1123
Сергій Антонов: Про деривативний законопроект і не тільки
— Фондовий ринок
21 жовтня в ЗМІ промайнула коротенька замітка “Консолидация функций регулируемого рынка потребует дополнительного лицензирования бирж – законопроект”.
Скоріше це не замітка, а короткий самоанонс самої Комісії. З тексту складається враження, що все у нас на ринку нарешті буде добре (!) і що «зацвітуть» у нас деривативи.
Але почитавши 243 (!!!) сторінки Порівняльної таблиці ПЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регульованих ринків та деривативів)” враження змінюється на протилежне: дуже сумнівно, що «зацвітуть»! Але й на цьому сюрпризи не закінчуються.
По-перше, в ПЗУ присвячено деривативам лише відсотків на 5 – 10 сторінок з 243.
Натомість проект переобтяжений нормами, які прямо не пов’язані з деривативами, такими, як платіжні рахунки ескроу (див. як приклад вставку 1). Переважна більшість змісту проекту присвячена питанням регулювання ринку. Тобто, це ще один (вже 3-й!) законопроект про розширення повноважень Комісії. Приводом для цього стає перейменування в законопроекті «фондового ринку» на «ринок капіталу», який, власне кажучи, і збирається регулювати Комісія (щоправда, назва самої Комісії не змінюється).
По-друге, зміни до Законів України «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про цінні папери та фондовий ринок» тощо передбачають тотальне переліцензування учасників фондового ринку.
А всього лише 3 роки тому (згідно Закону України від 04.07.2012 р.) ліцензії профучасників стали безстроковими, хоча й подорожчали. Учасників ринку змусили піти на додаткові витрати та підвищення вимог, у т.ч. і на впровадження пруденційних показників, аби скоротити адміністративне навантаження хоча б за рахунок відміни регулярного (один раз в 3-5 років) повторного отримання ліцензій.
Але ось у змінах в закони, які ми зараз розглядаємо, про безстроковість ліцензій профучасникам навіть не згадується. Навпаки, оскільки передбачається зміна назви ринку і класифікації та назв видів професійної діяльності – то і ліцензії, очевидно, повинні бути новими. А з ними – і нові вимоги, нові витрати. Одним словом, маємо до справи з новим класичним прикладом регулятивної політики «заміни одних папірчиків на інші». Чистої води «чиновницький бізнес». Яка там дерегуляція – навпаки, збільшення ваги регулятора (і то на рівному місці).
А може це і є “эволюционный путь революционными методами”? Мабуть, саме з цих внесків планується формувати так звані адміністративні послуги в розмірі 55 млн гривень на фінансування Комісії – саме така сума запланована на фінансування НКЦПФР на наступний рік. І це на тлі триваючого скорочення кількості учасників фондового ринку, що негативно впливає на конкурентність та здатність ринку ефективно обслуговувати потреби національної економіки.
Таким чином, маємо до справи з посиленням тиску на учасників ринку і обмеження їх діяльності, а також суто корупційні складові. Чесне слово, складається враження, що про Бендукідзе з його мантрами про потребу «дерегуляції» в процесі реформування пост-комуністичної економіки в НКЦПФР навіть не чули.
А заради чого? Нібито так написано в MiFID. Але чи так важлива буквальна, скоріше термінологічна, аніж фактична відповідність MiFID?
Чи настільки важливо здійснювати переліцензування тільки для того, аби профучасники змінили в ліцензіях назву з «учасників ринку цінних паперів» на «учасників ринку капіталу»?
Чи має ринок на даному етапі витрачати час та гроші на методологічні забаганки регулятора? Окрім дослівного перекладу європейського законодавства, має бути ще й здоровий глузд щодо його імплементації.
По-третє. Варто звернути увагу на детальне подрібнення видів ліцензійної діяльності, передбачених проектом. Що також в українських реаліях створює безмежне поле для процвітання корупції.
Зокрема, згідно ст. 17 пропонованої проектом Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», замість 4 видів діяльності з торгівлі цінними паперами (брокерська, дилерська, андерайтинг, управління цінними паперами) пропонується вже 7 (субброкерська, брокерська, дилерська, управління портфелем фінансових інструментів, інвестиційне консультування, андерайтинг з гарантією продажу, андерайтинг без гарантії продажу).
Так, це не суперечить секції А Додатка 1 MiFID. Але у MiFID це тема класифікації інвестиційних сервісів (видів діяльності), а не окремого ліцензування кожного виду діяльності. Різницю відчуваємо? А от НКЦПФР – не дуже. Отже, що ми бачимо в законопроекті?
(іі) Існує висока вірогідність та практика того, що всіма ліцензіями одночасно користуватися постійно не вдасться. Якщо брокерська та дилерська діяльність виконується зазвичай достатньо регулярно, то попит на андерайтинг об’єктивно залежить від інвестиційного клімату, можливостей залучати капітал (а його кількість в Україні і не в такий кризовий час була обмежена, не кажучи вже про сучасні кризові умови), а для управління просто не створені адекватні правові умови (детальніше див. Нижче).
Як наслідок, вже зараз регулятор позбавляє профучасників, у т.ч. і відомі інвестбанки з міжнародним капіталом, ліцензій на андерайтинг, бо не звертає уваги на об’єктивні складнощі знайти клієнтів-емітентів та скористатися цією ліцензію в умовах ведення АТО, спаду економіки, девальвації, відсутності адекватного захисту міноритарних акціонерів та інших негативних факторів.
А тепер пропонується ще більше розпорошити види ліцензійної діяльності, в т.ч. на один лише андерайтинг доведеться отримувати 2 ліцензії. Та у випадку, якщо не вдасться будь-якою з них скористатися, доведеться знову переотримувати ліцензію, доводити відповідність вимогам (часто надуманим) та сплачувати кошти за повторне отримання ліцензії.
По-четверте. Як не дивно (і всупереч деклараціям НКЦПФР), класифікація деривативів в проекті не відповідає вимогам MiFID, а саме – переліку фінансових інструментів, зазначених в секції С Додатка 1 MiFID. Дивитесь самі у Вставці 2.
Натомість MiFID в якості фінансових інструментів визначає:
(1) Transferable securities (переказні цінні папери),
(2) Money-market instruments (інструменти грошового ринку);
(3) Units in collective investment undertakings (частки в компаніях спільного інвестування);
(4) Options, futures, swaps, forward rate agreements and any other derivative contracts relating to securities, currencies, interest rates or yields, emission allowances or other derivatives instruments, financial indices or financial measures which may be settled physically or in cash (Опціони, ф’ючерси, свопи, угоди на процентну ставку і будь-які інші деривативи стосовно цінних паперів, валют, процентних ставок або прибутковості, квот на викиди або інших похідних інструментів, фінансових показників і фінансових заходів, які можуть бути врегульовані в натуральній формі або грошима);
(5) Options, futures, swaps, forwards and any other derivative contracts relating to commodities that must be settled in cash or may be settled in cash at the option of one of the parties other than by reason of default or other termination event (Опціони, ф’ючерси, свопи, форварди і будь-які інші деривативи стосовно товарів, які повинні бути погашені грошовими коштами або можуть бути погашені грошовими коштами за вибором однієї з сторін, за винятком випадків, коли це відбувається через невиконання чи іншу подію припинення);
(6) Options, futures, swaps, and any other derivative contract relating to commodities that can be physically settled provided that they are traded on a regulated market, a MTF, or an OTF, except for wholesale energy products traded on an OTF that must be physically settled (Опціони, ф’ючерси, свопи та інші деривативи стосовно товарів, які можуть бути врегульовані в натуральній формі, за умови, що вони торгуються на регульованому ринку, в MTF або OTF, окрім будь-яких енергетичних продуктів, що торгуються на OTF та мають бути врегульовані в натуральній формі);
(7) Options, futures, swaps, forwards and any other derivative contracts relating to commodities, that can be physically settled not otherwise mentioned in point 6 of this Section and not being for commercial purposes, which have the characteristics of other derivative financial instruments (Опціони, ф’ючерси, свопи, форварди і будь-які інші деривативи стосовно товарів, які можуть бути врегульовані в натуральній формі, які не зазначені в пункті 6 цієї статті, не використовуються в комерційних цілях та мають характеристики інших деривативів);
(8) Derivative instruments for the transfer of credit risk (деривативи щодо передавання кредитного ризику);
(9) Financial contracts for differences (контракти на різницю);
(10) Options, futures, swaps, forward rate agreements and any other derivative contracts relating to climatic variables, freight rates or inflation rates or other official economic statistics that must be settled in cash or may be settled in cash at the option of one of the parties other than by reason of default or other termination event, as well as any other derivative contracts relating to assets, rights, obligations, indices and measures not otherwise mentioned in this Section, which have the characteristics of other derivative financial instruments, having regard to whether, inter alia, they are traded on a regulated market, OTF, or an MTF
(Опціони, ф’ючерси, свопи, угоди про процентну ставку і будь-які інші деривативи стосовно кліматичних змінних, фрахтових ставок або темпів інфляції або інших офіційних економічних статистичних даних, які повинні бути погашені грошовими коштами або можуть бути погашені грошовими коштами за вибором однієї з сторін, за винятком випадків, коли це відбувається через невиконання чи іншу подію припинення, а також будь-яких інших деривативів, що відносяться до активів, прав, обов’язків, індексів та заходів, не зазначених у даному розділі, які мають характеристики інших деривативів, в т.ч. таких, що торгуються на регульованому ринку, OTF або MTF)
(11) Emission allowances consisting of any units recognised for compliance with the requirements of Directive 2003/87/EC (Emissions Trading Scheme) (викиди, що складаються з будь-яких одиниць, визнаних відповідно до вимог Директиви 2003/87/ЄC щодо торгівлі викидами).
Слід звернути увагу на такий незрозумілий термін, як «стандартизований актив», відсутній у MiFID. Згідно п. 183 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у пропонованій проектом редакції, це – продукція, емісійні цінні папери (у тому числі іноземних емітентів) та інші фінансові інструменти, валюта України, іноземна валюта, банківські метали, інше майно, яке допущене до регулярних торгів відповідно до встановлених НКЦПФР вимог.
Чи має НКЦПФР встановлювати вимоги та стандартизувати допуск до торгів не тільки цінних паперів та деривативів, але й валюти, банківських металів, продукції та БУДЬ-ЯКОГО майна? Скажімо, чи дійсно це компетенція НКЦПФР – стандартизувати зернові культури, одиниці викидів, сорти вугілля, кліматичні змінні, відсоткові ставки тощо? Де так є в Європі? Чи знову йдемо “дальше!”?
Бо ну дуже вже сумнівно, що підхід, коли регулятор фондового ринку (ринку капіталу) є єдиним регулятором для всіх видів та ринків деривативів, у т.ч. валютних, грошового та товарних ринків, повною мірою відповідає європейській та світовій практиці.
Далі. Інституціональні параметри функціонування такого важливого учасника ринку, як центральний контрагент, в проекті не вирішені. Має бути один ССР, чи їх має бути декілька? Це принципові, концептуальні питання, виносити які до сфери підзаконного регулювання не варто, з огляду на не надто позитивну практику (саме практику!) побудови фактично монопольної розрахункової установи на ринку цінних паперів на базі ПАТ «Розрахунковий центр».
Так, скажімо, зі ст. 19-2 пропонованої проектом редакції Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» витікає, що центральний контрагент має бути банком (мати банківську ліцензію). Оператори ринку (біржі) не зможуть бути центральним контрагентом. То хто саме, як очікується законопроектом, буде таким спеціалізованим банком? Які для цього є стимули для будь-якого банку в сучасних умовах? Зважаючи на досвід ПАТ «Розрахунковий центр», навряд чи діяльність саме центрального контрагенту тривалий час буде прибутковою, а ризики все ж таки приймати на себе доведеться – то чи знайдеться взагалі такий банк?
Це не що інше, як профанування Закону (права), оскільки пропоновані норми нереальні до впровадження.
Загалом питання функціонування інфраструктури визначені у проекті вкрай лапідарно. Основною метою її створення саме на ринку деривативів, напевне, є створення дієвих, надійних та відповідних міжнародним рекомендаціям систем управління ризиками.
Натомість проект навіть не вживає такої термінології.
Практично, зміни до аспектів, що описують клірингову діяльність, просто напросто обмежуються всього лиш більшою конкретизацією того очевидного факту, що клірингові установи таки можуть проводити кліринг не тільки за цінними паперами, але й за деривативами.
Практично, зміни до аспектів, що описують клірингову діяльність, просто напросто обмежуються всього лиш більшою конкретизацією того очевидного факту, що клірингові установи таки можуть проводити кліринг не тільки за цінними паперами, але й за деривативами.
Хоча насправді системи управління ризиками за деривативами суттєво відрізняються від систем гарантій з виконання зобов’язань за правочинами з цінними паперами.
Щодо широко розрекламованих норм стосовно ліквідаційного неттінгу. Так, це важливе питання, але формат реалізації, проголошуваний в проекті, надто туманний. Тобто, можна із значною вірогідністю прогнозувати, що це може бути чергова мертвонароджена норма.
Законодавчі новації можна продовжувати перераховувати – все ж таки 243 сторінки
Але вважаю, що вищенаведеного достатньо, щоб зробити висновок: задекларована проектом мета щодо імплементації до українського правового середовища норм MiFID фактично перетворюється на формальне, чисто термінологічне нав’язування цих норм, без врахування стану та масштабів ринку та існуючих в країні особливостей.
Важливо підкреслити також такий маленький факт: запропонований проект Закону не містить жодного (!) перехідного положення! Тобто планується зробити все за один раз, без зусиль з боку НКЦПФР, прикриваючись загальними нормами MiFID, але не враховуючи потреб суб’єктів регулювання – і ось ринок, начебто, вже і європейський!?
Сергій Антонов, Голова Ради Асоціації “Українські фондові торговці”
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
