386
Міністр практичних дій: що чекає бізнес від Ігоря Насалика
— Енергетика
Український енергетичний бізнес давно готовий до реформ, на відміну від чиновників усіх гілок влади і профільних міністерств. Це особливо гостро відчувалося на Енергетичному конгресі «Енерговесна-2016», який пройшов у Києві 27 травня. Від влади чекають конкретних дій і реалізації конкретних проектів, щоб зрушити з мертвої точки. Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик таку надію дав.
Серед його обіцянок: збільшити можливості експорту електроенергії; підняти власний видобуток газу, щоб уже до 2020 року відмовитися від імпорту блакитного палива з Росії; закрити нерентабельні шахти і підвищити закупівельну ціну вугілля; активно вводити в енергетичний баланс України нетрадиційну енергетику. В кулуарах представники енергокомпаній висловлювали припущення, що «цей міністр призначений, щоб реалізувати хоча б кілька інфраструктурних проектів і продати ряд компаній, якими держава не може керувати – ті ж шахти і «Центренерго». Колишній міністр Володимир Демчишин, очікувано, отримав досить негативні оцінки, найм’якшою з яких була – «нездібний». Від Насалика як від бізнесмена чекають більш рішучих практичних кроків.
Забутий енергоміст
Одним із головних завдань міністерства було названо енергетичний прорив на Захід – відновлення і збільшення експорту електроенергії в європейські країни. В Україні завжди було перевиробництво електроенергії. У 2014 році, після анексії Криму та початку військових дій на Донбасі, коли було зруйновано технологічні ланцюжки поставок палива на ТЕС і передання електроенергії мережами, країна припинила весь експорт. Два роки енергосистема України працювала в авральному режимі. Але сьогодні ситуація вирівнялася. Внаслідок падіння економіки зменшилося споживання електроенергії майже на 20%, і генерації нікуди дівати продукцію. Експортні контракти – це не тільки підтримка її роботи, а й надходження додаткової валюти в країну.
Ігор Насалик заявив, що підтримує відновлення роботи магістральної лінії електропередачі потужністю 750 кВт «Хмельницьк – Жешув» у Польщі. Ця лінія працювала з 1985 по 1993 рік. Потім її зупинили. І саме поляки зацікавлені у відновленні її роботи. «Польща на 90% залежить від роботи вугільних ТЕС, однак, відповідно до зобов’язань перед Євросоюзом, повинна провести повну реконструкцію своїх потужностей, щоб відповідати екологічним нормам. Нам найближчим часом знадобиться до 5000 МВт електроенергії», – пояснює Гжегож Станіславський, віце-президент компанії «Поленергія СА».
Приблизно така ж ситуація і в Угорщині. Ідею відновлення ЛЕП з Хмельницької АЕС на Польщу давно просуває президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський: «Від 6 до 9 тис. МВт у східноєвропейських колег дефіцит. Це хороша ніша, яку ми могли б зайняти. Тому що спорудження «Росатомом» АЕС на 2400 МВт у Білорусі може відкрити російську експансію. Тільки швидка реалізація нашого проекту дозволить її зайняти». Вартість проекту 55 млн євро, термін реалізації – 18 місяців, протягом яких необхідно провести ремонтні роботи на ЛЕП в Польщу й Угорщину, підключити другий енергоблок Хмельницької АЕС до Бурштинського енергоострова, який працює паралельно з європейською енергосистемою ENTSO-E. До речі, таке підключення дозволить, в разі проблем на ХАЕС, отримувати електроенергію з Європи. Готуються організаційно-правові документи і розробляється ТЕО проекту.
Також Недашковський повідомив, що 12 травня 2016 року завершено всі формальні міждержавні процедури і набула чинності денонсація договору про добудову третього і четвертого блоків ХАЕС спільно з «Росатомом». Тепер НАЕК шукає нових партнерів. Нещодавно в Парижі було підписано новий міжнародний договір про зниження викидів в атмосферу, тому Європа буде знижувати кількість станцій, які працюють на вугіллі. Але зниження споживання електроенергії не очікується, і навряд чи «зелена» енергетика зможе покрити всі потреби, тому від будівництва нових атомних блоків ніхто не відмовляється. Наприклад, будуються нові станції в Великобританії, Фінляндії, Болгарії. І наші нові блоки будуть затребувані, тим більше, якщо ми почнемо повністю працювати паралельно з Європою.
І знову вугілля
Досить бадьоро міністр заявив, що гроші, виділені на ліквідацію шахт, більше не будуть направляти на виплати зарплат шахтарям. А навпаки, 11 шахт у 2016 році все ж відправлять на ліквідацію, 15 виставлять на приватизацію, а 7, найбільш перспективних, залишать за державою. При цьому міністр пообіцяв підняти закупівельні ціни на вугілля. Коли це станеться, і наскільки будуть підвищені ціни, на жаль, він сказати не зміг.
Питання ціни вугілля завжди було наріжним каменем у відносинах між екс-міністром Демчишиним і компанією ДТЕК, найбільшим приватним добувачем вугілля і власником ТЕС. Демчишин виставляв ціну в 1100 гривень за тонну, ДТЕК вимагала не менше 1500 гривень. Дмитро Вовк, голова НКРЕКУ, пояснив, що тривалий час ціна на вугілля встановлювалася в ручному режимі й вираховувалася з прив’язкою до виробництва теплової енергії. До початку 2016 року відомство підготувало документ про окреме ціноутворення на вугілля і теплову енергію. Для вугілля були обрані незалежні індикатори ціни, як це використовується при визначенні ціни на газ. Що саме містить документ, і коли його буде прийнято, чиновник не уточнив.
Приватизацію єдиного держпідприємства генерації – «Центренерго» – знову перенесли на 2017 рік. І про заявлену реконструкцію тамтешнє керівництво явно забуло. Той же Насалик повідомив, що все обладнання, виготовлене для заміни блоків на станціях «Центренерго», не встановлюється і продовжує лежати на складах «Турбоатому». «Кому це вигідно?» – поставив риторичне питання в зал міністр.
Контроль над силами природи
Мало не вперше на захід такого рівня було запрошено представників «зеленої» енергетики. В останні два роки розвиток цієї галузі в Україні практично припинився. Хоча саме під ці проекти європейці могли б виділити хороші інвестиції, та й розвиток цієї сфери послужить хорошим аргументом для виділення грошей і в інших напрямках, крім вугілля і теплової генерації.
Буквально напередодні проведення конгресу Кабмін дозволив ДП «Енергоринок» купувати електроенергію у вітропарку «Новоазовський», розташованого на непідконтрольній території. Одним з інвесторів цього парку виступив ЄБРР, і його керівництво було дуже незадоволене відсутністю повернення інвестицій. Ігор Насалик пообіцяв знайти можливості для більш інтенсивного розвитку «зеленої» енергетики, але попередив бізнес, щоб він уже починав вирішувати дуже актуальне питання – балансу «зеленої» та традиційної енергетики.
Справа в тому, що Європа постала перед новим викликом: зелених потужностей там вистачає, вже періодично фіксується їх перевищення над традиційними. Вдень сонячна енергія з півдня передається на північ, а вночі – енергія вітру з півночі на південь. Але для такої передачі потрібні надзвичайно складні смарт-системи. А зі збільшенням обсягів енергії потрібні все складніші, більші і багатофункціональніші системи – тобто зростає вартість системи управління і балансування «зеленою» енергією. Європейські енергетики вже зіткнулися з певними труднощами. Причому, такі проблеми виникають, коли «зелена» енергетика займає 9-10% балансу. В Україні цей показник – всього близько 1,5%, але й перед нами колись постане ця проблема.
Найшвидшими темпами розвивається біоенергетика. На сьогодні підприємства вже виробляють близько 3 млрд кубів біогазу, а можуть ще більше, але процес розвитку гальмує законодавча база. На жаль, біоенергетики не можуть вийти на наймасовіший, і найпроблемніший ринок – постачання тепла населенню, де щороку витрачається до 10 млрд кубів газу. Це пов’язано як із формуванням тарифу, так і з допуском в мережеві комунікації. У біоенергетичної асоціації України є свої законодавчі напрацювання, але коли дійдуть до них руки чиновників, невідомо.
У цьому плані видобувачам традиційного газу трохи легше. Їм вдалося донести чиновникам думку, що рентна плата в 70% – це дуже багато. Сьогодні ренту вже знижено до 50%, але розглядається питання ув’язки з глибиною видобутку і вартістю газу на світових біржах. Тому що сьогодні в світі немає проблеми доступу до газових площ, але є проблема фінансів – інвестор хоче бачити свою вигоду від вкладення.
Своїми силами Україні не підвищити рівень видобутку в найближчі роки – країна сильно відстала в застосуванні технологій. Наприклад, вперше за останні 20 років «Укргазвидобування» має намір проводити гідророзрив пласта для збільшення газовіддачі свердловин. У 2016 році оголошено тендер на 100 гідророзривів, про що повідомив глава держкомпанії Олег Прохоренко. Нещодавно на засіданні Кабміну була представлена програма збільшення видобутку ПАТ «Укргазвидобування», але Ігор Насалик назвав її «більше політичною, ніж технічною». А тому вже на поточному тижні збирається викликати керівництво «УГД» для докладного обговорення програми.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
