2027
Нобелівська історія-2015: дослідник добробуту Енгус Дітон
— Світ
Вчора світ дізнався ім’я переможця найбільш вагомої відзнаки для вчених-економістів – премії Ріксбанку Швеції імені Альфреда Нобеля. Лауреатом 2015 року став Енгус Дітон – професор економіки та міжнародних відносин Прінстонського університету. Премію він здобув за поглиблення наукового розуміння різних аспектів процесу споживання, бідності та добробуту.
Енгус Дітон вважався одним із фаворитів у минулих рішеннях Нобелівського комітету – як найбільш видатний дослідник економічної нерівності. Вчений зробив великий внесок у визначення найкращих шляхів оцінки та порівняння рівня добробуту й бідності в географічному та часовому вимірах. Методологія Дітона полягає у вивченні споживання в різних країнах світу на індивідуальному рівні. Лише після цього, на думку економіста, варто переходити від часткових даних до загальних висновків.
Як правильно оцінювати попит на товари
Нобелівський комітет визнав одним із найвагоміших напрямків досліджень лауреата розробку так званої «Ідеальної системи попиту», що проводилася у співавторстві з Джоном Мюльбауером та являла собою комплекс математичних рівнянь для товарів. У ній, зокрема, визначається, як попит на кожен товар залежить від рівня цін, доходів споживачів та різних демографічних факторів.
Важливість розробок таких рівнянь попиту була зумовлена практичними потребами державного регулювання. Наприклад, відповідальні уряди в розвинутих країнах, перш ніж підвищувати чи знижувати податки на доходи окремих груп споживачів або ж змінювати ставку ПДВ на окремі види товарів, здавна намагалися проводити серйозні дослідження, щоб обчислити: як позначаться дії держави на рівні добробуту тих чи інших соціальних верств населення.
Рішення Дітона та Мюльбауера виявилося найпопулярнішим серед існуючих у 1980-і роки розробок. Після трьох десятків років адаптації, дискусій та вдосконалення методологічних пропозицій вчених на практиці, «ідеальна система попиту» лишається загальновизнаним методом вивчення наслідків економічної політики, індексів інфляції, а також порівняння стану й динаміки купівельної спроможності населення в різних країнах світу.
Як коливаються доходи та споживання
Другу компоненту нобелівського успіху Дітона складає серія досліджень взаємозв‘язку між обсягами доходів і споживання в економіці, які були опубліковані протягом 1990-х років. Попередники вченого, на чолі з Джоном Мейнардом Кейнсом, Мілтоном Фрідманом і Франко Модільяні грунтували свої теорії і гіпотези щодо доходу, споживання і заощаджень на загальних агрегованих даних для країни в цілому, використовуючи для зручності концепцію середньостатистичних пересічних громадян – репрезентативних споживачів.
Розрахунки Дітона засвідчили, що оцінювання агрегованих даних без заглиблення в деталі може дати помилкові результати. Середній дохід є досить оманливим показником соціально-економічного розвитку країни, адже можливий як рівномірний розподіл доходів, так і більш широке відхилення доходів від середнього рівня, внаслідок якого більшість населення опиняється поза межею бідності. Для ілюстрації варто згадати ідею Нассіма Талеба про різкий стрибок середнього доходу робочих у барі, якщо туди раптово завітає Білл Гейтс.
Внаслідок подібного ефекту «середньої температури по лікарні» виникає парадокс Дітона, який полягає у тому, що обсяги споживання загалом змінюються не настільки різко, як коливаються сукупні доходи. Такі висновки, на перший погляд, суперечать гіпотезам на основі раціональних очікувань, згідно з якими все мало би бути навпаки: раціональні споживачі, передбачаючи свої майбутні доходи, братимуть споживчі та іпотечні кредити, різко збільшуючи обсяг власного споживання вище поточного рівня доходів, які залишатимуться відносно сталими і розтягнутими в часі.
І хоча загальні підрахунки Дітона показали протилежний результат, вчений наполягав, що розгадка парадоксу – в недосконалості агрегованих даних, тоді як для кращого розуміння макроекономічних процесів необхідно опуститися до розгляду динаміки індивідуальних доходів та споживчих рішень на мікро-рівні. Такий підхід до глибшого аналізу економічних даних на сьогодні широко застосовується макроекономістами і вважається більш точним та ефективним.
Де знаходиться межа бідності
Наукові праці Дітона сприяли вирішенню складної практичної проблеми для економістів щодо визначення межі бідності у країнах, що розвиваються. Існує два найпопулярніших варіанти визначення добробуту і бідності. Розрахунок середніх доходів – простий, однак дуже неточний спосіб, адже офіційна статистика не враховує тіньові заробітки та їхні сезонні коливання.
Інший метод визначення частки бідного населення – через підрахунок обсягу споживання на індивідуальному рівні – є технічно складнішим, проте краще відображає дійсність.
Замість сукупних статистичних даних про доходи громадян вчений пропонує власні методики аналізу великої кількості мікро-даних про реальні споживчі витрати на рівні домогосподарств та їхніх груп. Такий підхід до дослідження, незважаючи на вищу вартість збору інформації, має велике практичне значення в роботі міжнародних фінансових організацій – донорів країн, що розвиваються. Знаючи, на купівлю яких товарів домогосподарства спрямовують додаткові доходи, отримані від закордонних донорів, можна набагато краще організувати процес надання допомоги, максимізувавши ефект і забезпечивши цільове використання виділених коштів.
Оцінка споживання людей у кілокалоріях та інших показниках реального обсягу отриманих благ в країнах, що розвиваються, дозволяє дати точніше визначення бідності. На основі дослідження мікроданих Дітон зумів довести, що межа бідності не може бути однаковою для всіх країн і виражатися цифрою мінімального доходу.
Розрахунок середнього доходу на особу не здатний відобразити реальної ситуації, бо діти споживають значно менше продуктів, ніж дорослі. При цьому в країнах із високим рівнем народжуваності діти становлять велику частину населення, занижуючи середньостатистичну суму доходу на особу, який глобальна наукова спільнота схильна співставляти з потребами дорослої людини і некоректно оцінювати рівень бідності.
З легкої руки Дітона мікроекономічні дослідження бідності та добробуту на основі даних домогосподарств набули популярності в роботі міжнародних організацій, таких як Світовий банк, і активно використовуються економічними блоками урядів численних країн світу.
Чи в грошах щастя?
Крім основних теоретичних підвалин у сфері споживання, відзначених Нобелівським комітетом, Енгус Дітон відомий науковими статтями, тематика яких буде цікавою значно ширшій, ніж дотошні спеціалісти, аудиторії читачів.
У спільному дослідженні з іншим нобелівським лауреатом Деніелом Канеманом під назвою «Високі доходи покращують оцінку життя, але не емоційний добробут», Енгус Дітон на основі аналізу 450 000 відповідей тисячі американців доходить висновку, що зростання рівня доходів та освіти підвищує самооцінку якості власного життя респондентами, однак лише частково покращує їхній емоційний стан. Чому не повністю? Усе просто: після досягнення річним доходом суми $75 000 попередній зв’язок між ростом доходів та почуттям щастя зникає. «Високі доходи приносять задоволення життям, але не дарують щастя; тоді як низькі доходи асоціюються з низькою оцінкою життя і з пригніченим емоційним станом», – підсумовують нобелівські лауреати.
Несподіваним для самого вченого відкриттям, яким він ділиться з читачами у статті «Фінансова криза та добробут Америки», стала пряма кореляція між почуттям благополуччя американців та динамікою індексу акцій S&P500, хоча більшість мешканців США не володіють портфелями відповідних цінних паперів.
Американський професор пояснює виявлену залежність тим, що індекс S&P500 був найбільш яскравим індикатором стану колективної свідомості під впливом новинного фону, що нагнітався засобами масової інформації. Для українців аналогічним тригером економічного добробуту досі слугує курс долара.
Наукова публікація «Дві головоломки про щастя» надзвичайно щедра на парадоксальні результати:
- Чим вища релігійність штату, тим вище почуття благополуччя у його мешканців, а також … рівень соціальних патологій: злочинності, куріння, розлучень, венеричних захворювань та підліткової вагітності. Дітон пояснює парадокс – висока релігійність у неблагополучних регіонах США є радше не причиною, а наслідком, своєрідною реакцією на вороже середовище.
- Вища гендерна автономія жінок асоціюється з падінням їхньої оцінки власного благополуччя; причому, якщо запитання сформулювати: «чи приносить Ваша свобода щастя?», більшість жінок декларують значно вищий рівень задоволеності життям, ніж у випадку простого запитання без фокусування на гендерній рівності.
- Пари, котрі мають дітей, демонструють нижчу задоволеність життям, ніж їхні бездітні колеги, хоча завжди запевняють дослідників, що діти приносять їм щастя і радість.
На цьому дослідження благополуччя Енгусом Дітоном не закінчується, його праці торкаються безлічі аспектів, таких як аналіз взаємозв’язків між здоров’ям, віком та самопочуттям, чи, до прикладу, дослідження рівнів суїциду в країнах світу в залежності від віку, добробуту та національності жертв.
Замість підсумку
Роботи лауреата мали великий вплив на та мікро- та макроекономіку, зокрема економіку росту, споживання та нерівності, оскільки підкреслювали тісний глибинний взаємозв’язок між індивідуальними економічними рішеннями та їхніми наслідками для усієї економічної системи. Результати його досліджень отримали не лише широке визнання в науковому співтоваристві, а й застосування у практиці державної політики в сфері економічного регулювання.
Досьє лауреата
Енгус Дітон народився 1945 року у м.Едінбург (Шотландія), нині має британське та американське громадянство. Навчався у Брістольському та Кембриджському університетах. Науковий ступінь здобув 1974 року в Кембриджі. У Прінстоні професор економіки та міжнародних відносин працює з 1983 року. Сфери наукових досліджень: здоров’я, добробут та економічний розвиток.
Роман Корнилюк
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
