільності у східноєвропейському регіоні.
СП-2: що ж він насправді?
Серед опонентів СП-2: Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Угорщина, а також Італія, США. Є країни, які в силу наявності довгострокових контрактів з РФ не готові йти на конфронтацію, тому що їм вже обіцяні транзит і лаври газових хабів.
За минулий рік «Газпром» вже кілька разів тестував готовність європейських компаній повністю переключитися на газ, що поставлятиметься з СП і СП-2 у майбутньому. Поки що критичну масу (портфель контрактів) не вдається зібрати.
Перший аукціон «Газпром експорт» провів у вересні 2015 р., продавши понад 1,2 мільярда кубометрів газу з постачанням по СП. Другий аукціон відбувся в березні 2016 р., на ньому було продано 420 млн куб. м з поставкою в країни Балтії.
31 серпня – 2 вересня 2016 р. «Газпром експорт» проводив аукціон з продажу російського природного газу з поставкою протягом зимового періоду 2016-2017 роки.
За підсумками перших двох днів торгів попит склав 1 млрд куб. м, за попередніми даними, «Газпром» отримав заявки від 41 потенційного покупця в рамках поточного газового аукціону.
Раніше, в червні 2016 р. глава «Газпрому» О.Міллер повідомив, що компанія планує продати в рамках нового газового аукціону 3-4 млрд куб. м. За фактом за результатами аукціону будуть укладені контракти з 11 контрагентами на загальний обсяг близько 2 млрд куб. м газу.
Керівництво «Газпром експорту» бачить, що середня експортна ціна на газ у Європі в 2016 р. очікується на рівні $165-170/тис. куб. м на основі поточних цін на нафту. Ціни на російський газ можуть скласти $163-170/тис. куб. м до кінця грудня.
Загрози СП-2 для України
Зазначу, що збереження маршруту транспортування через територію України має стратегічне значення і відповідає інтересам ЄС в цілому, а також є важливим елементом зміцнення стабільності у східноєвропейському регіоні.
Загрози СП-2 для України:
  • зниження обсягів транзиту газу через Україну до 10-15 млрд куб. м/рік, з нинішнього рівня 67 млрд куб. м. Вже анонсовано виведення відповідних потужностей (газопроводів) з експлуатації на території РФ;
  • нівелювання значення України як найбільшого надійного транзитера російського;
  • дискредитація України в очах світової громадськості і подальше створення нероздільно контрольованих маршрутів поставок російського газу;
  • можливість «Газпрому» впливати на постачання реверсного газу з Європи в Україну з допомогою скупки об’ємів, потужностей, залучення афілійованих компаній і в підсумку цінового паритету з метою схилити Україну до закупівлі газу на кордоні РФ-Україна і повернення до політичної ціни на газ або безальтернативної закупівлі на хабі Баумгартен, за далеко не ринковою ціною;
  • зниження завантаження і працездатності ГТС та ПСГ України, аж до фізичного знищення безальтернативності для використання повністю контрольованих маршрутів;
Загрози СП-2 для Європи:
  • СП-2, маскуючись під європейські цілі, не сприяє диверсифікації поставок газу в ЄС, оскільки газопровід не забезпечить доступ ЄС до нових джерел газу і не є новим маршрутом його доставки. Це спровокує істотне падіння обсягів транспортованого газу іншими існуючими маршрутами Центральної та Східної Європи;
  • штучне створення дефіциту газу в Європі, нагнітання попиту і надалі отримання надприбутків, а з ним політичного впливу дозволить РФ і надалі використовувати енергетичну зброю (вуглеводні та інфраструктуру для їх поставки) для досягнення політичних поступок з боку Європи, зміцнення геополітичного впливу на інші країни;
  • проект суперечить положенням енергетичного законодавства ЄС (зокрема, 3-го Енергетичного пакета) і Антимонопольного законодавства, а саме в питаннях неузгодженості з вимогами поділу транспортування і збуту газу, створення домінуючої позиції на ринку, фрагментації ринку ЄС;
  • СП-2 створює прецедент ігнорування інтересів більшості країн ЄС на користь РФ і чисто корпоративної зацікавленості лобістів проекту;
  • створює загрози єдності ЄС, у т. ч. через кардинальну розбіжність позицій окремих країн по СП-2, передачу ключових європейських нафтогазових активів на користь РФ, нівелювання видатних пріоритетів ЄС і стратегій розвитку, зниження енергетичної залежності;
  • наявність проекту ставить під загрозу плани та пріоритети ЄС щодо реалізації стратегій розвитку трубопровідних маршрутів для постачання газу з альтернативних джерел (Каспійського регіону, Близького Сходу, США), збільшення поставок СПГ на ринок Європи, розвитку альтернативної енергетики тощо;
  • проект створює надлишкові потужності в Європі тільки для російського газу, при цьому не є частиною реалізації системних планів Європи з розвитку інфраструктури;
  • збільшення залежності від імпорту російського газу з поточних 43% – у 2014 р. до 44,4% – у 2015 р. до і понад 70% протягом наступних 3-5 років;
  • тотальний контроль РФ всіх маршрутів експорту власного газу по всій ланцюгу поставок (маршрут через Україну – єдиний коридор транспортування російського газу, який Газпром не контролює, що ускладнює маніпулювання);
  • проект буде мати високу вартість (сумарна вартість перевищить €40 млрд: вартість двох нових ниток СП-2 складе €9,9 млрд. З них 70 % буде залучено у вигляді проектного фінансування, а решту виділять акціонери. Крім того, потребуватиме ще понад €30 млрд для створення нових газопроводів в Європі та Німеччині), яку в результаті заплатять європейські споживачі в ціні на газ;
  • загрози подальшого маніпулювання цінами, тарифно-цінової політики у РФ і Європі.
Внаслідок реалізації проекту так званий «транзитний» ризик поставок через Україну трансформується в «тотальний» ризик транзиту і постачань газу з РФ.
Газопровід СП-2 не може бути побудований без підтримки, сприяння та безпосередньої участі європейських компаній, та відповідних дозвільних рішень низки країн ЄС, в умовах дотримання режиму санкцій стосовно РФ.
Втім, проект реалізується згідно з графіком – 17.05.2016 р. Nord Stream 2 AG оголосила тендер на будівництво глибоководної ділянки газопроводу, за винятком прибережних ділянок. Тендер проведено, визначено переможців. Визначено виконавця монтажних робіт в Балтійському морі. І це незважаючи на те, що проект не має дозволів на будівництво і навіть на створення спільного підприємства.
Є побоювання, що позиція Єврокомісії з СП-2 буде пасивною, до завершення будівництва. Компетенція впливу з’явиться тільки тоді, коли газопровід буде побудований до Європи. Але при таких умовах проект вже вийде з-під контролю ЄС. Юридично і формально, експлуатація СП-2 в умовах нинішнього законодавства ЄС неможлива.
Однак спираючись на політичну підтримку, повністю ігноруючи правові аспекти, проект може бути «продавлений» незважаючи ні на що і всупереч усьому.
Якщо проти правил не попреш, то правилами можна знехтувати! Що не перший рік вдається робити РФ і “Газпрому” в Європі, вміло прикриваючись «правильною» інформаційною політикою, численними афілійованими журналістами, агентствами, інститутами, адвокатськими та юридичними компаніями, а тепер і футбольними фанами (Газпром спонсор Ліги Чемпіонів і кількох футбольних клубів Європи, в т. ч. німецьких).
Сильна консолідована позиція ЄС здатна покласти край подібним антиєвропейським ініціативам. Україна і партнери докладають максимум зусиль, але не все залежить тільки від них.
Країни Європи мають послідовно реалізувати пріоритети ЄС, які не збігаються з планами монополіста РФ, а значить, злагоджено протидіяти реалізації проекту, аж до прийняття рішення про обмеження фізичних поставок додаткових об’ємів російського газу на ринку ЄС шляхом введення квотування на ресурс цього виробника в Європі.
P.s. Вітаю зі святом працівників нафтогазової галузі! Здоров’я, енергетичної незалежності, перемога буде за нами!
Олександр Лактіонов, кандидат наук, експерт в галузі енергетики
За матеріалами:
Файненс.ЮА
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас