4329
Як магазини одягу в Україні заробляють на довірливих українцях
— Особисті фінанси
У магазинах для багатіїв обманюють не менше, аніж на ринках. Бо якщо є люди, які готові викласти 5 пенсій за майку, то чому б їх не обдурити.
Анастасія Вілкова, американська топ-модель, яка родом із Запоріжжя, вже 7 років живе і працює в Нью-Йорку. Зірка в шоці від українських цін.
Разом з модницею програма “Гроші” дізналася, скільки насправді коштує іноземна “фірма” і скільки підробок просочуються на полиці пафосних українських магазинів.
На цей раз на відвідування батьківщини Настя приїхала в новеньких джинсах, які придбала в столиці моди – Сінгапурі за 1200 євро. Такі ж побачила і в українському магазині, проте коштували вони вже 63000 гривень.
Настя ділиться враженнями від шопінгу по-українськи: модельний ряд застарів, а ціни захмарні.
Наприклад, сукня коштує на офіційних сайтах європейських представництв бренду 50 євро. Саме за стільки його можна придбати в Польщі, в Німеччині, чи Італії. А от у Києві за таке просять наполовину дорожче.
Економічного обґрунтування диким цінами не існує, адже саме цей бренд шиється в різних куточках світу і навіть у Львові.
В середньому на виході з виробництва легка майка або спідниця коштує 300 гривень. Припустимо, щомісяця з цеху на прилавки слід 100 000 одиниць готового товару. Їх розвозять одночасно на десяти вантажівках. Нехай всі машини повинні проїхати тисячу кілометрів. Це як від Львова в Запоріжжі. Товар у них приймають 50 магазинів, де в середньому працюють по 10 чоловік персоналу. Так що в сумі отримуємо 316 гривень за одну кофтинку.
Багато відомі світові бренди шиють одяг в Україні. Але українські виробники зарубіжної “фірми” скаржаться – майже все, що шиють, йде на експорт, а на українських полицях відправляється тільки десята частина товару.
Знаходимо в торговому центрі чудовий екземпляр родом з Китаю – плаття нібито від Дольче енд Габанна. Перше, що видає підробку, – ціна нижча, ніж у виробника. Більше того – тут підроблена навіть бирка.
“Гроші” спробували себе в ролі виробників підробленого одягу. Журналісти на 136 гривень купили менше метра тканини. Співробітниця швейного ательє допомогла відтворити лекала і журналістка самостійно пошила підробку на бренд.
На матеріали ми витратили 136 гривень. За фабричним розцінками на одиницю ще 30 гривень накинемо за роботу і 16 гривень на витрати за схемою, яку ми вирахували на прикладі великої мережі. Тож маємо 182 гривні чистої собівартості футболки.
Крім того, журналісти спробували продати псевдо-брендову майку в магазині.
Футболка виробництва програми “Гроші” припала до смаку клієнтці. Дівчина готова заплатити за неї півтори тисячі гривень.
Тобто журналісти могли б заробити тільки на одній футболці 1300 гривень.
Нагадаємо, що супермаркети на акціях в десять разів дорожче “впарюють” українцям китайські підробки.
За матеріалами: ТСН
Поділитися новиною
