162
Гра на випередження: як «синхронізувати» світову економіку
— Світ
Наступного року головним світовим трендом, що впливатиме на економіку і політику, стане розбіжність у темпах економічного розвитку різних країн. З кожним місяцем 2015 року узгоджувати їх буде все важче. Тому політики зіткнуться з вибором: подолати перешкоди, які так довго заважали ефективній співпраці, чи піти на ризик, що загрожує економічним дисбалансом.
У глобальній економіці, з її розривами в темпах зростання, будуть домінувати чотири групи країн. Перша, на чолі з США, продовжить покращувати економічні показники. Завдяки появі нових робочих місць і відновленню рівня зарплат ринки праці цих країн зміцняться. Вигоди від економічного зростання будуть розподілятися рівномірніше, ніж в останні п’ять років. Втім, добробут більш забезпечених верств населення і далі зростатиме непропорційно високими темпами.
Країни другої групи, в першу чергу Китай, стабілізують зростання з показниками дещо нижчими, ніж середні історичні. Ці країни продовжать структурні реформи: поступово переорієнтують моделі свого розвитку, зробивши їх стійкішими. Ці заходи спрямовані на те, щоб випадкові потрясіння фінансового ринку відчувалися лише як струс, а не вели до підриву економіки. На порядку денному в них також буде стояти розвиток внутрішнього ринку, вдосконалення нормативної бази, підтримка приватного сектору та ширше використання ринкових важелів.
Третя група (європейські країни) буде боротися з безперервною стагнацією. У деяких країнах застій підживлюють суспільне і політичне розчарування, ускладнюючи реалізацію регіональної політики. Мляве зростання, дефляція і надмірне боргове навантаження посилюють ризики і перешкоджають інвестиціям. У країнах з найслабшою економікою безробіття, особливо серед молоді, залишиться на тривожно високому рівні.
Четверта категорія – «важко прогнозовані» країни, чиї розміри та економічні зв’язки мають системне значення. Яскравий представник цієї групи − Росія, яка зіткнулася з посилюванням рецесії, обвалом національної валюти, відтоком капіталу і дефіцитом внаслідок санкцій. Перезавантаження відносин із Заходом дозволить зняти санкції і побудувати більш стійку, диверсифіковану економіку. Проте все залежить від президента Путіна і його рішення − чи змінювати ставлення до подій в Україні.
Альтернатива – розширення військової інтервенції в Україну в спробі відвернути суспільне невдоволення. Швидше за все, це виллється в нову хвилю санкцій та контрсанкцій, які вкинуть Росію в ще глибшу рецесію. Інші можливі наслідки – політична нестабільність або нові зовнішньополітичні ризики. В останньому випадку економічні проблеми Європи лише загостряться.
Ще одна «темна конячка» – Бразилія. Непереконлива перемога президента Ділми Русеф на недавніх виборах дає надію на стабілізацію. Новий президент висловила бажання змінити підходи до управління економікою на користь ослаблення державного регулювання. Потенційні вигоди такої політики меркнуть у світлі побічної шкоди і непередбачуваних наслідків. І якщо президенту Ділмі Русеф вдасться реалізувати свої плани, в 2015 році Бразилія разом із Мексикою закладе основи для стабілізації латиноамериканського регіону, який страждає від нестабільності, повʼязаної з падінням цін на венесуельську нафту.
Через невідповідність темпів зростання економік різних країн політика центробанків також буде різнитися. Фінансові регулятори розвинених країн відчувають сильніший тиск через необхідність проводити різну монетарну політику.
У третьому кварталі 2015 року Федеральна резервна система США після припинення великомасштабної скупки довгострокових активів очевидно підніме облікову ставку. Тоді як Європейський центральний банк, навпаки, спробує провести свій варіант кількісного пом’якшення. У першому кварталі наступного року ЄЦБ представить перелік заходів щодо збільшення обсягу скуповування активів. Банк Японії, в свою чергу, продовжить використовувати всі можливі важелі монетарного стимулювання.
Звісно, в теорії розбіжності темпів економічного розвитку немає меж. Проблема в тому, що зараз єдиний механізм синхронізації світової економіки – зміна валютних курсів. У випадку з США комбінація більш сильної економіки і менш адаптивної грошової політики створить додатковий тиск на долар, що провокує його подорожчання. І це при тому, що останнім часом обмінний курс американської валюти по відношенню до євро та ієни і так істотно виріс. Оскільки сьогодні знайдеться небагато країн, які бажають зміцнювати свою валюту, стійка тенденція до зростання курсу долара збережеться. У перспективі це може спровокувати політичне протистояння в самих США.
Крім того, валютним ринкам все гірше вдається виконувати роль природних «синхронізаторів» економік, і це може викликати тертя між окремими країнами. Вони, в свою чергу, можуть порушити незвичний спокій на фондових ринках, який спостерігався останнім часом.
На щастя, є способи зробити так, щоб різні темпи розвитку економік різних країн у 2015-му не призвели до економічних та фінансових потрясінь. Уряди більшості держав (особливо Європи, Японії та США) мають всі необхідні інструменти, щоб не допускати посилення тертя. Причому в процесі подолання розбіжностей вони можуть розкрити продуктивний потенціал своїх економік.
Для того, щоб розрив у темпах розвитку економік різних країн не призвів до серйозних наслідків, не треба вигадувати нових стратегій. Економісти вже досягли широкого, хоча й не загального консенсусу щодо заходів, які необхідні для цього на національному, регіональному та глобальному рівнях. Питання, швидше, в реалізації існуючих стратегій, а для цього потрібна тверда політична воля.
Політикам потрібно діяти негайно: наслідки їхньої бездіяльності будуть відчуватися і після 2015 року.
Мохаммед Ель-Еріан, старший экономічний радник і член міжнародного виконавчого комітету Allianz, голова Ради з глобального развитку при адміністрації Барака Обами
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
